Постанова

від 13.07.2022 по справі 914/2652/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Кравців О.Р.

13 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 914/2652/19 пров. № А/857/8280/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

представника позивача:Ковч П.С.

представника відповідача:Палій Р.М.

представника апелянта:Долішної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" у справі № 914/2652/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське АТП-14627" до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.12.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» (далі по тексту ТзОВ «Миколаївське АТП-14627») звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, в якому просив суд:

-визнати дії щодо розірвання договорів №55/16 від 08.07.2016р. та №56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 08.07.2016р. в односторонньому порядку незаконними;

-спонукати до виконання договорів №55/16 від 08.07.2016р. та №56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходять за межі території області від 08.07.2016р.;

-визнати договори №55/16 від 08.07.2016р. та №56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 08.07.2016р., чинними із строком дії до 10.07.2021р.

27.05.2020р. Рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено частково.

Суд визнав дії Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо розірвання в односторонньому порядку договорів №55/16 від 08.07.2016р. та №56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області незаконними;

Також, суд спонукав Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації до виконання договорів №55/16 від 08.07.2016р. та №56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області. В решті позовних вимог суд відмовив.

28.09.2020р. Західний апеляційний Господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2020р. у справі №914/2652/19 залишив без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ Стрийське АТП без задоволення.

08.01.2021р. Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТзОВ «Стрийське АТП» задоволено частково, а саме рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2020р та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №914/2652/19 скасовано, а провадження у справі №914/2652/19 закрито.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2021 справу №914/2652/19 передано до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021р. адміністративний позов задоволено частково: суд визнав дії Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо розірвання договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області в односторонньому порядку протиправними.

Крім того, суд зобов`язав Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації продовжити виконання договорів №55/16 та №56/16 від 08 липня 2016 року, які укладені з ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №555 Львів АС-1 Новий Розділ АС 1 БАЗ А079.19 (2011 р.в.), 7-й, 8-й графіки. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021р. апеляційну скаргу позивача ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТзОВ «Стрийське АТП» задоволено, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021р. суд скасував та прийняв нову постанову, якою позов залишив без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 05.05.2022р. касаційну скаргу ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» задоволено, а Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021р. скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представника апелянта Долішна М.В. просила суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача Палій Р.М. не заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача Ковч П.С. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

08.07.2016р. відповідач Львівська обласна державна адміністрація (Організатор) уклав договори № 55/16; № 56/16 від 08.07.2016р. з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області з переможцем конкурсу ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» (Перевізник).

Із змісту даних договорів видно, що (Організатор) надає перевізникові право на перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, № 555 Львів АС-1 Новий Розділ АС 1 БАЗ А079.19 (2011 р.в.), 7-й та 8-й графіки, а Перевізник бере на себе зобов`язання надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та цими договорами.

16.12.2016р. Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації письмовим листом № 1-1/4700/2 повідомив ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» про розірвання договорів через 30 днів з дати реєстрації цього повідомлення. Оскільки, під час проведення перевірки, яка проводилась 13.12.2016р. працівниками Департаменту спільно з керівником автостанції «Львів №1», виявлено порушення умов договору в частині не виконання рейсів на автобусному маршруті загального користування № 555 Львів АС-1 - Новий Розділ АС (7, 8 графік).

19.12.2016 р. організатором укладено договори з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 555 Львів АС-1 Новий Розділ АС (7,8 графік) з ТзОВ «Стрийське АТП», як учасником, який зайняв друге місце у конкурсі № 151/16, № 152/16.

Апелянт вказує на те, що з урахуванням публічно-правового характеру спірних правовідносин, перебіг строку позовної давності в даній справі розпочався в грудні 2016 р. та сплив у червні 2017 р. Проте лише в грудні 2019 року, ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області, а тому вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Згідно ч.1, ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із змісту ч.3, ч.4 ст.123 КАС України видно, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд в своїй постанові від 05.05.2022р. в даній справі вказав, що ключовим правовим питанням у даній справі є поважність причин пропуску строку звернення до суду. Позивач такою причиною зазначає вчасне звернення з позовом до господарського суду, в подальшому - закриття провадження у його справі (згідно з вимогами ГПК України) і відсутності фактів з його боку умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист та не зловживання цим правом. ( т.3 а.с. 64)

Колегія суддів зазначає, що КАС України не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку звернення до суду. Тому, це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.

Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Для оцінки поважності суд має враховувати обставини, які стали причиною пропуску процесуального строку, а також поведінку сторони, зокрема її добросовісність.

При цьому, положення КАС України визначають можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння лише тим особам, які добросовісно ставляться до виконання своїх обов`язків, але які пропустили строки за відсутності їхньої волі до цього.

Позивач, ТОВ «Миколаївське АТП-14627», вважаючи, що його права порушені, у межах трирічного строку звернення до суду, передбаченого нормами чинного законодавства, вперше звернувся до Господарського суду Львівської області із даним позовом та в подальшому справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій за правилами господарського судочинства.

У зв`язку із неналежністю розгляду даного спору в порядку господарського судочинства, справу передано до Львівського окружного адміністративного суду, який при вирішенні справи по суті також надав оцінку поважності пропуску позивачем строку звернення до суду.

Вирішуючи спір, Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 21.05.2021р. щодо строку звернення з позовом до суду дійшов висновків, що до спірних правовідносин (а саме зміну правової позиції суду касаційної інстанції щодо юрисдикції зазначеного спору (господарська >адміністративна), в даному випадку відсутні правові підстави для застосовування наслідків спливу строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Даний позов прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду (судами господарської та адміністративної юрисдикції), у ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» виникли правомірні очікування, що його права будуть відновлені та захищені у судовому порядку у цій справі.

Тобто, вказані обставини давали позивачу небезпідставні сподівання на те, що правовий спір буде вирішено по суті позовних вимог із прийняттям кінцевого рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта і на той факт, що після відкриття провадження у справі Господарським судом Львівської області, ТзОВ «Миколаївське АТП-14627», обґрунтовуючи свої позовні вимоги нормами Цивільного та Господарського кодексів України та вважаючи даний спір без ознак і характеристик публічно-правового спору і який повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, не міг звернутись до Львівського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом. Оскільки, таке паралельне звернення не мало б ніякого сенсу і в такому разі існувало б два провадження з тотожними позовами, що внесло б плутанину та ускладнення, потребувало подвійних судових витрат та зусиль з боку позивача.

Вказана позиція суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, де зазначено, що суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що очікування позивача на завершення справи у господарському суді Львівської області з подальшим оскарженням судового рішення до Західного апеляційного Господарського суду, було виправданим, логічним та мало правомірну мету вирішити правовий спір, не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів через специфічність спору.

Отже, ТзОВ «Миколаївське АТП-14627», у даному випадку діяв добросовісно.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що позивач звернувся до суду у встановлений трирічний строк, що свідчить про його незгоду з діями Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації та намір захистити свої права і охоронювані законом інтереси.

Про такі ж наміри свідчить подання без зайвих зволікань заяви ТзОВ «Миколаївське АТП-14627» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи до Львівського окружного адміністративного суду.

Апеляційний суд зазначає, що протягом усього часу розгляду справи ТзОВ «Миколаївське АТП-14627», не втрачав інтересу до справи, діяв добросовісно, що спростовує доводи апелянта стосовно триваючої пасивної поведінки позивача під час розгляду справи та умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист.

За таких обставин, враховуючи факт звернення ТзОВ «Миколаївське АТП-14627», до суду з позовом вперше з дотриманням строків звернення, вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, тривалість розгляду справи (в порядку господарського судочинства), на яку об`єктивно не міг вплинути, активну та добросовісну поведінку останнього після отримання рішення суду про закриття провадження у справі у зв`язку із неналежністю розгляду спору в порядку господарського судочинства, колегія суддів вважає, що у своїй сукупності ці обставини у спірних правовідносин свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача, що в свою чергу спростовує доводи апелянта які викладені в апеляційній скарзі про пропуск строків звернення з позовом до субу без поважних причин.

ст.55 Конституції України визначено, що держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

В ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) видно, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи господарським судом і порушення ним правил юрисдикції, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя.

З цього питання колегія суддів враховує правову позицію, яку висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №810/2925/16 стосовно того, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Однак, колегія суддів зазначає, що неправильним та несправедливим є покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні ним підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах, що цілком відповідає правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта і на той факт, що подання позову з недодержанням правил предметної чи суб`єктної юрисдикції не перериває перебігу строку звернення з позовом до суду. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення такого строку для звернення до суду за захистом порушеного права особи, що в даному випадку було правомірно зроблено судом першої інстанції.

п.1 ч.1 ст.303 КАС України визначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційну оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Разом з тим, колегія суддів не враховує доповнення до апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021р. у даній справі, які подані 04.07.2022р. через канцелярію суду апелянтом ТзОВ «Стрийське АТП». Оскільки апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження. Зокрема, строк на апеляційне оскарження в даній справі закінчився ще 21.06.2021р., а вказані доповнення до апеляційної скарги подані з пропуском річного строку. (т.2 а.с. 217; т.3 а.с.85)

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі № 914/2652/19 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 22.07.2022р.