Постанова

від 19.07.2022 по справі 826/20367/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року

м. Київ

справа №826/20367/16

касаційне провадження № К/9901/53177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 у справі за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Електронмашсервіс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21.12.2017, ухваленим у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, позов задовольнив. Повний текст рішення був складений 05.02.2018.

Інспекція оскаржила це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.02.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 15.03.2018 - апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

26.04.2018 Інспекція вдруге звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що 12.03.2018 податковий орган звертався до суду апеляційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з огляду на відчутність можливості його сплатити, у задоволенні якого скаржнику було відмовлено згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, у зв`язку з чим після сплати 13.04.2018 судового збору Інспекція вдруге звернулась до суду із апеляційною скаргою, оскільки після повернення вперше поданої апеляційної скарги не минув календарний рік.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2018 відмовив Інспекції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, залишив апеляційну скаргу Інспекції без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував Інспекції подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, оскільки сама по собі наявність права повторно звернутися з апеляційною скаргою не є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Також в ухвалі суд встановив Інспекції десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просила поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що на початку календарного 2018 року у контролюючого органу був відсутній затверджений кошторис, з огляду на що Інспекція не мала можливості сплатити судовий збір з незалежних від неї причин, з урахуванням того, що виділені бюджетні асигнування направлялись на першочергові потреби в роботі Інспекції, зокрема, на безспірне списання коштів по виконавчих листах (наказах). На підтвердження зазначених обставин Інспекція додала копії листів-повідомлень Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києві, виконавчих листів, наказу про примусове виконання.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2018 відмовив Інспекції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2017 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не наведено інших поважних підстав для поновлення процесуального строку та не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, а зазначені Інспекцією підстави є неповажними.

Інспекція оскаржила ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.06.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Інспекція посилається на те, що суд апеляційної неправомірно не врахував фінансового становища податкового органу, на підтвердження якого Інспекцією були надані належні докази, з урахуванням того, що Інспекція є неприбутковою організацією.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 12.07.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Київський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 25.05.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не було вказано інших поважних підстав для поновлення строку, тоді як у клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження Інспекція зазначила причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням того, що такі підстави для поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення як відсутність фінансування не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі і ті, що негативно впливають на її діяльність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Ці обставини не надають прав суб`єкту владних повноважень у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку на оскарження судового рішення реалізовувати таке право.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що Інспекція є територіальним органом ДПС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк