Ухвала

від 25.07.2022 по справі 522/12675/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12675/21

Провадження № 1-кс/522/4206/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні 42020160000000808 від 22.09.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року по справі № 522/8933/21 на майно, яке було вилучено у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 року в ході проведеного 09.06.2021 року обшуку на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року справа № 522/8933/21, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 8, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 ; мобільний телефон Meizu, біло-рожевого кольору; системний блок чорного кольору з надписом «Vinga», та зобов`язати уповноважену особу повернути майно яке було вилучено у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 року в ході проведеного 09.06.2021 року обшуку на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року справа № 522/8933/21, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone 8, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 ; мобільний телефон Meizu, біло-рожевого кольору; системний блок чорного кольору з надписом «Vinga».

Заявник всудове засіданняне з`явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить скаргу розглянути за його відсутності.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року клопотання старшого слідчого з ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області підполковника податкової міліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на тимчасово вилучено майно у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, задоволено.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 в ході проведеного 09.06.2021 року обшуку на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року справа № 522/8933/21, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 8, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 ; мобільний телефон Meizu, біло-рожевого кольору; системний блок чорного кольору з надписом «Vinga».

Підставою для задоволення клопотання слідчого стало те, що СУ ФР ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування, внесеного 27.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021160000000202, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України

З матеріалів розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000202 вбачається, що службові особи ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» (код ЄДРПОУ 05758730) у період 2018-2020 років при здійсненні ризикових операцій по ланцюгу постачання з низкою підприємств, а саме: ТОВ «Волмет» (код ЄДРПОУ 37680758), ТОВ «Євро - Цветмет» (код ЄДРПОУ 41554706), ПП «Раф Сервіс» (код ЄДРПОУ 31728170), ПП «Ханум ЛТД» (код ЄДРПОУ 41197517), шляхом формування ризикового податкового кредиту, ухилились від сплати податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в особливо великому розмірі.

09.06.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м, Одеси від 07.06.2021 року проведено обшук за вищевказаною адресою та за результатами проведення якого виявлено та вилучено речі та предмети.

Вилучені за результатами обшуку предмети, речі та документи 09.06.2021 року відповідно до постанови слідчого визнано та приєднано до кримінального провадження як речові докази.

Вивченням клопотання слідчого встановлено, що майно, вилучене під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді може містити відомості про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, чи бути знаряддям вчинення злочину, а тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном.

На даний час у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, тому вилучені предмети та документи повинні бути дослідженні органом досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження.

У вересні 2021 року кримінальне провадження № 42021160000000202 від 27.04.2021 було об`єднано з іншим кримінальним провадженням, а саме № 42020160000000808 від 22.09.2020 року.

Як зазначається в ухвалі слідчого судді, метою застосування арешту є збереження речових доказів, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як`виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, необхідно врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону, однак, зазначених вимог закону слідчий не дотримався.

Слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що спеціалістами управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС в Одеській області, за запитом ГУ ДФС в Одеській області № 531/915-97-03-0304 від 01.02.2021, складено висновок аналітичного дослідження №18/15-32-08-02-20/41197517 від 10.02.2021 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ПП «ХАНУМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 41197517) щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року, яке безпосередньо є контрагентом ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та формувало останньому ризиковий податковий кредит.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, але слідчий надає в якості доказу лише висновок аналітичного дослідження №18/15-32-08-02-20/41197517 від 10.02.2021 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ПП «ХАНУМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 41197517), яке в свою чергу не є доказом у розумінні Закону.

Таким чином, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідчий, обгрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Враховуючи вищенаведене, можливо прийти до висновку, що слідчий не довів, що стосовно заявника існує обґрунтована підозра щодо вчинення ним кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час обшуку майно може мати відомості про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, чи бути знаряддям вчинення злочину, а тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, тобто, слідчим не доведено та жодним чином не зазначено про зв`язок між вчиненим кримінальним правопорушенням та конкретним майном, яке було вилучено та в подальшому накладений на нього арешт.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних страв, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 Узагальнення зазначено, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). В свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 Узагальнення, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

У кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 нікому не повідомлено про підозру, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цьому провадженні орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 України.

Для правомірного накладання арешту на майно обов`язково повинна бути наявна обгрунтована підозра, що передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України. Обґрунтована підозра визнається такою, якщо є факти або інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могло вчинити правопорушення у межах кримінального провадження, і це може бути підтверджено пред`явленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України (рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011, п. 175 (NechiporukandYonkalov.Ukraine також «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» Fox, CampbellandHartley v. theUnited Kingdom від серпня 1990, п. 32, Series А, №182).

З огляду на зазначене, не вбачається правових підстав для арешту вилечено у ході обшуку майна.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ккрім того, слідчим у своєму клопотанні про арешт майна не було зазначено, яким саме із критеріїв, зазначених у ч. 2 ст. 167 КПК, відповідають речі, на які накладений арешт, та не наведено жодного мотиву в підтвердження цього висновку.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав, що заперечує проти задоволення клопотання та наполягає на арешті зазначених у клопотанні предметів, просив клопотання розглянути за його відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілецьмайна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст.131КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 згаданої статті, арешт може бути накладений на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 169, 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні 42020160000000808 від 22.09.2020 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року по справі № 522/8933/21 на майно, яке було вилучено у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 року в ході проведеного 09.06.2021 року обшуку на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року справа № 522/8933/21, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 8, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 ; мобільний телефон Meizu, біло-рожевого кольору; системний блок чорного кольору з надписом «Vinga».

Зобов`язати уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури повернути майно яке було вилучено у кримінальному провадженні № 42021160000000202 від 27.04.2021 року в ході проведеного 09.06.2021 року обшуку на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року справа № 522/8933/21, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone 8, чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, білого кольору ІМЕІ НОМЕР_2 ; мобільний телефон Meizu, біло-рожевого кольору; системний блок чорного кольору з надписом «Vinga».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

25.07.2022