Ухвала

від 27.04.2022 по справі 357/6432/17

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6432/17

4-с/357/5/22

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання Чайка О.В,, ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Біла Церква Київської області скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича, заінтересована особа - АТ «УкрСиббанк» про визнання бездіяльності неправомірною та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича.

В обґрунтування заявлених вимог Заявник посилається на наступні обставини.

25 листопада 2021 року, Заявнику стало відомо, що приватний виконавець Чучков М.О. збирається реалізувати на прилюдних торгах квартиру, яка належить їй на праві власності в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізація вказаної квартири відбувається в межах виконавчого провадження №66320831, відкритого на підставі виконавчого листа №2/357/684/19, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

У своїй скарзі наголосила на тому, що постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт та опис майна не отримувала.

Вважає, що дії та бездіяльність приватного виконавця Чучкова М.О. щодо примусової реалізації квартири, яка належить Заявнику, є протиправними, оскільки вона не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження № 66320831, приватним виконавцем допущенні порушення при зверненні стягнення на нерухоме майно, допущенні порушення при складанні звіту про оцінку майна.

За таких обставин вона звернулася до суду з даною скаргою та, уточнивши вимоги, просила суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича щодо:

проведення опису майна боржника без фактичного входження приватного виконавця до об`єкту;

складання «Звіту з визначення ринкової вартості нерухомості трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 » без фактичного входження до об`єкту фізичної особою підприємцем;

складання «Звіту з визначення ринкової вартості нерухомості трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 » на підставі порівняльного методичного підходу, замість дохідного підходу;

ненадання боржнику копії постанови про відкриття виконавчих проваджень;

ненадання боржнику копії постанови про арешт та опис майна.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича щодо:

накладання арешту на майно боржника номер запису про обтяження: № 43221691;

передачу на електронний аукціон (торги) трикімнатну квартиру у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати протиправною та скасувати Заявку на реалізацію арештованого майна №18576 від 18.11.2021 року.

01.02.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі.

26.01.2022 року на адресу суду від представника приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. - адвоката Патерилова В.В. надійшов відзив, у якому той вважав скаргу необґрунтованою, безпідставною, не підтвердженою жодними доказами, і внаслідок цього такою, що не підлягає задоволенню, просив відмовити заявнику в повному обсязі.

27.01.2022 року у судовому засіданні представник заявника - адвокат Кучер О.В. вимоги скарги підтримав, надав суду аналогічні пояснення, просив її задовольнити. Звернув увагу суду на ту обставину, що при зверненні у 2017 році ПАТ УкрСиббанк до суду з позовом до ОСОБА_1 у позовній заяві було зазначено місце її проживання - АДРЕСА_2 (справа №357/6432/17). Така сама адреса була вказана і у виконавчому листі, який було видано за наслідками розгляду даної справи, і як убачається із матеріалів виконавчого провадження, постанову про його відкриття, було направлено саме на вказану адресу. Проте, із паспорту Заявника та із відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС Київської області убачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою - АДРЕСА_1 , де вона і проживала фактично.

Судові засідання неодноразово відкладалися задля витребування і дослідження матеріалів цивільної справи №357/6432/17, у зв`язку з направленням на адресу заінтересованих осіб уточненої редакції скарги та з інших суттєвих підстав.

27.04.2022 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у матеріалах справи наявна заява представника заявника про розгляд справи без участі заявника та його представника.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, а також дослідивши матеріали справи № 357/6432/17, приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

17.01.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/6432/17 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі: 81672,28 доларів США, що еквівалентно 2 289 266,16 грн. основного боргу, пеню в розмірі 61966,27 грн. та судові витрати в розмірі 33974,90 грн.

28.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №2/357/684/19, який в подальшому заінтересованою банком пред`явлено до виконання.

29.07.2021 року постановою про відкриття виконавчого провадження №66320831, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/357/684/19, виданого 28.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

В межах виконавчого провадження №66320831 приватним виконавцем 18.11.2021 року до Державного підприємства «Сетам» подано заявку на реалізацію арештованого майна, а саме трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м.

Не погоджуючись із зазначеними діями приватного виконавця Суліма Н.В. звернулась до суду з даною скаргою.

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна була бути направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням у встановлений законом строк.

Як зазначила Заявник, про наявність вказаного виконавчого провадження вона дізналася лише 25 листопада 2021 року, коли у поштовій скриньці в під`їзді будинку АДРЕСА_3 , нею було виявлено листи Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. в яких знаходились: копія постанови про арешт коштів боржника від 18.11.2021 року, копія постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 18.11.2021 року, копія Заявки на реалізацію арештованого майна від 18.11.2021 року № 18576, копія першої та останньої сторінки Звіту з визначення ринкової вартості нерухомості трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м.

У своїй скарзі Заявник посилається на те, що приватний виконавець не мав права вчиняти дії щодо примусового звернення стягнення на її майно, адже вона не отримувала постанову про відкриття провадження, а Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому не тільки надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, але і приватний виконавець повинен встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як свідчать матеріали справи, 28.02.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №2/357/684/19, в якому адресою проживання Заявника зазначено: АДРЕСА_3 .

