Рішення

від 25.07.2022 по справі 520/1047/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 липня 2022 р. справа № 520/1047/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (код ЄДРПОУ 37763844, 61001, м. Харків, вул. Металіста, б.10) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00203130727 від 29.09.2021, яке винесене відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 212593,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 170075,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 42518,75 грн.;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00203150727 від 29.09.2021, яке винесене відповідачем, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 616917, 00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 05.11.2021 КП «ХРБП» отримало поштою від ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України податкові повідомлення-рішення №00203130727 від 29.09.2021 та№ 00203150727 від 29.09.2021. 18.11.2021 позивачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення в досудовому порядку, шляхом подання скарги до ДПС України. 30.12.2021 позивач отримав поштою Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.12.2021 № 29121/6/99-00-06-01-03-06 відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують права, свободи та інтереси позивача. Позивач, вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є незаконними, не відповідають дійсним обставинам справи і прийняті з порушенням податкового законодавства та суперечать йому у зв`язку з невірним застосуванням норм Конституції України, Податкового кодексу України, іншого діючого законодавства та судової практики. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (далі - КП «ХРБП») зареєстровано в якості юридичної особи 03.08.2011 року, перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області, позивач є платником податку на додану вартість з 19.03.2012 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 15.07.2021 №9552, №9553, №9554, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 41. ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1. п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у зв`язку надходженням листа ДПС України від 07.05.2021 №10626/7/99-00-07-02-01-07G (вх. до ГУ ДП від 07.05.2021 № 2437/8), яким доведений перелік суб`єктів реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених в межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини - Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ), прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», на підставі наказу від 05.07.2021 №4953-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» фахівцями ГУ ДПС у Харківській області в період з 15.07.2021 року по 23.07.2021 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (код ЄДРПОУ 37763844) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «СБ Рембудсервіс» (код ЄДРПОУ 14061407) за серпень, вересень 2019 року, червень, жовтень 2020 року, ТОВ «Астер-В» (код ЄДРПОУ 32952208) за серпень, жовтень 2019 року, ТОВ «Харківжитлобуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 32952323) за березень, червень, липень серпень, вересень, жовтень, грудень 2019 року, ТОВ «Грейтінстал» (код ЄДРПОУ 33835726) за травень 2019 року, ТОВ «СК Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 37263520) за серпень 2019 року ТОВ «СК ДМ» (код ЄДРПОУ 38257900) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, за січень, лютий, травень, липень, вересень, грудень 2020 року, ТОВ «Будпромсистема» (код ЄДРПОУ 40216114) за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад грудень 2019 року, ПП «Харківстартстрой» (код ЄДРПОУ 40400532) за серпень, вересень, жовтень 2019 року, ТОВ «Корнекс Індастрі» (код ЄДРПОУ 43094191) за січень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року, ТОВ «Будтехком Плюс» (код ЄДРПОУ 43334075) за лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, ТОВ «БП КТК» (код ЄДРПОУ 43526466) за липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вересень 2020 року, ТОВ «Хевіметал» (код ЄДРПОУ 39072690) за березень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 30.07.2021 року №13113/20-40-07-27-06/37763844, за висновками якого встановлено порушення КП «ХРБП»:

1. вимог абз. «а» п. 198.1 ст.198. абзаців першого і другого п. 198.3. п. 198.6 ст.198. п.200.1. п. 200.2. п. 200.4. ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на всього у сумі 786992 грн.. у т. ч. за червень 2019 року у сумі 250512 , за липень 2019 р. у сумі 536480 грн. Вищезазначене призвело до:заниження суми податку на додану вартість . що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 170075 грн., в т.ч. за липень 2019 р. у сумі 170075 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на суму 616917 грн., у т.ч. за липень 2019 року на суму 616917 грн.

2. перевіркою КП «ХРБП» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») за березень 2019 року (включених до податкового кредиту червня 2019 р.). ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») за травень 2019 р. (включених до податкового кредиту липня 2019 р.).

