Постанова

від 21.07.2022 по справі 2-1100/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1100/2010

провадження № 61-2312св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області,

особи, які не брали участі у справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого він є за заповітом, складеним батьком за життя 16 травня 2001 року.

Інших спадкоємців за заповітом немає.

Позивач своєчасно подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак нотаріально оформити прийняття спадщини не може, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2010 року у складі судді Поліщук С. В. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність належно оформленого на ім`я спадкодавця ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , унеможливлює оформити свої спадкові права на це майно позивачу, як спадкоємцю за заповітом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку особами, які не брали участі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року скасовано рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2010 року та ухвалено нове рішення, якимпозовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковими, здійсненими без повного з`ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що у позивача є ще дві сестри ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) і один брат, а спірне домоволодіння побудовано у період перебування їх батьків у зареєстрованому шлюбі.

Матір позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і за життя склала заповіт, відповідно до якого половину належного їй спірного домоволодіння заповіла у рівних частинах обом дочкам - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

У судовому засіданні позивач підтвердив про обізнаність щодо вказаного заповіту ще до звернення до суду з цим позовом.

Місцевий суд, задовольняючи позов, не навів жодного обґрунтування, яким чином Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

За наявності інших спадкоємців після смерті батьків позов ОСОБА_1 пред`явлено до Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області, як до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року, а справу передати на новий апеляційний розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Апеляційним судом не враховано, що рішення місцевого суду оскаржено фактично через 12 років. Апеляційний суд не навів обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку, визначеного ЦПК України, для оскарження судового рішення.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Провадження у суді касаційної інстанції

07 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у відзиві на касаційну скаргу вказують на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2001 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким спірне майно та усе належне йому майно заповів своєму синові - позивачу ОСОБА_1 . Цей заповіт не змінений і не скасований (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 (а.с. 21).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена на підставі поданої позивачем заяви нотаріусу (а.с. 35).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача є ще дві сестри ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) і один брат.

Спірне домоволодіння, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , побудовано у період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6-17, 51).

Мати позивача - ОСОБА_6 за життя, 29 березня 1988 року, склала заповіт, відповідно до якого половину належного їй спірного домоволодіння заповіла у рівних частинах обом дочкам - ОСОБА_3 і ОСОБА_9 . Примірник цього заповіту зберігається у справах Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49, 73).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Разом із тим, місцевий суд розглянув справу без участі інших спадкоємців, не врахувавши, що по суті питання стосується їх прав та інтересів.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б вказували на те, що Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області, не визнано чи оспорено його права та беручи до уваги, що до участі у справі не були залучені інші спадкоємці, місцевий суд неповно встановив обставини справи та не з`ясував коло учасників справи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, правильно вказав, що місцевим судом було вирішено питання щодо прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були залучені до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, обґрунтовано зазначив, що вирішення спору за відсутності належного відповідача є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального і процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Доводи заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

У справі № 521/2816/15-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав про те, що апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначивши поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, і за відсутності такої причини в клопотанні заявника, не навівши належного обґрунтування поновлення такого строку,порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При обчисленні процесуальних строків суду слід враховувати всі обставини справи.

Процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд знайде підстави для його поновлення.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 2-2018-06; провадження № 61-17364св21).

У справі, яка є предметом перегляду, апеляційний суд вирішуючи питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, правильно врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були учасниками справи, про наявність судового спору обізнані не були, копія судового рішення їм не надсилалася, а тому обґрунтовано вказав про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, у зв`язку із чим він підлягає поновленню.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскарженого судового рішення.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська