Постанова

від 21.07.2022 по справі 916/66/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/66/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Лук`ященко В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро

на ухвалу Господарського суду Одеської області від „17 січня 2022р. про повернення позовної заяви

у справі № 916/66/22

за позовом Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря

про 5 018 392,52 грн.,-

головуючий суддя Мостепаненко Ю.І.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря про стягнення з останнього заборгованості у загальному розмірі 5 018 392,52 грн. за:

1) кредитним договором №131118-АТ від 13.11.2018р., зі змінами до нього за договорами: №240220 від 24.02.2020р. та № 250320 від 25.03.2020р. у розмірі 1 120 733,79 грн., у тому числі: 565 316,70 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 368 337,48 грн. заборгованість за процентами на прострочену заборгованість по кредиту, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України; 128 305 грн. інфляційних збитків за простроченим кредитом; 58 774,22 грн. інфляційних збитків за простроченими процентами;

2) кредитним договором №211118-А від 21.11.2018р., зі змінами до нього за договорами: №240220 від 24.02.2020р. та № 250320 від 25.03.2020р. у розмірі 3 371 472,89 грн., у тому числі: 306 069,63 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 2 103 584,26 грн. заборгованість за процентами на прострочену заборгованість по кредиту, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України; 811 141,78 грн. інфляційних збитків за простроченим кредитом; 150 677,23 грн. інфляційних збитків за простроченими процентами;

3) кредитним договором №211118-АЕ від 21.11.2018р., зі змінами до нього за договорами: №240220 від 24.02.2020р. та № 250320 від 25.03.2020р. у розмірі 526 186,24 грн., у тому числі: 15 407,23 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 363 625,83 грн. заборгованість за процентами на прострочену заборгованість по кредиту, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України; 123 000 грн. інфляційних збитків за простроченим кредитом; 24 153,18 грн. інфляційних збитків за простроченими процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ Банк Кредит Дніпро виконав свої зобов`язання перед СТОВ Зоря за спірними Кредитними договорами у повному обсязі, натомість внаслідок невиконання Позичальником кредитних зобов`язань, у останнього виникла заборгованість перед Банком, зокрема за процентами, за процентами на прострочену заборгованість за Кредитом та інфляційними збитками в загальному розмірі 5 018 392,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2022 у справі №916/66/22 позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вх. № 71/22 від 10.01.2022р.) і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є три окремі кредитні договори, кожен із яких (незважаючи на однаковий суб`єктний склад) породжує різні взаємні права та обов`язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів (суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, строків їх повернення, а також заборгованостей, які виникли з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами), що, в свою чергу, може утруднити вирішення спору.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що звертаючись з позовом, Банк просив стягнути заборгованість за трьома кредитними договорами. На підтвердження позовних вимог Банком до позовної заяви, окрім договорів, додано розрахунки заборгованості по кожному договору, копію меморіальних ордерів до кожному договору, копію вимог по кожному договору, які надсилалися в один день на адресу відповідача. Крім того, на підтвердження існування заборгованості за кредитними договорами Банком до матеріалів позовної заяви додано копію протоколу загальних зборів СТОВ «Зоря» від 21.02.2020 року про укладання зазначених кредитних договорів, копії листів позичальника та його засновника від 25.03.2020 №20 та від 25.03.2020 №21 про наміри погасити заборгованість за кредитними договорами , тобто всі ці документи стосуються вказаних договорів.

Таким чином, на думку скаржника, необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають однакові підстави виникнення, вникла на підставі того, що позов подається до одного позичальника за цими кредитними договорами, дата повернення кредитної заборгованості є однакова, оскільки вимоги по кожному кредитному договору були направлені та отримані позичальником в один день, до позовної заяви подані документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо всіх кредитних договорів.

Банк також наголошує, що позовні вимоги Банку виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів та доказами, які додані до позовної заяви.

Апелянт вказує, що зі змісту оскаржуваної ухвали, суд зробив висновок, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме встановленню всіх обставин справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Однак, на думку скаржника, наведені висновки суду є передчасними, оскільки необхідність об`єднання в позовні заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовуються позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Крім того скаржник вважає, що на час постановлення оскаржуваної ухвали, ст. 174 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від ст. 63 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Також апелянт зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які подані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19).

Крім того скаржник вважає безпідставним застосування судом першої інстанції правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, оскільки обставини справи №910/7186/18 є відмінними від обставин у справі №916/66/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 року клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду Одеської області від „17 січня 2022р. про повернення позовної заяви у справі № 916/66/22. Учасникам справи протягом розумного часу з урахуванням введення воєнного стану в Україні рекомендовано надати докази направлення відзиву скаржнику. Роз`яснено учасникам справи про їх право подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/66/22 відбудеться 21.07.2022 об 11:00год. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

В судове засідання 21.07.2022 представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними), не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

Аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному зв`язку з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України, встановлюють, що суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискредитацією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за процентами, за процентами на прострочену заборгованість за Кредитом та інфляційними збитками у загальній сумі 5 018 392,52 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем Кредитних договорів №131118-АТ від 13.11.2018р., №211118-А від 21.11.2018р., №211118-АЕ від 21.11.2018р., укладених між Банком та відповідачем.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви, окрім копії договорів зі змінами до них, додано розрахунки заборгованості по кожному договору, копію меморіальних ордерів по кожному договору, копію вимог по кожному договору, які надсилалися в один день на адресу відповідача. Крім того, на підтвердження існування заборгованості за кредитними договорами Банком до матеріалів позовної заяви додано копію протоколу загальних зборів СТОВ «Зоря» від 21.02.2020 року про укладання зазначених кредитних договорів, копії листів позичальника та його засновника від 25.03.2020 №20 та від 25.03.2020 №21 про наміри погасити заборгованість за кредитними договорами

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитних договорів, які за своєю правовою природою є однотипними та містять ідентичний предмет регулювання, неналежне виконання відповідачем обов`язків за цими договорами є спільною підставою для звернення з позовом у цій справі. Крім того, заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою поданими доказами.

Позовні вимоги Банка виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є три окремі кредитні договори, кожен із яких (незважаючи на однаковий суб`єктний склад) породжує різні взаємні права та обов`язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів (суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, строків їх повернення, а також заборгованостей, які виникли з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами).

Однак, наведені висновки суду попередньої інстанції колегія суддів вважає передчасними, оскільки необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19).

Узагальнюючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не врахував правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, передбачених частинами першою, шостою статті 173 ГПК України, а тому дійшов помилкового висновку й щодо наслідків, передбачених приписами пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, отримали підтвердження під час апеляційного провадження, спростовують висновки суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2022 року у справі № 916/66/22 про повернення позовної заяви скасувати.

3. Направити справу на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

« 22» липня 2022р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький