Рішення

від 19.07.2022 по справі 160/27354/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року Справа № 160/27354/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2021 №0000037/7.5-19 та від 14.12.2021 №0000036/7.5-19.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем приписів пункту 2 частини 3 статті 75, частини 5 статті 280 Митного кодексу України, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, а також про заниження ним податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість. Так позивачем зазначено, що під час митного оформленння товарів за наведеними митними деклараціями до контролюючого органу були надані всі документи, які передбачені чинним законодавством України, зокрема і документи, що підтверджують країну походження цих товарів. Крім того, під час здійснення митного оформлення жодних сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи країну походження товару, у Дніпровської митниці Держмитслужби не виникало, а ввезені товари оглядались працівниками митного органу та були випущені у вільний обіг. Серед іншого, ТОВ «Бест Бакер» зауважує, що акт перевірки не містить жодних посилань на надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення за вказаними деклараціями, а отже контролюючий орган не мав правових підстав самостійно визначати базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій визначених пунктом 54.3.6 ст. 54 Податкового кодексу України. Також позивач указує, що ТОВ «Бест Бакер» не складало декларацій-інвойсів щодо походження товару, який був ними імпортований з ЄС, тому не має юридичної та технічної можливості нести відповідальність за дії експортера, а отже не може нести відповідальність за можливі порушення законодавства іншими особами та за процессом оформлення ними первинних документів з оприбуткування товару. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення Дніпровської митниці Держмитслужби є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27354/21 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду відомостей, передбачених п.п.6, 7 ч.5 ст. 160 КАС України

17.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» до суду надійшла заява на виконання ухвали від 04.01.2022 у справі №160/27354/21, з якої вбачається, що позивачем недоліки позовної заяви були виправлені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і відкрито провадження у справі №160/27354/21 за наведеним позовом; зазначено про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

15 лютого 2022 року через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.02.2022) до суду надійшов відзив Дніпровської митниці Держмитслужби на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер», в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач посилається на те, що відповідно до наказу Дніпровської митниці Держмитслужби від 18.08.2021 №129 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963. Так, позивачем при митному оформленні товарів за зазначеними митними деклараціями була застосована пільга зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, (вид 020) (далі - ввізне мито) за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». Підставою для проведення перевірки стала інформація митних органів Республіки Німеччина (від 28.04.2021 №Z4215F-879/20-1), доведена листом Державної митної служби України від 16.06.2021 №15/15-03/7.3/2211, що була направлена відповідно до Дніпровської митниці Держмитслужби листом Волинської митниці Держмитслужби від 25.06.2021 № 7.3-15\5281. Волинською митницею здійснено аналіз інформації про товари ввезені ТОВ «Бест Бакер» протягом 2017-2019 років на митну територію України із застосуванням преференційного режиму. Для застосування тарифних преференцій товариством надавались декларації експортера, складені на партію товарів, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро, та засвідчені ним відповідно до ст. 21 Доповнення 1«Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва». За результатми аналізу встановлено, що ввезені товари є такими, що були у використанні, та мають значний термін експлуатації. Відповідно до ст. 32 Доповнення 1 «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до Угоди Волинською митницею направлено запити до Державної митної служби України для подальшого скерування до уповноважених органів Республіки Німеччина з метою перевірки. Листом Волинської митниці Держмитслужби від 25.03.2021 №7.3-15/2625 Дніпровську митницю Держмитслужби також повідомлено, що за результатами розгляду 30 направлених на перевірку документів підтверджено походження тільки одного документу, не підтверджено преференційне походження у 27 випадках, 2 документи знаходяться на розгляді. Волинською митницею Держмитслужби листом від 25.06.2021 №7.3-155281 надіслано інформацію митних органів Республіки Німеччина від 28.04.2021 №Z4215 F-879/20-1 з результатами перевірки автентичності зазначених декларацій походження та встановлення статусу походження товарів в системі преференцій Угоди ЄС, доведеної листами Державної митної служби України від 16.06.2021 №15/15-03/7.3/2211. Листом від 28.04.2021 №Z 4215 F - 879/20-1 уповноважений орган Республіки Німеччина повідомив, що експортером «MuitiTrade Commerz GmbH» та «Meinex Import Handls GmbH» не надано документів, які б підтверджували преференційне походження товарів зазначених у деклараціях-інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238. Таким чином, товари зазначені у деклараціях-інвойсах від 16.05.2019 №2019235 та від 17.05.2019 №2019238 не можуть розглядатися як товари преференційного походження. Отже, за результатами перевірки обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації зазначеної у листі уповноваженого органу Республіки Німеччина від 28.04.2021 №Z4215 F-879/20-1 відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України, під час перевірки підстав для звільнення від оподаткування встановлено неправомірність зазначених підстав для застосування преференційного режиму до товарів, митне оформлення яких здійснено згідно з митними деклараціями від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963. Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бест Бакер» пункту 2 частини 3 статті 75 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита у розмірі 21 419,51 грн. У зв`язку із заниженням суми ввізного мита, як бази оподаткування податку на додану вартість, ТОВ «Бест Бакер» порушено пункт 2 частини 3 статті 75 Митного кодексу України, пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4283,90 грн. У встановленому порядку товариству був направлений акт перевірки, який був підписаний керівником із зазначенням незгоди з висновками, викладеними в акті, та наміром оскаржити рішення у суді. Також митницею були оформлені податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 №0000019\7.5-19 та №0000020\7.5-19. Позивач, використовуючи своє право на оскарження, звернулось до Держмитслужби України зі скаргою, за результатом розгляду якої Державною митною службою України прийнято рішення про часткове її задоволення та зменшення суми податкового зобов`язання у податкових повідомленнях від 23.09.2021, а в подальшому було винесено та направлено на адресу позивача нові податкові повідомлення-рішення від 14.12.2021 №0000036/7.5-19 на суму 23561,46 грн податкових зобов`язань зі сплати мита (в тому числі: сума мита - 21419,51 грн, сума штрафних санкцій - 2141,96 грн) та №0000037/7.5-19 на суму 4712,29 грн податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (в тому числі сума ПДВ 4283,90 грн, сума штрафних санкцій 428,39 грн). З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що за вказаних обставин діяв законно та обґрунтовано, у спосіб та в межах повноважень, що надані йому чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 задоволено клопотання Дніпровської митниці про заміну відповідача у справі №160/27354/21 та здійснено заміну відповідача у справі №160/27354/21 Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) її правонаступником Дніпровською митницею (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

06 квітня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній виклав позицію аналогічну заявленій ним у позовній заяві та навів судову практику у вказаній категорії спорів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю «Бест Бакер» (позивач, товариство) на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 22.12.2017 №13/2017, де продавцем виступає - «Multitrade Commerz GmbH» (Louis-Otto-Strabe 6, 09114 Chemnitz Germany), a покупцем - TOB «Бест Бакер» (Україна), імпортовано на митну територію України товари.

1. Митна декларація типу ІМ 40 ДЕ від 20.05.2019 №UА205090/2019/062962:

Товар 1 «Холодильне обладнання: Холодильний Регал Epta LEOND 25 L2.50 m без агрегату, б/в, 2010 року випуску, потужність 128 Вт, місткість 6050 л, розмір в мм: 2500x1074x2300 - 4шт. Виробник: «EPTA S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ЕРТА». Холодильний Регал EptaLEOND 12 L 1.25m без агрегату, б/в, 2010 року випуску, потужність 250 Вт, місткість 3025 л, розмір в мм: 1250x1074x2300 - 1шт. Виробник: «EPTA S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ЕРТА». Морозильна ванна Epta Torl-18 L2.00m, зі скляними кришками, без агрегату, б/в, 2010 року випуску, потужність 354 Вт, місткість 1500 л, розмір в мм: 2000x2000x1020 - 2шт. Виробник: «ЕРТА S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ЕРТА». Холодильна вітрина Epta MUSNS25 L2.50 m, без агрегату, б/в, 2010 року випуску, потужність 788 Вт, місткість 4050 л, розмір в мм: 2500x1200x1420 - 4шт. Виробник: «ЕРТА S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ЕРТА». Холодильна вітрина Ameg havana vent L2.50 т, без агрегату, б/в, 2007 року випуску, потужність 325 Вт, місткість 3730 л, розмір в мм: 2500x1225x1218-2 шт. Виробник: «ARNEG S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ARNEG». Холодильна вітрина Ameg havana vent кут 90, без агрегату, б/в, 2007 року випуску, потужність 225 Вт, місткість 1250 л, розмір в мм: 900x900x1218 - 1шт. Виробник: «ARNEG S.P.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «ARNEG». Товар класифіковано за кодом 8418501900 згідно з УКТЗЕД. Країна походження - EU (Євро Союз).

