Рішення

від 07.07.2022 по справі 916/3516/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3516/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 10, код ЄДРПОУ 25037145)

про виселення та стягнення 31962,24 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Вакаренко І.В., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Волошина Т.А., керівник, Туровець О.В., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин про виселення Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 10, та стягнення неустойки у розмірі 31962,24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення №92/5 від 26.11.2001, укладеного між сторонами, у зв`язку з чим у позивача виникло право для звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів з позовними вимогами про виселення та стягнення неустойки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.12.2021 о 16:15.

14.12.2021 за вх.№33820/21 до суду від відповідача надійшов відзив, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- відповідач із посиланням на норми ЦК України та ГК України, що регулюють спірні правовідносини вказує, про можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, що були встановлені договором, при цьому на думку відповідача для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії;

- відповідач зазначає, що договір від 26.11.2001 (з урахуванням додаткового договору №15 від 25.03.2019) відповідно до його умов, а саме - пункту 1.2, набуває чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2020, цей договір припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 7.9), проте, на думку відповідача, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, однак якщо такі заперечення відсутні та/або не отримані орендарем, то на думку відповідача має місце пролонгація договору;

- відповідач вказує, що в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази заперечень проти продовження строку дії договору, а лист позивача №01-13/4882, на який посилається позивач у своєму позові, підтверджує лише факт того, що відповідач не звернувся з заявою про продовження не менш ніж за три місяці до дати закінчення договору. Наразі у позивача відсутні будь-які докази надсилання відповідачу до закінчення дії договору або протягом місяця після закінчення повідомлення про небажання продовжувати дію договору від 26.11.2001;

- відповідач зауважує, що ним було сформовано звернення від 31.12.2020 до позивача про продовження строку дії договору від 26.11.2001, на яке позивач сам посилається в своїй позовній заяві, проте докази реагування позивача на цю заяву в матеріалах справи відсутні;

- відповідач зазначає, що оскільки відсутні правові підстави для розірвання договору від 26.11.2001 у судовому порядку, відповідач не може бути виселений з орендованих приміщень з підстав, на які посилається Департамент комунальної власності Одеської міськради у своєму позові, отже позовні вимоги в цій частині на думку відповідача задоволенню не підлягають;

- відповідач вказує, що за даним предметом спору реалізація вимог позивача є неможливою, оскільки договір від 26.11.2001 є нерозірваним та не був визнаний недійсним;

- відповідач зазначає, що суми заборгованості, які позивач заявляє до стягнення, є незрозумілими та недоведеними, оскільки не було надано жодного розрахунку з цього приводу. Таким чином, відповідач стверджує, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на «голослівних» твердженнях позивача, які на думку відповідача не можуть сприйматися судом відповідно до вимог чинного ГПК України.

У підготовчому засіданні 14.12.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.01.2022 о 12:15.

29.12.2021 за вх.№35347/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом прийнята до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:

- позивач вказує, що не заперечує проти посилань відповідача та підтверджує, що строк дії договору оренди від 26.11.2001 №92/5 продовжив свою дію до 31.12.2020;

- позивач зазначає, що 01.02.2020 введено в дію новий Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, яким встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч.2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року, тобто після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Таким чином, позивач звертає увагу суду на те, що з 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку, встановленому Законом України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ та з урахуванням положень ст. 18 вказаного Закону;

- позивач вказує, що відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Позивач зазначає, що якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Також, якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості. Позивач наголошує, що орендарем не було надано відповідної заяви, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, у встановлені нормами чинного законодавства строки;

- позивач звертає увагу на те, що посилання відповідача на відсутність будь-яких заперечень зі сторони орендодавця щодо продовження договору оренди є недоцільними, адже, Департаментом зі своєї сторони дотримано норм чинного законодавства та листом від 30.11.2020 №01-13/4882 повідомлено орендаря про те, що останнім не виконано вимог чинного законодавства щодо продовження договору оренди, у зв`язку з чим термін дії договору оренди закінчився, та запропоновано здати приміщення за актом приймання-передачі, що вбачається зі змісту самого листа (копія якого наявна у матеріалах справи);

- позивач зазначає, що продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 31.12.2020, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, отже, на думку позивача, враховуючи, що з 01.02.2020 введено в дію новий Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, позиція відповідача щодо пролонгації відповідно до вже не чинних норм законодавства є недоцільною та не може бути прийнятою судом до уваги у межах розгляду даної справи;

- позивач вказує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору, а тому відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 складає 31962,24 грн.;

- на думку позивача з огляду на припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, та враховуючи те, що у відповідача відсутні правові підстави займати спірне окремо індивідуально визначене майно, можливо дійти висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про виселення відповідача зі спірного майна.

У підготовчому засіданні 18.01.2022 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 25.01.2022 о 10:30.

24.01.2022 за вх.№1973/21 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 25.01.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2022 о 12:00.

У підготовчому засіданні 08.02.2022 судом у протокольній формі за письмовою згодою сторін розгляд справи по суті розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання - 08.02.2022, а також оголошено перерву до 01.03.2022 о 12:15.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з запровадженням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, початком військових дій та перебуванням судді Бездолі Ю.С. у відпустці, судове засідання 01.03.2022 о 12:15 не відбулось.

25.03.2022 за вх.№5904/22 до суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі до скасування воєнного стану в Україні, підстав для задоволення якої відсутні.

Ухвалою суду від 27.04.2022 судове засідання призначено на 07.06.2022 о 12:45.

07.06.2022 за вх.№9873/22 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.06.2022 судом у протокольній формі оголошено перерву до 27.06.2022 о 09:30. У судовому засіданні 27.06.2022 оголошено перерву до 07.07.2022 о 12:00.

07.07.2022 за вх.№12534/22 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2022 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 07.07.2022 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Справа №916/3516/21 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

В судовому засіданні 07.07.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

26.11.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міськради (нині Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендодавець, позивач) та Громадською організацією Одеське міське товариство охорони та захисту тварин (орендар, відповідач) був укладений договір №92/5 оренди нежитлового приміщення, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10 під офіс.

Відповідно до п.1.2 договору строк дії договору оренди з 09.07.2001 по 08.07.2002.

За п.2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору місяць 1 грн. в рік за все приміщення без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п.2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

За п. 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством.

Згідно з п.5.6 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 7.5, 7.7, 7.9 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання умов договору. Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договором відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Додатковим погодженням від 13.09.2002 продовжено термін дії договору №92/5 від 26.11.2001 до 08.07.2003.

Додатковим погодженням від 24.12.2003 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 №2071-XXIV з 24.12.2003 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 18.08.2005.

Додатковим погодженням від 06.03.2006 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4840-ІV та від 06.03.2006 р. №5333-IV, з 06.03.2006 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість).

Додатковим погодженням від 14.08.2007 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.11.2006 №146-V, з 30.11.2006 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 14.02.2008.

Додатковим погодженням від 12.06.2008 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.11.2006 №646-V з 30.11.2006 до 31.12.2010 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 31.12.2010.

Додатковим договором від 01.05.2013 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 01.05.2013 становить 794,81 грн. за місяць (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 30.04.2014.

Додатковим договором від 25.05.2015 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 25.05.2015 становить 1366,29 грн. за місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 25.04.2018.

Додатковим договором від 06.06.2015 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 №6781-VІ, з 10.06.2015 по 31.12.2015 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2016 - 1366,29 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 01.04.2016 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 №70-VІІ, з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 30.03.2017 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 01.01.2017 по 15.03.2017 становить 1638,91 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 15.03.2017 по 31.12.2017 відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.03.2017 №1816- VII, становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 26.04.2018 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 16.02.2018 №2946-VІІ, з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2019 у розмірі 1471,77 грн., що розрахована на 01.04.2018 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 31.12.2018.

Додатковим договором від 25.03.2019 до договору оренди внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4255-VІІ, з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 1560,08 грн., що розрахована на 01.01.2019 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 31.12.2019.

В матеріалах справи наявне повідомлення позивача, яке адресоване відповідачу стосовно договору оренди №92/5 від 26.11.2021, в якому зазначено наступне:

- між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин було укладено договір оренди від 26.11.2001 №92/5;

- строк дії договору оренди закінчується 31.12.2020;

- частиною першою статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачений перелік умов, за яких договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено;

- пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року №483, який набув чинності з 16.06.2020, передбачена можливість орендаря, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звернутись до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди;

- у зв`язку з тим, що відповідна заява не була надана, що є порушенням чинного законодавства та відповідно до п.4.7 договору, ст.ст. 526, 785, ч.2 ст. 795 ЦК України, ч.1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції 01.02.2020), Департамент вимагає протягом трьох робочих днів після завершення строку дії договору оренди здійснити фактичну передачу об`єкта комунальної власності - нежитлового приміщення, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10, співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі;

- у випадку неповернення приміщення, Департамент зазначає про можливість нарахування неустойки та звернення до суду з метою примусового виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

В матеріалах справи наявна заява Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин, яка адресована Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та зареєстрована ним 31.12.2020 за вих.№01-14/4461, в якій відповідач просив позивача продовжити оренду на 2021 рік офісу-підвалу загальною площею 85,2 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10, що є об`єктом договору оренди №92/5 від 26.11.2001.

