Ухвала

від 13.07.2022 по справі 760/8110/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/2614/22

Справа №760/8110/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю, підполковника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 в якій він просив скасувати постанову детектива УВК НАБУ ОСОБА_4 від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року.

Скарга мотивована тим, що у провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.170 КК України.

Посилається на те, що 27.06.2022 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 318, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», детектив УВК НАБУ ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_3 поштою рекомендований лист з трекером 0303609095264, в якому була копія Постанови від 23.06.2022року про п`яте підряд закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, який він отримав 28.06.2022 року.

Вважає Постанову від 23.06.2022 року про повторне закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом УВК ОСОБА_4 незаконною і передчасною, а відтак підлягаючою до скасування в судовому порядку.

23.06.2022 року детектив ОСОБА_4 закрив кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року не виконавши, на думку заявника, жодної з вимог чотирьох ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами скасування його передчасних постанов.

Своєю протиправною постановою від 23.06.2022року про чергове закриття кримінального провадження за М 52018000000001163 також порушив вимоги ст.110 КПК України.

У даній постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення Кодексу.

Заявник стверджує,що детектив ОСОБА_4 незаконно відсторонивйого відзаконної участів даномукримінальному провадженніяк потерпілого,у відповідностідо ст.55,56КПК України,не надавшийому жодноїможливості відстоюватисвої порушеніконституційні праваяк громадянина,а такожу законнийспосіб захищатипорушені інтересисвоєї держави-як президентагромадської організації,у відповідностідо Статутноїдіяльності організації,а такожна підставіст.5Конституції Українита ст.21Закону України «Про запобігання корупції» від 12.03.2017 року.

Детектив ОСОБА_4 виклав у своїй Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є неприпустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої - жодних процесуальних і значимих слідчих дій не вчинив.

На підставі викладеного просив скаргу задовольнити.

Скаржник та детектив в судове засідання не з`явились, що не є перешкодою для розгляду скарги по суті, в умовах стислих строків її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 27.11.2018 року на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 760/27562/18, детективом Управління внутрішнього контролю Національного бюро до СРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, на підставі заяви ОСОБА_3 від 19.10.2018 за вих. № 2665/19 (вх.№ В-9432) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення, на думку заявника, співробітниками Національного бюро злочину.

За результатами досудового розслідування, 18.06.2019 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності в діяннях ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної плати Вищого антикорупційного суду від 02.01.2020 у справі № 760/18551/19 (провадження № 11-сс/991/23/20) зазначене рішення у формі постанови скасоване з мотивів того, що органом досудового розслідування не надіслано заявнику витяг з ЄРДР, його не допитано, не визначено його процесуальний статус, не досліджено питання заподіяння шкоди та розміру заподіяної шкоди (при її наявності), не прийнято процесуального рішення щодо обставин, зазначених заявником про наявність інших складів злочинів в діянні особи, їх підслідність НАБУ, не вчинено інших процесуальних дій, у вчиненні яких виникне необхідність.

З урахуванням вказаних мотивів прийнятого рішення, у провадженні проведено досудове розслідування та 29.05.2020 прийняте рішення про його закриття з тих самих підстав.

За результатами оскарження прийнятого рішення, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.07.2020 скаргу ОСОБА_3 задоволено та скасовано постанову від 29.05.2020 про закриття провадження з мотивів того, що слідчим не виконано вимог вищезгаданої ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 02.01.2020.

Після проведеного досудового розслідування, постановою від 09.09.2020 кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 закрите з підстав встановлення відсутності складу кримінального правопорушення та у. зв`язку із завершенням 04.09.2020 строків досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 06.05.2021 у справі № 760/20289/20 задоволено скаргу ОСОБА_3 на зазначене рішення та скасовано постанову від 09.09.2020 з мотивів того, що рішення прийнято за двома підставами, які мають різну правову природу (реабілітуюча та нереабілітуюча), а також не було забезпечено повноту виконання попередніх рішень, прийнятих в порядку здійснення судового контролю.

При проведенні досудового розслідування детектив (слідчий) чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд оцінюють зібрані докази та визначають об`єм перевірочних дій достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення (ст. 94 КПК України).

Так, в ході виконання ухвали від 02.01.2020 вжито заходів щодо повторного виклику ОСОБА_3 (який вже викликався до Національного бюро повістками на 12.03.2019 та 02.04.2019 і жодного разу не з`явився за викликами та про причини своєї неявки не повідомив) для допиту на 20, 21 та 25.02.2020 з метою уточнення викладених у заяві доводів та з`ясування факту спричинення будь-яких збитків, проте заявник жодного разу не з`явився, отримавши направлені на його адресу повістки про виклик та будучи належним чином завчасно (16.02.2020) повідомленим про дату й час проведення слідчої дії, що підтверджується поштовими документами про надсилання Національним бюро і отримання ОСОБА_3 відправлень. Лише з приводу отриманої повістки про виклик на 21.02.2020 о 10.00 год. ОСОБА_3 02.03.2020 за вих.№ 02/03/4 (вх.№ 188/5815-13 від 02.03.2020) подав клопотання про перенесення призначеної слідчої дії у вигляді допиту, оскільки у день виклику 21.02.2020 його також викликано на 12.50 год. для участі в судовому засіданні Вищого антикорупційного суду під головуванням судді ОСОБА_7 з розгляду його скарги на бездіяльність працівників Головного підрозділу детективів Національного бюро в справі № 991/2328/19 (провадження № 1-кс/991 /2892/19), про що надав у додаток копію власноруч засвідченого повідомлення про виклик

Однак, час судового засідання не збігається з часом запланованої слідчої дії, а тому ОСОБА_3 , з огляду на віддаленість його місця проживання від приміщення Національного бюро, мав змогу прибути за викликом слідчого та прийняти участь в слідчих діях або вирішити з останнім питання щодо оголошення перерви у їх проведенні у зв`язку із необхідністю прибути в суд. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, засідання Вищого антикорупційного суду за участі скаржника ( ОСОБА_3 ) у справі № 991/2328/19 (провадження № 1-кс/991/2892/19) відбулось 19.03.2020 і саме тоді суддею прийнято рішення по суті поданої скарги.

Більш того, заявник викликався 20 та 25.02.2020 для допиту і жодного разу будь-якими доступними засобами зв`язку не повідомив про причини неявки та не виявив наміру вирішити питання про перенесення слідчих дій, хоча й під час виступів в судових засіданнях, звернень із заявами, клопотаннями та ін. він щоразу декларує свою зацікавленість у результатах розслідування, забезпеченні його повноти і неупередженості. При цьому, в усіх повістках зазначався номер телефону, за яким постійно упродовж доби перебуває на зв`язку детектив та можливо узгодити зручний для ОСОБА_3 час проведення слідчої дії, проте останній жодного разу не телефонував і не виявляв бажання сприяти у проведенні слідчої дії та досягненні мети розслідування.

Зазначене свідчить про відсутність у заявника наміру допомогти у забезпеченні проведення досудового розслідування та формальне ставлення до власних повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, хоча, переслідуючи власні інтереси, в своїх зверненнях до Національного бюро та пов`язаних із ними судових засіданнях ОСОБА_3 кожного разу засвідчує готовність прибути до органу досудового розслідування і надати покази та підтверджуючі документи в разі отримання ним належним чином оформленого виклику (повістки), а інколи прямо вимагає його виклику та допиту, чим вводить в оману осіб, яким така інформація повідомляється.

Зокрема, будучи обізнаним з поширеною судовою практикою щодо скасування слідчими суддями рішень про закриття кримінальних проваджень з підстав не проведення допиту заявника/потерпілого та не надаючи жодної інформації про причини неявки, ОСОБА_3 у подальшому використовує власну неявку за викликом до слідчого (детектива) як підставу для оскарження прийнятого процесуального рішення у провадженні, спричиняючи до затягування досудового розслідування та унеможливлення його проведення у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи вказані в ухвалі суду від 02.01.2020 обставини, які свого часу стали підставою для прийнятого рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження, встановлено наступне: під час внесення відомостей до ЄРДР виконано вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України в частині надання упродовж 24 годин з моменту внесення відомостей до ЄРДР відповідного витягу заявнику, що підтверджується документами про здійснені поштові відправлення (лист від 27.1 1.2018 за вих. № 131-188/44268, який наявний на сторінці 21 в матеріалах провадження). При цьому, упродовж усього часу здійснення досудового розслідування заявник жодного разу не повідомляв про неотримання ним витягу з ЄРДР у провадженні, не завертався за наданням витягу у зв`язку із його неотриманням чи будь-яким іншим чином не виявляв своєї зацікавленості з цих питань, у тому числі під час оскарження прийнятого кінцевого процесуального рішення у провадженні.

Неявка заявника для участі в слідчих діях та відсутність його показів та/або відомостей/документів щодо спричинених злочином збитків не дають можливості їх перевірити та довести або спростувати в ході розслідування, тоді як здобуті органом досудового розслідування дані свідчать про відсутність будь-яких збитків та/або шкоди, що спричинена ОСОБА_3 .

Виходячи з неможливості здійснити допит ОСОБА_3 , як вимагалось в ухвалі від 02.01.2020, відсутні підстави і можливість для прийняття обґрунтованого процесуального рішення щодо визначення його статусу в провадженні, дослідження питання заподіяння йому шкоди та визначення розміру заподіяної шкоди (при її наявності) з урахуванням доводів заявника, з`ясування у чому полягають неправомірні дії щодо обставин, зазначених заявником в розрізі про наявність інших складів злочинів, оскільки ним у заяві наведено лише перелік статей без зазначення які саме неправомірні дії вчинені в контексті злочину, який вбачається заявником, а також унеможливлюється вчинення інших процесуальних дій виходячи зі здобутих даних.

