Рішення

від 20.07.2022 по справі 420/2100/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2100/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СІГРАН до Головного управління ДПС в Одеський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю СІГРАН до Головного управління ДПС в Одеський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №87015320705 від 17.01.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ТОВ «СІГРАН» не погоджується з прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі, вважає його неправомірним, таким, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а отже таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача зазначає, що відповідач вдався до співставлення даних по металу, зазначених в ТУ, та даних в актах виконаних робіт та виконавчих відомостях, які є взагалі непорівнянними категоріями. Та лише на цій підставі відповідач зробив необґрунтований, на думку представника позивача, висновок про неможливість підтвердити розрахункову вартість виконаних робіт та ПДВ, зазначених в актах виконаних робіт та виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Також позивачем під час перевірки надані акти списання матеріалів (у тому числі металу) по ремонту суден, а також письмові пояснення позивача (лист від 15.12.2021 вих.№96), яким підтверджується, що матеріал (метал) був наданий підряднику для виконання робіт; ТОВ «СІГРАН» при виконанні ремонту судна оформляються та відображуються в обліку документи, які фіксують використання матеріальних ресурсів при виконанні робіт по відповідному Заказу на ремонт (Договору підряду, Додатковою угодою, Контрактами з Замовниками ТОВ «СІГРАН»), а саме: формуються «Прямі матеріальні виробничі витрати крім зворотних відходів» для цього оформляється акт списання товарів, зокрема, конкретні ТМЦ, які були використані для виконання робіт.

Також представник позивача зазначає, що не зважаючи на встановлену в ході перевірки облікову систему матеріалів позивача «за заказом» (тобто, за судном, за об`єктом), не зважаючи на наявні акти списання матеріалів, відповідач зробив неправомірний висновок, що неможливо встановити виконання робіт з ремонту суден, оскільки до перевірки не надано актів передачі матеріалів від замовника (ТОВ «СІГРАН») постачальнику (ПП «ВЕСТА ТОРГ»).

За твердженням представника позивача під час виконання робіт ПП «ВЕСТА ТОРГ» звертався до позивача щодо організації доступу конкретних робітників на територію позивача на період виконання робіт. Дані звернення узгоджувались з ПАТ «СК «УКРРІЧФЛОТ». Це, зокрема, підтверджується листами ПП «ВЕСТА ТОРГ» листами від 10.09.2019, вих.№09/1, від 07.08.2019, вих.№08/1, від 13.12,2019, вих.№12/1, від 31.07.2020, вих.№07/1, від 04.03.2020, вих.№03/2, від 10.02.2020, вих.№02/2, від 04.02.2020, вих.№02/1, від 31.07.2020, вих.№07/1, від 29.01.2020, вих.№01/1, від 03.03.2020, вих.№03/1. Дані документи були оглянути відповідачем під час перевірки, проте проігноровані під час формулювання висновків акту від 23.12.2021 щодо відсутності, на думку відповідача, документального підтвердження щодо залучення ПП «ВЕСТА ТОРГ» субпідрядних організацій для виконання робіт з ремонту суден та про відсутність документального підтвердження щодо проходження техніки безпеки працівниками субпідрядних організацій, їх потрапляння крізь охорону на об`єкт із пропускним режимом тощо.

Крім того, представник позивача вказує, що відповідач під час формулювання висновків акту від 23.12.2021 використовував відомості про ПП «ВЕСТА ТОРГ» та його підрядників по ланцюгу, використовуючи інформаційні системи даних ДПС та ухвалу Київського апеляційного суду від 14.09.2021 у справі №759/16850/21, проте використані відповідачем відомості не стосуються та ніяким чином не можуть стосуватися позивача та його господарських операцій з підрядником, не можуть бути контрольовані позивачем, тому не можуть бути законною підставою для прийняття рішення про обґрунтованість сформованого позивачем податкового кредиту. Під час зазначеної планової перевірки відповідачем вивчалась визначення податкового кредиту, сформованого за результатами здійснення операцій з придбання матеріалів та робіт, необхідних для виконання послуг у сфері ремонту суден, у тому числі й операцій з ПП «ВЕСТА ТОРГ» (додаток 2.2 до Довідки про загальну інформацію до зазначеного Акту). При цьому жодних претензій до операцій з ПП «ВЕСТА ТОРГ» у податківців не виникло.

