Рішення

від 14.07.2022 по справі 462/7929/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7929/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 липня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.

за участю секретарясудових засідань Ясниської В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду вмісті Львовів порядкуспрощеного позовного провадженняцивільну справу запозовомОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди, -

встановив:

Представник позивача адвокат Брона М. В. звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП «Інтрер-Галич-Фасад» на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 01.05.2019 року по 31.12.2021 року, із врахуванням уточнених позовних вимог у розмірі 104680, 25 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день винесення судом рішення у даній справі, моральну шкоду розмірі 10000,00 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу. В обгрунтування заявлених позовних вимог вказує, що з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року позивач перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад». Згідно запису у трудовій книжці, звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, однак у день звільнення відповідачем повного розрахунку з ним не було проведено. Факт невиплати відповідачем заробітної плати, зокрема за період з 01.05.2019 року по 01.05.2020 року, підтверджується довідкою, виданою ПП «Інтер-Галич-Фасад» про наявність заборгованості по заробітній платі за вказаний період у розмірі 62808,15 грн. При цьому, з моменту видачі відповідачем 01.05.2020 року вказаної довідки та до часу звільнення із займаної посади відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, продовжував не виплачувати позивачу належну йому заробітну плату. З метою встановлення загального розміру заборгованості з невиплаченої заробітної плати адвокат позивача зверталась із адвокатським запитом до відповідача, однак поштове відправлення, яким скеровувався запит відповідачу не було вручено та повернуто поштовим відділення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Враховуючи відсутність у позивача інформації щодо порядку нарахування відповідачем заробітної плати, виходячи із наданої відповідачем інформації про суму заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2019 року по 01.05.2020 року, яка становила 62808, 15 грн., середній місячний заробіток позивача становив 5234 грн., відтак заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з 01.05.2020 по день звільнення 31.12.2020 року становить 41872, 10 грн., загальна сума заборгованості заробітної плати становить 104680, 25 грн. Крім того, у зв`язку із невчасним розрахунком при звільненні просить стягнути середній заробіток за весь період затримки виплати заробітної плати по день прийняття рішення суду у справі та 10000, 00 грн моральної шкоди та понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 08.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову.

15.11.2021 представником позивача адвокатом Брона М. В., на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подано до суду письмову заяву про усунення недоліків та ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 22.11.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова віід 08.12.2021 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Брона М. В. про витребування доказів. Витребувано у Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» інформацію щодо розміру заборгованості по заробітній платі перед позивачем за період з 01.05.2019 року по день звільнення та інформацію щодо середньої заробітної плати ОСОБА_1 на ПП «Інтер-Галич-Фасад».

Вказана ухвала про витребування доказів двічі скеровувалась судом відповідачу для відома та виконання, разом з тим, станом на день винесення рішення у справі залишена без виконання.

28.03.2022 року представником позивача адвокатом Брона М. В. подано до суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, із врахуванням відсутності витребовуваної інформації від ПП «Інтер-Галич-Фасад», просила стягнути з відповідача на користь позивача 104680, 25 грн невиплаченої заробітної плати за період з 01.05.2019 року по 01.01.2021 року, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачу заробітної плати по день винесення судом рішення у даній справі, 10000,00 грн. моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, при цьому представником позивача адвокатом Брона М. В. на адресу суду подано письмову заяву, в якій просила судовий розгляд справи проводити за їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задоволити, не заперечила, у випадку повторної неявки відповідача у судове засідання, проти винесення судом заочного рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, відтак суд вважає за можливе провести судовий розгляд даної справи за відсутності представника позивача, яка подала відповідну письмову заяву.

Відповідач ПП «Інтер-Галич-Фасад» неодноразово належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого уповноваженого представника у судове засідання відповідачем повторно не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подано, поштова кореспонденція, яка скеровувалась за адресою місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду неврученою адресату із зазначенням причин невручення, згідно довідки Укрпошта: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, у визначений судом відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, правом подання такого не скористався, про наявність поважних причин не подання відзиву у визначений строк суд не повідомлено, заяви про поновлення строку для подання відзиву станом на день ухвалення рішення по справі до суду також не подано.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані суду докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 94КЗпП України визначено, щозаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст.115КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що позивач з 01.01.2017 року перебував у трудових відносинах із Приватним підприємством «Інтер-Галич-Фасад».

Зокрема, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом № 3-к від 30.12.2016 року прийнятий на посаду конструктора в ПП «Інтер-Галич-Фасад» та 31.12.2020 року звільнений з посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КзПП України на підставі наказу № 12-1 від 31.12.2020 року.

Згідно довідки, виданої директором Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад», за період з 01.05.2019 року по 01.05.2020 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 62808, 15 грн.

Як вбачається із наданої позивачем банківської виписки по картковому рахунку за період з 01.01.2017 року по 26.08.2021 року, востаннє заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась ПП «Інтер-Галич-Фасад» 30.04.2020 року.

Представником позивача ОСОБА_2 , із врахуванням уточнених позовних вимог, подано до суду розрахунок заборгованості заробітної плати за період з 01.05.2019 року по 01.01.2021 року, згідно якого загальний розмір заборгованості становить 104680,25 грн, що становить: 62808,15 грн заборгованості за період з 01.05.2019 року по 01.05.2020 року, згідно довідки виданої відповідачем та 41872, 10 грн заборгованості за період з 01.05.2020 року по 31.12.2020 року, розрахованої шляхом визначення середнього місячного заробітку із останньої наданої відповідачем інформації щодо розміру заробітної плати (62808,15/12 міс. = 5234 грн * 8 міс. = 41872,10 грн) та виходячи із вказаного середнього місячного заробітку просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за весь час затримки виплати заробітної плати по день винесення судом рішення.

Частиною першої ст.47КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як вбачається із роз`яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233Кодексу законівпро працюУкраїни у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Так, встановлено, що при звільненні з позивачем ОСОБА_1 не було здійснено розрахунку, відповідачем відзиву по справі не подано, представлений стороною позивача розрахунок не оспорено та не спростовано, відтак, беручи до уваги, що ухвалою суду з метою з`ясування всіх обставин справи щодо нарахування позивачу заробітної плати задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі, вказана ухвала неодноразово скеровувалась відповідачу судом до виконання, разом з тим, станом на день винесення рішення у справі залишена без виконання, відтак судом приймається поданий стороною розрахунок заборгованості заробітної плати.

Крім того, враховуючи, що відомості щодо проведення із позивачем повного розрахунку станом на день винесення рішення у справі в суду відсутні з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку з ОСОБА_1 .

Позивач заявляючи позовну вимогу про стягнення із відповідача середнього заробітку просить стягнути такий за період з дня звільнення по день прийняття рішення суду у справі.

Враховуючи наведене, беручи до уваги межі заявлених позивачем позовних вимог, за період з 01.01.2021 року по день ухвалення судового рішення, тобто 14 липня 2022, що становить 18, 5 місяців, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку становить 96829 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить наступного висновку.

Згідно зст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року(із змінами та доповненнями),у позовній заяві про відшкодування моральної(немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової, відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями(бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Матеріали даної справи не містять доказів на обґрунтування факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, як і не доведено наявності причинного зв`язку між шкодою та вини відповідача у її заподіянні за наведеного у суду відсутні правові підстави для задоволення заявленої позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 903Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, необхідних для надання правничої допомоги) платіжних документів про оплату таких послуг позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Стороною позивача на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення понесених витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 12000 грн. долучено до матеріалів справи Договір № 07/09 про надання професійної правничої допомоги, укладений 07.09.2021 та акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 07/09 від 08.09.2021 на суму 2000,00 грн, 25.10.2021 року на суму 4000,00 грн., 22.03.2022 року на суму 12000,00 грн.

У постанові № 607/4341/20 від 23.06.2022 року Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду також наголошено, що обов`язковимпереліком документівна підтвердженнявідповідних витрат,незалежно відюрисдикції спору,є:договір пронадання правовоїдопомоги (договірдоручення,договір пронадання юридичнихпослуг таін.);розрахунок наданихпослуг зїх детальнимописом;документи,що свідчатьпро оплатугонорару таінших витрат,пов`язанихіз наданнямправової допомоги,оформлені увстановленому закономпорядку (квитанціядо прибутковогокасового ордера,платіжне дорученняз відміткоюбанку абоінший банківськийдокумент,касові чеки,тощо)(висновки,викладені ВерховнимСудом упостановах усправах №821/227/17,№ 726/549/19,№ 810/3806/18).

Перевіряючи уданій справіподані позивачемна підтвердженняпонесених нимвитрат направничу правовудопомогу документита їхспівмірності встановлено,що досуду окрімперіліку наданихпослуг таактів приймання-передачівказаних послуг,які укладеніміж сторонамидоговору пронадання правничоїдопомоги,тобто міжпозивачем таадвокатом,жодних іншихдоказів,які бнадавали можливість встановити фактичного здійснення оплати позивачем витрат за надані послуги адвоката у розмірі, вказаному в акті приймання-передачі послуг не представлено.

Окрім того, як вбачається із акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 07/09 від 07.09.2021 року адвокатом Броною М. В. надано послуги: консультації клієнта, вивчення матеріалів справи, узгодження правової позиції на суму 1500 грн., підготовка та скерування адвокатського запиту на адресу відповідача, вжиття заходів досудового врегулювання спору 1000 грн., складання та надіслання позовної заяви до суду 3500 грн., складання та надіслання клопотання про витребування доказів судом 500 грн., складання та надіслання заяви про уточнення позовних вимог 1500 грн. та участь у судових засіданнях 4000 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що безпосередню участь у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 приймала лише раз, надалі представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, а відтак беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних підтверджуючих документів фактичного понесення відповідачем витрат саме у такому розмірі, який погоджено згідно актів приймання-передачі суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Відповідно дост. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст.13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК Україниу разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,ст. 47, 115-117 КЗпП України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за період 01.05.2019 року по 01.01.2021 у розмірі 104680 (сто чотири тисячі шістсот вісімдесят) гривень 25 копійок, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути зПриватного підприємства«Інтер-Галич-Фасад»на користь ОСОБА_1 середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку призвільненні у розмірі 96829 (дев`яносто шість вісімсот двадцять дев`ять) гривень, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Інтер-Галич-Фасад» на користь держави 992,40 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_2 вид. 04.05.2017 року Залізничним РПВ ГУ ДМС України у Львівській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Інтер-Галич-Фасад», код ЄДРПОУ 40145066, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення у справі № 462/7929/21.

Суддя Б.М.Гедз