Рішення від 13.07.2022 по справі 903/200/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2022 року Справа № 903/200/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/200/22

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства Горохівське лісомисливське господарство

до Берестечківської міської ради, м. Берестечко, Луцького району, Волинської області

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,

від відповідача: Якимчук О.М. (діє в порядку самопредставництва),

В судовому засіданні взяла участь Костюк Н.В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №065570 від 23.10.2021),

в с т а н о в и в:

21.03.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, площею 90,8 га.

Ухвалою суду від 24.03.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 11.04.2022 року.

05.04.2022 Луцька окружна прокуратура подала клопотання №53-1615вих-22 від 30.03.2022, в якому просила залучити до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП Горохівське лісомисливське господарство.

На обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та перебувала у користуванні ДП Горохівське лісомисливське господарство, однак у зв`язку з неправомірними діями відповідача, який протиправно її вилучив з державної форми власності та користування державного підприємства, прийняте рішення по справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

07.04.2022 від відповідача надійшов відзив №169 від 05.04.2022 на позовну заяву, в якому відповідач просив залишити без руху позовну заяву керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати; також відповідач вказував, що прокурор не правильно визначив розмір судового збору; просив також відмовити у задоволенні позову повністю.

08.04.2022 від відповідача надійшло клопотання №176 від 07.04.2022, в якому відповідач просив відкласти підготовче засідання та продовжити строк підготовчого провадження у справі до завершення воєнного стану в Україні у зв`язку з тим, що Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64 від 24.02.2022 призупинено роботу електронних державних інтернет-ресурсів, зокрема ЄДРСР України, Публічна кадастрова карта України, Судова влада, Берестечківська міська рада не має повноцінної можливості в повній мірі забезпечити представництво у справі.

13.04.2022 в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі до завершення воєнного стану в Україні.

В судовому засіданні 13.04.2022 прокурор заперечила проти клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження до завершення воєнного стану в Україні, зазначила, що дані з Публічної кадастрової карти України не є єдиним доказом у цій справі; законом не передбачено продовження строку до завершення воєнного стану в Україні.

Заявляючи клопотання, відповідач не обгрунтував, яким чином призупинення роботи електронних державних інтернет-ресурсів, й, зокрема, ЄДРСР України, Публічна кадастрова карта України, Судова влада впливає на реалізацію ним своїх процесуальних прав. Відповідач подав відзив на позов, додавши до нього відповідні докази, та направив в судове засідання свого представника.

Продовження строку підготовчого провадження, й, зокрема, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання відповідача було відмовлено.

В судовому засіданні 13.04.2022 прокурор підтримала клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП Горохівське лісомисливське господарство.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

В судовому засіданні 13.04.2022 прокурор повідомила, що відзив відповідача на позов отримано, просила надати можливість подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.04.2022 було залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство Горохівське лісомисливське господарство; зобов`язано прокурора надіслати третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, копію позовної заяви з додатками, докази надіслання подати суду; відкладено підготовче засідання на 11.05.2022 на 10:30 год.; запропоновано прокурору, позивачу подати суду у строк до 10.05.2022 відповідь на відзив відповідача; встановлено третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державному підприємству Горохівське лісомисливське господарство строк до 10.05.2022 для подачі письмових пояснень на заявлений позов; постановлено клопотання відповідача про залишення позову без руху вирішити в наступному судовому засіданні.

15.04.2022 на адресу суду від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №53-1827 вих-22 від 14.04.2022 з доказами на підтвердження надіслання відповіді на відзив сторонам по справі..

21.04.2022 на електронну пошту суду та 26.04.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №220 від 20.04.2022, в яких відповідач просить залишити без руху позовну заяву керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації; відмовити у задоволенні позову.

03.05.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив №б/н від 02.05.2022 з доказами направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи.

03.05.2022 на адресу суду надійшла заява представника Берестечківської міської ради адвоката Богоноса І.М. б/н та дати про відвід судді Якушевої І.О.

Ухвалою суду від 04.05.2022 заяву представника Берестечківської міської ради адвоката Богоноса І.М. про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/200/22 передано на авторозподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Якушевої І.О. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2022, заяву Берестечківської міської ради про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/200/22 розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 05.05.2022 було відмовлено в задоволенні заяви представника Берестечківської міської ради адвоката Богоноса І.М. про відвід судді Якушевої І.О. у справі №903/200/22.

В судове засідання 11.05.2022 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явився. Факт належного повідомлення третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301040344416.

В судовому засіданні 11.05.2022 прокурор заявила клопотання про приєднання до матеріалів справи кольорової паперової копії фрагменту з Публічної кадастрової карти України, яка є додатком до листа Укрдержліспроекту від 09.02.2022 №114.

Судом клопотання прокурора було задоволено та приєднано до матеріалів справи кольорову паперову копію фрагменту з Публічної кадастрової карти України, яка є додатком до листа Укрдержліспроекту від 09.02.2022 №114.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.22 просив відкласти підготовче засідання для надання можливості ознайомитися з відповіддю на відзив позивача та підготувати заперечення; клопотання про залишення позову без руху розглянути в наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.05.2022 підготовче засідання було відкладено на 25.05.2022 з метою забезпечення відповідачу права на реалізацію свого процесуального права шляхом подачі заперечень на відповідь на відзив; постановлено: клопотання відповідача про залишення позову без руху вирішити в наступному судовому засіданні; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 23.05.2022 заперечення на відповідь на відзив позивача на позов.

12.05.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив Волинської обласної державної адміністрації №266 від 11.05.2022, в яких відповідач наводить додаткові аргументи до тих, які були викладені у відзиві, та просить залишити позовну заяву без руху.

25.05.2022 в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Прокурор в судовому засіданні 25.05.2022 просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Клопотання відповідача про залишення позову без руху з підстав, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву №169 від 05.04.2022, в запереченнях на відповідь на відзив Луцької окружної прокуратури №220 від 20.04.2022, в заперечення на відповідь на відзив Волинської обласної державної адміністрації №266 від 11.05.2022 залишено судом без задоволення, мотиви відхилення клопотання наведені в ухвалі суду від 25.05.2022.

25.05.2022 в судове засідання представники позивача та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з`явилися.

В судовому засіданні 25.05.2022 прокурор висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представник відповідача покладався на розсуд суду.

Станом на 25.05.2022 інших заяв та клопотань від представників сторін не надходило.

Ухвалою суду від 25.05.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2022 на 14:00 год.

09.06.2022 позивач надіслав до суду клопотання б/н від 09.06.2022 про розгляд справи за відсутності його представника, зазначає про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

14.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №334 від 14.06.2022, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача на засіданні Луцької міжрайонної МСЕК.

15.06.2022 в судовому засіданні прокурор не заперечувала проти відкладення розгляду справи по суті.

В судове засідання 15.06.2022 представники позивача, відповідача та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилися, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

З метою забезпечення відповідачу права на захист, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи по суті відкладено на 29.06.2022 на 11 год.

29.06.2022 представник Берестечківської міської ради подав суду клопотання від 29.06.2022 про приєднання до матеріалів справи копії листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021 з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких грунтуються позовні вимоги. У клопотанні посилається на те, що на сайті реєстру судових рішень під час ознайомлення із судовою практикою було виявлено, що судами в аналогічних справах застосовується роз`яснення Держгеокадастру №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021. Як зазначає представник відповідача, раніше сайт реєстру судових рішень не працював, про лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021 відповідач дізнався після того, як запрацював .

Оскільки підготовче провадження у справі у справі було закрито ухвалою від 25.05.2022, а загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень Державна судова адміністрація України відновила лише 20.06.2022, на підставі ст.119 ГПК України відповідачу слід поновити строк на подачу доказу та задовольнити клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи копії листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) №22-28-0.214-11977/2-21 від 27.09.2021.

29.06.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.07.2022.

13.07.2022 справу розглянуто за відсутності представників позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Про оголошення в судовому засіданні перерви з 29.06.2022 до 13.07.2022 ці учасники на підставі ст.120 ГПК України були повідомлені ухвалою повідомленням, яка була надіслана на їх електронні адреси.

Вимога заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельної ділянки, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, площею 90,8 га, обгрунтована і підлягає до задоволення.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі й ДП "Горохівське ЛМГ", на території Мервинської сільської ради на земельну ділянку площею 420 га.

Між ДП "Горохівське ЛМГ" та ТзОВ "Західземлепроект" було укладено договір №047/19 від 15.03.2019 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 17.03.2021, розробленого ТзОВ «Західземлепроект», земельну ділянку, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, площею 90,8 га, 11.08.2021 зареєстровано в Державному земельному кадастрі, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, землі лісогосподарського призначення (секція Н, розділ 09) - землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, крім земель, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також земель, зайнятих окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Ця категорія включає в себе такі підрозділи: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01), для іншого лісогосподарського призначення (09.02), для цілей підрозділів 09.01-09.02 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (09.03).

Земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту Берестечківської міської ради на території колишньої Мервинської сільської ради.

Розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації №572 від 20.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг ДП "Горохівське ЛМГ" згідно з додатком 1; вирішено надати ДП Горохівське лісомисливське господарство в постійне користування земельні ділянки загальною площею 319,9617 га за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (КВЦПЗ 09.01) згідно з додатком 2.

Як зазначено в інформації ДП "Горохівське ЛМГ", з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, воно звернулось до державного реєстратора Устилузької міської ради, Володимир-Волинського району. Проте, згідно з рішенням державного реєстратора від 17.01.2022 у державній реєстрації відмовлено у зв`язку з тим, що на земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.09.2021 за Берестечківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на зазначену земельну ділянку, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, підстава для державної реєстрації - Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин".

Водночас, згідно з Планом лісонасаджень Лобачівського лісництва Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство», який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство», земельна ділянка, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, площею 90,8 га, належать до земель лісового фонду. Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено зазначений проект.

Зі змісту листів ДП «Горохівське ЛМГ» від 31.01.2022 №05-19/14-22 та ВО «Укрдержліспроект» від 09.02.2022 №114 вбачається, що зазначена земельна ділянка розташована в межах кварталу 236 Лобачівського лісництва ДП "Горохівського ЛМГ".

Згідно з таксаційним описом, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ», у зазначених кварталах ростуть дерева віком в середньому від 45 до 50 років, висотою понад 20 м.

Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення визнавав і сам відповідач під час розгляду справи., пояснюючи, що земельну ділянку зареєстровано за Берестечківською міською радою на праві комунальної власності як землі лісового фонду на підставі Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Пунктом 24, яким на підставі Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташованіза межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державнимипідприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних, водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. (Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2011).

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ,та законами України.

Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою; рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній і приватній власності.

Таким чином, землі лісового фонду, що перебувають за межами населених пунктів не можуть відноситись до комунальної власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Волинською обласною державною адміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок") визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Також аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

З прийняттям Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції земельних відносин", більшість норм якого набрали чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування, районних, обласних державних адміністрацій, позбавлено частини повноважень Кабінет Міністрів України, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Таким чином, згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 4 ч.1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що землі лісового фонду, які на підставі матеріалів лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Спірна земельна ділянка, яка належить до земель лісового фонду, тобто до державної власності, на підставі матеріалів лісовпорядкування знаходяться у користуванні Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство», а тому реєстрація права комунальної власності за Берестечківською міською радою є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає вимогам ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Відтак, Берестечківська міська рада за відсутності правових підстав зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Волинська обласна державна адміністрація як розпорядник земель лісового фонду не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак, вказана земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Зважаючи на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порушення вимог чинного законодавства незаконно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом пред`явлення позову про витребування земельної ділянки на користь її власника держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

На час пред`явлення та розгляду цього позову згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Берестечківською міською радою, державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2021, форма власності комунальна; цільове призначення - для ведення лісового господарства, пов`язаних із ним послуг; власником земельної ділянки є Берестечківська міська рада.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29) дійшла висновку про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

З доводами відповідача про те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" не була сформованою, а тому він мав право зареєструвати її за собою, не можна погодитись.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельну ділянку 11.08.2021 зареєстровано у земельному кадастрі на підставі розробленого ТзОВ "Західземлепроект" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.03.2021, до реєстру внесено площу земельної ділянки, її кадастровий номер.

Отже, земельна ділянка, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, була сформована.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки не оскаржувалась, у відповідності до приписів ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Не заслуговують на увагу й доводи Берестечківської міської ради про те, що розпорядження Волинської облдержадміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" втратило чинність.

Відповідач на обгрунтування втрати чинності розпорядженням №109 від 12.03.2011 посилається на Закон України від 02.06.2015 №497-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою», у розділі ІІ якого «Прикінцеві та перехідні положення», в п.2 зазначено про те, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Розпорядження №109 від 12.03.2011 було виконано, на замовлення ДП "Горохівське ЛМГ" розроблено проект землеустрою, на підставі проекту землеустрою спірну земельну ділянку 11.08.2021 зареєстровано у Державному земельному кадастрі, реєстрація у Державному земельному кадастрі є чинною й нині, не скасовувалась та не оспорювалась.

Про те, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними, зазначається й в п.24, яким було доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України на підставі Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що його відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України не було повідомлено про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки.

Проте, незважаючи на неповідомлення Берестечківської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки, за змістом п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України у разі якщо до 1 січня 2023 року земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

За Берестечківською міською радою спірна земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності 03.09.2021, тобто ще до закінчення строку, встановленого п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть бути доказами користування спірною земельною ділянкою, оскільки пункт 5 Перехідних положень Лісового кодексу України поширюється лише на земельні ділянки, які були передані до 1994 року.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Волинською обласною державною адміністрації №109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок") визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Із змісту п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України не випливає, що земельні ділянки мали бути надані до 1994 року та не випливає, що «раніше надані землі» мали бути надані саме у постійне користування.

Розпорядженням Горохівської райдержадміністрації №52 від 18.02.2008 з метою збереження лісових насаджень та проведення комплексу робіт по догляду за ними було вирішено передати під охорону ДП «Горохівське лісомисливське господарство» заліснені земельні ділянки у 2006 2007 роках, зокрема, по Мервинській сільській раді 470 га; ДП ««Горохівське лісомисливське господарство» виготовити проектну документацію для послідуючої передачі ділянок, вкритих лісом та заліснених ділянок, в постійне користування та ведення лісового господарства.

На обгрунтування прийняття такого рішення райдержадміністрація послалася, зокрема, на те, що станом на 01.01.2008 на землях Мервинської сільської ради - 470 га лісових насаджень; у сільських радах відсутній спеціалізований лісогосподарський підрозділ, лісові насадження не охороняються, мають місце самовільні рубки, не ведеться необхідний комплекс робіт на оздоровлення лісів.

Таким чином, розпорядженням райдержадміністрації №52 від 18.02.2008 земельні ділянки на території Мервинської сільської ради площею 470 га не тільки були передані ДП «Горохівське лісомисливське господарство» під охорону, але й було визначено їх призначення на майбутнє подальша передача в постійне користування ДП ««Горохівське лісомисливське господарство» та ведення лісового господарства.

В судовому засіданні 13.07.2022 прокурор просила повернути з державного бюджету 23569,26 грн. судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж було потрібно.

У відповіді на відзив (а.с.123 128) прокурор, заперечуючи відповідачу проти залишення позову без руху, зазначає, що сума судового збору, яка мала б бути сплачена прокурором за подачу позову, становить 6130,51, виходячи з розрахунку: 408701,99 х 1,5%, де 408701,99 грн. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, яка визначена за формулою, наведеною у Методиці нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147.

Під час розгляду справи прокурор навела аналогічні пояснення.

В судовому засіданні 25.05.2022 суд розглянув клопотання відповідача про залишення позову без руху, в тому числі й з підстав неправильного визначення розміру судового збору, та відмовив у його задоволенні (ухвала від 25.05.2022 а.с.203 -207).

Враховуючи приписи ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір», зважаючи на те, що позовна заява містить лише одну вимогу майнового характеру, зважаючи на методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наведені у Методиці нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен був сплатити 6130,50 грн. судового збору, виходячи з розрахунку: 408701,99 х 1,5%, де 408701,99 грн. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, яка визначена за формулою, наведеною у Методиці нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147; 1,5% - сума ставки судового збору з вимоги майнового характеру, встановлена ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

З платіжного доручення №358 від 11.03.2022 (а.с.41) вбачається, що Волинська обласна прокуратура, звертаючись з позовом до суду, сплатила 29699,77 грн. судового збору.

Таким чином, Волинська обласна прокуратура за подачу позову до суду сплатила судовий збір у більшому розмірі, а тому на підставі ст.7 Закону України Про судовий збір Волинській обласній прокуратурі слід повернути з Державного бюджету України 23569,26 грн. (29699,77 6130,50) судового збору.

Разом з цим, у зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України на відповідача слід покласти судові витрати у справі, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 6130,50 грн.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради ( 45765, Волинська обл., Луцький район, м. Берестечко, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку, кадастровий номер 0720883800:00:001:1202, площею 90,8 га.

3. Стягнути з Берестечківської міської ради ( 45765, Волинська обл., Луцький район, м. Берестечко, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 6130 грн. 50 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915 ) 23569 грн. 26 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №358 від 11.03.2022 (платіжне доручення №358 від 11.03.2022 знаходиться в матеріалах справи №903/200/22).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2022.

Суддя І. О. Якушева