Заперечення позивача, подані на Акт перевірки залишені контролюючим органом без задоволення, а висновки акту залишені без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Харківській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №00203130727 від 29.09.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 212593,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 170075,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 42518,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00203150727 від 29.09.2021, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 616917,00 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 18.11.2021 року позивачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення в досудовому порядку, шляхом подання скарги до ДПС України та 30.12.2021 року позивач отримав поштою Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.12.2021 № 29121/6/99-00-06-01-03-06 відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДПС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лавіна-2005» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання послуг з озеленення територій, поточних та капітальних ремонтів: Договір 59(6) С від 18.04.2019, №59(7) С від 18.04.2019, №59(8) С від 18.04.2019, №59(9) С від 18.04.2019, №59(10) С від 18.04.2019, №59(11) С від 18.04.2019, ТР8-156/19 С від 24.04.19, ТР8-162/19 С від 24.04.19, ТР1-299/19 С від 24.04.19, ТР1-300/19 С від 24.04.19, ТР1-301/19 С від 24.04.19, ТР1-302/19 С від 24.04.19, ТР4-53/19 С від 27.03.19, КР-47/19 С від 27.02.2019, КР-42/19 С від 27.02.2019, КР-45/19 С від 27.02.2019.

Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Сфера-А» були укладені договори підряду (субпідряду) на виконання поточних та капітальних ремонтів: КР-217/18 С від 08.06.2018, КР-408/18 С від 27.11.2018, КР-409/18 С від 28.11.2018, ТРЯ1-71/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-72/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-73/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-74/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-75/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-31/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-32/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-33/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-34/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-35/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-36/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-37/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-71/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-72/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-73/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-74/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-75/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-24/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-25/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-26/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-27/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-28/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-29/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-30/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-31/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-32/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-33/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-34/19 С від 21.02.2019, ТРЯ2-35/19 С від 21.02.2019, ТРЯ3-6/19 С від 21.02.2019, ТРЯ3-7/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-76/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-77/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-5/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-6/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-7/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-8/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-78/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-79/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-80/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-81/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-82/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-83/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-58/19 С від 21.02.2019, ТРЯ 1-59/19 С від 21.02.2019, ТРЯ 1-60/19 С від 21.02.2019, ТРЯ 1-61/19 С від 21.02.2019, ТРЯ 1-62/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-63/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-84/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-85/19 С від 21.02.2019, ТРЯ5-86/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-9/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-10/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-11/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-12/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-13/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-14/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-15/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-16/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-17/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-18/19 С від 21.02.2019, ТРЯ6-19/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-20/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-21/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-22/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-23/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-24/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-25/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-26/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-27/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-28/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-29/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-1/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-2/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-3/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-4/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-5/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-6/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-7/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-8/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-9/19 С від 21.02.2019, ТРЯ9-10/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-64/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-65/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-66/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-67/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-68/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-69/19 С від 21.02.2019, ТРЯ1-70/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-38/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-39/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-40/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-41/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-42/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-43/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-44/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-45/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-46/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-47/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-48/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-49/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-50/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-51/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-52/19 С від 21.02.2019, ТРЯ8-53/19 С від 21.02.2019, ТРЯ4-30/19 С від 21.02.2019.

Зміст зазначених договорів, наявних в матеріалах справи, є аналогічним хоча і стосуються різних об`єктів здійснення ремонту. Так, договорами визначено, що підрядник зобов`язується надати замовникові послуги з поточного ремонту відповідного об`єкту, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Склад та види послуг з поточного ремонту відображаються у договірній ціні. Сторонами визначено якість послуг, які мають бути надані підрядником замовнику. Судом встановлено, що договорами визначено ціну договору та одночасно передбачено, що ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

На виконання договорів були складені первинні документи: (кошторисна документація - локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки: довідки про вартість виконаних робіт (кб-3): акт прийомки виконаних робіт (кб-2в), податкові накладні, банківські виписки на оплату робіт; акти надання генпідрядних послуг; документів на підтвердження передання матеріалів в роботу підрядникам (акти прийому передачі матеріалів): договори підряду, які в свою чергу буди укладені між позивачем із замовниками робіт - Департаментом житлового господарства ХМР, та аналогічні первинні документи на їх виконання. Всі зазначені докази надаватися під час перевірки та містяться в матеріалах справи.

Перевіркою правомірності та повноти визначення податкових зобов`язань у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до наданих документів встановлено, що КП «ХРБП» здійснює виконання ремонтно - будівельних робіт з поточного та капітального ремонту багатоквартирних житлових будинків, розташованих у м. Харкові, та надання послуг з озеленення територій та утримання зелених насаджень відповідно до укладених Договорів Підряду з Замовником - Департаментом житлового господарства Харківської міської ради.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що ГУ ДПС у Харківській області посилається на податкову інформацію, наявну в інформаційних базах даних податкового органу, відносно ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005»), якою не підтверджено проведення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за перевіряємий період та інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка начебто свідчить про те, що ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, фахівці контролюючого органу дійшли висновку, що перевіркою КП «ХРБП» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») за березень 2019 року (включених до податкового кредиту червня 2019 р.), ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») за травень 2019 р. (включених до податкового кредиту липня 2019 р.).

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а, від 06.07.2022 року по справі №340/1139/20.

Щодо посилання відповідача про відсутність будівельної ліцензії у контрагентів ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005»), суд зазначає, що згідно ст. 7 ЗУ № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Згідно ст. 4 ЗУ № 687-XIV "Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно- будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Тобто ліцензуванню підлягають не будь-які будівельні роботи, а лише роботи з будівництва, а саме: нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

У відповідності до обставин даної справи ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») виконували на замовлення позивача роботи з поточного ремонту. Робіт з будівництва (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) вказані контрагенти не виконували. Даний факт відображено відповідачем в акті перевірки та не оспорюється ним. Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства роботи з поточного ремонту не охоплюються терміном «будівництво», а тому виконання робіт з поточного ремонту не потребує ліцензування.

З приводу доводів податкового органу про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

У постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. № 2379/12/13-12 вказано, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Таким чином, в такого роду спорах, посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще немає вироку по справі - не є належним доказом.

Суд вказує, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а вказав, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За твердженнями представника у відзиві на адміністративний позов та згідно акту перевірки, відповідно до відкритих джерел інформації, Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ПП «Грейтінстал» та ТОВ «Сфера-А» є фігурантами кримінального провадження від 10.12.2019 №32019160000000085; ПП «Грейтінстал» є фігурантом кримінального провадження від 28.11.2019 №42019221070000241.

Однак, будь-яких обвинувальних вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача контролюючим органом не надано та судом не виявлено.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відносно контрагентів позивача не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12, від 20 березня 2019 року у справі № 813/1979/15, від 22 липня 2020 року у справі № 620/3925/18, унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.07.2022 року по справі №320/2452/20.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд приходить до висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних та податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо «фіктивності» його контрагента не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Отже висновки акту перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Окремо суд зазначає, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Сфера-А» за інший період були предметом дослідження судами в межах справи №520/2499/2020, за наслідками розгляду судами встановлено фактичне виконання аналогічних договорів, тобто господарські взаємовідносини між сторонами мають триваючий та реальний характер.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005») не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов`язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Вказане в повній мірі спростовує висновки акту перевірки та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Хевіметал» (попередня назва ТОВ «Сфера-А») та ТОВ «Грейтінстал» (попередня назва ТОВ «Лавіна-2005»).

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача по дослідженим правовідносинам, висновки акту перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій. Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 року у справі №140/2715/18.

За досліджених під час судового розгляду справи обставин, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області №00203130727 та №00203150727 від 29.09.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (код ЄДРПОУ 37763844, 61001, м. Харків, вул. Металіста, б.10) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00203130727 від 29.09.2021, яке винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 212593,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 170075,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 42518,75 грн..

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №00203150727 від 29.09.2021, яке винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 616917, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (код ЄДРПОУ 37763844, 61001, м. Харків, вул. Металіста, б.10) судовий збір у сумі 12442 (дванадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 66 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.07.2022 року.

Суддя Біленський О.О.