Постанова

від 20.07.2022 по справі 520/16360/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 р. Справа № 520/16360/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/16360/21

за позовом Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення позапланової перевірки, оформлення її результатів та складання припису про усунення виявлених порушень щодо вимог Комунального підприємства «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області;

- скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 27.07.2020 №125/03-13, складений стосовно Комунального підприємства «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області.

В обґрунтування позову зазначило, що оскаржуваний припис не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки перевірка проведена з порушенням процедури, а саме: проведена за відсутності керівника або уповноваженої особи підприємства з порушенням строків, акт перевірки не вручено позивачу в останній день проведення, що унеможливило здійсненню прав позивача щодо ознайомлення із виявленими порушеннями, подати свої заперечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної оцінки порушенню відповідачем процедури проведення перевірки. Натомість, вважає, що порушення Екоінспекцією обов`язків, зокрема, щодо проведення перевірки за участю керівника або уповноваженої особи підприємства, своєчасного та належного ознайомлення суб`єкта господарювання із результатами перевірки, а також порушення нею строків проведення перевірки є достатніми для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки, оформлення її результатів та складання припису.

По суті порушень вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач під час проведення перевірки не перевірив кому належить земельна ділянка, на якій встановлено факт забруднення, а також не надав доказів, що саме позивач допустив забруднення цієї території.

Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - відповідач) не подала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. С. Целіни, враховуючи погодження Державної екологічної інспекції України від 18.06.2020, на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу від 07.07.2020 № 608/11-02 та направлення від 07.07.2020, в період з 08.07.2020 по 21.07.2020 проведено позапланову перевірку дотримання вимог правоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області (а.с. 50-51).

Результати перевірки оформлені актом № 608/11-02/03-06 від 21.07.2020, у якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення (а.с. 52-80).

На підставі акта перевірки відповідачем складений припис від 27.07.2020 № 125/03-13, яким КП «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області зобов`язано усунути наступні порушення:

- отримати дозвіл на викиди забруднених речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, а саме від: полігон ТПВ (виробнича зона), майданчик зберігання техніки (адміністративно-побутова зона полігону); твердопаливна піч (джерело викиду пічна труба) 1 шт до 27.10.2020;

- здійснити інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, що знаходяться на балансі КП «ЕКО-СЕРВІС» КМР до 27.10.2020;

- розробити паспорт МВВ на КП «Еко-Сервіс» КМР до 27.10.2020;

- забезпечити зберігання та видалення відходів КП «Еко-Сервіс`КМР відповідно до вимог екологічної безпеки, а саме відповідно до правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435, встановивши щит на в`їзді до МВВ згідно Правил, встановивши автомобільні ваги для обліку кількості усіх видів відходів, що надходять на МВВ побутових відходів; встановити вишку для візуального контролю виду відходів, що завозяться бортовими і самоскидними транспортними засобами; оснастити КПП спеціальними приладами радіометричного контролю всіх відходів, що надходять на МВВ; встановити таблички які вказують напрямок маршруту в`їзду на МВВ і проїзд по його території; розробити щорічні технологічні плани організації робіт із захоронення відходів, на яких позначаються робочі карти та здійснювати складування відходів по робочим картам, згідно розділу «Складуванням відходів» вказаних Правил; проводити визначення ступеню ущільненості твердих побутових відходів; здійснювати моніторинг та заходи екологічної безпеки, які спрямовані на захист нормального стану підземних вод; здійснювати дослідження ґрунту в межах санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м); забезпечити організацію контрольно-дезінфікуючої зони; здійснити систему моніторингу та заходи екологічної безпеки спрямовані на захист нормального стану повітря, а саме: проводити дослідження проб повітря за такими показниками: азот, діоксид вцглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид, сірководець, фенол, формальдегід; забезпечити належний стан нагірних канав навколо МВВ, що використовуються для запобігання витіканнб за межі МВВ забруднених поверхневих вод… до 27.10.2020;

- вподальшому не допускати приймання та розміщення (захоронення) відходів на МВВ, окрім твердих побутових до 27.07.2020;

- забезпечити вжиття заходів, щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, а саме: під час експлуатації місця МВВ здійснити обладнання дренажного стоку та бортовими ізоляційними екранами до 27.10.2020;

- налагодити ведення журналу первинного обліку відходів по формі №1-ВТ до 27.07.2020;

- забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами до 27.10.2020;

- забезпечити ведення реєстрових карток об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів на КП «Еко-Сервіс» КМР до 27.10.2020;

- визначити склад і властивості відходів, що утворюються на КП «Еко-Сервіс» КМР, провести паспортизацію та інвентаризацію відходів до 27.10.2020;

- отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на утилізацію, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів на КП «Еко-Сервіс» КМР до 27.10.2020 (а.с. 86-92).

Припис на адресу КП «Еко-Сервіс» КМР направлено відповідачем 27.07.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.48).

Не погоджуючись із діями відповідача стосовно проведення перевірки та винесеним за наслідками такої перевірки приписом про усунення виявлених порушень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Також, за висновками суду першої інстанції, порушення процедури прийняття рішення може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Оскільки вказані позивачем порушення є незначними, тому такі не є підставою для скасування припису.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що припис є правомірним, прийнятим в межах компетенції екоінспекції та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Згідно зі статтею 34 цього Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Пунктами "а" та "е" частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища п

е) надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Свою діяльність відповідач, Державна екологічна інспекція у Харківській області здійснює, в тому числі відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230.

Відтак, відповідач як територіальний орган Держекоінспекції наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з цих питань.

Повноваження відповідача щодо проведення перевірки дотримання КП «Еко-Сервіс» вимог природоохоронного законодавства не заперечуються.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржив дії Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення позапланової перевірки КП «Еко-Сервіс» та припис, складений за результатами такої перевірки.

В частині оскарження дій відповідача з проведення перевірки, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач допустив посадових осіб Інспекції до проведення перевірки, тому предметом розгляду в суді є лише суть виявлених порушень законодавства.

Суд першої інстанції вказав, що саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Проте, переглядаючи судове рішення, колегія суддів враховує правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, відповідно до якого «…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Цей висновок, сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду податкової справи, але має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 816/228/17 ухвалила постанову від 08.09.2021, у якій викладена правова позиція щодо можливості скасування наказу про призначення перевірки після її проведення.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду також переглядала судові рішення, ухвалені у справі, де оскаржувався наказ про призначення проведення перевірки, прийнятий податковим органом, але у цій справі, як і у справі №826/17123/18 висновок має загальний характер.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.»

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що тільки на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, а допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, є помилковим, через те, що порушення процедури призначення та проведення перевірки, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки можуть бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 дійшла висновку про те, що «неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову…» та визначилась із тим, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

За таких обставин, підхід, покладений в основу постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17 свідчить про те, що позивач має право оскаржити процедуру призначення та дії щодо проведення перевірки шляхом викладення такої незгоди з наказом та діями, як підстав оскарження наслідків перевірки.

Так, зі змісту позову та апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує дії екологічної інспекції, які полягають у порушенні порядку проведення перевірки, зокрема щодо її проведення з порушенням строку, за відсутності керівника підприємства або уповноваженої особи, не вручення позивачу акту перевірки, а направлення його поштою.

Згідно частин 5, 6 ст. 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити, зокрема, дату його складення.

Крім того, положення ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V містять імперативні приписи, за якими в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Так, судом першої інстанції встановлено, що перевірка проводилась в період з 08.07.2020 по 21.07.2020.

Водночас, акт, складений за результатами перевірки відповідачем, не містить підпису суб`єкта господарювання, як і відомостей про відмову від підписання акту.

Натомість, у акті зазначено, що у зв`язку з неявкою керівника або уповноваженої особи в останній день перевірки, акт надісланий поштою рекомендованим листом з повідомленням для ознайомлення та підписання.

Разом з тим, Законом № 877-V чітко передбачено, що акт перевірки в останній день підписується суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою та вручається йому один примірник.

Таким чином, при проведенні перевірки та оформленні її результатів відповідачем не дотриманий порядок оформлення та ознайомлення позивача із результатами проведеної перевірки.

Такі недоліки при проведенні перевірки не можна визнати незначними, позаяк неознайомлення суб`єкта господарювання із результатами перевірки, позбавляє останнього права на подачу заперечень (зауважень) або додаткових пояснень чи документів на спростування порушень, відображених у акті перевірки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення позапланової перевірки КП «Еко-Сервіс».

Колегія суддів також враховує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо проведення перевірки та оформлення її результатів призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, рішення (припис), прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також враховує, що акт перевірки, який не вручений позивачу в останній день проведення такої перевірки, відповідачем надісланий на адресу КП «Еко-Сервіс» засобами поштового зв`язку, проте зазначені дії не передбачені вимогами Закону № 877-V.

Як вже зазначалось вище, такими діями відповідач не забезпечив дотримання права суб`єкта господарювання подати зауваження щодо здійснення державного нагляду (контролю), які відповідно до абзацу 11 частини 6 статті 7 Закону №877-V є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Наведені обставини в сукупності свідчать про протиправність припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 27.07.2020 №125/03-13, через що позовні вимоги в частині його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.06.2021 у справі №640/4984/19, яка, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, має враховуватись судом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що КП "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2270,00 грн та апеляційної скарги 3 405,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями .

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 675 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 520/16360/21 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання Комунальним підприємством "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Харківської області законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що оформлені актом за результатами позапланової перевірки.

Скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 27.07.2020 №125/03-13, складений стосовно Комунального підприємства «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (ЄДРПОУ 37999518, вул. Бакуліна, 6, м. Харків, 61166) на користь Комунального підприємства «Еко-Сервіс» Куп`янської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 42471233, вул.1 Травня, буд.6, к.402, м. Куп`янськ, Харківська область, 63701) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова