Рішення

від 21.07.2022 по справі 751/9109/21

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/9109/21

Провадження №2/751/49/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Овдій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новозаводського районного суду м. Чернігова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського дошкільного навчального закладу №56 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу -

за участі сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Вступ:

В даній справі виник спір з приводу правомірності відсторонення працівника дошкільної освіти від роботи з підстав відмови від щеплення відреспіраторної хворобиCOVID-19

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1.1. Позивач звернулась з позовом до Чернігівського дошкільного навчального закладу №56 Чернігівської міської ради Чернігівської області /далі Чернігівської ДНЗ №56/, Управління освіти Чернігівської міської ради /далі Управління освіти/ про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

1.2. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом через відмову позивача від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, позивача з 08.12.2021 року було відсторонено від виконання роботи за посадою вихователя в Чернігівському ДНЗ №56.

1.3. Представники відповідачів надали відзив на позов, в задоволенні заявлених позовних вимог просили відмовити.

Узагальнена позиція відповідачів мотивована тим, що оскаржуваний наказ №27-к від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » був виданий на виконання положень ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

ІІ. Заяви ( клопотання) та пояснення учасників справи.

2.1. Позивач та представник позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову.

2.2.Представники відповідачів в задоволенні позовних вимог просили відмовити з урахуванням доводів, що викладенні у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3.1. Ухвалою суду від 08.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

3.2. Ухвалою суду від 16.12.2021 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження /а.с.51/.

3.3. Ухвалою суду від 22.06.2022 року за клопотанням позивача залучено в якості співвідповідача по справі Управління освіти.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

4.1. В судовому засіданні встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 прийнято на посаду вихователя в Чернігівському ДНЗ №56.

4.2. Згідно акту комісії від 12.10.2021 року ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватися з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» /а.с.83/.

4.3. Згідно акту комісії від 04.11.2021 року, ОСОБА_1 не було пред`явлено документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

4.4. Згідно наказу №27-к від 05.11.2021 року, виданого завідувачем Чернігівського ДНЗ №56, ОСОБА_1 відсторонено від роботи за посадою вихователя з 08.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати. Підставою для винесення наказу був акт комісії від 03.11.2021 року.

V. Оцінка Суду.

5.1. Приписамич.2 ст.19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ч.4 ст.49 Конституції України держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Основами законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язок громадян України не лише піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, а й не шкодити здоров`ю інших громадян, а також у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення (пункти «а» та «б» статті 10).

При цьому передбачено, що стосовно окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України /ч.2 ст.30 Основ законодавства України про охорону здоров`я/.

5.2. Згідно ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи можливо лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб /п.23 розділу X «Прикінцеві положення»/.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України /ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»/.

У зв`язку із оголошення пандемії COVID-19 Урядом України прийнято постанову від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами).

5.3. Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники, зокрема, і дошкільних закладів незалежно від типу та форми власності.

Суд звертає увагу на той факт, що наказ МОЗ № 2153 було зареєстровано Міністерством юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928, що вказує на проведення останнім правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Отже сумніви, щодо законності вказаного наказу МОЗ, про які зазначається у позові, спростовуються, оскільки введення його в дію відбулось із дотриманням процедури згідно чинного законодавства.

5.4. Зі змісту наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 вбачається, що єдиною підставою для виключення працівників від обов`язковості вакцинації проти COVID-19 є лише абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

5.5. В судовому засіданні позивач відмовилась повідомляти про наявність або ж відсутність будь-яких протипоказань для вакцинації, мотивуючи конфіденційністю.

5.6. Згідно постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 (в редакції від 20.10.2021 року) керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно дост.46 46КЗпП України,ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» тач.3 ст.5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

5.7. Особи, винні у порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України /ст.41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»/.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки заст.44-3 КУпАП, яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

5.8. Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними уп.10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушенняст.46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу /ст.235 КЗпП/.

В конкретному випадку, суд вважає, що завідувач дошкільного навчального закладу правомірно відсторонила працівника від роботи без збереження заробітної плати, а відтак підстав для задоволення позову не вбачається.

5.9. Слід також зазначити, що вакцинація є одним із найбільш успішних та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і кожна держава намагається досягти максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення.

Спрямованість держави у даному випадку обумовлена її позитивними зобов`язаннями щодо вжиття належних заходів із захисту життя та здоров`я осіб, які перебувають під її юрисдикцією.

Згідно ст.29 Загальної декларація прав людини при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинназазнавати тільки таких обмежень, які встановлені закономвиключно з метою забезпечення належного визнання іповаги прав і свобод інших та забезпечення справедливихвимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Безумовно, що правові обмеження позивача в частині відсторонення від роботи є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантованост.8 Конвенції з прав людинита основоположних свобод.

Разом з тим, відповідне обмеження здійснюється відповідно до вимог закону і як наслідок позивач мала можливість узгодити (передбачати) свою майбутню поведінку з прийняттям цих законів; відповідне обмеження має легітимну мету і є допустимим з метою захисту громадського здоров`я та формування колективного імунітету, а також забезпечення стримування поширенню вірусу; і найголовніше вказане обмеження є необхідним в демократичному суспільстві (навіть за умови не підтримання вакцинації як такої власне позивачем по справі).

5.10. В даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Суд вважає, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є цілком виправданою.

Держава, маючи широке поле розсуду в питаннях вакцинації, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право ОСОБА_1 на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

5.11. Доводи ОСОБА_1 та її представника про порушення відповідачем її права на працю є не переконливими, оскільки за нею зберігається робоче місце і трудовий договір не припинений, а винесення останнім оскаржуваного наказу було прямим наслідком її відмови від вакцинації, метою якої є захист здоров`я.

Остання не позбавлена обрати іншу модель поведінки або змінити роботу, яка не передбачає обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19.

5.12. Позивачем не надано жодних доказів для піддання сумніву національної системи вакцинації. Суд звертає увагу, що вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

5.13. Посилання позивачки на те, що порушується її право на таємницю про стан свого здоров`я, суд також визнає необґрунтованим, оскільки інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю, оскільки не містять ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методи лікування.

VІ. Розподіл судових витрат.

6.1. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.2. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідачів стягненню не підлягають.

Керуючись 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського дошкільногонавчального закладу№56Чернігівської міськоїради Чернігівськоїобласті,Управління освітиЧернігівської міськоїради провизнання незаконнимта скасуваннянаказу провідсторонення відроботи,стягнення середньоїзаробітної платиза часвимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.Г. Павлов