Таким чином, за твердженням представника позивача, позивачем до перевірки були надані всі належні оригінали та копії первинної та іншої документації на підтвердження реальності здійснення його контрагентом - ПП «ВЕСТА ТОРГ» підрядних робіт. Первинні документи в повній мірі відповідають критеріям первинних, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На переконання представника позивача, наведене у сукупності вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, тому підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ВЕСТА ТОРГ».

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно якого представник відповідача зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає, та категорично не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що перевіркою актів здачі прийняття робіт (надання послуг), виконавчих ремонтних відомостей та відповідних технічних документів неможливо підтвердити показник в актах здачі прийняття робіт (надання послуг) та виконавчих ремонтних відомостей з даними технічних документів, а саме: кількість (об`єм, обсяг) виконаних робіт, яких вказана в кілограмах. Так, за даними технічних документів наданих в ході перевірки по судну "Олтеница" (ІМО 8888874) зазначено 194321 кг, в актах виконаних робіт - 8800,00 кг, по судну "Володимир Шарков" (ІМО 8844062) зазначено 138 171 кг, в актах виконаних робіт - 40191,30 кг, по судну "Валерій Платонов" (ІМО 8888862) зазначено 138 171 кг, в актах виконаних робіт - 139 251 кг, зазначено період 2019 рік (не відповідність актам виконаних робіт, в яких зазначено серпень 2020), по судну "Олімп-2" (ІМО-) зазначено 244 кг, в актах виконаних робіт - 2427 кг. по судну "Selim-1" (ІМО 8727587) зазначено період січень 2021 (не відповідність актам виконаних робіт, в яких зазначено березень 2020), в актах березень 2020, по судну "Abubakar" (ІМО 7226093) зазначено 37446 кг, в актах виконаних робіт 55492,5 кг., по судну "Bislan" (IMO 6919514) зазначено 71437 кг, в актах виконаних робіт - 35384,00 кг., по судну "POSITIVE-1" (IMO-) зазначено 2886 кг, в актах виконаних робіт - 15828 кг. Відповідно в ході перевірки документально нс підтверджено кількісні показники зазначені в актах виконаних робіт, в результаті чого не можливо підтвердити розраховану вартість виконаних робіт, та ПДВ, зазначену в актах виконаних робіт та відповідно в виписаних та зареєстрованих в ЄРІ1Н податкових накладних.

Також представник відповідача зазначає, що в ході перевірки актів списання матеріалів не встановлено на підставі чого були складені дані акти, оскільки акти виконаних робіт з ремонту суден, як від постачальника, так і від замовників не містять інформацію щодо найменування, кількості та вартості списаних матеріалів. Перевіркою актів списання матеріалів встановлено, що надані акти підписані лише фахівцями ТОВ «СІГРАН», підписи постачальників або інших субпідрядних організацій відсутні, у зв`язку з чим неможливо встановити яка кількість матеріалів в даних актах була передана постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ» для виконання робіт, оскільки відсутнє документальне підтвердження - до перевірки не надано актів передачі матеріалів від замовника ТОВ «СІГРАН постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ», відповідно неможливо встановити виконання робіт з ремонту суден, оскільки відсутня передача матеріалів для виконання даних робіт.

Представник відповідача у відзиві констатує, що в ході проведення перевірки не встановлено походження послуг, реалізованих ПП «ВЕСТА ТОРГ», а саме: відсутня можливість підтвердження взаємовідносин у зв`язку з неможливістю надання послуг ПП «ВЕСТА ТОРГ» оскільки відсутнє документальне підтвердження виробництва власними силами послуг, відсутнє підтвердження залучення сторонніх організацій з метою надання послуг. Перевіркою документів (в т.ч. бухгалтерських та технічних) не встановлено кількість матеріалів, що передані ПП «ВЕСТА ТОРГ» або залученим субпідрядним організаціям, відсутнє документальне підтвердження знаходження к території фахівців ПП «ВЕСТА ТОРГ» для виконання робіт. У сукупності наведених фактів, вказане свідчить про нереальність господарської операції по придбанню послуг у постачальника ПП «ВЕСТА ТОРГ».

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що його зміст повністю ідентичний змісту акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІГРАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «ВЕСТА ТОРГ» за період листопад - грудень 2019 року, лютий, березень, серпень 2020 року від 23.12.2021 року №29150/15-32-07- 05/21039383, на підставі якого винесене оскаржуване повідомлення-рішення та ніяких заперечень по суті позову, відповідачем не наведено.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні призначеному на 07.07.2022 року на 12:00 сторони участі не приймали.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГРАН» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань 01.11.1995 року, дата запису: 08.08.2005, номер запису: 15561200000010286, основним видом економічної діяльності підприємства є будування суден та плавучих конструкцій (код 30.11). Також зареєстровані такі види діяльності ТОВ «СІГРАН»: 25.30 - виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення; 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.15 - Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; 33.17 - ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля

На підставі направлень від 06.12.2021 року № 16577/07-05, від 06.12.2021 № 16578/07-05 виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Євгеном Куліковим; головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Наталею Вихристюк, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 03.12.2021 року № 8811-п, з урахуванням абзацу п`ятого постанови Кабінету Міністрів України

від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «СІГРАН» (ТОВ «СІГРАН»), код за ЄДРПОУ 21039383, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «ВЕСТА ТОРГ», код ЄДРПОУ39866849 за період листопад - грудень 2019 року, лютий, березень, серпень 2020 року, за результатом якої складено акт від 23.12.2021 року №29150/15-32-07-05/21039383. (а.с. 27-41 т.1)

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «СІГРАН»:

п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 194 784 грн., в наступних податкових періодах: грудень 2019 на суму 240793 грн; березень 2020 на суму 554070,00 грн; серпень 2020 на суму 399921 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки №29150/15-32-07-05/21039383 від 23.12.2021 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення:

№87015320705 від 17.01.2022 року, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1194,784 грн та застосовна штрафну санкцію в розмірі 298696,00 грн.

Позивач, вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1.ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.185 п.14.1. ст.14 ПКУ встановлено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.202. п.14.1. ст.14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 134.1.1. ст.134.1 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1. ст.135 ПК України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156. ст.14 ПК України)

Відповідно до п.198.1-198.3 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надано визначення наступних понять: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, відповідач ставить під сумнів господарські взаємовідносини позивача з ПП «ВЕСТА ТОРГ» з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що перевіркою актів здачі прийняття робіт (надання послуг), виконавчих ремонтних відомостей та відповідних технічних документів неможливо підтвердити показник в актах здачі прийняття робіт (надання послуг) та виконавчих ремонтних відомостей з даними технічних документів, а саме: кількість (об`єм, обсяг) виконаних робіт, яких вказана в кілограмах. Так, за даними технічних документів наданих в ході перевірки по судну "Олтеница" (ІМО 8888874) зазначено 194321 кг, в актах виконаних робіт - 8800,00 кг, по судну "Володимир Шарков" (ІМО 8844062) зазначено 138171 кг, в актах виконаних робіт 40191,30 кг, по судну "Валерій Платонов" (ІМО 8888862) зазначено 138 171 кг, в актах виконаних робіт 139 251 кг, зазначено період 2019 рік (не відповідність актам виконаних робіт, в яких зазначено серпень 2020), по судну "Олімп-2" (ІМО-) зазначено 244 кг, в актах виконаних робіт 2427 кг, по судну "Selim-1" (ІМО 8727587) зазначено період січень 2021 (не відповідність актам виконаних робіт, в яких зазначено березень 2020), в актах березень 2020, по с "Abubakar" (ІМО 7226093) зазначено 37446 кг, в актах виконаних робіт - 55492,5 кг., по с "Bislan" (ІМО 6919514) зазначено 71437 кг, в актах виконаних робіт - 35384,00 кг., по судну "POSITIVE-1" (ІМО-) зазначено 2886 кг, в актах виконаних робіт - 15828 кг.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що в ході перевірки документально не підтверджено кількісні показники зазначені в актах виконаних робіт, в результаті чого неможливо підтвердити розраховану вартість виконаних робіт ПДВ, зазначену в актах виконаних робіт та відповідно в виписаних та зареєстрованих в податкових накладних.

Також, посадовими особами відповідача в акті перевірки встановлено, що в ході перевірки актів списання матеріалів не встановлено на підставі чого були складені дані акти, оскільки акти виконаних робіт з ремонту суден, як від постачальника, так і від замовників не містять інформацію щодо найменування, кількості та вартості списаних матеріалів. Перевіркою актів списання матеріалів встановлено, що надані акти підписані лише фахівцями ТОВ «СІГРАН», підписи постачальників або інших субпідрядних організацій відсутні, у зв`язку з чим неможливо встановити яка кількість матеріалів в даних актах була передана постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ» для виконання робіт, оскільки відсутнє документальне підтвердження - до перевірки не надано актів передачі матеріалів від замовника ТОВ «СІГРАН» постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ», відповідно неможливо встановити виконання робіт з ремонту суден, оскільки відсутня передача матеріалів для виконання даних робіт.

В акті перевірки від 23.12.2021 року також встановлено, що згідно наданих до перевірки документів та інформаційних систем даних автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», Архіву електронної звітності ЄРПН, встановлено, що фактично виконавець ПП «ВЕСТА ТОРГ» не мав змоги виконувати роботи за період листопад 2019 - серпень 2020 за вищевказаними актами без залучення субпідрядних організацій, з огляду на те, до перевірки не надано документального підтвердження проходження на територію працівників субпідрядних організацій, відсутнє документальне підтвердження щодо проходження техніки безпеки працівниками відповідної кваліфікації субпідрядних організацій, які мають необхідні знання та досвід виконання даних робіт. Таким чином в ході перевірки неможливо встановити відомості (ПІБ) щодо працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід виконання даних робіт. Посадовими особами ТОВ «СІГРАН» не надано до перевірки жодних документів або інформації у будь-якому вигляді, на підставі якої можна було би ідентифікувати конкретних виконавців робіт, які мали потрапляти крізь охорону на об`єкт із пропускним режимом, проходити ознайомлення із технікою безпеки, звітувати про виконані роботи перед конкретною особою, отримувати матеріали зі складу ТОВ «СІГРАН» у комірника тощо.

Крім того, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки враховано інформацію, викладену в ухвалі Київського апеляційного суду від 14.09.2021 року по справі №759/16850/21.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами.

Натомість, судом досліджено надані позивачем докази та первинні документи, а саме.

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «СІГРАН» за замовленням, зокрема АСК «Укррічфлот», ТОВ «Реал-Агент», Компанії CONCORDINTERNATIONAL LTD United Kingdom, ТОВ «ПОЗИТИВ-ШИППІНГ» здійснює ремонт суден.

В межах виконання взятих на себе зобов`язань з ремонту суден, ТОВ «СІГРАН» уклало договір підряду №05/сп/17 від 03.01.2017 року з ПП «ВЕСТА ТОРГ».

Відповідно до п.п. 1.1 Договору підрядник за дорученням замовника зобов`язується власними силами, використовуючи власні матеріали, організовувати та виконувати роботи в об`ємах та термінах, узгоджених сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Згідно з п.п. 7.1 Договору підряднику дозволяється залучати до виконання цього договору своїх субпідрядників. Але відповідальність за якість виконаних субпідрядниками робіт і матеріалів, що поставляються а також за виконання інших умов договору лежить на підряднику.

Між позивачем та ПП «ВЕСТА ТОРГ» укладено додаткову угоду №04 від 01.06.2017 року до договору підряду №05/сп/17 від 03.01.2017 року, відповідно до якої сторони уклали договір про наступне, зокрема:

п.п. 1.1 підрядник за дорученням замовника зобов`язується власними силами, використовуючи власні матеріали, організовувати та виконувати роботи по ремонту суден в об`ємі та термінах, узгоджених сторонами в додаткових угодах до даного договору;

п.п. 1.2 у відповідності с узгодженими додатковими угодами замовник має право надавати ТМЦ для виконання робіт підряднику, про що зазначається у додаткових угодах.

Також, незмінними залишились умови договору щодо можливості залучення підрядником до виконання робіт субпідрядників (п.п.8.1 додаткової угоди).

На підставі додаткових угод до договору підрядник ПП «ВЕСТА ТОРГ» за дорученням замовника ТОВ «СІГРАН», використовуючи власні матеріали та метал замовника, здійсняв ремонтні роботи в об`ємах, терміни та за вартістю, узгоджених сторонами, на наступних суднах:

-додаткова угода №10 від 05.08.2019 - судно «Володимир Шарков» (ІМО 8844062) (а.с. 45 т.1);

-додаткова угода №09 від 10.12.2019 - судно «Олімп-2» (ІМО-) (а.с. 53 т.1);

-додаткова угода №03/20 від 10.02.2020 - судно «Abubakar» (ІМО 7226093) (а.с. 56 т.1)

-додаткова угода №01 від 29.01.2020 - судно «Bislan» (ІМО 6919514) (а.с. 59 т.1);

-додаткова угода №04/20 від 03.03.2020 - судно «Selim-І» (ІМО 8727587) (а.с. 54 т.1);

-додаткова угода №02/20 від 04.02.2020 - судно «Олтениця» (ІМО 8888874) (а.с. 67 т. 1);

-додаткова угода №05/20 від 03.03.2020 - судно «POSITIVE-1» (ІМО-) (а.с. 70 т.1);

-додаткова угода №06/20 від 31.07.2020 - судно «Валерій Платонов» (ІМО 8888862) (а.с. 73 т.1)

Виконання робіт на зазначених суднах оформлено наступними документами:

ремонті роботи на судні «Володимир Шарков»: попередня ремонтна відомість (ремонт металоконструкцій 60000 кг, вартість 2034000,00 грн (в т.ч. ПДВ 339000,00); акт №7-00000028 від 15.11.2019 - 1 362 485,08 грн., у т.ч. ПДВ 227 080,85 грн., виконавча відомість до акту №7-00000028; попередня ремонтна відомість; акт №7-00000008 від 26.02.2020 - 216 655,50 грн., у т.ч. ПДВ 36 109,25 грн. виконавча відомість до акту №7-00000008; (а.с. з/б 45 49 т.1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №37 від 24.03.2020 року, роботи по ремонту судна «Володимир Шарков» (ІМО 8844062) на загальну суму 5761295,27 грн, в т.ч. ПДВ 960215,88 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті ПрАТ «Укррічфлот». Перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с.83-90 т.1)

ремонтні роботи на судні «Олімп-2»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000052 від 13.12.2019 - 82 275,30 грн., у т.ч. ПДВ 13 712,55 грн., виконавча відомість до акту №7-00000052; (а.с. 53-54 т.1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №177 від 20.12.2019 року, роботи по ремонту судна «Олімп-2» (ІМО-) на загальну суму 662559,01 грн, в т.ч. ПДВ 110426,50 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті ТОВ «Реал Агент». Перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с.91 т.1)

ремонтні роботи на судні «Abubakar»: попередня ремонтна відомість; акт №7-000000010 від 11.03.2020 - 849 315,20 грн., у т.ч. ПДВ 141 552,53 грн.; виконавча відомість до акту №7-000000010; (а.с. 56-57 т. 1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №29 від 11.03.2020 року, роботи по ремонту судна «Abubakar» (ІМО-7226093) на загальну суму 166415,58 дол. США, в т.ч. ПДВ 00 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті компанією CONCORD INTERNATIONAL LTD, перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 92 т.1)

ремонтні роботи на судні «Bislan»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000009 від 04.03.2020 - 1 255 551,43 грн., у т.ч. ПДВ 209 258,57 грн., виконавча відомість до акту №7-00000009 (а.с. 59 з/б, 60 т.1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №25 від 11.03.2020 року, роботи по ремонту судна «Bislan» (ІМО-7226093) на загальну суму 120095,00 дол. США, в т.ч. ПДВ 00 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті компанією CONCORD INTERNATIONAL LTD, перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 94-95 т.1)

ремонтні роботи на судні «Selim-1»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000014 від 13.03.2020 - 126 402,46 грн, виконавча відомість до акту №7-00000014 (а.с. 64 з/б, 65 т.1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №32 від 13.03.2020 року, роботи по ремонту судна «Selim-1» (ІМО-8727587) на загальну суму 31861,26 дол. США, в т.ч. ПДВ 5310,21 дол. США здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті компанією CONCORD INTERNATIONAL LTD, перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 96 т.1)

ремонтні роботи на судні «Олтениця»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000015 від 19.03.2020-287 955,36 грн, виконавча відомість до акту №7-00000015 (а.с. 67 з/б, 68 т.1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №39 від 24.03.2020 року, роботи по ремонту судна «Олтениця» (ІМО-8888874) на загальну суму 8445963,44 грн, в т.ч. ПДВ 1407660,57 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті ПрАТ «Укррічфлот», перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 97-99 т.1)

ремонтні роботи на судні «POSITIVE-1»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000016 від 19.03.2020 - 588 541,49 виконавча відомість до акту №7-00000016 (а.с. 70 з.б., 71 т. 1);

відповідно до акту здачі-приймання робіт №42 від 30.03.2020 року, роботи по ремонту судна «POSITIVE-1» (ІМО-) на загальну суму 2278612,80 грн, в т.ч. ПДВ 379768,80 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті ТОВ «ПОЗІТІВ ШИППІНГ», перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 100-101 т.1);

ремонтні роботи на судні «Валерій Платонов»: попередня ремонтна відомість; акт №7-00000022 від 12.08.2020 - 440 003,60 грн, виконавча відомість до акту №7-00000022; попередня ремонтна відомість, акт №7-00000023 від 14.08.2020 - 580 001,29 грн., виконавча відомість до акту №7-00000023; попередня ремонтна відомість; акт №7-00000024 від 17.08.2020 - 1 379 519,90 грн., у т.ч. ПДВ 229 919,98 грн., виконавча відомість до акту №7-00000024;

відповідно до акту здачі-приймання робіт №118 від 17.08.2020 року, роботи по ремонту судна «Валерій Платонов» (ІМО-8888862) на загальну суму 18306623,47 грн, в т.ч. ПДВ 3051103,91 грн здані ТОВ «СІГРАН» та прийняті ПрАТ «Укррічфлот», перелік виконаних робіт викладений у виконавчій відомості. (а.с. 102-106 т.1).

Також судом досліджено перелік змінно-запасних частин для ремонту судна «Валерій Платонов», технічні умови на ремонт, технічні акти, звіти про заміри товщини.

Відповідно до визначення яке закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо невідповідності даних зазначених в актах здачі прийнятих робіт та в ТУ, оскільки технічні умови по кожному судну надаються генеральним замовником підряднику - позивачу щодо рекомендацій на весь об`єм робіт по кожному судну. Позивач лише частину ремонтних робіт доручав субпідрядникам, у тому числі ПП «ВЕСТА ТОРГ». В свою чергу, об`єм та вага використаного металу та виконаних робіт в цілому може фактично відрізнятися від передбаченої технічними умовами, оскільки завданням технічних умов є забезпечення вимог яким повинна відповідати продукція, процес або послуга та визначення процедур, як зазначено в самому визначенні технічних умов.

Щодо того, що в деяких ТУ зазначений не той рік в якому здійснювався ремонт судна, суд зазначає, що документ «технічні умови» складається замовником робіт (послуг), тому позивач не може відповідати за дані вказані в таких технічних умовах. Завдання виконавця полягає у виконання робіт відповідно до визначених умов та процедур. Між тим, у замовників ремонту суден не виникло жодних зауважень щодо здійснених позивачем робіт про що свідчать складені акти здачі-прийняття робіт.

Стосовно актів списання матеріалів, суд зазначає, що відповідачем без правового обґрунтування встановлено, що в ході перевірки актів списання матеріалів не встановлено на підставі чого були складені дані акти, оскільки акти виконаних робіт з ремонту суден, як від постачальника, так і від замовників не містять інформацію щодо найменування, кількості та вартості списаних матеріалів. Перевіркою актів списання матеріалів встановлено, що надані акти підписані лише фахівцями ТОВ «СІГРАН», підписи постачальників або інших субпідрядних організацій відсутні, у зв`язку з чим неможливо встановити яка кількість матеріалів в даних актах була передана постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ» для виконання робіт, оскільки відсутнє документальне підтвердження - до перевірки не надано актів передачі матеріалів від замовника ТОВ «СІГРАН» постачальнику ПП «ВЕСТА ТОРГ», відповідно неможливо встановити виконання робіт з ремонту суден, оскільки відсутня передача матеріалів для виконання даних робіт.

Судом встановлено, що надані до суду акти списання товарів складені в розрізі кожного окремого судна містять інформацію щодо найменування товару, кількості, ціни та загальної вартості товару, що списується, внаслідок чого висновок відповідача є безпідставним та не відповідає дійсності. (а.с. 223-250 т.1, а.с. 1-120 т.2).

Слід зазначити, що законодавчо не закріплений загальноприйнятий зразок акта на списання ТМЦ, тому бланк стверджує кожна організація індивідуально.

Разом з тим, відповідно до наказу Державного казначейства України Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання від 18.12.2000 №130 затверджено форму акта списання (чинний на дату складання актів списання).

Так, акт застосовується для списання запасів і складається комісією, призначеною наказом керівника, у двох примірниках. Перший примірник здається до бухгалтерії, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Додані до матеріалів справи акти відповідають формі та змісту акту, затвердженому наведеним наказом.

В свою чергу, жодним нормативно-правовим актом не встановлений обов`язок погоджувати акти списання з постачальниками або іншими субпідрядними організаціями.

