Постанова

від 20.07.2022 по справі 420/21474/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21474/21

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

ухвалу суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 12 травня 2022 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,

секретар судового засіданняНедашковська Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства зо обмеженою відповідальністю «Еквіден», Товариства зо обмеженою відповідальністю «Велдокс», про визнання недійсним та скасування договору №2206-1В3 від 22.06.2020р.,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіден», Товариства з обмеженою відповідальністю «Велдокс», в якому позивач просить визнати недійсним договір «Про надання послуг відповідального зберігання» №2206-1В3 від 22.06.2020 року, укладений між ТОВ «Еквіден», код ЄДРПОУ 42292160 та ТОВ «Велдокс», код ЄДРПОУ 42491752.

12 травня 2022 року від позивача надійшла заява про забезпечення доказів (вхід. №ЕП/6202/22), в якій заявник просить постановити ухвалу про забезпечення доказів по даній справі шляхом огляду складських приміщень за адресами: м. Київ, вул. Гавела Вацлава (Лепсе Іване), 24; м. Київ, вул. Козелецька,24.; м. Київ, вул. Передова, 21а, з метою встановлення наявності ТМЦ згідно наданих ТОВ «Еквіден» інвентаризаційних описів №1, 2, 3 від 31.07.2021 року.

В обґрунтування заяви позивач зазначив про необхідність в рамках даної справи забезпечення та дослідження належного доказового підтвердження наявності на зберіганні ТОВ «Велдокс» належних ТОВ «Еквіден» товарно-матеріальних цінностей відображених у інвентаризаційних відомостях №1,2,3 від 31.07.2021р. за адресами: м. Київ, вул.Гавела Вацлава (Лепсе Івана), 24; м. Київ, вул.Козелецька, 24; м. Київ, вул.Передова, 21а.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, в задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про забезпечення доказів відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ГУ ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.05.2022р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Головного управління ДПС в Одеській області про забезпечення доказів шляхом огляду складських приміщень за адресами: м. Київ, вул.Гавела Вацлава (Лепсе Іване), 24; м. Київ, вул. Козелецька,24.; м. Київ, вул. Передова, 21а, з метою встановлення наявності ТМЦ згідно наданих ТОВ «Еквіден» інвентаризаційних описів №1, 2, 3 від 31.07.2021 року.

В обґрунтування скарги зазначено, що надані ТОВ «Еквіден» під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки досліджені документи не уявляють собою належних та допустимих доказів щодо наявності залишків ТМЦ у підприємства, оскільки, Товариством не надано жодних документів, які підтверджують перевезення імпортованих ТМЦ з митниць до складів належних ТОВ «Велдокс»; не забезпечено участь посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області з метою проведення інвентаризації та огляду товарно-матеріальних цінностей, які, нібито, зберігаються у складських приміщеннях ТОВ «Велдокс» за адресами, які були вказані у договорі складського зберігання, що є предметом даного спору. Позивач наголошує, що за результатом проведеної інвентаризації було встановлено, що переданий ТОВ «Велдокс» на зберігання товар зберігається вже за новими адресами, а саме: м. Київ, вул. Передова, 21а.; м. Київ, вул. Гавела Вацлава (Лепсе Івана), 24.; м. Київ, вул. Козелецька, 24, у зв`язку із чим наявна необхідність для огляду цих приміщень.

01.07.2022р. (вхід.№ 10955/22) від відповідача у справі ТОВ «ЕКВІДЕН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін мотивуючи зокрема тим, що відомості, які можуть бути отримані в результаті проведення огляду доказів, не є такими, що доведуть або спростують вимоги ГУ ДПС в Одеській області, а тому не входять до предмета доказування у даній справі. Об`єм залишків є важливим лише для цілей нарахування податкових зобов`язань, а не для доведення недійсності правочину. Доводи скаржника не підтверджують необхідності здійснення забезпечення доказів у даній справі у спосіб, про який вказував позивач у своїй заяві.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що подана представником позивача заява про забезпечення доказів в межах предмету позову є необґрунтованою, недоведеною, безпідставною та відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку обгрунтованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 114 КАС України передбачено. що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Приписи ст. 115 КАС України визначають, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

При цьому, згідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Наведене вказує на те, що заява про забезпечення доказів має обов`язково містити перелік обставин, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів в подальшому може стати неможливим або утрудненим.

При цьому обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Судовою колегією враховується, що інститут забезпечення доказів є механізмом їх збору до судового розгляду та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити. При цьому, неможливість надання (одержання) доказу повинна бути пов`язана із певними об`єктивними обставинами, зокрема майбутнім знищенням, зіпсуванням; ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18 та від 11.03.2020 у справі № 11-1278заі19.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх огляду за місцем знаходження, застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Матеріали справи свідчать, що подана заява про забезпечення доказів була обґрунтована зокрема наступними обставинами:

- надані ТОВ «Еквіден» під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки досліджені документи не уявляють собою належних та допустимих доказів наявності залишків ТМЦ у підприємства;

- ТОВ «Еквіден» не надав жодних документів в ході проведення перевірки, які підтверджують перевезення імпортованих ТМЦ з митниць до складів належних ТОВ «Велдокс» на виконання умов договору, що є предметом розгляду даного позову;

- ТОВ «Еквіден» не забезпечено участь посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області з метою проведення інвентаризації та огляду товарно-матеріальних цінностей, які, нібито, зберігаються у складських приміщеннях ТОВ «Велдокс» за адресами, а саме: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 24; 65031, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205; 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна, 1; 03045 мі Київ, вул. Новопирогівська, 56а;

- переданий ТОВ «Велдокс» на зберігання товар фактично зберігається за іншими адресами, аніж ті, що були передбачені умовами договору, а саме: м. Київ, вул. Передова, 21а.; м. Київ, вул. Гавела Вацлава (Лепсе Івана), 24.; м. Київ, вул. Козелецька, 24;

- відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за вищезазначеними адресами не встановлено об`єктів нерухомого майна, які зазначені у договорах суборенди;

- під час проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було складено акти про неможливість проведення обстежень приміщень де ТОВ «Велдокс» зберігає ТМЦ належні ТОВ «Еквіден» за адресами: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 24; 65031, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205, оскільки посадові особи ТОВ «Еквіден» не забезпечили явку своїх представників та фактичної відсутності ТОВ «Велдокс» за даними адресами.

Наголошуючи також на вказаних обставинах у своїй апеляційній скарзі, позивач вважає, що вирішальним в даному випадку виступає необхідність в рамках даної судової справи, на час її розгляду, забезпечення дослідження та отримання належного доказового підтвердження наявності на зберіганні ТОВ «Велдокс» належних ТОВ «Еквіден» товарно-матеріальних цінностей відображених в інвентаризаційних відомостях №1, 2, 3 від 31.07.2021 року за адресами: м. Київ, вул. Гавела Вацлава (Лепсе Івана), 24; м. Київ, вул. Козелецька,24.; м. Київ, вул. Передова, 21а, шляхом огляду складських приміщень за вищевказаними адресами.

Однак, на думку колегії суддів, указані обставини не дають підстав стверджувати, що засіб доказування у даній справі може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Встановлені обставини свідчать, що заява позивача про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.

З огляду на усе викладене вище, враховуючи також, що на час розгляду справи з моменту складання інвентаризаційних описів №№ 1, 2 ,3 сплинуло багато часу, а також те що, судом першої інстанції було встановлено відсутність в цілому наполягання з боку заявника на проведенні відповідної перевірки ТОВ «Велдокс», у тому числі щодо наявності/відсутності ТМЦ в межах виконання договору №2206-1В3 від 22.06.2020 року, який є предметом розгляду даної справи, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів в межах предмету позову.

Відтак, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення доказів відсутні.

Колегія суддів також вважає за доцільне наголосити, що заявник під час апеляційного розгляду даної справи не позбавлений процесуальної можливості на витребування доказів щодо отримання відомостей стосовно предмету позову у будь-який інший спосіб.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2022р. - без змін.

Керуючись ст. ст.243, 244, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року по справі № 420/21474/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 липня 2022р.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.