Відповідно до списку поштових відправлень (рекомендованих листів) від 29.07.2021 року, за вказаною адресою приватним виконавцем Заявнику було направлено рекомендованим листом Постанову про відкриття виконавчого провадження № 66320831.

Отже, приватним виконавцем було формально дотримано вимоги положень ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, відповідно до матеріалів справи № 357/6432/17, в межах, якої з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість та в подальшому видано виконавчий лист № 2/357/684/19, зокрема відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС Київської області убачається, ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 227). А тому не можна вважати, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено на адресу її проживання.

При цьому, суд звертає увагу на наступні висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження № 61-21032св18).

Загальноприйнятим у світовій практиці є застосування щодо юридично-значимих повідомлень принципу «доставки (одержання)» повідомлень, якщо сторони прямо не передбачили застосування принципу «відправлення». Зокрема: (а) у підпункті 3 пункту I.-1:109 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що повідомлення вступає в силу у момент досягнення адресата, якщо з нього не слідує більш пізній момент вступу у силу; (б) згідно пунктів 2, 3 Принципів європейського контрактного права з урахуванням положень пунктів (4) та (5), будь-які повідомлення набирають чинності з моменту, коли вони отримані адресатом. Повідомлення вважається одержаним адресатом, коли його вручено їй за місцем його діяльності або за поштовою адресою, або, якщо він не має місця діяльності або поштової адреси, - за місцем його постійного проживання; (в) відповідно до пункту 4 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому обов`язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від імені якої воно зроблене. «Письмове повідомлення» включає телеграми, телекси і будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна відтворити у формі документа, але не обмежується ними. Письмове повідомлення вважається наданим, коли воно отримане адресатом. Підхід стосовно застосування принципу «доставки (одержання)» юридично-значимих повідомлень висловлений і в українській судовій практиці. У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі 6-2988цс15 вказано, що: «розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей».

Щодо неправомірності дій приватного виконавця Чучкова М.О при зверненні стягнення на єдине житло Заявника, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Заявником та банком, на забезпечення виконання умов кредитного договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11397596000 було укладено договір іпотеки 3164 від 25.09.2008 року.

Втім, переслідуючи легітимну мету, спрямовану на задоволення вимог стягувача, виконавець повинен суворо дотримуватись порядку примусового виконання рішення, пам`ятати про принципи збалансованості інтересів та співмірності і не допустити втручання в мирне володіння майном.

Звернення стягнення на предмет іпотеки по виконавчому документу про стягнення кредитної заборгованості здійснюється у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділ VII Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, доцільно вважати, що положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення на майно боржника, визначеного статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на кошти боржника, а за їх відсутності на інше майно боржника.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів та рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Верховний Суд України в постанові № 6-54цс16 від 27.04.2016 року висловив правову позицію з даного приводу, а саме, що положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов:

- відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення;

- наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем;

- дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що приватним виконавцем 29.07.2021 року була винесена Постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м. та земельну ділянку Кадастровий номер: 3224083601:01:002:0014, Площа (га): 0.25, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 .

27.10.2021 року призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , який має сертифікат, виданий 03.04.2020 рза № 248/20.

12.11.2021 року було проведено визначення ринкової вартості нерухомості трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, житловою 39,5 кв.м про, що складено Звіт 14.11.2021 року.

18.11.2021 року було накладено арешт на кошти боржника та направлено до Державного підприємства «СЕТАМ» Заявку від 18.11.2021 року на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 .

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що приватним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи, передбачений статтями 48 та 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він з метою реалізації належної Заявнику квартири призначив проведення визначення її ринкової вартості до винесення Постанови про арешт коштів боржника та в один день із постановою про арешт коштів боржника 18.11.2021р. виніс та одразу направив Заявку від 18.11.2021 року на реалізацію арештованого майна - вищезазначеної квартири, яка є єдиним житлом Заявника, хоча приватному виконавцю на момент вчинення вказаних виконавчих дій було відомо про наявність у Заявника іншого нерухомого майна - земельної ділянки: кадастровий номер: 3224083601:01:002:0014, площа (га): 0.25, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 .

За таких обставин, скарга в частині визнання дій приватного виконавця Чучкова М.О. щодо виставлення на електронний аукціон (торги) трикімнатної квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

З приводу вказаних Заявником порушень при складанні звіту про оцінку майна суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі N914/881/17 (провадження N 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі N308/12150/16-ц (провадження N 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16 (провадження N 11-1200апп18).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідають положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, суд дійшов висновку про те, що вимоги скарги у частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними.

Не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах й інші доводи скарги.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Враховуючи наведене, з метою поновлення порушених прав заявника суд задовольняє скаргу частково.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених вимог з урахуванням обраного заявником способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.260-261, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича щодо передачі на електронний аукціон (торги) трикімнатної квартиру у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші вимоги скарги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ).

Заінтересовані особи:

приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович (07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19).

Акціонерне товариство «Укрсіббанк» (ЄДРПОУ 09807750, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12).

СуддяВ. П. Цукуров