Ряд дій, що підлягали виконанню на підставі ухвали суду, є передумовою вчинення інших слідчих та/або процесуальних дій та без яких подальше розслідування є неможливим, оскільки заявник не з`являється на допит, то неможливо з`ясувати його позицію/бачення/розуміння спричинених йому збитків/шкоди (про які немає ні слова у заяві), а, відповідно, йому й не може бути визначено статус потерпілого з врученням передбачених документів.

Законодавець, визначив що без завершення, наприклад, процесу досудового розслідування не може бути здійснено відкриття матеріалів сторонам провадження в порядку ст. 290 КПК України. Це ж стосується і вищенаведеного коли особа не бажає надати власні покази та підтвердити/спростувати певні обставини, то це унеможливлює вчинення пов`язаних подальших дій: перевірки показів, отримання доказів, призначення експертиз, визначення статусу особи тощо.

Це ж стосується й твердження про неприйняття процесуального рішення щодо зазначених заявником даних про наявність інших складів злочинів у діянні особи: жодних процесуальних чи взагалі правових підстав для цього у заяві немає, а надання показів з цього питання ОСОБА_3 уникає.

Водночас, при внесенні відомостей до ЄРДР детективом у повній мірі та у відповідності із вимогами ухвали слідчого судді від 20.11.2018 у справі № 760/27562/18, положеннями ст. 214 КПК України та з урахуванням змісту заяви ОСОБА_3 від 19.10.2018 вих.№ 2665/19 (вх.№ В-9432) забезпечено внесення відомостей до ЄРДР. Жодне з відповідних діянь та/або рішень не оскаржувались зацікавленими сторонами у визначеному законом порядку та під сумнів не ставились.

Зважаючи на формулювання резолютивної частини ухвали (про зобов`язання внести «...відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені у заяві...»), остання не встановлює обов`язку вносити відомості до ЄРДР за конкретними статтями Кримінального кодексу України чи щодо конкретних складів злочинів, а вказує на встановлення суддею із заяви даних про одиничне кримінальне правопорушення.

Керуючись вимогами ч. 5 ст. 40 та ч. 5 ст. 214 КПК України (що визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення є виключною компетенцією слідчого та/або прокурора), а також судовою практикою, відображеною в ухвалах слідчих суддів, у тому числі Апеляційного суду міста Києва, винесених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (ухвала Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі № 757/46099/17-к), уповноваженою службовою особою підрозділу внутрішнього контролю Національного бюро 27.11.2018 внесені відомості до ЄРДР за №52018000000001163 з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 170 КК України виходячи з фактів, викладених у заяві ОСОБА_3 .

Оскільки згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України у разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного бюро злочинів, передбачених статтями 354, 364-370 КК України, які були вчинені службовою особою Національного бюро (крім Директора Національного бюро, його першого заступника та заступника), такі злочини розслідуються детективами зазначеного підрозділу (а відомості про розслідуваний злочин внесені до ЄРДР згідно вимог ухвали слідчого судді), матеріали зазначених проваджень невідкладно скеровані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України для вирішення питання про визначення підслідності, що за п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України належить до повноважень прокурора.

Проте, матеріали кримінального провадження повернуті до Національного бюро листом начальника третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 із зазначенням про відсутність підстав для визначення підслідності у провадженнях за іншими органами досудового розслідування (хоча про це не йшлося), оскільки заявник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами Національного бюро. Разом з тим, до Національного бюро не надходили оформлені у відповідності до вимог ст. 110 КПК України процесуальні рішення прокурора про визначення підслідності в провадженнях за підрозділом внутрішнього контролю, які б давали змогу на законних підставах здійснювати подальше досудове розслідування у провадженні саме детективам підрозділу внутрішньої о контролю Національного бюро, яке не буде суперечити вимогам ч. 4 ст. 216 КПК України.

З огляду на зауваження отримані в порядку судового контролю, в ході досудового розслідування у провадженні було вжито належних заходів для забезпечення виконання визначеного ст. 2 КПК України завдання щодо його швидкого, повного та неупередженого проведення.

В своїй заяві від 19.10.2018 за вих.№ 2663/19 ОСОБА_3 стверджує про можливе вчинення Керівником Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_5 злочину через те, що ним здійснено перешкоджання діяльності громадської організації шляхом невиконання ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 11.09.2017 у справах №760/12395/17 та №760/12400/17, а також від 21.09.2017 у справі №760/17848/17, якими зобов`язано уповноважених осіб внести відомості до ЄРДР за його заявами про вчинення ряду злочинів.

