Рішення

від 19.07.2022 по справі 910/12201/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2022Справа № 910/12201/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина"

2) закритого акціонерного товариства "Назаровское"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро"

про стягнення 2 625 605,98 російських рублів, що еквівалентно 966 748,12 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" та закритого акціонерного товариства "Назаровское" про стягнення 2 625 605,98 російських рублів, що еквівалентно 966 748,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" на адресу закритого акціонерного товариства "Назаровское" здійснено поставку товару на підставі товарних накладних на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів.

09.06.2021 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" укладено договір № 9 уступки прави вимоги (цесії), за яким цедент відступає, а цесіонарій (позивач) приймає в повному обсязі право вимоги до ЗАТ "Назаровское" в розмірі 2 625 605,98 російських рублів.

15.07.2021 року між позивачем та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" укладено договір поруки до договору №9 уступки прав вимоги (цесії) від 09.06.2021.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 2 625 605,98 російських рублів, що еквівалентно 966 748,12 гривень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

09.08.2021 до канцелярії суду позивач подав клопотання про виконання ухвали суду з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.12.2021. Зобов`язано позивача в строк до 01.09.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу на російську мову копії ухвали про відкриття провадження у справі від 11.08.2021 у шести примірниках та позовної заяви у чотирьох примірниках. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (660131, російська федерація, місто Красноярськ, вул. Ястинська, буд. 18, кв. 150, ІПН 5404046031, ОГРН 1165476181298). Зупинено провадження у справі №910/12201/21 до 07.12.2021р., у зв`язку із зверненням із судовим дорученням про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

02.09.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення доказів.

14.09.2021 на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2021 Господарський суд міста Києва звернувся до Арбітражного суду Красноярського краю із судовими дорученнями про вручення судових документів відповідачу-2: Закритому акціонерному товариству "Назаровское" та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариству з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро".

29.11.2021 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення.

30.11.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 відкладено підготовче засідання на 18.01.2022 та визнано обов`язковою явку представників учасників справи.

07.12.2021 на адресу суду від позивача надійшов попередній розрахунок судових витрат.

22.12.2021 на адресу суд від ЗАТ "Назаровское" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечує факт отримання від ТОВ "Трак-Агро" товару, на підтвердження чого надано висновок про результати службової перевірки за фактом фінансових порушень комірника ОСОБА_1, рішення Назарівського міського суду Красноярського краю від 06.04.2021 тощо. Відповідач-2 стверджує, що довіреність на отримання запасних частин від ТОВ "Трак-Агро" ЗАТ "Назаровское" не видавало, запчастини фактично не отримувало, а тому товарні накладні та рахунки-фактури не можуть бути допущені до бухгалтерського обліку і не є доказом виконання зобов`язання щодо поставки товару. Крім того, зауважує на тому, що розгляд пред`явленого позову не відноситься до підсудності Господарського суду міста Києва, так як ЗАТ "Назаровское" не укладало угод з позивачем про підсудність спору суду України. Випадки виключної підсудності також відсутні. ЗАТ "Назаровское" не є стороною договору цесії № 9 від 09.06.2021.

30.12.2021 на адресу суду від Арбітражного суду Красноярського Края надійшла копія ухвали про виконання судового доручення.

14.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.01.2022 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 08.02.2022. Явка представників учасників справи в судове засідання визнанна обов`язковою.

25.01.2022 через відділ діловодства суду представник ТОВ "Укрстор-Інвест" подав клопотання про компенсацію судових витрат та супровідний лист разом з доданими документами, а саме: відповідь на відзив від 11.01.2022, копію доказів направлення, копію поштової квитанції та звіт про доставку листа.

07.02.2022 на адресу суду від ТОВ "Трак-Агро" надійшло клопотання про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 01.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022, у зв`язку з чим судове засіданні не відбулося.

04.04.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

04.04.2022 на електронну пошту суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 призначено судове засідання у справі на 19.07.2022.

В судове засідання 19.07.2022 представники сторін не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (постачальник) та закритим акціонерним товариством "Назаровское" (покупець) у серпні 2018 року досягнута згода про поставку товару. На виконання домовленостей товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" здійснено поставку запасних частин на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів, що підтверджується товарними накладними:

№ 221 від 08.08.2018 в сумі 234 339,20 російських рублів,

№ 228 від 08.08.2018 в сумі 221 827,18 російських рублів,

№ 233 від 08.08.2018 в сумі 251 419,13 російських рублів,

№ 234 від 08.08.2018 в сумі 223 356,27 російських рублів,

№ 237 від 11.08.2018 в сумі 286 876,68 російських рублів,

№ 239 від 11.08.2018 в сумі 231 910,18 російських рублів,

№ 241 від 11.08.2018 в сумі 285 103,40 російських рублів,

№ 243 від 11.08.2018 в сумі 213 654,31 російських рублів,

№ 245 від 11.08.2018 в сумі 273 792,39 російських рублів,

№ 249 від 16.08.2018 в сумі 207 116,15 російських рублів,

№ 250 від 16.08.2018 в сумі 196 211,09 російських рублів.

Товар був поставлений на склад покупця, прийнятий матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_1 . З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона обіймає посаду комірника з 21.03.2006 та в силу своїх трудових обов`язків відповідає за товарно-матеріальні цінності при їх надходженні на склад і їх подальшого руху, отже, є уповноваженою особою на прийом товарно-матеріальних цінностей безпосередньо від постачальників.

Позивач зазначає, що довіреність від відповідача-2 на отримання товару не вимагалася, оскільки товар доставлений безпосередньо на склад покупця-вантажоодержувача ( АДРЕСА_1 ), про що свідчать товарно-транспортні накладні

Доставка товару на склад ЗАТ "Назаровское" підтверджується і заявою свідка ОСОБА_2 від 09.07.2021, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. (зареєстрована в реєстрі №№1181,1182) та оформлена у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України. Водій ОСОБА_2 пояснив, що здійснює доставку товару і його розвантаження ЗАТ "Назаровское" близько 17 років. Зі сформованої практики, в`їзд на територію центрального складу і ремонтних майстерень без розпорядження зав. РТМ ОСОБА_3 був неможливий, оскільки саме з його дозволу здійснювався пропускний режим на територію складських приміщень підприємства ЗАТ "Назаровское". ОСОБА_3 або відповідальні працівники разом з комірником брали участь в розвантаженні товару, проводили його огляд за якістю і ремонтопридатністю переданих запасних частин. При цьому, комірник ОСОБА_1 завжди проводила огляд та звірку між фактично розвантаженим товаром і документами по найменуванню, каталожними номерами і кількістю. Свідок зазначає, що комірник ОСОБА_1 разом з водієм, після розвантаження запчастин в склад, здійснювала додаткову перевірку фактично завантажених запчастин за каталожними номерами, найменуваннями і кількісним складом по товарним накладним. ОСОБА_2 повідомив, що після передачі товару він передавав ОСОБА_1 товарно-транспортні накладні, УПД, екземпляри документів з підписом ОСОБА_1 забирав, а через деякий час ЗАТ "Назаровское" оплачувало поставку запчастин. Також повідомив, що у період з 2018 по 2019 роки, він як і раніше, здійснив доставку товару на автомобілі ГАЗ-3302 держ. номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на адресу ЗАТ "Назаровское" від фірми ТОВ "Трак-Агро", втім оплату поставленої продукції ЗАТ "Назаровское" так і не здійснило.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро", враховуючи відсутність оплати поставленої продукції, зверталося до відповідача-2 з проханням здійснити оплату за отриманий товар або повернути товар згідно товарних накладних (листи вих. №12/73, №12/74, №12/75, №12/76, №12/77, №12/78, №12/79, №12/80, №12/81, №12/82, №12/83 від 10.12.2020), втім відповіді на зазначені звернення не отримав, як і не отримав оплати поставленої продукції чи її повернення.

Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Поставкою товару на склад покупця-вантажоодержувача (Красноярський край, Назаровський район, вул. Шкільна, буд. 15) третьою особою та прийняття його матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское", яка перебуває з товариством в трудових відносинах, сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" поставило безпосередньо на склад закритого акціонерного товариства "Назаровское" 26.02.2018 продукцію (запасні частини), які прийняті матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_1 , про що складені товарні накладні: № 221 від 08.08.2018, № 228 від 08.08.2018, № 233 від 08.08.2018, № 234 від 08.08.2018, № 237 від 11.08.2018, № 239 від 11.08.2018, № 241 від 11.08.2018, № 243 від 11.08.2018, № 245 від 11.08.2018, № 249 від 16.08.2018, № 250 від 16.08.2018 на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів. Поставка товару на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів також підтверджується товарно-транспортними накладними №№ТТН-0221, ТТН-0228, ТТН-0233, ТТН-0234 від 08.08.2018, ТТН-0237, ТТН-0239, ТТН-0241, ТТН-0243, ТТН-0245 від 11.08.2018, ТТН-0249, ТТН-0250 від 16.08.2018 (підписані комірником ОСОБА_1 та скріплені печаткою покупця - ЗАТ "Назаровское"), подорожніми листами ПЛ № 0123 від 08.08.2018, ПЛ № 0124 від 11.08.2018 та ПЛ № 0125 від 16.08.2018.

Під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів у спростування факту поставки товару відповідачем-2 суду надано не було, як і не надано доказів повернення отриманого товару чи його оплати.

При цьому, судом враховано, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

В даному випадку, матеріали справи свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" здійснило доставку продукції (запасні частини), визначеної в товарних накладних № 221 від 08.08.2018, № 228 від 08.08.2018, № 233 від 08.08.2018, № 234 від 08.08.2018, № 237 від 11.08.2018, № 239 від 11.08.2018, № 241 від 11.08.2018, № 243 від 11.08.2018, № 245 від 11.08.2018, № 249 від 16.08.2018, № 250 від 16.08.2018 на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів безпосередньо на склад закритого акціонерного товариства "Назаровское", яка була прийнята матеріально-відповідальною особою ЗАТ "Назаровское" - комірником ОСОБА_1 . Доказів того, що відповідач-2 скористався правом на відмову від прийняття продукції або її повернення постачальнику суду не надано.

В подальшому, 09.06.2020 року між ТОВ "Трак-Агро" (цедент) та ТОВ "Укрстор-Інвест" (цессіонарій) був укладений договір №9 відступлення прав вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає, а цесіонарій приймає в повному обсязі право вимоги з оплати заборгованості за поставлений боржнику ЗАТ "Назаровское" (ідентифікаційний код 2427000415) товар, що є його покупцем, але не оплаченого ним.

Згідно пункту 1.2 договору право вимоги цедента до боржника складає заборгованість в сумі 2 625 605,98 російських рублів - вартість переданого та не оплаченого товару згідно товарним накладним, а також суми відсотків, неустойки, штрафу, передбачених законодавством.

Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується: товарними накладними:

№ 221 від 08.08.2018 в сумі 234 339,20 російських рублів,

№ 228 від 08.08.2018 в сумі 221 827,18 російських рублів,

№ 233 від 08.08.2018 в сумі 251 419,13 російських рублів,

№ 234 від 08.08.2018 в сумі 223 356,27 російських рублів,

№ 237 від 11.08.2018 в сумі 286 876,68 російських рублів,

№ 239 від 11.08.2018 в сумі 231 910,18 російських рублів,

№ 241 від 11.08.2018 в сумі 285 103,40 російських рублів,

№ 243 від 11.08.2018 в сумі 213 654,31 російських рублів,

№ 245 від 11.08.2018 в сумі 273 792,39 російських рублів,

№ 249 від 16.08.2018 в сумі 207 116,15 російських рублів,

№ 250 від 16.08.2018 в сумі 196 211,09 російських рублів, що додані до даного договору, підписані повноважними представниками цедента та боржника.

Права вимоги переходить від цедента до цесіонарія з моменту підписання акту приймання-передачі документів. З моменту підписання акта приймання-передачі документів цесіонарій набуває прав нового кредитора боржника в частині переданого та неоплаченого товару (п.3.5 договору).

За умовами п. 5.11 договору, в решті, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому за статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина 2 статті 518 ЦК України).

На виконання умов договору цесії, 18.06.2021 цедент передав цесіонарію (позивачу) всі документи, що засвідчують право вимоги цедента до боржника за товарними накладними №№221, 228, 233, 234, 237, 239, 241, 243, 245, 249, 250, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому - передачі документів (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги (цесії)).

Отже, з моменту підписання акту приймання-передачі документів від 18.06.2021, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до боржника (відповідача-2) в частині зобов`язання з оплати товару, який був поставлений відповідно до товарних накладних №№221, 228, 233, 234, 237, 239, 241, 243, 245, 249, 250 на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів.

Листом вих.№151 від 12.07.2021 ТОВ "Трак-Агро" повідомило відповідача-2 як боржника про укладення договору відступлення права вимоги №9 від 09.06.2021, у зв`язку з чим просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення оплати наявну заборгованість в сумі 2 625 605,98 російських рублів на розрахунковий рахунок нового кредитора ТОВ "Укрстор-Інвест", або здійснити повернення переданого, але не оплаченого товару.

Вказаний лист був направлений 13.07.2021, що піжтверджується описом вкладення у цінний лист та касовим чеком пошти росії від 13.07.2021.

Отже, у товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", як нового кредитора, наявне право вимагати оплату поставленої за товарними накладними №№221, 228, 233, 234, 237, 239, 241, 243, 245, 249, 250 на загальну суму 2 625 605,98 російських рублів, що доведено належними та допустимими доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, на свою користь.

15.07.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (цедент/кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Київщина" (поручитель) укладений договір поруки до договору №9 уступки прав вимоги (цесії) від 09.06.2021, відповідно до умов якого поручитель (відповідач-1) поручається перед позивачем за виконання боржником (ЗАТ "Назаровское") своїх зобов`язань по сплаті боргу за поставлений товар в сумі 2 625 605,98 російських рублів, що виникли в порядку і на умовах, визначених договором №9 від 09.06.2021 поступки прав вимоги (цесії).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За визначенням статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з п. 1.3 договору поруки, в разі порушення боржником обов`язку по оплаті відповідно до договору цесії боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених у ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 6.3 договору поруки).

Позивач направив відповідачу-2 як боржнику претензію (вимогу) №63-21 від 20.07.2021, у якій вимагав протягом семи днів з дня отримання даної претензії повернути неоплачений товар або сплатити суму заборгованості в розмірі 2 625 605,98 російських рублів.

Також, позивач надіслав відповідачу-1, як поручителю, претензію (вимогу) №64-21 від 20.07.2021, в якій вимагав протягом п`яти днів з дня отримання даної претензії оплатити суму заборгованості в розмірі 2 625 605,98 російських рублів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та враховуючи, що ні відповідач-2 як боржник за договором поставки, укладеного в спрощений спосіб, ні відповідач-1 як поручитель за договором поруки не виконали зобов`язання з оплати поставленого товару, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з товариства обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" та закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованості в розмірі 2 625 605,98 російських рублів на користь нового кредитора.

Водночас, судом враховано, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 366 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених в статті 76 цього Закону.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Таким чином, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Україна є учасницею Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХІІ "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі - Угода).

Згідно зі статтею 1 Угоди, дана угода регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень по ним.

Статтею 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб`єктами розуміються підприємства, їх об`єднання, організації будь-яких організаційно - правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця відповідно до законодавства, яке діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, і їх об`єднання.

Статтею 13 Угоди визначено, що ця Угода відкрита для підписання державами -учасницями Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована.

Як випливає з довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур за документами, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 15.01.2008) Угода набула чинності для Білорусі, Вірменії, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистан, Киргизької Республіки, російської федерації та України.

Однією зі сторін є резидент російської федерації, отже Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності поширюється і підлягає застосуванню при вирішенні питання про підсудність даного спору.

В силу частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, будучи частиною національного законодавства України, має пріоритет в його застосуванні перед нормами національного законодавства, в тому числі і чинних законів.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди від 20 березня 1992 року, цією Угодою регулюються питання, пов`язані з вирішенням будь-яких цивільно-правових спорів учасниками яких є суб`єкти права учасників Угоди, в тому числі суб`єкти Україна і Російської Федерації, якими є обидва відповідача.

Згідно літери "а" частини 1 статті 4 Угоди від 20.03.1992 про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних з здійсненням господарської діяльності" визначено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред`явлення позову. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав-учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.

Таким чином, в силу імперативної норми міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір цивільно-правового характеру, в якому відповідачі знаходяться на території як України так і російської федерації, може розглядатися компетентним судом України, в разі якщо цей суд обрав позивач на власний розсуд, що спростовує доводи відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача-2 суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Крім того, позивачем подано клопотання про компенсацію судових витрат в розмірі 3 515,70 грн. (в які входять поштові витрати та загальну суму 2 215,70 грн. та витрати, пов`язані з нотаріальним завіреним перекладом на російську мову позовної заяви та ухвали суду у загільній сумі 1 300,00 грн.) на підтвердження чого надано описи вкладення, фіскальні чеки та товарний чек.

Згідно з ч.1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача судових витрат в розмірі 3 515,70 грн.

Також, товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" подано клопотання про компенсацію судових витрат, в якому просив суд солідарно стягнути з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 2 444,36 грн. з яких: 345,75 грн. - поштові витрати та 2 098,61 грн. - транпортні витрати, пов`язані з участю представника третьої особи в судових засіданнях, на підтвердження чого надано описи вкладення, фіскальні чеки.

Відповідно до ч. 13 статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє частково вимоги третьої особи про стягнення солідарно з відповідачів на її користь судових витрат в розмірі 345,75 грн.

На підтвердження транспортних витрат третьою особою надано фіскальні чеки щодо купівлі бензину. Будь-яких інших доказів (подорожній лист та ін.) щодо використання зазначеного бензину саме в цілях прибуття та участі представника третьої особи в судовових засіданнях не надано, а тому відшкодування зазначених витрат не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 33641275) та закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, російська федерація, Красноярський край, Назаровський район, п.Степовий, вул. Шкільна, буд. 15; ідентифікаційний код 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89; ідентифікаційний код 43453016) основний борг у розмірі 2 625 605 (два мільйони шістсот двадцять п`ять тисяч шістсот п`ять) рублів 98 коп.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 33641275) та закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, російська федерація, Красноярський край, Назаровський район, п.Степовий, вул. Шкільна, буд. 15; ідентифікаційний код 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, буд. 5, кв. 89; ідентифікаційний код 43453016) судовий збір у розмірі 14 501 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одна) грн 22 коп. та судові витрати у розмірі 3 515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 70 коп.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Київщина" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 33641275) та закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, російська федерація, Красноярський край, Назаровський район, п.Степовий, вул. Шкільна, буд. 15; ідентифікаційний код 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь товариства, з обмеженою відповідальністю "Трак-Агро" (660131, російська федерація, місто Красноярськ, вул. Ястинська, буд. 18, кв. 150, ІПН 5404046031, ОГРН 1165476181298) судові витрати у розмірі 345 (триста сорок п`ять) грн 75 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 25.07.2022 року.

Суддя С. М. Мудрий