Ухвала

від 19.07.2022 по справі 201/15400/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15400/16-ц

Провадження № 2-зз/201/35/2022

УХВАЛА

19 липня 2022 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності, відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності, відшкодування шкоди.

07 липня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бардаченко Д.В. звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, посилаючись на те, що справа розглядається вже 6 років та відповідач ОСОБА_1 позбавлений можливості вільно розпоряджатися та користуватися своїм нерухомим майном. При цьому він позбавлений не тільки можливості вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, але й вищезазначеною ухвалою його фактично позбавили навіть права користування даною квартирою, адже заборонили реєструвати місце проживання будь-яких осіб у спірній квартирі, та вже 6 років він не тільки не може вільно розпоряджатися належним йому нерухомим майном але й не може ним і користуватися. Зазначав, квартира перебуває у володіння ОСОБА_1 та вибула з володіння подружжя ОСОБА_5 , тому єдиним можливим способом захисту був віндикаційний позов. Подружжя ОСОБА_5 (кожен окремо від іншого), вже зверталися до суду із такими позовами, але у задоволенні цих позовів було відмовлено як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_6 у витребуванні спірної квартири з володіння ОСОБА_1 рішеннями судів від 21.06.2017 року у справі № 201/15400/16-ц, та від 22.06.2018 року у справі № 201/15333/17. Ці рішення які набрали законної сили, справи були переглянуті судами усіх інстанцій.

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Дрозд Р.Ю. подав до суду письмові заперечення проти заяви про скасування заходів забезпечення позову, у яких посилався на те, що відповідач ОСОБА_7 втретє звертається до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року, посилаючись на ту обставину, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року, яке набуло законної сили, вирішено питання про витребування спірної квартири, чому вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції, який залишив наведений захід забезпечення, при цьому, всупереч ч.6 ст. 158 ЦПК України представник відповідача нові обставини не доводить для задоволення його клопотання. Позовні вимоги за цією справою пов`язані із визнанням як не правомірності реєстрації права власності відповідачем, так і поновлення порушеного права власності позивачки та є невирішеним, а твердження про зворотне представником відповідача спростовується висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27 червня 2018 року по цій справі. Наявність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 825 360,00 грн. також вказують на необхідність забезпечення позову. Існування обмеження права користування житлом, як і доводи про отримання відповідачем збитків через наявність обмежень, суперечить матеріалам справи та поданим раніше відповідачем відзивам. Саме через дії відповідача ОСОБА_7 здійснюється збільшення строків розгляду зазначеної справи, через що його посилання на тривалий розгляд справи не може бути визнано правомірним. Відчуження ОСОБА_7 квартири право власності на яку просить визнати позивач та незаконність придбання якої з торгів, які було проведено на підставі скасованої ухвали суду про порушення справи про банкрутство, що призводить і до незаконності таких торгів та дій вчинених внаслідок їх проведення, зокрема, видачі свідоцтва, реєстрації права власності за відповідачем, призведе до порушення права позивача на ефективний судовий захист, який гарантовано не лише національним законодавством, а і ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є недопустимим.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко Д.В. подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Дрозд Р.Ю. подав до суду заяву про проведення судового засідання без застосування технічних засобів фіксації, проти задоволення заяви заперечував.

За таких обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову, заперечення проти цієї заяви та наявні матеріали, суд, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Водночас, заходи забезпечення можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, визначених ст.149 ЦПК України, та мають бути співмірними з позовними вимогами і адекватними.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову (та його подальшого збереження, якщо таке забезпечення позову вже застосовано), суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

В даному випадку, як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 , відшкодування шкоди, завданої їй через незаконне заволодіння відповідачем її майном, що знаходилося в цій квартирі. На даний час розгляд справи триває.

08 листопада 2016 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального окружу Джурук Н.В., Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А.), про визнати недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності задоволено.

До набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі № 201/15400/16ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (треті особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального окружу Джурук Н.В., Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А.) про визнати недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності - накладено заборону на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 212352312101, загальною площею 265,1 кв.м., житловою площею 186,6кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 лютого 2017 року заяву ОСОБА_2 про заміну способу забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним протоколу загальних зборів № 7 від 15 червня 2016 року, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задоволено частково.

Заборонено територіальним підрозділам Державної міграційної служби України проводити реєстрацію будь-яких фізичних осіб в спірній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, тощо проводити реєстрацію зміни власника на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонено третім особам без виключення проводити примусову реалізацію майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . У задоволені інших вимог заяви ОСОБА_2 про заміну виду забезпечення позову - відмовлено.

По справі дійсно, вже двічі стороною відповідача подавалися заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Зокрема ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2018 року зазначену заяву ОСОБА_1 задоволено та заходи забезпечення позову скасовано.

ОСОБА_2 із ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2018 року не погодилась та подала апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції 21 березня 2018 року задовольнив, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2018 року скасував, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив. В обґрунтування своєї постанови щодо задоволення апеляційної скарги на ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що потреба в заходах забезпечення позову залишилась, оскільки розгляд справи триває (а.с.167-174 першого тому виділених матеріалів).

Вдруге відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову 16.08.2018 року, проте суд першої інстанції ухвалою від 11 жовтня 2018 року в задоволенні цього клопотання відмовив, та, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції, зроблений у його постанові від 21 березня 2018 року, теж послався на те, що потреба в заходах забезпечення позову залишилась, оскільки розгляд справи триває (т.5 а.с.200).

Водночас слід зазначити, що дана справа, що розглядається, об`єднана із справою №201/18192/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та витрат, пов`язаних із зникненням та зіпсуванням речей позивачки із квартири АДРЕСА_1 після набуття права власності на неї відповідачем (об`єднаній справі присвоєно єдиний номер №201/15400/16-ц). При цьому, у рамках справи № 201/18192/17 22 грудня 2017 року (ще до її об`єднання в єдине провадження із справою що розглядається №201/15400/16-ц), судом першої інстанції теж було задоволено заяву позивачки та вжито заходів забезпечення позову - зазначену квартиру арештовано до набрання рішенням по справі законної сили.

Проте, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року заходи забезпечення позову було скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено (а.с.38 другого тому виділених матеріалів).

Аналізуючи доводи представника позивача, що предметом розгляду по даній справі є позовні вимоги про: визнання права власності на квартиру, визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, суд не може з цим погодитись, та вважає такі доводи помилковими, виходячи з наступного.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. по справі №201/15400/16-ц закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та поновлення реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. (по справі 201/15400/16-ц) позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У позовних вимогах про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09.11.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15.06.2016р. № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. скасовано в частині закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. залишено без змін.

Тому, предметом розгляду по даній цивільній справі є лише позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року по справі №201/15400/16 обмеження у користуванні квартирою ОСОБА_1 не встановлено, як і не обмежено право відповідача здійснювати реєстрацію права проживання, надання житлового приміщення у найм.

Судом також встановлено за матеріалами справи що розглядається і перевірено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень України наступне.

07.11.2016 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Кононенко С.А.) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Під час розгляду указаної справи було встановлено, серед іншого, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016р. у справі № 201/6047/16-ц скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р., яким визнано за позивачем право власності на спірну квартиру, та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, позивач просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.05.2016р. від її імені ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. за реєстровим №568; договір іпотеки, укладений 09 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим №3465; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, та витребувати цю квартиру із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12.10.2016р. Правобережною товарною біржею з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири АДРЕСА_1 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру, виданого 28.10.2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_1 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_1 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. (по справі 201/15400/16-ц) позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У позові ОСОБА_2 про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09.11.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15.06.2016р. № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.20і7р. скасовано в частині закриття провадження частині позовних вимог до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки позов про визнання публічних торгів недійсними пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від установленого законом порядку проведення торгів, то обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають. У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, на виконання якого такі торги були проведені. Ураховуючи, що за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, вимоги позивача, про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасними. Безпідставними також є позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15.06.2016р. на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, оскільки пред`явлення ОСОБА_2 позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства не є належним способом захисту у розумінні статті 16 ЦК України. Позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 09.11.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки кінцевим строком погашення заборгованості за договором позики, забезпеченої іпотекою, є 09.05.2017р.; заборгованість за позикою на час розгляду справи судом не повернута, а тому іпотекодержатель набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, встановленому цим Законом.

За наслідками оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку ОСОБА_2 , постановою Верховного Суду від 27.06.2018р по справі № 201/15400/16-ц (провадження № 61-2904св18) рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. залишено без змін.

Постанова оскарженню не підлягає, тобто є остаточною.

Отже, остаточним судовим рішенням, яке набрало на момент розгляду указаного клопотання про скасування арешту, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння останнього та визнання недійсним договору іпотеки, укладеного ОСОБА_1 із ОСОБА_4 .

Також ОСОБА_2 подавалася заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. про закриття провадження у часині вимог до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2018р. по справі № 201/15400/16, залишеною без змін поставною Дніпровського апеляційного суду від 26.12.2018р. - у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження на вказані ухвалу і постанову судів першої та апеляційної інстанції.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2018р. у справі № 201/15333/17, яке набрало законної сили 26.09.2018р., у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки - позов задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 09.11.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького МНО Ганночкою О.В. за реєстровим номером № 3465. Визнано недійсним договір позики від 09.11.2016р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У іншій частині позовних вимог - про витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 квартири - відмовлено, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. по справі №201/15400/16-ц вже відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 квартири. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій вже надано правову оцінку вказаним обставинам, яка зводиться до того, що позов є передчасним без скасування торгів за якими було набуто право власності, а за положенням ч. 2 ст. 388 ЦК України неможливо витребувати майно, що придбано добросовісним набувачем з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення.

Також, у лютому 2019 року ОСОБА_6 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надалі справа була передана до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016 року, акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016 року, договору купівлі продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016 року, справа № 335/1595/19. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020 року було відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні його позовних вимог до ТОВ «СІЛЬГОСПТАНДЕМ», Правобережної товарної біржі, треті особи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016 року, акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016 року, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016 року. Дане рішення суду було змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021 року в частині правового обґрунтування, а в іншій частині рішення було залишено без змін, рішення набрало законної сили 28.01.2021 року.

11.02.2021 року ОСОБА_6 повторно звернувся з аналогічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , ТОВ «СІЛЬГОСПТАНДЕМ», Правобережної товарної біржі про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016 року, акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016 року, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 28.10.2016 року. На даний час справа розглядається в суді першої інстанції.

Аналізуючи зазначене, з приводу посилань представника позивача на ту обставину, що саме відповідач ОСОБА_1 22 травня 2020 року подав клопотання в якому просив зупинити провадження за цією справою на час розгляд справи N335/1595/19 внаслідок чого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2020 року провадження по справі було зупинено та саме дії відповідача ОСОБА_1 призвели до збільшення строків розгляду зазначеної справи, через що його посилання на триваючий розгляд справи не може бути визнано правомірним.

Суд зазначає, що дане твердження не може бути взято до уваги, адже ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2020 року позивачем не оскаржувалася в апеляційному порядку (він не реалізував своє право на апеляційне оскарження, а отже погодився з такою ухвалою). Більш того рішення суду по цивільній справі N335/1595/19 було змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021 року по справі № 335/1595/19 в частині правового обґрунтування, а в іншій частині рішення було залишено без змін, в касаційному порядку рішення та постанова не оскаржувалися та рішення по цивільній справі № 335/1595/19 набрало законної сили 28.01.2021 року.

Натомість, позивач, після набрання рішенням по справі № 335/1595/19 законної сили не подав до суду клопотання про відновлення провадження по справі, а саме відповідач ОСОБА_1 , 07.12.2021 року звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження по даній справі, що свідчить про його зацікавленість у не затягуванні розгляду даної справи. А позивач не виконав свого процесуального обов`язку повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, що свідчить про його заінтересованість в затягуванні розгляду справи.

Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що відповідач вводить суд в оману з приводу того, що твердження представника відповідача щодо остаточного розгляду справи у справі №335/1595/19 за позовом ОСОБА_6 також не відповідає фактичним обставинам виходячи з наступного.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020 року було відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні його позовних вимог до ТОВ «СІЛЬГОСПТАНДЕМ», Правобережної товарної біржі, треті особи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016 року, акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016 року, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016 року. Дане рішення суду було змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021 року в частині правового обґрунтування, а в іншій частині рішення було залишено без змін, в касаційному порядку рішення та постанова не оскаржувалися та рішення набрало законної сили 28.01.2021 року.

Та обставина, що ОСОБА_6 звернувся повторно з аналогічним позовом з приводу якого була відкрита нова цивільна справа № 201/1567/21, жодним чином не впливає на остаточність розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 по цивільні справі №335/1595/19, остаточне рішення в якій набрало законної сили.

Натомість, як раз та обставина, що ОСОБА_6 звернувся повторно з аналогічним позовом з приводу того самого предмету спору та з тих самих підстав до Жовтневого районного суду свідчить про зловживання останнім наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 44 ЦПК України встановлено неприпустимість зловживання сторонами наданими їм процесуальними правами. Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що у випадку подання скарги, заяви, клопотання яке визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до положень ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Тому, суд також вважає, що в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_2 наявні ознаки зловживання наданими їм процесуальними правами, які виражаються в поданні однакових за своїм змістом позовних заяв з приводу одного й того самого предмета спору, як з боку ОСОБА_6 так й з боку ОСОБА_2 , враховуючи ту обставину, що постановою Верховного Суду від 27.06.2018р по справі № 201/15400/16-ц було відмовлено ОСОБА_2 в витребуванні спірної квартири від ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд звертає увагу на те, що в силу приписів ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також не можна оминути увагою й приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», мають застосовуватись при розгляді справ як джерело права.

Так, відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, будь-яке втручання у право власності повинне бути законним.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні «Edwards проти Мальти» від 24.10.2006 р. зазначив, що має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що насамперед, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід`ємною частиною всіх статей Конвенції (див. рішення у справі «Амуур проти Франції» (Amuur v. France), від 25 червня 1996 року, пункт 50, Збірник 1996-III, та згадане рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 58).

Оскільки другий абзац статті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M.S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28 червня 2018 року).

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (див. рішення у справі «Лекіч проти Словенії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018 року, з подальшими посиланнями на практику Суду).

В справі «Узан та інші проти Туреччини» Суд зазначив, що судове провадження, яке стосується права на повагу до майна, повинне надавати зацікавленій особі можливість пояснити її справу компетентним органам влади з метою ефективного оскарження заходів. Таким чином, обмеження прав, викладених у статті 1 Протоколу № 1, не можуть бути обґрунтовані за відсутності змагального судового розгляду, який відповідає принципу рівності сторін. Отже, призначення і автоматичне збереження заходів накладення арешту щодо власності заявників відповідно до національного законодавства на єдиній підставі того, що деякі з них були пов`язані з керівниками банку і іншими особами, були несумісними з цими принципами. Вони перешкоджали встановити баланс між законною метою, яка лежить в основі, та правами осіб, які постраждали від санкцій.

За таких підстав ЄСПЛ дійшов висновку, що органи влади Туреччини не встановили «справедливий баланс» між обов`язками інтересу суспільства та вимогами захисту права заявників на повагу до їх власності. Отже, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Тому враховуючи ту обставину, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою, Жовтневого районного суду по справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016 року у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб спірної квартири були змінені ухвалою Жовтневого районного суду по справі № 201/15400/16-ц від 06.02.2017 року, на заборону територіальним підрозділам Державної міграційної служби України проводити реєстрацію будь-яких фізичних осіб в спірній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав, в тому числі державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, тощо проводити реєстрацію зміни власника на квартиру АДРЕСА_2 ; заборонено третім особам без виключення проводити примусову реалізацію майна, а саме квартири АДРЕСА_2 суд дійшов висновку, що подане клопотання підлягає частковому задоволенню так-як раніше вжиті заходи забезпечення позову були змінені іншими заходами забезпечення позову та перестали існувати в їх первинному вигляді, а саме в частині скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Жовтневого районного суду по справі №201/15400/16-ц від 08.11.2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб квартири АДРЕСА_3 (до переобладнання квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та припинення обтяження, номер запису про обтяження 17461367 від 16.11.2016 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 156, 158, 260, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Жовтневого районного суду по справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем", Правобережної товарної біржі, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Наталя Володимирівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності задовольнити частково.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою, Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016 року у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб квартири АДРЕСА_3 (до переобладнання квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та припинити обтяження, номер запису про обтяження 17461367 від 16.11.2016 року.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев