Рішення

від 20.07.2022 по справі 578/1334/21

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення

Іменем України

20 липня 2022 року

смт Краснопілля

Справа № 578/1334/21

провадження № 2/578/39/22

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді КОСАР А. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Директор Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області ЮХТА (прізвище ОСОБА_2

про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

третя особа ОСОБА_4

інші учасники судового процесу:

секретар судового засідання ЛИТВИН А. В.,

та установив:

І Історія справи

(I.) Вимоги позивача та їх обґрунтування

1.1. ОСОБА_5 /далітакож -позивач/звернулася досуду зпозовом до Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області /далі також відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Директор Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області ЮХТА (прізвище ОСОБА_2 , яким з урахуванням його уточнення просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області Ю. МИГАЛЬ №119-ОД від 08.11.2021 в частині відсторонення її від роботи; стягнути на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2022 та 12000 грн моральної шкоди. Позов мотивувала тим, що перебуває у трудових відносинах з Краснопільською гімназією Краснопільської селищної ради Сумської області. Працює у цьому навчальному закладі на посаді вчителя інформатики. Оспорюваним наказом з 08.11.2021 її відсторонено без збереження заробітної плати від роботи на час відсутності щеплення проти СОVID-19. Вважала, що цей наказ є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки порушує її конституційне право на працю, гарантоване Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, якою керувався директор закладу, як підзаконний акт, не може встановлювати обмеження прав та свобод громадян, які визначеніКонституцієюта законами України. Уряд не має законодавчих повноважень на такі обмеження відповідно достатті 64 Конституції України. Пункт 41-6 цієїпостанови, який покладає на керівника роботодавця обов`язок відсторонення працівників від роботи, суперечитьКонституції України, а тому не підлягає застосуванню.

/ас 55-63/

(2.) Процесуальні дії у справі

2.1.Ухвалою судді Краснопільського районного суду Сумської області /далі також суддя, суд/ від 06.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

2.2.На виконання ухвали суду позивач 10.12.2021 доплатила судовий збір на суму 2724 грн та направила на адресу суду позовну заяву у новій редакції.

2.3. Ухвалою судді Краснопільського районного суду Сумської області від 14.12.2022 суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у даній справі з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено з повідомленням сторін.

2.4. Протокольною ухвалою від 24.06.2022 суд визнав явку відповідача для дачі особистих пояснень.

/ас 21-22, 27,29-38,106-107/

(3.) Заяви, клопотання та аргументи учасників справи

3.1. Від позивача 03.01.2022 надійшла заява про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви.

3.2. Від третьої особи 28.12.2021надійшли письмові пояснення щодо позову.

3.3. Від відповідача 05.01.2022 надійшли письмові пояснення.

3.4. Від відповідача 18.01.2022 надійшли заперечення на уточнений позов.

3.5. Від третьої особи 20.01.2022 надійшли додаткові пояснення щодо позову.

/ас 44-45, 53-54,64-65,75-76,78/

(4.) Процесуальна позиція учасників судового провадження

4.1. Позивач підтримує позов у редакції від 03.01.2022 .

4.2. Відповідач заперечує проти уточнених позовних вимог.

4.3. Третя особа заперечує проти уточнених позовних вимог.

(4.) Обставини справи

4.1. Судом досліджені наступні докази в копіях /ас 13-18, 67,105/:

4.1.1.ТРУДОВУ КНИЖКУ Б1-11 № 4245269 на ім`я ОСОБА_1 , з якої випливає, що позивач з 12.01.2004 по теперішній час працює у Краснопільській гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області на посаді вчителя інформатики.

4.1.2. НАКАЗ Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області № 115-ОД від 13.10.2021 Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обовязковим профілактичним щепленням, з якого випливає, що позивач ознайомилася із наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

4.1.3. НАКАЗ Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області № 119-ОД від 08.11.2021 » Про відсторонення від роботи», з якого випливає, що ОСОБА_6 , вчителя інформатики, відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

4.1.4. АКТ Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області від 09.11.2021, з якого випливає, що ОСОБА_5 відмовилась у присутності комісії підписувати наказ по закладу №119-ОД від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи».

4.1.5. НАКАЗ Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області № 20-ОД від 25.02.2022 Про поновлення на роботі, з якого випливає, що на підставі наказу МОЗ від 25.02.2022 № 380 «Про зупинення дії наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153», ОСОБА_6 , вчителя інформатики, поновили на роботі з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні.

(5.) Національне законодавство

5.1. Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII, законодавство України про охорону здоров`я базується наКонституції Україниі складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

5.2. За змістом статті 5 Закону № 2801-XII, державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

5.3. Згідно з приписами пункту «г» частини 1 статті 6 Закону № 2801-XII, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

5.4. У пунктах а, б статті 10 цього Закону встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

5.5.Статтею 4Кодексу законівпро працюУкраїни /далітакож КЗпП/ визначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

5.6.Відповідно дочастини першоїстатті46КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

5.7. Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і в інших нормативно-правових актах.

5.8. У рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі №17/81-97 (№12-рп/98), зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує іКонституція України(статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. УКодексі законів про працю Українитермін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

5.9. До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

5.10. Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбаченні законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

5.11. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

5.12. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

5.13 Стаття 3 Конституції Українипроголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

5.14.Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

5.15. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-IIIвизначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

5.16. Згідно з положеннямистатті 1 Закону №1645-III, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

5.17. Положеннями частин 1, 3статті 11 Закону №1645-III, встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановленихзакономповноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

5.18. Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

5.19. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленомузаконом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (ч.ч. 2, 3 цієї статті).

5.20. Таким чином, з конструкції та змісту нормистатті 12 Закону №1645-IIIвбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

5.21. Згідно з частинами 1-3статті 27 Закону №4004-XII, профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

5.22. Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26 серпня 2021 року № 9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

5.23. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року№ 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі також - Перелік). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти; закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

5.24. Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 р. №595.

5.25. Пунктом 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці, працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу державної служби або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

5.26. З огляду на приписи частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК), суд враховує нормистатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).

5.27. Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно іззакономі є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

5.28. Частково релевантним у цьому контексті є рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України», у якому Суд сформулював висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

5.29. У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської республіки» Суд вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були «виправдані в демократичному суспільстві».

5.30. Зважаючи на приписи частини четвертої статті 263 ЦПК, суд враховує постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

5.31. У постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

(6.) Мотиви суду

6.1 Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

6.2. Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченізаконом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

6.3. Як встановлено судом, згідно Переліку № 2153 ОСОБА_3 як викладач, тобто педагогічний працівник підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

6.4. Відповідачем повідомлено позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

6.5. У зв`язку з ненаданням роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а також не пред`явлення медичного висновку про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_3 відсторонена від роботи, тобто тимчасово увільнена від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу. У зв`язку з відстороненням, заробітну плату не отримує.

6.6. Як слідує з пояснень позивача, вона щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не має та суду не надано доказів про наявність у позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

6.7. Системний аналіз нормстатті 12 Закону №1645-IIIта нормстатті 27 Закону №4004-XIIдозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

6.8. Відсутність узаконів переліку хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, коронавірусної хвороби (COVID-19), не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання може бути врегульовано іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії соціально небезпечних захворювань.

6.9. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положеньстатті 117 Конституції України.

6.10. Профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.

6.11.Щодо посиланняпозивача нате,що КЗпП не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то суд зазначає, щостаття 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленомузаконом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, що, на думку суду, має місце в даному випадку.

6.12. Право позивача на працю, визначенестаттею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудові відносини з нею не припинені і за нею зберігається робоче місце, а тимчасове обмеження її прав зумовлено самою поведінкою позивача.

6.13. У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні частини третьої статті 32 КЗпП, а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

6.14.Позивач не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

6.15. Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

6.16. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене устатті 286 Цивільного кодексу України.

6.17. Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

6.18. Можливість продовження роботи на посаді вчителя інформатики лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо.

6.19. Держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, насамперед дітей.

6.20. Інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян,стаття 3 Конституції Українимає пріоритет.

6.21.З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення, в умовах пандемії, є виправданим і таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

6.22. Отже, у даному конкретному випадку втручання у право на повагу до приватного життя у вигляді обов`язковості щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ґрунтується назаконі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

6.23. Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.

6.24. Таким чином, наказ Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області від 08.11.2021 №119-ОД «Про відсторонення від роботи у тому числі ОСОБА_1 », виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, право на працю позивача не порушує, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

6.25. Прийняття відповідачем наказу від 25.02.2022 №20-ОД «Про поновлення на роботі у тому числі ОСОБА_1 » не може бути підставою для закриття провадження в справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки спір між сторонами продовжує існувати. Так, позивач наполягає на допуску його до роботи з часу відсторонення від роботи, тобто з 08.11.2021, а відповідач не скасував оспорюваний наказ, а лише зупинив його дію на час воєнного стану в Україні, та допустив позивача до виконання трудових обов`язків з 25.02.2022. Отже, після завершення воєнного стану в Україні, відновиться дія наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на час відсутності у неї щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

(7.) Розподіл судових витрат між сторонами

7.1. Судові витрати пов`язані з розглядом справи залишити за позивачем.

Керуючись ст. 258, 263, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

Ухвалив:

1. Відмовити повністю в позові ОСОБА_7 до Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Директор Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області ЮХТА (прізвище ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

2. Судові витрати пов`язані з розглядом справи залишити за позивачем.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

7. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Сумського апеляційного суду або через Краснопільський районний суд Сумської області.

8. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

9. Інформація про сторони та інших учасників справи:

10.Позивач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

11.Відповідач: Краснопільська гімназія Краснопільської селищної ради Сумської області, місце знаходження юридичної особи: вул. Сумська, номер будинку 4 смт Краснопілля Сумського району Сумської області, 42400; ЄДРПОУ 33245822.

12. Третя особа: Директор Краснопільської гімназії Краснопільської селищної ради Сумської області ЮХТА (прізвище ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

13. Повне рішення суду складено 25 липня 2022 року.

Суддя А.І. КОСАР