Постанова

від 21.07.2022 по справі 915/1790/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/1790/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв`язку зі звільненням судді Головея В.М.),

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

без сторін

/учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (див. телефонограму від 18.07.2022, електронний лист про отримання ухвали від 18.07.2022 та повідомлення на офіційному веб-порталі «Судова влада України»), але не скористались правом на участь в судовому засіданні/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малигіної Людмили Миколаївни

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021 про відмову у забезпеченні позову, проголошену суддею Адаховською В.С. у м. Миколаєві

у справі № 915/1790/21

за позовом скаржника

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року Фізична особа-підприємець (далі- ФОП) Малигіна Людмила Миколаївна звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.02.2010, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 04.03.2010 за №7399 та у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 04.03.2010 за № 041049800035.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" мотивовані тим, що відповідачем не розглянуто заяву позивача про поновлення договору оренди від 04.03.2010 № 7799, при цьому, позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень Миколаївської міської ради.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів до забезпечення позову, заборонивши Миколаївській міській раді, її виконавчим органам та посадовим особам вчиняти дії спрямовані на демонтаж торговельного павільйону, який належить позивачу та розташований на земельній ділянці площею 67 кв.м поблизу житлового будинку №15 по прос. Корабелів в м. Миколаєві (кадастровий номер 4810136600:07:020:0021).

Заяву обґрунтовано посиланням на те, що відповідно до акту № 17 обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 20.09.2021 комісія вирішила, зокрема, адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради та департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради вжити відповідні заходи щодо демонтажу зазначеної споруди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а тому доцільним, на думку заявника, є вжиття заходів забезпечення позову до визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі 04.03.2010 №7399, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі відмовлено, оскільки судом встановлено, що обраний заявником спосіб забезпечення не відповідає меті поданого позову, позаяк демонтаж тимчасової споруди не може вплинути на можливість виконання судового рішення за результатами вирішення спору у спірних правовідносинах, які стосуються визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною в редакції позивача.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Миколаївської області від 20.12.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував реальну наявність загрози того, що відповідачем можуть бути вчинені дії спрямовані на звільнення в позасудовий спосіб земельної ділянки, переданої йому в оренду за договором №7399 від 22.02.2010 та дійшов неправомірного висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає меті поданого позову, тоді як предметом спору є укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а метою позову є збереження орендних правовідносин між сторонами, при цьому, у випадку невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову, можливим є знесення тимчасової споруди, розташованої на орендованій земельній ділянці, що завдасть позивачу значних збитків та позбавить можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді, її виконавчим органам та посадовим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж торговельного павільйону, який належить позивачу та розташований на земельній ділянці площею 67 кв.м поблизу житлового будинку №15 по прос. Корабелів в м.Миколаєві (кадастровий номер 4810136600:07:020:0021).

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 136 цього кодексу передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді, її виконавчим органам та посадовим особам вчиняти дії спрямовані на демонтаж торговельного павільйону, який належить позивачу розташованого на земельній ділянці площею 67 кв.м поблизу житлового будинку №15 по прос. Корабелів в м. Миколаєві (кадастровий номер 4810136600:07:020:0021) позивач фактично мотивував її вірогідністю демонтажу відповідачем тимчасової споруди, посилаючись при цьому на акт № 17 обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 20.09.2021.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження реальної загрози демонтажу тимчасової споруди, як то ініціювання відповідачем проведення відповідних робіт, а також реагування на них позивача у вигляді оскарження рішень, дій або бездіяльності, звернення позивача у порядку адміністративного судочинства щодо неправомірності дій відповідача щодо демонтажу належної йому тимчасової споруди, тощо, матеріали справи не містять, а отже необхідність забезпечення позову у справі взагалі нічим не мотивована та фактично не підтверджена, оскільки заявник зазначає лише про потенційну вірогідність вчинення відповідачем дій, які, на його думку, є неправомірними

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку не підтверджено і зв`язок обраного позивачем заходу забезпечення позову з його позовними вимогами, оскільки демонтаж тимчасової споруди не може вплинути на можливість виконання судового рішення за результатами вирішення спору про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та з таким висновком судова колегія погоджується.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не можуть бути підставами для застосування зазначених позивачем заходів забезпечення позову.

Згідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ФОП Малигіної Людмили Миколаївни підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021 - залишенню без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2021 у справі №915/1790/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малигіної Людмили Миколаївни без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.07.2022 о 14.40.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.