В ході досудового розслідування встановлено, що ухвала від 11.09.2017 у справі №760/12395/17 була виконана шляхом внесення 21.11.2017 відомостей до ЄРДР за №52017000000000809 на підставі заяви ОСОБА_3 , від 11.07.2017 вих.№1544/11 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, про що листом від 05.12.2017 за вих.№0421-188/44879 інформовано ОСОБА_3 . В подальшому постановою прокурора від 30.11.2017 (отримана Національним бюро 11.12.2017) підслідність у цьому провадженні визначено за слідчими СУ ГУ НП у м. Києві.

Ухвала від 11.09.2017 у справі №760/12400/17 надійшла до Національного бюро та виконана 20.11.2017 шляхом внесення відомостей до ЄРДР за №52017000000000805 на підставі заяви ОСОБА_3 від 11.07.2017 вих.№1540/11 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України. Прокурором САП ГНУ 03.01.2018 підслідність у провадженні визначено за слідчими ГУ ПН у м. Києві.

Ухвала слідчого судді від 21.09.2017 у справі № 760/17848/17 надійшла до Національного бюро та виконана 21.11.2017 шляхом внесення відомостей до ЄРДР за №52017000000000811 на підставі заяви ОСОБА_3 від 06.09.2017 вих.№1789/05 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, про що листом від 27.11.2017 за вих.№0423-188/43628 інформовано ОСОБА_3 . Прокурором САП ГНУ 04.01.2018 підслідність у провадженні визначено за слідчими Солом`янського УП ГУ ПН у м. Києві.

Допитаний як свідок ОСОБА_5 показав, що він у жодних стосунках товариського чи неприязного характеру із ОСОБА_3 не перебуває, причин негативно чи ворожо ставитись до останнього не мас. Про вищезазначені обставини йому відомо з даних системи електронного документообігу «АСКОД», ЄРДР, а його участь в отриманні та виконанні ухвал слідчих суддів обмежилась лише невідкладною їх передачею для виконання службовим особам Національного бюро, які уповноважені на внесення відомостей до ЄРДР. Окрім того він зазначив, що вищевказані ухвали не встановлювали обов`язку щодо вчинення дій чи прийняття рішень безпосередньо для нього, як це зазначає в заяві від 19.10.2018 за вих.№ 2665/19 ОСОБА_3 , а зобов`язували уповноважену особу Національного бюро внести відомості до ЄРДР за відповідними його заявами. Також ОСОБА_5 заперечив вчинення діянь спрямованих на умисне невиконання вищезгаданих ухвал, перешкоджання їх виконанню іншими особами або приховування злочину шляхом невиконання ухвал слідчих суддів, а також щодо перешкоджання діяльності громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» та/або ОСОБА_3 як її представника. При цьому ОСОБА_5 зауважив, що з огляду на вищевказану інформацію щодо вжитих заходів до виконання ухвали слідчого судді, жодних негативних наслідків для ОСОБА_3 не настало і збитків або шкоди йому не спричинено. Разом з тим, він не позбавлений права доводити в судовому порядку факт спричинення йому збитків чи шкоди, якщо вважає, що такий мав місце.

За результатами проведеного досудового розслідування зроблено наступні висновки щодо наявності підстав вважати, що Керівник Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_5 не вчиняв злочин, передбачений ст. 170 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Згідно з п. 5-1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» до обов`язків підрозділу внутрішнього контролю Національного бюро належить, серед іншого, здійснювати оперативно-розшукові заходи та досудове розслідування з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень у діяльності працівників Національного бюро.

Статтею 170 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів. Вказана диспозиція зумовлює вчинення особою умисних активних дій або умисна бездіяльність.

Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, які спрямовані на створення перепон \ виконанні громадськими організаціями або їх органами їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв`язку з їх належністю або неналежністю до об`єднань громадян. Зміст суспільно небезпечного діяння полягає у перешкоджанні соціальній діяльності, під яким розуміють спрямований на зміну чи припинення такої діяльності фізичний та/або інформаційний вплив на її суб`єктів та/або вчинювані ними заходи, внаслідок якого завдається безпосередня шкода правам, свободам та законним інтересам як самих суб`єктів такої діяльності, так і іншим особам, пов`язаним з ними чи їх діяльністю.

Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу.

Об`єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об`єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об`єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об`єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з`їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об`єднань чи їх органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

На підставі розуміння складових суспільної небезпечності діяння, визначеного ст. 170 КК України, у структурі умисної форми вини при вчиненні перешкоджання законній діяльності професійної спілки, політичної партії чи громадської організації обов`язково має бути усвідомлення особою того, що: 1) своїми діяннями винний порушує права конкретної (а не абстрактної) професійної спілки, політичної партії чи громадської організації; 2) таке правопорушення об`єктивно може (здатне) вплинути на статутну діяльність професійної спілки, політичної партії чи громадської організації.