Між тим, відповідачем не надано доказів, які б спростували дані зазначені в актах списання матеріалів. При цьому, матеріали справи та перевірки не містять інформації та доказів того, що відповідачем було встановлено відсутність перелічених в актах списання товарно матеріальних цінностей, або невикористання їх в процесі здійснення ремонтних робіт суден.

Щодо допуску працівників, залучених субпідрядником на територію порту суд зазначає, що ПП «ВЕСТА ТОРГ» для виконання своїх обов`язків за договором підряду №05/сп/17 від 03.01.2017, укладеним з позивачем, самостійно залучав робітників за договорами ЦПХ, субпідрядників ТОВ «НИКОС ПРОМ» та TOB «АРТ ЗАВОД» про що зазначено у листі ПП «ВЕСТА ТОРГ» від 28.12.2021, вих.№12/1 з наданням списків працівників по судах. (а.с. 124-125 т.2).

Під час виконання робіт ПП «ВЕСТА ТОРГ» звертався до позивача щодо організації доступу робітників на територію позивача на період виконання робіт, що підтверджується листами ПП «ВЕСТА ТОРГ» листами від 10.09.2019, вих.№09/1, від 07.08.2019, вих.№08/1, від 13.12.2019, вих.№12/1, від 31.07.2020, вих.№07/1, від 04.03.2020, вих.№03/2, від 10.02.2020, вих.№02/2, від 04.02.2020, зих.№02/1, від 31.07.2020, вих.№07/1, від 29.01.2020, вих.№01/1, від 03.03.2020, вих.№03/1. (а.с. 126-135 т.2).

З огляду на викладене наведені твердження відповідача також є необґрунтованими.

Отже, як встановлено судом з наявних у матеріалах справи документів, між позивачем та вищезазначеними підприємствами укладено ряд договорів на поставку товарів та виконання робіт з укладки плитки.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, п.14.1.27 ст.14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом, під час встановлення обставин наводився перелік документів, які цілком підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та засвідчують мету та факт подальшого використання придбаних ним послуг. В матеріалах справи наявні первинні документи (належним чином засвідчені їх копії), які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а саме: договори та акти виконаних робіт до них, податкові накладні, акти списання, тощо.

Реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

До того ж, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2019 року у справі №808/109/18.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суд зазначає й про те, що обставини щодо фіктивності контрагентів позивача можуть бути встановлені виключно вироком суду, що набрав законної сили. При цьому слід врахувати, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

В контексті встановлених обставин у цій справі слід врахувати те, що як на час перевірки платника податку, так і час ухвалення судового рішення у цій справі не було ухвалено жодного вироку та/або постановлено ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб ТОВ «СІГРАН» було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень. Водночас, і відповідач не наводить доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Також, у справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано й відомостей про те, що засновки чи учасники контрагентів позивача надали пояснення щодо непричетності до діяльності даних суб`єктів господарювання.

Покликання відповідача на ухвалу Київського апеляційного суду від 14.09.2021 року у справі №759/16850/21 є необґрунтовані, оскільки окрім того, що в приміщенні ПП «Веста Торг» був проведений обшук та вилучено документи фінансово-господарської діяльності, жодних доказів порушення податкового законодавства ТОВ «СІГРАН» або узгодженості дій позивача та ПП «Веста Торг» спрямованих на мінімізацію податкових зобов`язань не встановлено.

При цьому, відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора Хіміча Станіслава Вікторовича залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора Хіміча С.В. про арешт тимчасово вилученого майна, поданого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2021 за № 42021000000001087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. , - без змін.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/4411/16, від 29.09.2021 року №300/1490/20.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийняті оскаржуване рішення щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на дану вартість, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 22402,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №158 від 24.01.2022 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «СІГРАН» слід стягнути 22402,20 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СІГРАН до Головного управління ДПС в Одеський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення рішення №87015320705 від 17.01.2022 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44104032) за рахунок його бюджетних асигнувань на корить товариства з обмеженою відповідальністю «СІГРАН» код ЄДРПОУ 21039383, адреса: вул. Приморська, 15/17, м. Одеса, 65026) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22402,20 грн (двадцять дві тисячі чотириста дві гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СІГРАН» код ЄДРПОУ 21039383, адреса: вул. Приморська, 15/17, м. Одеса, 65026)

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5)

Суддя П.П. Марин