Постанова

від 13.07.2022 по справі 544/71/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/71/22 Номер провадження 22-ц/814/1499/22Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

За участю секретаря Владімірова Р.В.,

Розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 березня 2022 року, в складі судді Ощинської Ю.О., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення боргу за договором оренди,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45300,35 грн., 3% річних в розмірі 1841 грн., пеню в розмірі 10310,93 грн., а всього 57452,28 грн. В подальшому, надавши розрахунок понесених судових витрат, просила стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що вона, з липня 2019 року в порядку спадкування є власником земельної ділянки площею 5,2696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008) після смерті ОСОБА_2 , яка при житті у вересні 2015 року уклала з відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки терміном до 31.12.2025.

З часу набуття позивачем права власності на землю товариство не сплачувало орендну плату, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди, який було розірвано рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року, що набрало законної сили 29 вересня 2021 року.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено факт невиплати підприємством орендної плати впродовж 2019-2020 років.

Одночасно, вказувала про невиплату орендної плати в 2018 та в 2021 роках.

Вказані порушення орендарем її прав як орендодавця стали підставою для звернення до суду для стягнення невиплаченої орендної плати з застосуванням санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України та пені.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 березня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції в розмірі 45300,35 грн., 3% річних в розмірі 1841 грн. та пеню в розмірі 10310,93 грн., а всього на загальну суму 57452, 28 грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» на користь ОСОБА_1 сплачений останньою при зверненні з позовом до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішення суду обґрунтовано доведеністю позивачем факту невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної виплати орендної плати та наявністю в зв`язку з цим підстав для стягнення заборгованості по орендній платі із застосуванням санкцій ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних, індексу інфляції та пені.

Не погодившись з вказаним рішенням, СТОВ «Дружба - Нова» подало апеляційну скаргу, в якій,посилаючись наневідповідність висновківсуду обставинамсправи,порушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши орендну плату в сумі 24139,58 грн, без урахування податків та зборів, інфляційні втрати в сумі 3109,88 грн, 3% річних в сумі 1030,27 грн.

Зокрема вказує на відсутність правових підстав для стягнення пені як неустойки, яка не передбачена умовами договору, з огляду на не встановлений законодавством її розмір.

Вказує на безпідставність стягнення орендної плати за 2018 рік, яка була перерахована попередньому власнику ОСОБА_2 в сумі 15080,08 грн.

Також зазначає, що розмір орендної плати, що підлягає стягненню необхідно визначати без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом від16липня 2019року виданогодержавним нотаріусомПирятинської державноїнотаріальної контори,після померлої ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 5,2696 га з кадастровим номером 5323880400:00:029:0008, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Білоцерківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

02 вересня 2015 року між попереднім власником землі ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном до 31 грудня 2025 року.

Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстроване за СТОВ «Дружба-Нова» у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17.11.2015 №26216799.

Несвоєчасна виплата орендної плати за 2019-2020 р.р. стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання договору оренди землі внаслідок систематичного невиконання орендарем обов`язку по її сплаті.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 29 вересня 2021 року, розірвано договір оренди б/н від 02 вересня 2015 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5323880400:00:029:0008), право оренди відносно якої зареєстроване за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» у відповідності до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області Артюхова C.B. від 17 листопада 2015 року №26216799.

Зважаючи на встановлені судом обставини щодо невиплати товариством орендної плати протягом 2019-2020 років, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до СТОВ «Дружба-Нова», в якому поставила вимогу про стягнення орендної плати з врахуванням норм ст. 625 ЦК України та пені.

При цьому позивач зазначила про невиконання орендарем свого обов`язку по виплаті орендної плати за 2018 рік та 2021 рік, які також підлягають стягненню в примусовому порядку.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача та наявність підстав для застосування норми ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення 3% річних та інфляції, та стягнення пені.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаним висновком суду.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

Частиною 2 ст. 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом 4.1 договору оренди орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, що в грошовому виразі складає 10927,59 грн. за 1 повний рік користування.

Пунктом 4.4 договору орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня за поточний календарний рік.