Звертаючись до Національного бюро, ОСОБА_3 у своїх заявах про вчинення кримінального правопорушення вказує, що вони перебувають на контролі міжнародної громадської організації «Україна проти свавілля чиновників», а також на них наявний штамп громадської організації з такого ж назвою, ідентифікаційним кодом 40130912 та адресою: 03049, м. Київ, вул. О.Шовкуненка, 3.

З відкритих реєстрів, доступ до яких наявний з використанням мережі Інтернет, встановлено, що за вказаними даними зареєстрована у листопаді 2015 року ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "УКРАЇНА ПРОТИ СВАВІЛЛЯ ЧИНОВНИКІВ" (ГО "УКРАЇНА ПРОТИ СВАВІЛЛЯ ЧИНОВНИКІВ") засновниками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , а останній також обраний керівником організації.

Разом з тим, до Національного бюро ОСОБА_3 звертався як фізична особа та не надавав жодних доказів перешкоджання статутній діяльності зазначеної громадської організації чи безпосередньо його діяльності як представника організації, а також про спричинення в результаті цього будь-якої шкоди та/або збитків діяннями ОСОБА_5 . Не здобуто даних на підтвердження таких і в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні. Твердження про заподіяння ОСОБА_3 діяннями ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 700 тис. гривень та моральної - на суму 200 тис. гривень не ґрунтуються на об`єктивних даних чи фактах, а в ході здійснення досудового розслідування жодних доказів спричинення ОСОБА_3 будь-яких збитків та/або шкоди не здобуто, як і не надано документів та/або не повідомлено будь-яких доводів на підтвердження цього заявником.

З огляду на незгоду заявника із бездіяльністю ОСОБА_5 як посадової особи - Керівника Головного підрозділу детективів Національного бюро, що уповноважена кримінальним процесуальним законодавством на здійснення дій та прийняття рішень, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий (до якого віднесено і детективів Національного бюро), здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурором (ч.2 ст.36 КПК України). Окрім того, відповідно до ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування та уповноважений, серед іншого, вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, відсторонювати слідчого за наявності передбачених КПК України підстав тощо Також функції здійснення судового контролю закріплені законом за слідчими суддями, судом.

Зокрема, судовий контроль, передбачений принципом верховенства права, є «одним з основоположних принципів демократичного суспільства ... про який прямо говориться у преамбулі до Конвенції (про захист прав людини і основоположних свобод)» і «на якому ґрунтується вся Конвенція» (Brogan і Інші проти Сполученого Королівства, § 58).

Відповідні принципи відображені також і в національному законодавстві. Так, враховуючи приписи статті 9 КПК України, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в частині шостій установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК України), а її зміст розкрито у статті 24 КПК України, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Таким чином, у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого або прокурора під час досудового розслідування, сторони кримінального провадження мають право оскаржити їх до суду в порядку, передбаченому ст.ст.303-307 КПК України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України саме до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні слідчому судді можуть бути оскаржені, серед іншого, бездіяльність слідчого, прокурора з приводу конкретних дій та рішень, а також у ст. 206 КПК України викладено загальні обов`язки судді щодо здійснення захисту прав людини у формі судового контролю.

Законодавчо закріплене право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити слідчому судді під час досудового розслідування рішення, дії чи бездіяльність слідчого (п. 3 ч. 1 ст.303 КПК України) кореспондується з правами слідчого щодо прийняття відповідного процесуального рішення відповідно до повноважень, визначених статтями 40 та 214 КПК України.

Зважаючи на викладене, у жодному разі прийняття працівником Національного бюро процесуального рішення відповідно до наданих законом повноважень та з урахуванням визначених правових підстав не свідчить про вчинення злочину, як про це стверджує заявник.

Водночас, детектив проаналізував діяння ОСОБА_5 та зазначив, що останній не виконував ухвал слідчих суддів, оскільки не має процесуальних повноважень та не був зобов`язаний (як стверджує заявник) це робити за змістом ухвали, що унеможливлює наявність будь-якої бездіяльності з його боку в контексті розслідуваного провадження. Більш того, уповноваженою посадовою особою Національного бюро забезпечено вжиття заходів у межах наданих кримінальним процесуальним законодавством повноважень до належного виконання ухвал суду з одночасним інформуванням про це зацікавленої сторони.

З приводу твердження заявником про начебто вчинення Керівником Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_5 , одночасно із розслідуваним кримінальним правопорушенням, також і ряду інших злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. З ст. 382. ч 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396 КК України, встановлено наступне.

За змістом поданої ОСОБА_3 заяви від 19.10.2018 вх.№ В-9432 йдеться виключно про невиконання ухвал слідчих суддів, які в дійсності були виконані ще до внесення у цьому провадженні відомостей до ЄРДР та про що йому повідомлялось листом у відповідь від 31.10.2018 № 13-188/40871, цитуються положення законодавства щодо повноважень керівника органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також що відповідні ухвали судів витікають з його громадської діяльності, а отже ОСОБА_5 здійснив «...умисне перешкоджанні виконанню моїх громадських обов`язків і тягне за собою сувору кримінальна відповідальність , що передбачена ст. 170 КК України».

Жодної інформації, доводів, тверджень про будь-які інші злочини, тобто фактичних даних, які б вказували саме на вчинення кримінального правопорушення (злочину) виходячи з диспозиції відповідної статті Кримінального кодексу України, в заяві ОСОБА_3 не міститься, крім наведеного ряду вищевказаних статей КК України.

Слід зауважити, що 27.11.2018 до Національного бюро для виконання надійшла ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20,11.2018, відповідно до резолютивної частини якої зобов`язав уповноважених службових осіб Національного бюро внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_3 від 19.10.2018 №2665/19.

Зазначене судове рішення зобов`язувало детектива Національного бюро внести відомості на підставі конкретної заяви, ідентифікаційними ознаками якої в ухвала визначено її дату та вихідний номер, зазначені автором. При цьому, зважаючи і формулювання резолютивної частини ухвали, остання не встановлює обов`язку вносити відомості до ЄРДР за конкретними статтями Кримінального кодексу України чи щодо конкретних складів злочинів.

Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, іцо не мають на те законних повноважень, забороняється.

За змістом ч. 5 ст. 214 КПК України визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення є виключною компетенцією слідчого та/або прокурора.

Зазначена позиція підтверджується судовою практикою, відображеною в ухвалах слідчих суддів, у тому числі Апеляційного суду міста Києва, винесених за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого.

Так, в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі № 757/46099/17-к зазначено, що прокурор і слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності. А тому саме вони визначають, які відомості необхідно внести до ЄРДР, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Ні обставини вчинення кримінального правопорушення, ні зазначення усіх обов`язкових подій та елементів складу злочину слідчий суддя не повинен встановлювати, оскільки це відноситься до повноважень реєстратора, який за наслідками вивчення заяви про кримінальне правопорушення і має визначитися з обсягом відомостей, які підлягають внесенню до ЄРДР, а надалі - до повноважень слідчого».

З огляду на викладене та на виконання вказаної ухвали, уповноваженою службовою особою підрозділу внутрішнього контролю Національного бюро внесені відомості до ЄРДР за №52018000000001163 від 27.11.2018. Попередня правова кваліфікація у вказаному провадженні визначена за ст. 170 КК України виходячи з фактів, викладених у заяві ОСОБА_10 , про які зазначено вище.

Оскільки згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України у разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного бюро злочинів, передбачених статтями 354, 364-370 КК України, які були вчинені службовою особою Національного бюро (крім Директора Національного бюро, його першого заступника та заступника), такі злочини розслідуються детективами зазначеного підрозділу, матеріали зазначених проваджень невідкладно скеровані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України для вирішення питання про визначення підслідності, що зал. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України належить до повноважень прокурора.

Вказані дії були зумовлені й тим, що злочин, який розслідується у кримінальному провадженні №52018000000001163 від 27.11.2018, не був встановлений детективами підрозділу внутрішнього контролю, так як відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за заявою фізичної особи та на виконання ухвали слідчого судді про зобов`язання вчинити відповідну дію.

Проте, матеріали кримінального провадження повернуті до Національного бюро листом начальника третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 із зазначенням про відсутність підстав для визначення підслідності у провадженнях за іншими органами досудового розслідування (хоча про це не йшлося), оскільки заявник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами Національного бюро ряду.

Разом з тим, до Національного бюро не надходили оформлені у відповідності до вимог ст. 110 КПК України процесуальні рішення прокурора про визначення підслідності в провадженнях за підрозділом внутрішнього контролю, які б давали змогу на законних підставах здійснювати подальше досудове розслідування у провадженні саме детективам підрозділу внутрішнього контролю Національного бюро, яке не буде суперечити вимогам ч. 4 ст. 216 КПК України.

За таких обставин достеменно встановлено відсутність складу злочину, передбаченого ст. 170 КК України, в діяннях Керівника Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_5 щодо перешкоджання діяльності громадської організації шляхом незабезпечення виконання ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 11.09.20 і 7 у справах №760/12395/17 та №760/12400/17, а також від 21.09.2017 у справі №760/17848/17, відтак наявна підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження, тоді як продовження досудового розслідування суперечитиме ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно з якою наявність відповідних обставин породжує обов`язок слідчого, прокурора прийняти рішення про закриття провадження.

23.06.2021 у провадженні № 52018000000001163 від 27.11.2018 в чергове винесено постанову про його закриття. За результатами розгляду поданої заявником ОСОБА_3 скарги на згадану постанову, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27.09.2021 (справа № 760/17147/21, провадження № 1-кс/760/5942/21) постанову від 23.06.2021 скасовано з мотивів неповноти проведеного розслідування, зокрема, через невнесення до ЄРДР відомостей за усіма стаз тями КК України, які вказані начебто в ухвалі слідчого судді від 20.11,2018 у справі № 760/27562/18 (про зобов`язання внести відомості до ЄРДР).