В матеріалах справи наявна квитанція №20 від 06.06.2022 про сплату на користь позивача орендної плати за договором оренди №92/5 від 26.11.2001 на суму 3 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув орендоване приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом прийому-передачі, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про виселення та стягнення неустойки.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин про розірвання договору оренди №92/5 від 26.11.2001 та виселення (справа №916/3788/20). Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2021 у справі №916/3788/20 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено повністю; розірвано договір оренди від 26.11.2001 № 92/5; виселено Громадську організацію Одеське міське товариство охорони та захисту тварин з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10; стягнуто з Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин заборгованість з орендної плати у розмірі 23714,26 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 1223,23 грн. та 6306 грн. судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/3788/20 апеляційну скаргу задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2021 у справі №916/3788/20 скасовано; у задоволенні позову відмовлено повністю.

У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №916/3788/20 апеляційним судом встановлені наступні обставини:

- додатковим договором №15 від 25.03.2019 до договору від 26.11.2001 пункт 1.2 договору доповнено, зокрема, наступним: 1.2 Продовжити термін дії цього договору з 01.01.2019 до 31.12.2019 1.2 Керуючись рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4255-VІІ Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 №4066-VІІ Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціям на 2019 (п.1 п.п.108) річна орендна плата з 01.01.2019 по 31.12.2019 розраховується таким чином: річна орендна плата 1грн. 1.4. Перший абзац пункту 2.2 Розділу 2 Порядок розрахунків договору оренди від 26.11.2001 №92/5 викласти у новій редакції: 2.2 За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). з 01.01.2020 - орендну плату, що розрахована на 01.01.2019 в розмірі 1560,08 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. 28.11.2019 відповідач звернувся до Одеської міської ради з заявою, в якій містилось прохання продовжити пільгову оренду на 2020 рік офісу-підвалу загальною площею 85,2 кв.м. за адресою: вул. Ю. Олеші, 10. 11.12.2019р. Одеською міською радою прийняте рішення №5520-VІІ Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціям на 2020 рік, відповідно до п.п. 71 п.1 якого Громадській організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин встановлено розмір орендної плати 1 грн. на рік в період з 01.01.2020 до 31.12.2020 за оренду нежитлового приміщення підвалу по вул. Юрія Олеші,10 у м. Одесі. Копія вищезазначеного рішення була надіслана відповідачу супровідним листом від 23.12.2019 та отримана останнім. 23.10.2020;

- Комісією Департаменту комунальної власності Одеської міськради складено Акт обстеження нежитлового приміщення, орендованого відповідачем, в якому встановлено наявність обладнаного приміщення для проведення репетицій музикальних гуртів. 05.11.2020 Департамент комунальної власності надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору оренди №92/5 від 26.11.2001 у зв`язку із невиконанням орендарем істотних умов договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі за користування об`єктом оренди; утвореною заборгованістю по орендній платі станом на 25.10.2020 в розмірі 19686,27 грн. Лист отриманий ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин 12.11.2020, що підтверджується копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення;

- 31.12.2020 ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин звернулось до Департаменту комунальної власності Одеської міськради із заявами вих.№№46/1 та 47/2 з проханням продовжити оренду на 2020 рік та 2021 рік офісу-підвалу загальною площею 85,2 кв.м. за адресою: вул. Ю. Олеші, 10.;

- звертаючись до суду з позовом у справі №916/3788/20, Департамент зазначив, що відповідач не сплачує орендну плату, а також використовує орендоване приміщення не за цільовим призначенням, що є підставою для задоволення його позовних вимог;

- договір від 26.11.2001 (з урахуванням додаткового договору №15 від 25.03.2019) відповідно до його умов, а саме - пункту 1.2, набуває чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019. Цей договір припиняється у випадку, зокрема закінчення терміну, на який його було укладено (пункт 7.9);

- додатковим договором №15 від 25.03.2019 до договору від 26.11.2001 продовжено термін дії договору з 01.01.2019 до 31.12.2019 та встановлена річна орендна плата 1 грн.;

- матеріали справи не містять доказів та позивач не посилається на те, що надсилав відповідачу до закінчення дії договору або протягом місяця після закінчення повідомлення про небажання продовжувати дію договору від 26.11.2001; вперше пропозиція про розірвання договору була надіслана Департаментом ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин 05.11.2020;

- обставина продовження дії договору оренди на 2020 рік позивачем визнається;

- відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ч.4 ст. 284 ГК України, приймаючи до уваги відсутність доказів повідомлення відповідача про заперечення проти користування останнім приміщенням підвалу, договір від 26.11.2001 слід вважати поновленим на той же строк, отже, відповідач відповідно до умов договору продовжував у 2020 році на законних підставах користуватись майном, що є предметом договору від 26.11.2001, на тих же умовах;

- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що договір від 26.11.2001 продовжив свою дію та погодився із твердженням позивача щодо встановленого договором розміру орендної плати починаючи з 01.01.2020 з урахуванням базової ставки 1560,08 грн. Натомість колегія суддів апеляційної інстанцій зазначила, що підстави для сплати відповідачем орендної плати з 01.01.2020 з урахуванням базової ставки 1560,08 грн. (п.1.4 Додаткової угоди від 25.03.2019) відсутні, оскільки термін дії договору від 26.11.2001 з урахуванням цієї додаткової угоди визначений до 31.12.2019 та рішенням Одеської міської ради №5520-VII від 11.12.2019 відповідачу була встановлена пільгова орендна плата за користування майном на 2020 рік у розмірі 1 грн. за весь рік як громадській організації. Отже твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за 2020 у розмірі 23714,26 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються умовами договору від 26.11.2021 в редакції Додаткового договору від 25.03.2019 з урахуванням рішенням Одеської міської ради №5520-VII від 11.12.2019, яким відповідачу була встановлена пільгова орендна плата за користування майном на 2020 рік у розмірі 1 грн.;

- за таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати у вищезазначеній сумі відсутні, як і відсутні підстави для стягнення з ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин на користь Департаменту пені у сумі 1223,23 грн. (розрахунок доданий позивачем до позовної заяви);

- у своїй позовній заяві Департамент посилався на те, що істотне порушення відповідачем такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Натомість колегія суддів апеляційної інстанції зазначала, що у даному випадку відсутня систематична (два і більше разів) несплата відповідачем коштів за договором, оскільки за користування майном у 2020 році відповідач повинен був платити 1 грн. за рік, а не щомісячно суми, зазначені у розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви;

- позивач як у позовній заяві, так і у відзиві на апеляційну скаргу посилається на наявність заборгованості відповідача з орендної плати, яка зазначена у розрахунку заборгованості (23937,49грн.), оминаючи факт прийняття Одеською міською радою 11.12.2019 рішення №5520-VII, яким відповідачу було встановлено орендну плату за 2020 рік у розмірі 1 грн., про який йому як виконавчому органу Одеської міської ради не могло не бути відомо. Рішення Одеської міськради №5520-VII від 11.12.2019 є обов`язковим до виконання;

- матеріалами справи підтверджено звернення відповідача до позивача 31.12.2019 з проводу продовження дії договору від 26.11.2001 (який мав бути продовжений з урахуванням вищезазначеного рішення Одеської міської ради); докази реагування Департаменту на цю заяву в матеріалах справи відсутні, як і відсутні заперечення позивача з приводу отримання/неотримання цієї заяви;

- факт використання приміщення не за призначенням не доведений позивачем належними та допустимими доказами та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем п.4.1, п.п.3 п.4.2 договору від 26.11.2001;

- враховуючи відсутність факту порушення ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин істотних умов договору від 26.11.2001, підстави для розірвання цього договору у судовому порядку відсутні;

- оскільки відсутні правові підстави для розірвання договору від 26.11.2001 у судовому порядку, відповідач не може бути виселений з орендованих приміщень з підстав, на які посилався Департамент комунальної власності Одеської міськради у своєму позові, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Законом України Про оренду державного та комунального майна регулюються правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Розглядаючи позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міськради про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати, господарський суд приймає до уваги обставини, встановлені апеляційним господарським судом при розгляді справи №916/3788/20 у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, зокрема щодо поновлення договору від 26.11.2001 на той же строк та продовження відповідачем користуватись орендованим майном на законних підставах, відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України; встановлення пільгової орендної плати за користування майном, зокрема і на 2020 рік, у розмірі 1 грн.; не надсилання позивачем відповідачу до закінчення дії договору або протягом місяця після закінчення повідомлення про небажання продовжувати дію договору від 26.11.2001; звернення відповідача до позивача з приводу продовження дії договору від 26.11.2001 та відсутності доказів реагування Департаментом на заяву відповідача; відсутності факту порушення ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин істотних умов договору від 26.11.2001.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/3324/16 висловлено правова позиція, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність юридичних фактів: відсутність письмового повідомлення однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору, та продовження користування орендарем орендованим майном. Вказана сукупність фактів є достатньою для автоматичного продовження договору оренди на вказаній підставі.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з заявою, в якій просив продовжити договір оренди нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10, яку отримано позивачем 31.12.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Департамента комунальної власності Одеської міськради вих.№01-14/4461. Виходячи з наявних матеріалів справи докази реагування позивача на вказану заяву відповідача відсутні.

Відповідачем сплачено пільгову ставку річної орендної плати за орендоване приміщення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та позиції обох сторін, господарський суд дійшов висновку про поновлення договору від 26.11.2001 на той же строк та продовження відповідачем користуватись орендованим майном на законних підставах, відповідно до положень ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України, таким чином, договір №92/5 оренди нежитлового приміщення, укладений між сторонами 26.11.2001, на даний час не є припиненим та продовжує свою дію, з огляду на що відсутні підстави для виселення Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10, та стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення неустойки є недоведеними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин судом відмовляється у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 липня 2022 р.

Суддя Ю.С. Бездоля