Товар 2 «Компресорна станція до холодильного устаткування, вживана, 2003р, на звареній рамі, без конденсатора, з щитом керування, з ресивером, на базі напівгерметичних 6-ти компресорів (3-х Frascold F 5.21 Yi 3-х Frascold S 7.39 Y) загальною електричною потужністю до з УКТЗЕД. Країна походження - EU (Євро Союз).

Товар 3 «Візки гідравлічні ручні EXPRESSO TRANSPORTGERATE на колесах, вантажопідйомність до 1000 кг, б/в, 1993 року випуску - 1шт. Торгова марка - немає даних. Виробник: «EXPRESSO TRANSPORTGERATE GmbH» (Республіка Німеччина). Товар класифіковано за кодом 8716800000 згідно з УКТЗЕД. Країна походження - EU (Євро Союз).

Згідно з декларацією-інвойсом (складеної експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 евро) №2019238 від 17.05.2019, товари оформлено з наданням преференційного режиму оподаткування. Загальна фактурна вартість товарів за митною декларацією склала 5 910,00 євро. Умови поставки товарів згідно з Інкотермс «FCA- DE- Chemnitz».

2. Митна декларація типу ІМ 40 ДЕ від 20.05 2019 №UA205090/2019/062963:

Товар 1 «Холодильне обладнання: Холодильний Регал Optimer 1936, з агрегатом, з полицями, працює на безпечному холодоагенті R404a, що не містить озоноотруйних речовин, б/в, 2011 року, потужність 2250W, місткість 1088 л -1 шт. Виробник: «Carrier CR Hungary LTD» (Республіка Угорщина). Торгова марка: «Carrier». Холодильний Регал Ameg Berlino L3,75 м, без агрегату, з полицями, б/в, 2006 року, потужність 624W, місткість 8250 л -1 шт.; Виробник: «Ameg S.p.A.» (Республіка Італія). Торгова марка: «Arneg». Холодильний Регал MKW L2,50 м., без агрегату, овочевий, з полицями, з зволожувачем, б/в, 2007 року, потужність 127W, місткість 7590 л - 1 шт.; Виробник: «MKW kuhlmobelwerk limburg GmbH» (Республіка Німеччина). Торгова марка: «MKW». Холодильний Регал MKW L3,75 м., без агрегату, овочевий, з полицями, з зволожувачем, б/в, 2007 року, потужність 222W, місткість 10750 л - 1шт.; Виробник: «MKW kuhlmobelwerk limburg GmbH» (Республіка Німеччина). Торгова марка: «MKW». Холодильний Регал MKW L2,50 м., без агрегату, з скляними дверима, з полицями, б/в, 2011 року, потужність 242W, місткість 6050 л - 4 шт. Виробник: «MKW kuhlmobelwerk limburg GmbH» (Республіка Німеччина). Торгова марка: «MKW». Холодильний Регал MKW ІЛ, 90 м., без агрегату, з скляними дверима, з полицями, б/в, 2011 року, потужність 127W, місткість 4598 л - 1 шт. Виробник: «MKW kuhlmobelwerk limburg GmbH» (Республіка Німеччина). Торгова марка: «MKW». Товар класифіковано за кодом 8418501900 згідно з УКТЗЕД. Країна походження - EU (Євро Союз).

Товар 2 «Меблі металеві: Стелаж овочевий KASSEBOHMER L1, 20 м, б/в, 2007 року, розмір в мм: 1200x1000x1200 - 27 шт. Виробник: «KASSEBOHMER GmbH» (Республіка Німеччина). Торгова марка: «KASSEBOHMER». Товар класифіковано за кодом 9403109800 згідно з УКТЗЕД. Країна походження - EU (Євро Союз). Країна походження - EU (Євро Союз).

Згідно з декларацією-інвойсом (складеної експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро) №2019235 від 16.05.2019, товари оформлено з наданням преференційного режиму оподаткування. Загальна фактурна вартість товарів за митною декларацією склала 5990,00 євро. Умови поставки товарів згідно з Інкотермс «FCA- DE- Chemnitz».

При митному оформленні товарів, згідно з графою 36 наведених митних декларацій, була застосована пільга зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, (вид 020) (далі - ввізне мито) за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони».

Митне оформлення наведених товарів відбулося із застосуванням преференційного режиму зі сплати ввізного мита у зв`язку із наданням декларацій походження, складених на інвойсах, які були надані експортером.

У подальшому, відповідно до п.7 ч.1 ст.336, п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, наказу Дніпровської митниці від 18.08.2021 №129, Бобрижною Г.В., головним державним інспектором відділу проведення митного аудиту Дніпровської митниці, та Кожан І.Є., головним державним інспектором відділу проведення митного аудиту Дніпровської митниці, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963

За результатами проведеної перевірки складено акт №0008/21/7.5-19/0041432345 від 01.09.2021, яким зафіксовані встановлені під час перевірки порушення позивачем:

- пункту 2 частини 3 статті 75, частини 5 статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижені ним податкові зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963 на загальну суму 21419,51 грн;

- пункту 2 частини 3 статті 75 та пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податковіе зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963 на загальну суму 4283,90 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що Волинською митницею здійснено аналіз інформації про товари ввезені ТОВ «Бест Бакер» протягом 2017-2019 років на митну територію України із застосуванням преференційного режиму. Для застосування тарифних преференцій товариством надавались декларації експортера, складені на партію товарів, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро, та засвідчені ним відповідно до ст. 21 Доповнення 1 «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва». За результатми аналізу встановлено, що ввезені товари є такими, що були у використанні, та мають значний термін експлуатації. Відповідно до ст. 32 Доповнення 1 «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до Угоди Волинською митницею направлено запити до Державної митної служби України для подальшого скерування до уповноважених органів Республіки Німеччина з метою перевірки. Листом Волинської митниці Держмитслужби від 25.03.2021 № 7.3-15/2625 Дніпровську митницю Держмитслужби також повідомлено, що за результатами розгляду 30 направлених на перевірку документів підтверджено походження тільки одного документу, не підтверджено преференційне походження у 27 випадках, 2 документи знаходяться на розгляді. Волинською митницею Держмитслужби листами від 25.06.2021 № 7.3-155281 надіслано інформацію митних органів Республіки Німеччина від 28.04.2021 №Z4215 F-879/20-1 з результатами перевірки автентичності зазначених декларацій походження та встановлення статусу походження товарів в сиситемі преференцій Угоди ЄС, доведеної листом Державної митної служби України від 16.06.2021 №15/15-03/7.3/2211. Листом від 28.04.2021 №Z 4215 F-879/20-1 уповноважений орган Республіки Німеччина повідомив, що експортером «MuitiTrade Commerz GmbH» та «Meinex Import Handls GmbH» не надано документів, які б підтверджували преференційне походження товарів зазначених у деклараціях-інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238. Таким чином, товари зазначені у деклараціях-інвойсах від 16.05.2019 №2019235 та від 17.05.2019 №2019238 не можуть розглядатися як товари преференційного походження. Отже, за результатами перевірки обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням інформації зазначеної у листі уповноваженого органу Республіки Німеччина від 28.04.2021 №Z 4215 F-879/20-1 відповідно до ч.14 ст.354 МК України, під час перевірки підстав для звільнення від оподаткування встановлено неправомірність зазначених підстав для застосування преференційного режиму до товарів, митне оформлення яких здійснено згідно з митними деклараціями від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963.

На підставі акта перевірки №0008/21/7.5-19/0041432345 від 01.09.2021 Дніпровською митницею Держмитслужби винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.09.2021 №0000020/7.5-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (вид 028) 14070100 на загальну суму 6425,85грн, в тому числі: за основним платежем на 4283,90 грн та нараховано штрафні санкції на суму 2141,95 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.09.2021 №0000019/7.5-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (вид 020) 15010100 на загальну суму 32129,27 грн, в тому числі: за основним платежем на 21419,51 грн та нараховано штрафні санкції на суму 10709,76 грн.

У подальшому, податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 №0000020/7.5-19 та №0000019/7.5-19 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги ТОВ «Бест Бакер» Державною митною службою України прийнято рішення №08-1/10-06/13/11010 від 09.12.2021, яким частково задоволено цю скаргу та зменшено суми грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 23.09.2021 №0000020/7.5-19 та №0000019/7.5-19. При цьому, сума податкових зобов`язань, визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, залишилась незмінною, а сума штрафних санкцій підлягала зменшенню до 10% суми визначеного податкового зобов`язання.

На підставі рішення Державної митної служби України №08-1/10-06/13/11010 від 09.12.2021, Дніпровською митницею Держмитслужби винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.12.2021 №0000037/7.5-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (вид 028) 14070100 на загальну суму 4712,29 грн, в тому числі: за основним платежем на 4283,90 грн та нараховано штрафні санкції на суму 428,39 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.12.2021 №0000036/7.5-19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (вид 020) 15010100 на загальну суму 23561,47 грн, в тому числі: за основним платежем на 21419,51 грн та нараховано штрафні санкції на суму 2141,96 грн.

Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст 257 Митного кодексу України (далі МК України), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.8 ст.257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед яких є:

- відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів (п. 5 ч.8);

- відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (п. 6 ч.8).

Згідно з пунктами 1, 4 ч.1 ст.266 МК України, декларант зобов`язаний:

- здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Отже, статтями 257 та 266 МК України закріплено обов`язок декларанта внести до митної декларації, зокрема, відомості про застосування пільг зі сплати митних платежів, нарахування митних платежів, їх ставки та суми тощо.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, визначено графи Ммитної декларації (далі МД), які заповнюються декларантом самостійно.

Зокрема, графи 31, 36 та 47 МД, в яких наводяться дані про опис товарів, відомості про застосування пільг зі сплати митних платежів та про нарахування митних платежів, заповнюються декларантом.

Крім цього, відповідно до статті 295 МК України, митні платежі нараховуються декларантом самостійно.

Зазначені норми узгоджуються з нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Так, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених до митної декларації, зокрема, щодо розміру належних до сплати податків.

Відповідно до ч.1 ст.272 МК України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.277 МК України, об`єктами оподаткування митом є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами.

Згідно з п.1 ч.1 ст.279 МК України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлені адвалерні ставки мита - митна вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (дата підписання: 27.06.2014, дата ратифікації Україною: Закон України від 16.09.2014 №1678-VІІ) «...кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони...».

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно з частиною 2 статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України», статі 3 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-IV «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч.1 ст. 276 МК України, платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.289 МК України, обов`язок із сплати митних платежів виникає: у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Як встановлено п. 190.1 ст. 190 ПК України, при визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Статтею 39-1 ПК України передбачено, що для цілей визначення податкових зобов`язань зі сплати митних платежів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, а у разі, якщо митна декларація не подається, - дня визначення податкових зобов`язань.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 206.2 ст. 206 ПК України, операції із ввезення на митну територію України товарів у митному режимі імпорту оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 цього Кодексу.

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України передбачена ставка у розмірі 20 відсотків бази оподаткування.

Підпунктом 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (п. 41.5 ст. 41 ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно зі ст.544 МК України, одним із основних завдань, покладених на митні органи, є забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати.

Відповідно до ст.336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів. Згідно з пунктами 7 та 8 ч.1 ст.336 МК України, митний контроль здійснюється шляхом:

- проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

- направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Частиною 3 статті 334 МК України встановлено, що відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю, не потребують додаткового підтвердження.

Таким чином, офіційні відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав не підлягають додатковому підтвердженню.

Відповідно до ч.14 ст.354 МК України, рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами у цій справі зводиться виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Відповідно до ч.ч. 1- 3 статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

При цьому, положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію).

Розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» цієї Угоди встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

За змістом ст.26 розділу IV Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію, для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Згідно зі статтею 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу, впливає на нарахування митницею відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення позивачем надано декларації походження, складені на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238.

У вказаних деклараціях походження зазначено, що експортер продукції, на яку поширюється цей документ заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного Європейського походження.

Відповідно до частини 1 статті 44 МК України, для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

Пунктом 25 розділу V «Підтвердження походження» «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію визначено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію, митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.

З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

За правилами частини 5 статті 45 МК України, у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Вказане свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України.

При цьому, контролюючий орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, яка надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок).

В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У підпункті 7 пункту 4 розділу 3 Порядку закріплено, що результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

В той же час, як убачається з акту перевірки, він не містить доказів умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення.

Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності декларацій походження, складених на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238 та правильності інформації, що містяться в цих документах, а також те, які обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

Водночас, як зазначено вище, листом Волинської митниці Держмитслужби від 25.03.2021 №7.3-15/2625 Дніпровську митницю Держмитслужби повідомлено, що за результатами розгляду 30 направлених на перевірку документів підтверджено походження тільки одного документу, не підтверджено преференційне походження у 27 випадках, 2 документи знаходяться на розгляді. Волинською митницею Держмитслужби листом від 25.06.2021 №7.3-155281 надіслано інформацію митних органів Республіки Німеччина від 28.04.2021 №Z 4215 F-879/20-1 з результатами перевірки автентичності вищезазначених декларацій походження та встановлення статусу походження товарів в сиситемі преференцій Угоди ЄС, доведеної листом Державної митної служби України від 16.06.2021 №15/15-03/7.3/2211. Листом від 28.04.2021 №Z 4215 F - 879/20-1 уповноважений орган Республіки Німеччина повідомив, що експортером «MuitiTrade Commerz GmbH» та «Meinex Import Handls GmbH» не надано документів, які б підтверджували преференційне походження товарів зазначених у деклараціях-інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238.

Суд зазначає, що дії Волинської митниці Держмитслужби щодо перевірки достовірності декларацій походження, складених на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238 та правильності інформації, що містяться у цих документах не є предметом розгляду у цій справі.

Позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що вказані дії Волинської митниці Держмитслужби визнані в судовому порядку протиправними.

Також, матеріали справи не місять доказів, які свідчили б про те, що наданий Волинською митницею Держмитслужби лист уповноваженого органу Нiмеччини є таким, що вимагає перевірки його достовірності.

Відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена лежить виключно на експортерові (продавцеві). Сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності.

Суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації.

За таких обставин, у ТОВ «Бест Бакер» не було жодних підстав для сумнівів щодо дійсності декларацій походження, складених на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238.

Доказів того, що декларації походження, складені на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238, які надавались позивачем, скасовані чи визнані недійсним, відповідачем до суду не надано, тому суд уважає, що вони є чинними та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн Європейського Союзу, та надають пільги зі сплати митних платежів.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача права на преференцію на підставі декларацій походження, складених на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238, суд зазначає таке.

Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

З матеріалів справи вбачається, що висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базується виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 28.04.2021 №Z 4215 F-879/20-1, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у деклараціях.

Листом-відповіддю від 28.04.2021 №Z 4215 F-879/20-1 уповноважений орган Німеччини повідомив Держмитслужбу про результати перевірки. У відповіді зазначено, що доданий доказ преференції є автентичними, проте товари, що вказані у документах не мають преференційного походження так як не відповідають вимогам Доповнення 1 «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Водночас, вказаний лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі декларації походження, складені на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238, в яких зазначено експортером компанію «Multitrade Commerz GmbH» (Німеччина).

Враховуючи те, що декларації походження, складені на інвойсі є офіційними документами у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такі документи потребують встановлення їх відповідно до закону нечинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсними декларацій походження, складених на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Суд також враховує, що декларації походження, складені на інвойсах від 16.05.2019 №2019235, від 17.05.2019 №2019238 не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а відтак є документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають пільги зі сплати митних платежів.

Враховуючи викладене, суд уважає, що при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції» Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Крім того, суд зазначає, що митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.

Суд наголошує, що в досліджуваній справі рішення про коригування митної вартості в порядку ст. 55 МК України митницею не виносилось.

Також суд бере до уваги, що в усіх документах наданих позивачем до Дніпровської митниці Держмитслужби при проведенні митного оформлення товарів за митними деклараціями типу ІD40ДЕ від 20.05.2019 №UA205090/2019/062962 та від 20.05.2019 №UA205090/2019/062963 позивачем (декларантом) було детально описано кожну одиницю товару для того, щоб його можна було ідентифікувати для застосування пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, а при проведені процедури митного оформлення по перерахованим митним деклараціям, імпортований позивачем товар оглядався працівниками митного органу і не було виявлено жодної невідповідності інформації, що зазначена в маркуванні ввезеного товару та супровідних документах, зокрема, специфікаціях, деклараціях-інвойсах та ін.

Більше того, ні в Акті перевірки №0008/21/7.5-19/0041432345 від 01.09.2021, ні у відзиві на позовну заяву митний орган не заперечує дійсність та правдивість всієї інформації, яка викладена в деклараціях-інвойсах та специфікаціях на товар. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності прийнятих рішень.

Суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Ключовим при вирішенні спору, суд вважає те, що митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Оцінюючи в сукупності викладене, враховуючи не підтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного кодексу України, Податкового кодексу України, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, а також зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» (вул. Короленко, буд. 8, с. Пушкарівка, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51606, код ЄДРПОУ 41432345) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпровської митниці Держмитслужби форми «Р» від 14.12.2021 №0000037/7.5-19 та від 14.12.2021 №0000036/7.5-19.

Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» (вул. Короленко, буд. 8, с. Пушкарівка, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51606, код ЄДРПОУ 41432345) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Бакер» (вул. Короленко, буд. 8, с. Пушкарівка, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51606, код ЄДРПОУ 41432345).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна