Рішення

від 12.07.2022 по справі 755/12589/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/92/22

Справа №755/12589/20

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача - адвоката Кочулова М.А.

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення від права на спадкування.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_3 залишилося наступне майно: а саме: об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер:8000000000:66:049:0036, площа (га): 0.1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна: домоволодіння; загальна площа (кв.м): 401; житлова площа (кв.м): 88.4; адреса: АДРЕСА_1 ; складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, б/н, А; загальна площа (кв.м): 53.6, житлова площа (кв.м): 27 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, б/н, Д; загальна площа (кв.м): 347.4, житлова площа (кв.м): 61.4; складова частина об`єкта нерухомого майна: літня кухня, б/н, Е; складова частина об`єкта нерухомого майна: вольєр, б/н, Ж; складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, б/н, 3; об`єкт нерухомого майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м): 54,70, житлова площа (кв.м): 29,00; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 0525387200:02:001:0011; площа (га): 1.5335; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Вінницька обл., Шаргородський р., Руданська с/рада; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка: кадастровий номер: 0522886200:03:003:0017, площа (га): 1.8788, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. адреса: Вінницька обл., Мурованокуриловецький р., Рівненська с/рада. 23 липня 2019 року, за час життя, ОСОБА_3 було складено два заповіти, а саме: заповіт, зареєстрований у реєстрі № 897, на майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 54,70кв.м. на ім`я ОСОБА_2 , а саме відповідача. Заповіт, зареєстрований у реєстрі №896, на майно - домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер: 8000000000:66:049:0036 площею 0,1га, на ім`я ОСОБА_1 , а саме позивача. Інше майно, що було перелічено вище, успадковується за законом між спадкоємцями першої черги, а саме мною та відповідачем. Позивач з чоловіком ОСОБА_3 прожили однією сім`єю більше 7 років, хоча законний шлюб зареєстрували лише 18.06.2014, разом вели спільне господарство, розбудовували домоволодіння, оздоровлювалися у санаторіях, про що є записи у медичній картці За роки нашого спільного життя відповідач, майже не приїжджав до батька, ніколи ні в чому не допомагав, не цікавився його життям та здоров`ям. Позивач постійно доглядала за своїм важкохворим, прикутим до ліжка чоловіком, самостійно оплачувала його лікування і цілодобово була біля нього у госпіталі, лікарні, вдома. Позивачем особисто було витрачено велику кількість коштів на ліки, медикаменти, численні обстеження та засоби особистої гігієни. Позивач просила відповідача купити для батька ліки, які закінчилися, але він відповів, що у нього немає грошей. Також, на відповідача у 2004 році була заведена кримінальна справа за розбійний напад та вбивство людини. Відкрита кримінальна справа проти сина негативно вплинула на кар`єру: він незабаром мав отримати чин генерала та посаду начальника департаменту, проте були створені умови, які змусили його подати у відставку. Позивач самостійно займалася похованням чоловіка та взяла на себе всі витрати, пов`язані з організацією похорон. Отже позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 не може приймати спадщину після смерті батька, оскільки не піклувалась про нього, коли він був в безпорадному стані, не надавала матеріальної допомоги, ігнорував будь-які просьби щодо надання допомоги батьку. У зв`язку з викладеним позивач просить суд усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом та за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.09.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про усунення від права на спадкування передано за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.10.2020 відкрито провадження по справі.

21.12.2020 до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. У 2013 році до батька почала регулярно навідуватися позивачка ОСОБА_1 . 18.06.2014 між моїм батьком ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 було укладено шлюб. Батько був різкою людиною з непростим характером, систематично вживав алкогольні напої. За час проживання батька з ОСОБА_1 , остання зробила все можливе щоб налаштувати батька проти всіх рідних йому людей, включаючи мене та єдину його сестру та лише підтримувала схильність батька до зловживання алкоголем. Позивач зазначає, що у листопаді - грудні 2019 року батько потрапив до лікарні, позивач одноособово доглядала за ним та самостійно оплачувала його лікування. Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідач регулярно навідувався у лікарню, привозив необхідні речі та ліки. Цілодобове чергування позивача коло мого батька, всупереч вказівок лікарів щодо недоцільності такого перебування, зумовлено її переживанням стосовно заповіту на будинок, який на той час вже був складений на позивача. Твердження позивача, що вона одноособово оплачувала лікування не відповідають дійсності, оскільки батько багато років пропрацював на посаді заступника начальника Головного штабу - начальника правового управління МВС України у зв`язку з чим отримував достойну пенсію, якою позивач розпоряджалася на свій розсуд. Відповідач самостійно неодноразово привозив ліки по списку, який надавали лікарі. Позивач стверджує, що самостійно займалася похованням батька та взяла на себе всі витрати, пов`язані з організацією похорон. Позивач особисто отримала допомогу на поховання в розмірі приблизно 100000грн, така сума зумовлена тим, що батько багато років працював у Міністерстві внутрішніх справ, тому як колишньому працівнику органів державою було призначено до виплати приблизно таку суму. Також варто зазначити, що після смерті моєї матері, яка похована на Байковому кладовищі, батько одразу придбав та оплатив місце і для себе, оскільки він завжди хотів бути похованим поруч біля своєї дружини - моєї мами. Позивач прожила з батьком всього декілька років, негативно впливала на якість його життя, позбавила його можливості спілкуватися зі своїми рідними та друзями вважає, що має право претендувати на все майно мого батька та моєї сім`ї. Отже, позивачкою не доведено факт ухилення відповідача від надання допомоги та утримання батька. У зв`язку викладеним відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

31.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 відповідно до якої зазначила, що за сім років нашого спільного з ОСОБА_3 життя, чоловік лише один раз у квітні 2016 року зателефонував своєму сину. Натомість допомагав син позивача ОСОБА_4 , а не відповідач. ОСОБА_2 свою вину, яка полягає у відсутності бажання спілкуватися з батьком, намагається перекласти на позивача, безпідставно стверджуючи, що позивач робила все можливе, щоб налаштувати батька проти всіх рідних йому людей. Однак, слід зазначити, що позивач неодноразово просила, щоб відповідач знаходив час і телефонував батьку, проте марно. Посилаючись на кримінальну справу стосовно відповідача, позивач вносить ясність відносно того, чому її чоловік, зловживав спиртними напоями, оскільки дуже переживав, щоб єдиного сина не посадили. Щодо пенсійного забезпечення, то слід зауважити, що мій чоловік мав би отримувати дійсно достойну пенсію, проте вона була обмежена урядовими постановами. Щодо допомоги на поховання, позивачу зателефонував колишній заступник міністра МВС України, і повідомив, куди і коли позивачу підійти та написати заяву для отримання допомоги на поховання. Допомогу виплатили через 2-3 тижні після написання заяви. Щодо розміру допомоги на поховання, то вона не залежить від того, що батько відповідача багато років працював у міністерстві. Про час і дату захоронення урни з прахом, позивач заздалегідь повідомила відповідача, проте у призначений день він відмовився давати згоду на захоронення. ОСОБА_3 до кінця своїх днів був адекватним і повністю свідомим усіх свої дій. У листопаді 2019 року він власноруч написав заяву та подав документи до КП БТІ з метою внесення змін до техпаспорту на будинок, особисто збирав підписи сусідів про знесення старого будинку, а 27.11.2019 подав заяву до Головного управління ДФС у м. Києві щодо обчислення податку на будинок. Щодо пояснювальної записки відносно заповіту, то усі припущення відповідача не відповідають дійсності. Тим більше, що записка написана 14.11.2019, тобто у той період, коли чоловік займався документами по будинку. У зв`язку з викладеним позивач ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги та усунути відповідача від спадкування.

16.03.2021 до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі. Відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує клопотання тим, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про визнання шлюбу та заповіту недійсним. Відповідач вважає, що об`єктивний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про усунення від права на спадкування, можливий лише після набрання законної сили рішення Дніпровського районного суду міста Києва по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про визнання шлюбу та заповіту недійсним.

19.03.2021 до суду надійшли заперечення від ОСОБА_1 на заяву відповідача про зупинити провадження, відповідно до якої зазначила, що заперечує проти задоволення заяви про зупинення провадження по справі, оскільки відповідач не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05.04.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про усунення від права на спадкування відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Кочулова М.А.в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на докази та обставини які викладені у відзиві.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С. в судові засідання не з`явилась, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за відсутності третьої особи на підставі наявних у справі даних.

24.05.2021 в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_5 , зазначив, що ОСОБА_3 знає шість років, з сином покійного познайомився на похоронах. Також, зазначив, що ОСОБА_3 рідко розповідав про сина, оскільки з ним не спілкувався.

Свідок ОСОБА_4 є рідним сином позивачки, зазначив, що часто навідував та допомагав своїй мамі та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 не був п`яницею. Відповідача ОСОБА_6 бачив тільки три рази за весь час.

04.08.2021 в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_7 є рідний дядя зі сторони матері відповідача, зазначив, що покійний з 2014 року почав зловживати алкоголем. Син покійного ОСОБА_9 постійно піклувався про батька, допомагав, купляв речі та ліки. Крім того зазначив, що будинок в якому проживав покійний разом з ОСОБА_1 належить ОСОБА_10 , оскільки це спадщина його батьків, в цьому будинку все зроблено покійною матір`ю ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_8 є рідною сестрою покійного, з 2014 року її брат одружився з позивачкою. ОСОБА_8 один чи два рази на місця приїздила до брата та бачила, що її брат разом з своєю дружиною ОСОБА_1 зловживають алкоголем. У 2019 році позивачка забрала покійного, який був дуже хворий з лікарні без згоди всіх родичів. У брата з сином були дуже гарні відносини. Покійний не потребував допомоги від сина, оскільки його пенсія була 17000грн. Крім того зазначала, що будинок в якому проживав покійний разом з ОСОБА_1 належить ОСОБА_10 , оскільки це спадщина його батьків, в цьому будинку все зроблено покійною матір`ю ОСОБА_9 .

20.12.2021 в судовому засіданні повторно був допитаний свідок ОСОБА_7 , який підтвердив все, що зазначав на попередньому допиті та додатково пояснив, що під час перебування в лікарні у покійного ОСОБА_3 додаткового ліжка для ОСОБА_1 не бачив. Знову підтвердив, що відповідач допомагав батьку завжди, ніколи не відмовляв, коли необхідно було перевозити в лікарню або до дому з лікарні, робив це на автомобілі саме ОСОБА_11 . Покійний ОСОБА_3 фінансової допомоги не потребував, оскільки був забезпеченою людиною.

До суду надійшла заява про притягнення до відповідальності свідка за введення суду в оману від ОСОБА_1 , обґрунтовуючи тим, що свідок ОСОБА_8 намагаючись захистити свого племінника ОСОБА_2 дала завідомо неправдиві покази.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 12.07.2022 було вирішено відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності свідка за введення суду в оману, оскільки при повторному допиті свідка ОСОБА_8 судом встановлено, що свідок в оману суд не водив, всі свідчення по справі не викликали сумніви в їх достовірності.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №916.

ОСОБА_11 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №18.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 533.

Згідно довідки № 1698 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна серцево-судинна недостатність.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, а саме: об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер:8000000000:66:049:0036, площа (га):0.1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , земельна ділянка; об`єкт нерухомого майна: домоволодіння; загальна площа (кв.м): 401; житлова площа (кв.м):88.4; адреса: АДРЕСА_1 ; складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, б/н, А; загальна площа (кв.м):53.6, житлова площа (кв.м):27 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, б/н, Д; загальна площа (кв.м):347.4, житлова площа (кв.м):61.4; складова частина об`єкта нерухомого майна: літня кухня, б/н, Е; складова частина об`єкта нерухомого майна: вольєр, б/н, Ж; складова частина об`єкта нерухомого майна: гараж, б/н, 3; об`єкт нерухомого майна: квартира; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м):54,70, житлова площа (кв.м):29,00; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 0525387200:02:001:0011; площа (га):1.5335; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Вінницька обл., Шаргородський р., Руданська с/рада; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка: кадастровий номер: 0522886200:03:003:0017, площа (га):1.8788, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. адреса: Вінницька обл., Мурованокуриловецький р., Рівненська с/рада.

Згідно заповіту складеним за час життя ОСОБА_3 , на майно яке належить йому на праві власності, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000га, кадастровий номер:8000000000:66:049:0036, яка розташована на АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 , заповіт посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Рильською Л.С., зареєстрований в реєстрі за №896.

Згідно заповіту складеним за час життя ОСОБА_3 , на майно яке належало йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , заповідав ОСОБА_10 , заповіт посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Рильскою Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 897.

ОСОБА_1 зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної та захисту прав ветеранів зверненням зі скаргою на бездіяльність працівників Дніпровського управління поліції ГУНП в м. Києві щодо охорони і забезпечення права на недоторканість житла, в якому ОСОБА_1 має одноосібну реєстрацію постійного місця проживання та яке прийняла у спадщину від свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Головою комітету Верховної Ради України з питань соціальної та захисту прав ветеранів надано відповідь на запит ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що звернення надіслано до Міністерства внутрішніх справ України, для розгляду та вжиття невідкладних заходів. Крім того, Комітет звернувся з окремим проханням до Міністерства внутрішніх справ України сприяти у похованні праху колишнього працівника Міністерства внутрішніх справ України, полковника ОСОБА_3 на Байковому кладовищі м. Києва згідно закону.

Директор Публічної безпеки протидії злочинності та забезпечення правопорядку надав відповідь на запит ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні тримає, за його результатами буде прийнято рішення.

ОСОБА_1 зверталася до народного депутата України Шуфрича Н. стосовно поховання урни з прахом ОСОБА_3 .

У виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) розглянуто звернення ОСОБА_1 та зазначено, що через відсутність у останньої свідоцтва про смерть раніше померлої та першої похованої на зазначеному місці поховання ОСОБА_12 , ритуальна служба СКП «Київський крематорій» не може здійснити поховання у родинну могилу праху ОСОБА_3 , так як це призведе до порушення чинного законодавства.

Адміністрація Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київській міській державній адміністрації) на лист ОСОБА_1 повідомила, що договір замовлення укладався з ОСОБА_1 , саме вона є виконавцем волевиявлення померлого ОСОБА_3 та має право на отримання урни з прахом для подальшого поховання.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 42020101040000063, визначено, що 19.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УПГУНП у м. Китєві щодо вчинення відносно неї кримінального правопорушення сином її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме самоправних дій щодо виселення її з житлового будинку, заміни замків вхідних дверей житлового будинку.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 1202010004003439, визначено, що 25.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УПГУНП у м. Києві з приводу вчинення самоправних дій ОСОБА_2 щодо останньої.

Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 26.11.2020, яка була подана Начальнику Дніпровського УП ГУНП у м.Києві полковнику поліції, вбачається, що відповідач звертається з проханням посприяти поверненню урни з прахом батька ОСОБА_3 у ОСОБА_1 , яка заволоділа поховальною урною з прахом ОСОБА_3 та перешкоджає гідно його поховати.

Також, судом установлено, що в судді Дніпровського районного суду міста Києва перебуває в провадженні цивільні справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про визнання шлюбу та заповіту недійсним, що підтверджується Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва про відкриття провадження.

Отже ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_3 не може успадкувати майно залишене його батьком, оскільки ухилявся від піклування та утримання, коли батько перебував в безпорадному стані.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина перша статті 1268 ЦК України регламентує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини .

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду .

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

У справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 червня 2019 року у справі №491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовуючи ухилення ОСОБА_6 від піклування та утримання рідного батька, коли останній перебував в безпорадному стані, зазначає, що відповідач не піклувався, не надавав матеріальної допомоги, ігнорував будь-які просьби щодо надання допомоги, що підтверджується пояснювальною запискою покійного, як доказ взаємовідносин між батьком та сином.

Однак, суд не може прийняти до уваги вищезазначений доказ, оскільки у суду відсутня можливість встановити, що пояснювальна записка є реальним волевиявленням покійного ОСОБА_3 , так як пояснювальна записка надрукована на листочку А4, не посвідчена нотаріально, відсутня реальна дата складання пояснювальної записки.

Також, ОСОБА_1 надала суду Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 19.11.2014 відносно відповідача ОСОБА_6 .

Однак даний вирок Дарницького районного суду міста Києва від 19.11.2014 відносно відповідача ОСОБА_6 , не може бути взятий судом до уваги, оскільки не відноситься до предмету спору, та не доводить істинне відношення відповідача ОСОБА_6 до рідного батька.

Крім того, суд вважає, що аудіо-диск, наданий позивачкою, судом не може бути взятий до уваги, так як без надання доказів проведення відповідних експертиз щодо автентичності даних доказів (а не їх можливого монтажу, встановлення особи, яка дійсно здійснювала переписку) немає правових підстав для визнання вказаних доказів належними. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що стороною позивача не заявлялися клопотання про проведення відповідних експертиз.

Отже судом установлено, що дійсно ОСОБА_3 був людиною похилого віку, що підтверджується датою його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжко хворів та часто перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1811 Центрального госпіталю Гастроентерологічне відділення №1, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №13144 Центрального госпіталю Гастроентерологічне відділення №1, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12076 Центрального госпіталю Гастроентерологічне відділення №1.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що через похилий вік та тяжку хвору ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме від сина ОСОБА_6 , а також, що останній був зобов`язаний надавати таку допомогу, свідомо ухилявся від її надання.

Суд бере до уваги пояснення свідків та сторін по справі, які зазначили, що у ОСОБА_3 було стабільне матеріальне становище, останній не потребував саме матеріальної допомоги від родини.

Також, судом установлено та не заперечувалось поясненнями свідків, що ОСОБА_11 мав нормальні відносини з батьком ОСОБА_3 , навідував та піклувався про нього.

Оскільки, під час розгляду справи не було встановлено належними і відповідними доказами того, що ОСОБА_3 потребував догляду і допомозі саме від ОСОБА_6 , а останній свідомо ухилявся, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами обставин, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже відповідач ОСОБА_11 не вчинив умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу батьку.

Позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування.

Враховуючи викладе вище, суд приходить до висновку, оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі є сукупність обставин, які позивачем доведено не було, позов не підлягає задоволенню.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

КеруючисьКонституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статями 11, 16, 1216, 1217, 1224, 1261-1264, 1258, 1259, 1268 ЦК України, статями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна про усунення від права на спадкування- відмовити повністю.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , приватний будинок.

Відповідач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , приватний будинок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2022.

Суддя В.В. Бабко