Рішення

від 11.07.2022 по справі 906/1076/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1076/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Попов В.О. - адвокат, ордер серії ВМ №1020189 від 30.09.2021 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Гарбузюк О.В. - адвокат, ордер серії АМ № 1019515 від 21.12.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Троянівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластма-Агро"

про стягнення 40000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40000,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що кошти перераховані помилково. Незважаючи на те, що в платіжному дорученні міститься посилання номер рахунку, остання є такою, що не відбулася, оскільки сторонами не було досягнуто згоди за її суттєвими умовами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

06.01.2022 до суду від ТОВ "Ластма-Агро" надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не визнав позов, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень, відповідач повідомив суд, що між сторонами у справі було фактично укладено договір оренди сільськогосподарської техніки. Відповідач, в свою чергу, часткового оплатив вартість оренди обприскувача самохідного APACHE AS 1010 за місяць в сумі 40000,00 грн. Сума договору складає 80000, 00 грн., з яких частина орендної плати в сумі 40000,00 грн. залишилась неоплаченою.

31.01.2022 до суду від ПрАТ "Троянівське" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач звертав увагу суду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження своїх заперечень. Так, відзначено, що пропозицію укладення договору не було акцептовано позивачем. Також, на думку позивача, відповідачем не надано суду доказів виконання договору виконання в частині передачі товару в оренду. Сам рахунок, як зазначив позивач, не містить посилань на договір № 01 від 01.08.2021.

Ухвалою суду від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 906/1076/21 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, 11.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ластма-Агро" було виписано рахунок-фактуру № 5 про сплату 80000,00 грн. за оренду сільськогосподарської техніки.

При цьому господарський суд зазначає, що рахунок-фактура - це документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за поставленні (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

У період з 13.08.2021 по 17.08.2021 Приватним акціонерним товариством "Троянівське" на виконання вказаного вище рахунку-фактури було перераховано на банківський рахунок ТОВ "Ластма-Агро" кошти на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями (а.с.11, 13):

- № 3232 від 13.08.2021 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "Часткова оплата за оренду техніки згідно рахунку № 5 від 11.08.2021 в сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн.";

- № 3261 від 17.08.2021 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "Часткова оплата за оренду техніки згідно рахунку № 5 від 11.08.2021 в сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн.".

З матеріалів справи вбачається, що за фактом надання сільськогосподарської техніки в оренду відповідачем було зареєстровано наступні податкові накладні (а.с. 99-100): від 13.08.2021 № 1 на суму 20000,00 грн. (ПДВ 3333,33 грн.) та від 17.08.2021 № 2 на суму 20000,00 грн. (ПДВ 3333,33 грн.).

Також судом з`ясовано, що в подальшому позивачем було направлено відповідачу вимогу від 06.09.2021 вих. № 789/03/09, в якому зазначено, що платіжними дорученнями № 3232 від 13.08.2021 на суму 20000,00 грн. та №3261 від 17.08.2021 на суму 20000,00 грн. ПрАТ "Троянівське" повідомило ТОВ "Ластма-Агро" про відсутність зобов`язань щодо оплати за оренду техніки і просило повернути зазначені кошти на свій рахунок.

22.09.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з електронним листом, в якому позивач задля уникнення судових спорів та додаткових витрат запропонував відповідачу повернути кошти в розмірі 40000,00 грн., які було помилково перераховано ТОВ "Ластма-Агро".

Відтак, неповернення вказаних коштів відповідачем стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення помилково сплачених коштів в розмірі 40000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, наполягає на тому, що між сторонами у справі йшли перемовини щодо укладення договору оренди сільськогосподарської техніки № 01 від 01.08.2021 року. Згідно даного договору обприскувач самохідний APACHE AS1010, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 був переданий орендарю строком на один місяць з моменту підписання договору. Сума договору складає 80000,00 грн., з яких позивачем було перераховано на рахунок відповідача 40000,00 грн. згідно платіжних доручень № 3232 від 13.08.2021 та № 3261 від 17.08.2021. Оплата здійснювалась на підставі рахунку № 5 від 11.08 2021 на загальну суму договору № 01 від 01.08.2021 - 80000,00 грн. По закінченню строку дії договору залишилась неоплаченою частина орендної плати у сумі 40000,00 грн. Даний договір не був підписаний зі сторони позивача, однак з даного приводу постійно велись переговори у телефонному режимі між уповноваженою особою відповідача та контактними особами позивача, а саме - ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) та іншими представниками позивача. Докази такого листування додано до відзиву.

Тому, на переконання відповідача, дані факти спростовують помилковість перехованих коштів, а навпаки підтверджуються цільове призначення даних коштів.

Проте, суд проаналізувавши подані докази, дійшов висновку, що між сторонами у справі було укладено договір у спрощений спосіб, у вигляді поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад часткова оплата за орендовану сільгосптехніку), про що свідчать надані в якості доказу копії рахунку № 5 від 11.08.2021, платіжних доручень №3232 від 13.08.2021 та №3261 від 17.08.2021, податкових накладних № 1 від 13.08.2021 та № 2 від 17.08.2021 щодо надання сільгосптехніки в оренду.

Наразі, дослідивши наявні в матеріалах докази, господарський суд зазначає, що дії ТОВ "Ластма-Агро" щодо виставлення ПрАТ "Троянівське" зазначеного вище рахунку на оплату оренду техніки, та дії відповідача щодо одержання коштів за вказаними платіжними документами, якими були сплачені на його рахунок, як і дії позивача щодо оплати рахунку на загальну суму 40000,00 грн. свідчать про те, що між сторонами виникли зобов`язання з оренди техніки.

Так, нормами цивільного права України в розділі "Зобов`язальне право" визначено, що зобов`язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов`язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов`язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов`язання.

При цьому відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11, частини першої ст. 177, частини першої ст. 202, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Наразі стаття 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору про найм (оренду), суд доходить до висновку про фактичне укладення сторонами вказаного договору, адже сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору з оренди сільськогосподарської техніки. В свою чергу вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14, також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Водночас, як визначено п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.

Пунктом 1.19. Інструкції передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов`язкових платежів).

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3. Інструкції).

Як зазначалося раніше, позивачем було здійснено перерахування спірних коштів зі свого рахунку на рахунок ТОВ "Ластма-Агро" за платіжним дорученням №- № 3232 від 13.08.2021 на суму 20000,00 грн. та № 3261 від 17.08.2021 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "Часткова оплата за оренду техніки згідно рахунку № 5 від 11.08.2021 в сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн.".

Як визначено п. 1.4. Інструкції, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Пунктом 2.35. Інструкції передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно п. 2.29. Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

При цьому позивач жодне із зазначених платіжних доручень з банку не відкликав, обставин виявлення помилки при здійсненні платежів через рік не пояснив, та не обґрунтував як помилковості здійснених переказів, так і неправомірності набуття цих коштів відповідачем.

Отже, враховуючи передумови виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та встановлені судом обставини справи, зокрема, існування між сторонами у даній справі договірних відносин (внаслідок укладення договору оренди у спрощений спосіб), проведення розрахунку саме за цим договором, а також за відсутності доказів того, що цей договір є розірваним, чи зобов`язання за ним припинилися з інших підстав, такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК.

Поряд цим слід зазначити, що необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов`язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб`єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов`язок повернення несе не сторона договору, а суб`єкт, який мав такий статус у минулому.

Так, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у даному випадку позивач мав довести наявність факту припинення договірних відносин з відповідачем за укладеним договором оренди сільськогосподарської техніки, а також безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів в розмірі 40000,00 грн. Проте, вказані обставини позивачем не доведені.

За вказаних обставин, суд вважає, що спірні кошти в розмірі 40000,00 грн., що є орендними платежами, не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Наразі суд зазначає, що у даному випадку судом не встановлюється ступінь виконання відповідачем зобов`язань з оренди, оскільки такі обставини можуть бути встановлені при вирішенні спору у зв`язку з виконанням вказаного договору.

Таким чином, в даному випадку правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. Отже, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини та встановлення судом обставин щодо набуття (збереження) відповідачем спірних коштів за наявності правових підстав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 40000,00 грн. помилково сплачених коштів задоволенню не підлягають з огляду на відсутність підстав для застосування у даному випадку до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.07.22

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4

3 - відповідачу (рек.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_1