Постанова

від 29.06.2022 по справі 295/14119/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14119/21 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І.М.

Категорія 3 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/14119/21 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільський» про зобов`язання виконати умови договору, визнання права власності, повернення надмірно сплачених коштів та стягнення пені

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 жовтня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Єригіної І.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільський» (далі - ОК «ЖБК «Вільський» або кооператив). Просить: зобов`язати ОК «ЖБК «Вільський» виконати умови договору від 04 квітня 2019 року №В14.4.23 про сплату внесків в ОК «ЖБК «Вільський», а саме: невідкладно передати йому документи, необхідні для оформлення права власності: акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 , довідку про повну сплату внесків, витяг зі списку членів кооперативу ОК «ЖБК «Вільський»; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача надмірно сплачених 76 580 грн. та 200 000 грн. пені.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що ОК «ЖБК «Вільський» за договором від 04 квітня 2019 року №В14.4.23 виступає як замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, так і продавцем, розпорядником об`єктів нерухомого майна, у тому числі квартири АДРЕСА_2 , а тому може розпорядитися спірною квартирою на власний розсуд, тобто відчужити її у будь-який час та спосіб. ОК «ЖБК «Вільський», збудувавши та ввівши в експлуатацію будинок, свою функцію як замовник будівництва виконав. Наразі нічого не перешкоджає відповідачу, як продавцю, розпорядитися всім майном. Якщо таке відбудеться, відповідач не матиме активів, в тому числі коштів, за рахунок яких можна буде виконати судове рішення. Також ОК «ЖБК «Вільський» може бути ліквідовано у будь-який час. Наразі майже всі приміщення у новозбудованому будинку зареєстровані на праві власності за тими чи іншими особами, доказами чого є відповідні інформаційні довідки. У разі вчинення таких дій відповідачем під час розгляду справи в суді, це значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, у тому числі у зв`язку з можливим переходом права власності на квартиру АДРЕСА_2 до іншої особи.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 29 жовтня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що будівництво багатоквартирного будинку, в якому знаходиться спірна квартира, закінчено та його прийнято в експлуатацію. ОК «ЖБК «Вільський» виступає як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку, так і продавець, розпорядник об`єктів нерухомого майна, а тому може відчужити спірну квартиру третім особам. Про такі наміри відповідача свідчать дії щодо зволікання у передачі йому квартири та відповідних документів. Майже рік він не може отримати документи для оформлення права власності на квартиру та надміру сплачені кошти.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Рудик В.Р. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Пояснив, що дії відповідача, спрямовані на намагання змінити місцезнаходження кооперативу, є додатковим аргументом на користь необхідності забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, оскільки відповідач вживає заходів, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності.

Представник відповідача до суду не з`явився. ОСОБА_2 надіслав до апеляційного суду ксерокопію протоколу №1/2022 загальних зборів членів ОК «ЖБК «Вільський» від 09 лютого 2022 року, зі змісту якого слідує, що головою кооперативу з 10 лютого 2022 року призначений ОСОБА_3 та прийнято рішення змінити місцезнаходження кооперативу з м.Житомира на м.Київ. Чергова судова повістка про виклик із повідомленням про дату, час і місце проведення судового засідання направлена ОК «ЖБК «Вільський» на його офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надана представником позивача. Відповідач клопотання про відкладення розгляду справи не спрямовував. Відповідно до положень частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів відповідача, а також, що такі заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. Також суд першої інстанції вважав, що задоволення заяви про забезпечення позову є підміною рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною першою та другою ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не лише під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 . Багатоквартирний житловий будинок (його частина), у якому знаходиться відповідна квартира, прийнятий до експлуатації.

Між сторонами у справі дійсно виник спір стосовно майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої між сторонами укладений договір №В14.4.23 про сплату внесків в ОК «ЖБК «Вільський» від 04 квітня 2019 року, згідно з положеннями якого відповідач зобов`язався організувати будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:04:029:0027, за рахунок внесків учасників та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати позивачу приміщення в об`єкті будівництва (квартира, секція АДРЕСА_4 ) та всі документи, необхідні ОСОБА_1 для реєстрації права власності на квартиру на нього, а позивач зобов`язався сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого договором для позивача.

Так, позивач стверджує, що зі свого боку виконав умови договору та сплатив внески у повному обсязі, і навіть більше. Натоміть майнові права на об`єкт завершеного будівництва йому відповідачем не передані, оскільки не наданий акт прийому-передачі на квартиру, довідка про повну сплату ним внесків та витяг зі списку членів кооперативу, що перешкоджає йому (позивачу) оформити право власності на спірну квартиру. Отже, виникла невизначеність у відношеннях між сторонами, викликана їх поведінкою, що безумовно свідчить про існування спору між ними (сторонами) з приводу квартири.

Разом із тим, ОК «ЖБК «Вільський» за договором від 04 квітня 2019 року №В14.4.23 виступає як замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, так і продавцем, розпорядником об`єктів нерухомого майна, у тому числі спірної квартири АДРЕСА_2 .

За наведених обставин, застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, є адекватним та співмірними способом забезпечення позову про зобов`язання передати документи, необхідні для оформлення права власності та визнання за позивачем права власності на предмет спору (квартиру).

У разі задоволення позову на будь-якій стадії розгляду справи вжиття такого виду забезпечення позову, який просить у заяві про забезпечення позову застосувати позивач, захистить законні інтереси останнього на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Даний вид забезпечення позову не порушить прав третіх осіб, які не є учасниками справи.

Із огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист позивача, який звернувся з цього приводу до суду.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення заяви про забезпечення позову є підміною рішення суду, оскільки вжиттям заходів забезпечення позову відповідач обмежується лише у праві розпорядження нерухомим майном та при цьому питання про право власності на вказане майно не вирішується.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість самого позову не досліджувалася, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи процесуальне питання, лише пересвідчився в тому, що між сторонами виник спір та дослідив ті обставини, з чого виходив суд першої інстанції, коли відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в спосіб, який просить позивач.

Враховуючи зміст заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги, характер спору і зміст позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду переконана в тому, що невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову, оскільки відчуження спірної квартири за наявності спору стосовно майнових прав на неї, тобто існування правової невизначеності щодо права власності на квартиру, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення позову), приймаючи одночасно до уваги, що відповідач не обмежений у можливості розпорядитися спірної квартирою.

Отже, відповідно до положень ст.376 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольняє, оскільки наявні передбачені законом підстави для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: