Ухвала

від 25.07.2022 по справі 127/15302/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15302/22

Провадження № 2/127/1938/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 липня 2022 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першої Вінницької державної нотаріальної контори та Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності, договору дарування та п. 1.8 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію господарських будівель та споруд» від 23 вересня 2010 року № 2061,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Першої Вінницької державної нотаріальної контори та Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності, договору дарування та п. 1.8 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію господарських будівель та споруд» від 23 вересня 2010 року №2061.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч.2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, обґрунтовуючи тим, що вона перебуває в скрутному матеріальному становищі, окрім пенсії інших доходів не має, є внутрішньо-переміщеною особою, а тому можливості сплатити судовий збір не має.

Положеннями ст. 136 ЦПК України передбачена можливість суду, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі; з підстав, зазначених в частині першої цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Згідно ст.8Закону України«Про судовийзбір»,враховуючи майновийстан сторони,суд можесвоєю ухвалоюза їїклопотанням відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору напевний строк,але недовше ніждо ухваленнясудового рішенняу справіза такихумов:1)розмір судовогозбору перевищує5відсотків розмірурічного доходупозивача -фізичної особиза попереднійкалендарний рік;або 2)позивачами є:а)військовослужбовці;б)батьки,які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю,якщо іншийз батьківухиляється відсплати аліментів;в)одинокі матері(батьки),які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю;г)члени малозабезпеченоїчи багатодітноїсім`ї;ґ )особа,яка дієв інтересахмалолітніх чинеповнолітніх осібта осіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена;або 3)предметом позовує захистсоціальних,трудових,сімейних,житлових прав,відшкодування шкодиздоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом вказаної вище норми відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру є правом суду, а не його обов`язком. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №904/9117/17.

Розглянувши подане клопотання, суд не знаходить достатніх підстав, які б в розумінні ст. 136 ЦПК України з урахуванням роз`яснень п.29 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2014 року №109 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вказували на виключні обставини та надавали можливість звільнити позивача від сплати судового збору, а тому заявлене клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, враховуючи надані докази щодо доходів позивача, суд вбачає за можливе розстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до суду шляхом здійснення оплати його розміру двома платежами, один з яких необхідно сплатити на момент подання даного позову до суду, а наступний платіж до ухвалення судового рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднаного дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічні роз`яснення містить і постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.

Оскільки позовна зава містить три самостійні вимоги немайнового характеру, позивачу слід сплатити в першому платежі частину судового збору за дві вимог немайнового характеру (992,40 х 2 = 1984,80 грн), а в наступному платежі за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 992,40 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні:

отримувач коштів: ГУК у Вінн.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Крім того, суд звертає увагу на те, що на внутрішньо-переміщених осіб, які є заявниками або позивачами поширюються пільги щодо сплати судового збору передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в наступних в справах: 1) за заявамипро встановленняфактів,що маютьюридичне значення,поданих узв`язку іззбройною агресією,збройним конфліктом,тимчасовою окупацієютериторії України,надзвичайними ситуаціямиприродного читехногенного характеру,що призвелидо вимушеногопереселення зтимчасово окупованихтериторій України,загибелі,поранення,перебування вполоні,незаконного позбавленняволі абовикрадення,а такожпорушення прававласності нарухоме та/абонерухоме майно;2)у справахза позовамидо держави-агресораРосійської Федераціїпро відшкодуваннязавданої майновоїта/абоморальної шкодиу зв`язкуз тимчасовоюокупацією територіїУкраїни,збройною агресією,збройним конфліктом,що призвелидо вимушеногопереселення зтимчасово окупованихтериторій України,загибелі,поранення,перебування вполоні,незаконного позбавленняволі абовикрадення,а такожпорушення прававласності нарухоме та/абонерухоме майно(п.21,22ст.5 Закону України «Про судовий збір»). В інших випадках діють загальні норми.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.5. ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, відповідно до ст. ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.3 ст.83 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, посвідчене державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори 21 грудня 1992 року, зареєстроване в реєстрі за № 6-3286, яким визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власність по Ѕ частці в спільному майні подружжя набутому під час шлюбу. Також, просить визнати незаконним та скасувати договір дарування, посвідчений 22 грудня 1992 року державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 6-3377, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував своїй дружині ОСОБА_2 належну йому на праві власності 67/200 частини будинку з відповідною часткою господарських будівель.

Разом з тим, подана позовна заява не містить будь-яких доказів на підтвердження наведених у ній фактичних обставин щодо порушення з боку відповідача майнових прав позивача, за захистом яких остання звертається до суду. Тобто, не зазначає доказів на обґрунтування обставин, яким чином оспорюване свідоцтво яким визначено частку у праві власності на майно, придбаного подружжям під час шлюбу, в тому числі і договір дарування, призвів до порушення прав позивача як власника квартири АДРЕСА_1 , яке набуте в порядку спадкування 16 серпня 2016 року.

Крім того, позивач в позовні заяві зазначає, що відповідач користується майже усією земельною ділянкою, яка визначена для обслуговування багатоквартирного будинку, чим порушує її право як власника квартири в даному будинку, однак доказів та обставин на підтвердження викладених обставин, а саме обставини чинення відповідачем перешкод суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (несплата судового збору, зазначення та надання доказів тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Розстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за поданим позовом, розділивши його в платежах на дві частини, з яких: перша частина в розмірі 1984,80грн підлягає сплаті на момент подання позову, інша в розмірі 992,40 грн до ухвалення судового рішення по суті справи.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першої Вінницької державної нотаріальної контори та Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності, договору дарування та п. 1.8 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію господарських будівель та споруд» від 23 вересня 2010 року № 2061 - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя: