Ухвала

від 19.07.2022 по справі 210/1811/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1811/22

Провадження № 1-кс/210/654/22

"19" липня 2022 р.

Слідчий суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 23 березня 2022 року про закриття кримінального провадження від 24.09.2021 року за №12021046710000334 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 23.03.2022 року про закриття кримінального провадження від 24.09.2021 року №12021046710000334 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України.

Скаржником ОСОБА_3 від директора КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР отримано лист від 17.06.2021р. №10-03/124 з вимогами надати медичні документи та погрозами звільнення оскільки ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи та нібито не в змозі працювати на посаді сторожа за новими посадовими інструкціями.

Наказом Відповідача від 13.07.2021р. №48-к з 19.07.2021р. ОСОБА_3 звільнено з посади охоронника у зв`язку виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Важає, що дізнавачем ОСОБА_4 , під час досудового розслідування, не проведено ряд слідчих дій для встановлення об`єктивної істини по справі, зокрема допит свідків, не досліджено та не надано оцінку наявним доказам. Вказана бездіяльність та відсутність належної доказової бази призвела до помилкового твердження про відсутність складу кримінального правопорушення та передчасного закриття кримінального провадження.

Таким чином, вважає постанову про закриття провадження незаконною та передчасною, оскільки дізнавачем не було вжито всіх заходів щодо повного та об`єктивного розслідування злочину, за наслідками вчинення якого було порушене дане провадження, тому просить її скасувати.

2.Позиція учасників судового розгляду.

В судовому засіданні скаржник та його представник присутніми не були, від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без його участі та скаржника, скаргу підтримують та просять її задовольнити в повному обсязі.

Слідчий та прокурор - процесуальний керівник в судове засідання не з`явились, клопотань про перенесення розгляду справи до суду не надходило. Їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до вимог частини 3 статті 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та дізнавача, слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність дізнавача, слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки заявник надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, висловив свою позицію у справі, враховуючи введення на території держави воєнного стану, з метою забезпечення безпеки учасників судового провадження, дотримання розумних строків розгляду справи, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності сторін, врахову.чи згоду скаржника.

Неявка учасників провадження не є перешкодою для розгляду скарги по суті, враховуючи що слідчому судді надано усі матеріали.

У відповідності до ч. 4, 6 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги про закриття кримінального провадження не здійснювалось.

3.Положення закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні клопотання.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.

За змістом статті 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Водночас, відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчим суддею.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України параграф 1, статті 303308.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування здійснюється відповідно до правил ст. 306 КПК України. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування можуть бути оскаржені потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з частиною 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів скарга подана у строк, визначений ч.1 ст. 304 КПК України.

Згідно з частинами 1,3,5,6 статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

4.Встановлені слідчим суддею обставини.

На виконання ухвали слідчого судді про відкриття провадження за скаргою прокурором надано матеріали кримінального провадження №12021046710000334 за ознаками кримінального проступку за ч.1 ст.172 КК України, дослідженням яких встановлено наступне.

Відділенням поліції №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021046710000334 від 24.09.2021 року за ознаками кримінального проступку за ч.1 ст.172 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2021р. у справі №210/4716/21 зобов`язано службову особу Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області внести відповідні відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 .

24.09.2021 року підрозділом дізнання Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за номером 12021046710000334 та розпочато досудове розслідування.

Відповідно до на Наказу Комунального закладу «Дитячий оздоровчий табір «Корчагінець» від 22.09.2011р. №51 ОСОБА_3 прийнято на посаду сторожа.

Відповідно до наказу директора КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР від 13.05.2021р. №57 ОСОБА_3 оголошено догану.

КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_3 направлено лист від 04.06.2021р. №01-03/108 в якому повідомлялося, що як виявилося, при прийнятті на роботу ОСОБА_3 надався висновок Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) серія МСЕ-ДНА-01 №504167 від 22.06.2006р. згідно якого встановлено обмеження щодо умов та характеру праці, а саме «Легка фізична та канцелярська праця».

Листом від 07.06.2021р. №1 ОСОБА_3 подано відповідь, в якому зазначено,що посада «охоронник» цілком влаштовує, умови праці не змушують проводити тяжку роботу, а навпаки, регулярні обходи території на свіжому повітрі дитячого оздоровчого табору поліпшують здоров`я та йдуть на користь. Підстав для зміни посади або звільнення я не ОСОБА_7 не вбачає, а за весь час роботи, фактів порушення другового законодавства у зв`язку з розладом здоров`я не було.

Наказом директора КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР від 13.07.2021р. №48-к/тр, з 19.07.2021р. ОСОБА_3 звільнено з посади охоронника у зв`язку виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 року у справі №177/1120/21 за позовом ОСОБА_3 до КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу позовні вимоги задоволено.

23.03.2022 року постановою старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 кримінальне провадження №12021046710000334 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

5. Мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 303 КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з частиною 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів, копію оскаржуваної постанови представник заявника отримала лише 16.06.2022 року, скарга подана у строк, визначений ч.1 ст. 304 КПК України.

Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п.3 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, саме ж доказування, як визначено в ч.2 ст.91 КПК України, полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.

Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з`ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Правова природа оскарження процесуального рішення слідчого, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 24 вересня 2021 року за фактом звернення ОСОБА_3 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення №12021046710000334 за ч.1 ст. 172 КК України.

23.03.2022 року постановою старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 кримінальне провадження №12021046710000334 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

При дослідженні матеріалів кримінального провадження встановлено, що в оскаржуваній постанові дізнавач ОСОБА_4 зазначає, що об`єктивною стороною ч. 1 ст. 172 КК України є дії/бездіяльність у формі: 1) незаконного звільнення; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю, зокрема об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення відсутня.

Закриття кримінального провадження є однією із форм закінчення досудового розслідування (ст. 283 КПК України).

Стаття 284 КПК України встановлює ряд підстав для закриття кримінального провадження.

Повноваження слідчого приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, здійснюється у формі винесення постанови. Зокрема, у випадках, які виключають подальше розслідування кримінального провадження, слідчий/дізнавач може прийняти рішення про закриття кримінального провадження. Перелік таких обставин наведений у ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до положень ст. 40-1, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України дізнавач повноважний приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

При здійсненні досудового розслідування дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

При розгляді скарги слідчим суддею встановлено, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. ст. 110, 284 КПК України.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалюючи оскаржувану постанову, дізнавачем не було вжито всіх необхідних заходів щодо збирання доказів, не були перевірені всі доводи, викладені заявником в заяві про вчинення правопорушення.

У відповідності до ч.1 п.2 ст. 284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Згідно з частинами 1,3,5,6 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Виходячи із загальних засад кримінального провадження будь яке рішення у кримінальному провадженні має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Постанова про закриття кримінального провадження, яка оскаржується, не відповідає зазначеним критеріям.

Закриваючи кримінальне провадження, дізнавач послався на те, що відсутня об"єктивна сторона кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України, та відповідно до статті 11 КК України, неє кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність , яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим кодексом, але через малозначність не становмить суспільної небезпеки, тоюто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Однак такі мотиви дізнавача є безпідставними, та не грунтуються на належних та допустимих доказах, виходячи з наступного.

Статтею 172 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Об`єктивна сторона цього злочину передбачає дію чи бездіяльність, що полягають у: а) незаконному звільненні працівника з роботи або б) іншому грубому порушенні законодавства про працю. Звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав до цього. Під іншим «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і у кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності порушень, злісності мотивів тощо.

Суб`єктивнасторона даногозлочину виражається у прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов язкову ознаку наявність особистих мотивів.

Слідчий суддя звертає увагу, що дізнавачем не вживались передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо збирання доказів і перевірки обставин у рамках цього кримінального провадження, не встановлювались і не перевірялись обставини, чи мала в даному випадку подія кримінального правопорушення щодо потерпілої, та не здійснено повний обєктивний аналіз зібраних доказів.

Дізнавач взагалі не встановлював відсутність чи, навпаки, наявність особистихмотивів щодозвільнення потерпілої,а таксамо іне встановив відсутність іншого грубого порушення законодавства про працю, тобто передчасно прийшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Дізнавачем залишено поза увагою, що на момент закриття кримінального провадження, в провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебувала справа №177/1120/21 за позовом ОСОБА_3 до КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В той же час, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 року у справі №177/1120/21 за позовом ОСОБА_3 до КПЗ «ДОТ «СТАРТ» КМР про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасувано наказ Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради № 48-к/тр від 13 липня 2021 року про звільнення ОСОБА_3 з посади охоронника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді охоронника Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради (ЄДПРОУ 35747773).

Стягнуто з Комунального позашкільного закладу «Дитячий оздоровчий табір «Старт» Криворізької міської ради (ЄДПРОУ 35747773, місцезнаходження площа Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, 50101) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2021 по 15.04.2022року.

Рішення не набрало законної сили, оскільки триває процедура апеляційного оскарження.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63 КЗпП України).

Спеціальним законодавчим актом, який регулює в тому числі трудові права інвалідів є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 5 Закону, порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Згідно зі ст. 17 Закону, відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд послався на те, що встановлені судом обставини свідчать про те, що роботодавець не з`ясувавши, у порядку визначеному законодавством, реальну можливість продовження роботи ОСОБА_3 на посаді охоронника, яка є особою з інвалідністю, завчасно готував рішення про її звільнення, не розглядаючи можливості виконання вимог ст. 172 КЗпП України (перекваліфікації і працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановлення на її прохання неповного робочого дня або неповного робочого тижня та створення пільгових умови праці).

В той же час, закриваючи кримінальне провадження, дізнавач взагалі не надав оцінку обставинам звільнення потерпілого, а також не навів мотивів щодо відсутності як суб"єктивної так і об"єктивної сторони проступку, склад якого визначено частиною 1 статті 172 КК України.

Слідчим суддею під час розгляду скарги встановлено, щодоводи представника ОСОБА_5 щодо неповноти проведеного досудового розслідування, знайшли своє підтвердження, оскільки, дізнавачем не проведено повного дослідження всіх обставин справи в даному кримінальному провадженні, які є необхідними для встановлення істини у ньому, а саме: не мотивував з урахуванням яких досліджених доказів, їх змісту, ним зроблено висновок про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, не виконано інших необхідних слідчих та процесуальних дії.

Оскільки,в ходідосудового розслідуваннякримінального провадження№12021046710000334 не надано належної правової оцінки обставинам, була допущена істотна неповнота, усунення якої потребує виконання слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів, із змісту вказаної постанови не вбачається з яких підстав дізнавач дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а постанова дізнавача про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-306 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 23.03.2022 року про закриття кримінального провадження від 24.09.2021 року №12021046710000334 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.172 КК України - задовольнити.

Скасувати постанову старшого дізнавача СД Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 23.03.2022 року про закриття кримінального провадження від 24.09.2021р. №12021046710000334 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 172 КК України.

Матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 24.09.2021 за № 12021046710000334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України повернути до Відділення поліції№2Криворізького РУПГУНП вДніпропетровській областідля продовженнядосудового розслідування.

Ухвала оскарженнюне підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1