Ухвала

від 18.07.2022 по справі 585/1082/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №585/1082/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/331/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2021 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, студента 2-го курсу ДПТНЗ Роменського ВПУ, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 в якій він просив вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2021 року, відносно ОСОБА_8 , скасувати в частині призначеного покарання та в частині звільнення від його відбування з випробуванням, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та просив ухвалити новий вирок відповідно до якого просив вважати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 357 КК України у виді 45 діб арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, просив призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 357 КК України у виді 2 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Цим же вироком, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього виконання передбачених ст. 76 КК України обов`язків, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 16.03.2020 року та у цей строк зараховано строк тримання ОСОБА_8 під вартою з 16.03.2020 року по 14.05.2021 року включно.

ОСОБА_8 звільнено з-під варти в залі суду та стягнуто з нього на користь ОСОБА_11 68 032,57 грн (7 525,27 грн матеріальної шкоди, 10 507,30 грн витрати на лікування, 50 000 грн моральної шкоди).

У разі відсутності у ОСОБА_8 самостійних доходів, власних коштів або майна, кошти в зазначеному розмірі визначено стягнути із законного представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .

Також із ОСОБА_8 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради стягнуто 18 723,89 грн в рахунок відшкодування витрат КНП «Роменської центральної районної лікарні» Роменської міської ради, які понесені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_11 .

У разі відсутності у ОСОБА_8 самостійних доходів, власних коштів або майна, кошти в зазначеному розмірі визначено стягнути із законного представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор стверджував, що фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого не оскаржує, разом з тим вважав вирок суду незаконним у зв`язку з безпідставним звільненням обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.

На переконання прокурора, суд своє рішення про таке звільнення обвинуваченого мотивував лише рекомендацією викладеною в досудовій доповіді органу пробації ата без будь-якого наведення інших мотивів такого звільнення.

Просив врахувати, що ОСОБА_8 вчинив декілька тяжких злочинів, один проти життя і здоров`я особи, від якого потерпілий зазнав тяжких наслідків, а інший проти власності, завданої шкоди обвинувачений не відшкодував.

Крім цього, прокурор звертав увагу на те, що ОСОБА_8 злочин за ч.3 ст. 357 КК України вчинив у неповнолітньому віці, а тому, з урахуванням ст. 101 КК України, йому може бути призначено покарання у виді арешту, однак на строк не 2 місяці, як призначив суд першої інстанції, а лише максимум на 45 діб.

Інші учасники кримінального провадження, зокрема потерпілий, обвинувачений, законний представник обвинуваченого та захисник апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 19.01.2020 року близько 22 год. 00 хв. перебував поблизу магазину «Продукти» за адресою: с. Герасимівка Роменського району, вул. Миру, 11А. разом з ОСОБА_12 , де почав пошкоджувати торгову палатку, розташовану поблизу магазину. Помітивши це власник вказаного магазину ОСОБА_11 зробив зауваження ОСОБА_8 , який у відповідь вирішив заподіяти ОСОБА_11 тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_11 удар кулаком лівої руки в праву скроневу ділянку голови, від чого останній упав на земляну поверхню. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_8 продовжував умисно наносити ОСОБА_11 , лежачому на землі, удари ногами та руками по різним ділянкам тіла, а саме: удар ногою в область перенісся, потім - удар ногою в праву потиличну частину голови та удар ногою у верхню ділянку правої бічної поверхні, внаслідок яких потерпілий втратив свідомість.

20.01.2020 року близько 00 год. 10 хв. ОСОБА_11 з отриманими тілесними ушкодженнями був доставлений до КНП Роменської ЦРЛ. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Крім того, у той час, коли потерпілий ОСОБА_11 знаходився без свідомості внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень, у ОСОБА_8 виник умисел на вчинення крадіжки з магазину. Переконавшись у таємності свої дій, шляхом відкриття запасних дверей, проник всередину магазину «Продукти», переслідуючи мету незаконного збагачення. Перебуваючи у приміщенні магазину, ОСОБА_8 , виявив на полиці під прилавком пластикову скриньку з грошовими коштами у сумі 3400 грн., які в подальшому, упевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, викрав, поклавши до кишені куртки, в яку був одягнений, таким чином незаконно заволодівши ними.

Після чого, залишаючи приміщення магазину ОСОБА_13 помітив на полиці два блоки сигарет марки «Philip Morris», вартість одного блоку цигарок становить 420 грн. та два блоки сигарет марки «LM», вартість одного блоку цигарок становить 430 грн., які вирішив викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю уваги потерпілого та інших осіб, ОСОБА_8 забрав вищевказані блоки сигарет і, тримаючи їх при собі, через запасні двері покинув приміщення магазину, таким чином заволодівши ними. В подальшому викраденим ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди ОСОБА_11 на загальну суму 5100 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення.

Крім цього, 19.01.2020 року близько 22 год 20 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи біля магазину «Продукти» за адресою: АДРЕСА_3 , на поверхні землі виявив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 , виданий Роменським МРВ УМВС України в Сумській області 01 червня 1995 року, У цей час у ОСОБА_8 нього виник умисел на викрадення даного паспорта та повторне заволодіння грошовими коштами.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , впевнившись в таємності своїх дій, розуміючи, що паспорт громадянина України є офіційним особистим документом, який підтверджує особу і громадянство його власника, таємно, в той час коли потерпілий ОСОБА_11 перебував без свідомості, підняв із землі вищевказаний паспорт та поклав у кишеню куртки, яка була на ньому у такий спосіб заволодівши ним.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 357 КК України - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Крім цього, 19.01.2020 року близько 22 год 20 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи біля магазину «Продукти» за адресою: с. Герасимівка Роменського району, вул. Миру, 11 А, після вчинення крадіжки майна, належного потерпілому та заволодіння його паспортом, виявив у обкладинці паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_11 , купюру номіналом 100 доларів США, яка згідно курсу НБУ станом на 19.01.2020 року становила 2425 грн. 27 коп. та вирішив здійснити крадіжку вказаних коштів, упевнившись, що його дії є таємними для потерпілого, який перебував без свідомості, та сторонніх осіб. Реалізуючи свій злочинний намір, з корисливих мотивів, дістав з-під обкладинки паспорта цю купюру і переклав собі у кишеню, у такий спосіб заволодівши нею, чим завдав матеріальної шкоди ОСОБА_11 на загальну суму 2425 грн. 27 коп.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , який апеляційну скаргу прокурора підтримав, просив вирок суду першої інстанції скасувати, в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та в частині звільнення від його відбування з випробуванням та просив в цій частині ухвалити новий вирок, думки обвинуваченого ОСОБА_8 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , які просили відмовити прокурору в задоволенні його скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів дійшла такого висновку.

У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, прокурором в апеляційній скарзі під сумнів не ставиться, то з урахуванням ст. 404 КПК України, до їх аналізу колегія суддів не вдається.

Разом з тим, перевіряючи доводи прокурора в частині призначення обвинуваченому покарання, в сукупності з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів тяжкі та середньої тяжкості, пом`якшуючі покарання обставини визнання вини та вчинення злочинів у неповнолітньому віці, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини вчинення злочинів, зокрема те, що вони спрямовані на завдання фізичної та матеріальної шкоди іншій людині, дії обвинуваченого після вчинених злочинів намагався викликати швидку для допомоги потерпілому, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який щиро розкаювався, шкоду не відшкодував, однак частково визнав заявлений до нього позов потерпілого, дані про особу обвинуваченого та умови його життя, який навчався, проте за місцем навчання характеризується негативно (том 2, а.с.80), який має статус дитини-сироти, перебував під опікою бабусі ОСОБА_9 , мав належні умови проживання, проте за місцем проживання характеризується також негативно (том 2, а.с.79). Врахував суді і те, що ОСОБА_8 перебуває під наглядом у лікаря психіатра з діагнозом «Несоціалізований розлад», що певною мірою обумовлює його антисоціальну поведінку, а також те, що під наглядом у лікаря нарколога ОСОБА_8 не перебуває та раніше не судимий.

З врахуванням викладеного, а також того факту, що шкода потерпілому обвинуваченим не відшкодована і заявлений до нього позов він визнав частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_8 ст. 69 КК України та необхідність призначення йому покарання за вчинені ним злочини в межах санкцій частин інкримінованих йому статей КК України, а тому призначив обвинуваченому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 рік позбавлення волі та за ч.3 ст. 357 КК України у виді 2 місяців арешту. Також, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 суд призначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Не оспорюючи остаточний вид і міру призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання 5 років позбавлення волі, прокурор вважав, що за ч.3 ст. 357 КК України суд першої інстанції призначив його ОСОБА_8 не правильно, оскільки не звернув увагу на те, що цей злочин ОСОБА_8 вчинив будучи неповнолітнім, а тому, з урахуванням ст. 101 КК України, йому може бути призначено покарання у виді арешту, однак на строк не 2 місяці, як призначив суд першої інстанції, а лише максимум на 45 діб.

Твердження прокурора, в цій частині, колегія суддів вважає слушними та з ними погоджується.

Відповідно до ст. 101 КК України арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п`ятнадцяти до сорока п`яти діб.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачений ч.3 ст. 357 КК України злочин вчинив 19.01.2020 року, тобто у віці ще не повних 17 років, а 14.05.2021 року відносно нього судом було ухвалено обвинувальний вирок, яким за ч.3 ст. 357 КК України ОСОБА_8 призначено покарання у виді 2 місяців арешту, що не узгоджується зі ст. 101 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора в цій частині заявлених вимог підлягає задоволенню, а тому керуючись п.2 ч.1 ст. 407 та п.4 ч. 1 ст. 408 КПК України колегія суддів вважає за необхідне вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2021 року, відносно ОСОБА_8 змінити в частині покарання за ч.3 ст. 357 КК України та замість 2 місяців арешту, ОСОБА_8 слід визначити йому покарання у виді 45 діб арешту.