З ухвали від 27.09.2021 вбачається, що відповідно до зазначеної вище ухвали слідчого судді, копія якої приєднана до матеріалів кримінального провадження, уповноважена особа відповідного органу досудового розслідування була зобов`язана внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених не лише ст.170 КК України, а також ч.2 ст. 376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 сі.15, ч,4 ст.27 КК України, які викладені у заяві ОСОБА 1 від 19.10.2018 року за вих. №2665/19 (вх. № В-9432), оригінал якої також приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Незважаючи на вказане вище судове рішення, відомості про вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.376, ч,2 ст.364, ч,2 ет.36 ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч,2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, не були внесені до ЄРДР по жодному з цих кримінальних правопорушень не було проведено досудове розслідування та не прийняте відповідне процесуальної рішення, в тому числі під час винесення постанови від 23 червня 2021 року про закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України.

Вищенаведені обставини стали підставою для зазначення того, що постанова про закриття зазначеного вище кримінального провадження не може бути визнана законною та обґрунтованою через невиконання ухвали слідчою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінального правопорушення, зазначені в заяві від 19.10.2018 року за вих. №2665/19 (вх. № В-9432) та не проведення по ним досудового розслідування строки якого по вказаним кримінальним правопорушенням фактично н> починались, оскільки відповідні відомості про них до ЄРДР не вносилися.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, іщ трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки пре закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov апс Others V. Bulgaria), гтп.103 et seq.).

Крім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey), заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-1V, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року)».

Вказане підтверджується скрін-шотом відповідної сторінки з Єдиного державного реєстру судових рішень, що міститься в постанові про закриття кримінального провадження від 23.06.2022 року.

Зважаючи на отримане в порядку судового контролю рішення, в ході досудового розслідування у провадженні було вжито належних заходів для забезпечення виконання визначеного ст. 2 КПК України завдання щодо його швидкого, повного га неупередженого проведення.

В ході досудового розслідування встановлено наступне.

Дійсно, 27.11.2018 до Національного бюро для виконання надійшла ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2018 у справі № 760/27562/18, відповідно до резолютивної частини якої зобов`язано уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_3 від 19.10.2018 (вихідний номер № 2665/19 від 19.10.2018 року), що підтверджується наступним скрін-шотом відповідної сторінки з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таке судове рішення зобов`язує детектива Національного бюро внести відомості на підставі конкретної заяви, ідентифікаційними ознаками якої в ухвалі визначено її дату та вихідний номер, зазначені автором. При цьому, зважаючи н формулювання резолютивної частини ухвали, остання не встановлює обов`язок вносити відомості до ЄРДР за конкретними статтями Кримінального кодекс України чи щодо конкретних складів злочинів.

Зі змісту мотивувальної частини згаданої ухвали від 20.11.2018 року, незважаючи на вимогу скаржника зобов`язати внести відомості з конкретними статтями, що зазначались в заяві ОСОБА_3 від 19.10,2018 з вих.№ 2665/19, слідчим суддею встановлено підстави для задоволення скарги лише в частині зобов`язання внесення відомостей без конкретизації чи визначення конкретних складів злочинів.

Ухвала слідчого судді від 20.11.2018 виконана у повній відповідності до її резолютивної частини та вимог чинного кримінального процесуального законодавства, що підтверджується й відсутністю скарг з боку заявника та/або слідчого суддів, повідомлених про виконання ухвали листом від 27.11.2018 за вих.№ 131-188/44268 з наданням витягу з ЄРДР.

Вищенаведене стосується й ухвали слідчого судді від 27.09.2021 про неприйняття процесуального рішення щодо зазначених заявником даних про наявність інших складів злочинів: жодних процесуальних чи взагалі правових підстав для цього в заяві немає, а надання показів уточнюючого характеру за поданою заявою про злочин ОСОБА_3 уникає про що було зазначено вище.

Водночас детективом, у повній мірі та у відповідності із вимогами ухвали слідчого судді від 20.11.2018, положеннями ст. 214 КПК України та з урахуванням змісту заяви ОСОБА_3 від 19.10.2018 вих.№ 2665/19 (вх.№ В-9432) забезпечено внесення відомостей до ЄРДР.

Жодне з відповідних діянь та/або рішень не оскаржувались зацікавленими сторонами у визначеному законом порядку та під сумнів не ставились.

Посилання на рішення Європейського суду з прав людини в частині обов`язку державних органів «...добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень, вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз...» є необґрунтованим, оскільки підстава закриття кримінального провадження за абз.2 п. 10 ч.1 ст.284 КПК України (слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру), не передбачає з`ясування, що трапилось, з отриманням певних висновків, доказів, показів свідків тощо, а, натомість, встановлення факту завершення строків досудового розслідування, передбачених ст. 29 КПК України, що автоматично зумовлює обов`язок слідчого (детектива) закрити кримінальне провадження.

Вказане також свідчить про встановлення на рівні законодавства запобіжника у виді підстави для законного закриття провадження у ситуації із заявниками типу ОСОБА_10 , які вдаються до безкінечного зловживання своїми процесуальними правами, зокрема, щодо оскарження прийнятих процесуальних рішень, вводячи в оману суд твердженнями про начебто наявну неповноту досудового розслідування чи невжиття усіх заходів до встановлення обставин справи.

При цьому, ОСОБА_3 всіляко уникає зустрічі з детективом, про що викладено вище.

А ні факт отримання, неотримання заявником надісланого витягу з ЄРДР, а ні факт допиту ОСОБА_3 та/або зміни його процесуального статусу, а ні факт внесення до ЄРДР відомостей про вчинення інших кримінальних правопорушень на підставі тієї ж заяви ОСОБА_3 , а ні факт зміни підслідності не вплинуть на вищевказані встановлені й підтверджені матеріалами провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 обставини (розслідувані діяння), які дають достатні підстави та вказують на обов`язок детектива прийняти рішення про закриття кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки будь-які процесуальні дії (зокрема, внесення відомостей до ЄРДР за іншими статтями КК України та проведення розслідування) поза межами строку досудового розслідування будуть незаконними та фактично перевищенням детективом своїх службових повноважень.

Як зазначалось в попередніх процесуальних рішеннях у провадженні, у кримінальному провадженні № 52018000000001163 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК України 04.09 2020 закінчився строк досудового розслідування,

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею,

Якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у вказані вище терміни, то строк досудового розслідування може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу, а саме: шість місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч 1 ст. 294 КПК України).

Відповідно до частини 5 ст. 294 КПК України клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п`яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001163 здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, вчинення якого карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001163 здійснювалося щодо злочину, який є нетяжким.

З матеріалів скарги та постанови про закриття кримінального провадження від 23.06.2022 вбачається, що до ЄРДР відомості за № 52018000000001163 про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 170 КК України, внесені 27.11.2018.

У провадженні жодну особу не повідомлено про підозру.

Строки досудового розслідування не продовжувалися.

Відповідно до відомостей з ЄРДР строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився 04.09.2020.

Абзацом 2 пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Виходячи з ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину.

Як передбачено ст. 170 КК України, умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів - карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто строк досудового розслідування кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, становив дванадцять місяців та з урахуванням постанов детектива про закриття кримінального провадження і ухвал слідчих суддів, якими їх було скасовано, сплив.

Як зазначалось вище, згідно з абз. 14 ч.1 ст.284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Отже, вказана норма закріплює не повноваження слідчого, прокурора, а їх обов`язок закрити кримінальне провадження у випадку, вказаному в цьому імперативному нормативному приписі, що і було здійснено детективом.

Скасування слідчим суддею постанови детектива про закриття кримінального провадження, в якому вже закінчилися строки досудового розслідування, фактично зобов`язує детектива проводити подальші слідчі дії, тобто поновити досудове розслідування, що може спричинити порушення КПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 294 КПК України чітко та однозначно встановлено, що строк досудового розслідування, який закінчився, поновленню не підлягає.

Виходячи з норм чинного КПК України, не може здійснюватися досудове слідство поза межами строків досудового розслідування.

Така ж позиція зазначається і слідчими суддями Солом`янського районного суду міста Києва в рішеннях в аналогічних справах (ухвала від 18.12.2020 в справі № 760/24264 20).

Процесуальні підстави для ініціювання перед слідчим суддею питання стосовно продовження строків досудового розслідування відсутні, оскільки згідно зі ст.ст. 294-295-1 КПК України продовження строків розслідування є процесуальною дією, що здійснюється у межах строків досудового розслідування. Поза межами термінів слідства проведення будь-яких процесуальних чи слідчих дій неможливе.

З огляду на викладене, незважаючи на встановлений за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000001163 від 27.11.2018 факт відсутності у діяннях Керівника Головного підрозділу детективів Національного бюро ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, детектив Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю, підполковник НАБУ ОСОБА_4 правомірно дійшов до висновку про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, що обумовлене рішенням слідчого судді в порядку здійснення судового контролю

За таких обставин, оцінюючи докази, зібрані в ході досудового розслідування, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, встановлених в межах кримінального провадження, керуючись законом, достеменно встановлено наявність підстав, передбачених п.9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження, тоді як продовження досудового розслідування суперечитиме ч. 1 ст. 284 КПК України, згідно з якою наявність відповідних обставин породжує обов`язок слідчого, дізнавача, прокурора прийняти рішення про закриття провадження.

З урахуванням викладеного, скарга ОСОБА_3 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю підполковника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303-306 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю, підполковника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 23.06.2022 року про закриття кримінального провадження №52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1