В іншій частині вирок суду, за яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, КК України, в тому числі і остаточне 5 років позбавлення волі, колегія суддів вважає за необхідне залишити без зміни, оскільки апелянтом під сумнів воно не ставиться.

Щодо інших вимог прокурора скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового вироку, з підстав безпідставного звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, то колегія суддів з ними погодитись не може.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Як йшлося вище, відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначивши обвинуваченому ОСОБА_8 остаточний строк покарання 5 років позбавлення волі за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України суд одночасно дійшов висновку про можливе виправлення обвинуваченого без його відбування, встановивши ОСОБА_8 іспитовий строк 2 роки.

Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид та розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_8 вчинено кримінальні правопорушення, які за класифікацією, визначеною у ст. 12 КК України є тяжкими і середньої тяжкості злочинами.

Закон не містить прямої заборони звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у разі вчинення нею вказаних кримінальних правопорушень.

Тому мотивованим рішення про застосування ст. 75 КК України буде лише тоді, коли суд у вироку наведе достатні мотиви на підставі чого він дійшов висновку про можливе виправлення особи без відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що вирок суду містить достатні мотиви прийняття рішення про застосувння ст. 75 КК України.

Так, відповідно до даних про особу обвинуваченого, він має статус дитини-сироти (згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_14 мати обвинуваченого, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33 т.1), 29.10.2009 року рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області № 283, опікуном малолітнього онука ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено ОСОБА_9 (а.с. 74 т.2), з того часу він перебував під опікою бабусі, із 20.05.2015 року ОСОБА_8 знаходитися під наглядом лікаря психіатра з діагнозом «Несоціалізований розлад» (а.с. 77 т.2), з 01.09.2018 року ОСОБА_8 навчався у ДПТНЗ «Роменське ВПУ» (а.с. 80 т.2), на обліку у лікаря нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався (а.с. 83 т.2), з досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого вбачається, що органом пробації зазначено про те, що ОСОБА_8 має низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, опікун приділяє належний контроль за поведінкою та соціальним оточенням хлопця, який отримує освіту, де характеризується посередньо.

Також, на переконання органу пробації виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). Орган пробації вважав, що у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, то доцільним буде покладення на нього виконання передбачених ст. 76 КК України обов`язків. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду мінімального рівня та застосування соціально-виховних заходів,що необхідні для запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Також, в досудовій доповіді йдеться і про те, що ОСОБА_8 розкаюється у вчиненому, вину визнає в повному обсязі, стверджує, що в майбутньому не скоюватиме аналогічних злочинів і розуміє, що причиною проблем є його власна поведінка.

Як висновок, орган пробації вважав, що з метою мінімалізації ризику вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення, за доцільне для обвинуваченого буде закінчити навчання і оволодіти обраною професією, підвищити формування мотивації до змін у житті та сприяти набуттю навичок планування свого життя (а.с. 158 т.2).

Також, вирішуючи питання про можливість визнання ст..75 КК України безпідставною, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що більше року, а саме з 16.03.2020 року по 14.05.2021 року ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження перебував під вартою (а.с. 27 т.1, а.с. 182 т.2), після звільнення з під варти за вироком суду, обвинувачений з 14.05.2021 року (дати ухвалення обвинувального вироку) по 18.07.2022 року (дату його перегляду апеляційним судом) жодних адміністративних чи кримінальних правопорушень не вчиняв, а разом зі своїм законним представником з`являвся до суду на вимоги і не ухилявся від явок в судові засідання, що свідчить про готовність нести покарання. Тобто колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи неповнолітнім та раніше не судимим, перебуваючи від вартою в даному кримінальному провадженні більше року зробив вже для себе відповідні висновки і цей період сприяв його виправленню.

Слід звернути увагу і на те, що обвинувальним вироком суду із обвинуваченого ОСОБА_8 стягнуто на користь потерпілого та лікарні відшкодування завданої матеріальної шкоди і витрат на лікування, відшкодуванню обвинуваченим яких сприятиме звільнення його від покарання саме з випробуванням, оскільки надасть обвинуваченому можливість закінчити навчання та працевлаштуватись.

Відповідно до вироку суду, обставин, які обтяжують покарання не встановлено, що не опорюється прокурором, а зі звукозапису судового засідання вбачається, що в дебатах прокурор просив застосувати відносно обвинуваченого ст. 69 КК України і призначити йому остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі, з чим потерпілий був згодний.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у суду були законні підстави для застосування ст. 75 КК України, а доводи прокурора про м`якість призначеного обвинуваченому покарання внаслідок безпідставного застосування до нього положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів, в сукупності із вказаними вище обставинами, вважає не достатніми для задоволення вимог його скарги в цій частині.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже рішення суду про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із одночасним звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому апеляційна скарга прокурора в частині, безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2021 року, відносно ОСОБА_8 , змінити в частині призначення покарання за ч.3 ст. 357 КК України у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень,

- за ч.3 ст. 357 КК України до покарання у виді 45 діб арешту.

- за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати призначеним ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_8 вважати звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього виконання передбачених ст. 76 КК України обов`язків, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4