Також пунктом 13.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором визначено, що сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та договору.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами, що позивач з липня 2019 р. в порядку спадкування є власником земельної ділянки після смерті попереднього власника ОСОБА_2 , яка за життя уклала договір оренди земельної ділянки з СТОВ «Дружба-Нова».

Заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 2018 р. відповідач зазначав, що підприємством попередньому власнику землі ОСОБА_2 орендна плата була перерахована, що доводиться належними доказами. Також представник товариства заперечував нарахування та стягненні пені як неустойки за прострочення виконання зобов`язання, яка не передбачена ні умовами самого договору, ні нормами спеціального законодавства.

Врахувавши доведеність факту існування заборгованості по невиплаченій орендній платі впродовж 2019 2020 років, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув на корись позивача своєчасно не виплачену орендну плату.

Разом з тим, суд прийшов до помилкового висновку про існування заборгованості по невиплаченій орендній платі за 2018 рік.

Так, поза увагою суду залишились заперечення відповідача та надані ним докази про здійснення виплати попередньому власнику земельної ділянки ОСОБА_2 орендної плати шляхом поштового переказу.

Крім того, факт виплати орендної плати орендодавцю ОСОБА_2 за 2018 рік доводиться інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України, на яку посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень.

Між тим, будь-яких належних та допустимих доказів існування заборгованості по орендній платі за 2018 р. позивачем суду взагалі не надано, а відтак суд безпідставно погодився з доводами позивача про існування такої заборгованості та помилково стягнув її з товариства.

Одночасно, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині нарахування пені за несвоєчасну виплату орендарем орендної плати за 2019 р. та 2020 р.

Так, задовольняючи вимоги в цій частині суд послався на норми п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, якими визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та ч. 2 ст. 551 ЦК України, де встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Однак, як вбачається із змісту самого договору оренди землі, сторони при його укладанні не визначили такої відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання як пеня та її розмір.

Не містять такого виду відповідальності і норми спеціального Закону України «Про оренду землі», тоді як положення Цивільного Кодексу України визначають лише загальні умови забезпечення виконання зобов`язання (ст.548 ЦК України), до яких відноситься неустойка (пеня ) в разі якщо таке виконання зобов`язання встановлено договором або законом.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався та без достатніх правових підстав застосував до орендаря відповідальність у вигляді пені як неустойки.

В іншій частині, встановивши порушення умов договору щодо не виплати орендної плати як простроченого грошового зобов`язання, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до виниклих правовідносин штрафні санкції передбачені ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, оскільки суд нарахував індекс інфляції та 3% річних і на суму орендної плати за 2018 рік, яка не підлягає стягненню, що в свою чергу вплинуло на загальний розмір визначених до стягнення сум, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити судове рішення, шляхом їх зменшення на 10927,53 грн. в якості орендної плати за 2018 р. та відповідно внаслідок зменшення застосованих на підставі ст. 625 ЦК України санкцій, обрахувавши їх не з суми з зазначеної в позовній заяві, а і з суми прострочення виконання зобов`язання впродовж 2019-2020 та за 9 місяців 2021 року.

Що стосується посилання апелянта на необхідність стягнення суми орендної плати без урахування податків та зборів, колегія суддів не може прийняти його до уваги як помилкове.

За приписами п. 170.1.1. ч. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Таким чином при перерахуванні стягнутої на підставі рішення суду орендної плати орендар (боржник у виконавчому провадженні) зобов`язаний утримати з неї та сплатити у передбаченому законодавством порядку ПДФО та ВЗ.

Відповідач як податковий агент при виконанні даного рішення суду зобов`язаний буде самостійно нарахувати, утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі до бюджету від імені та за рахунок платника податку від стягнутої суми.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, зміню рішення або ухвалюю нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутих на користь позивача коштів та відмову в задоволенні вимоги про стягнення пені, у відповідності до норм ст. 141 ЦПК України підлягає зменшенню і стягнутий рішенням суду на користь ОСОБА_1 судовий збір.

З огляду на задоволення позову на 59,4%, саме у вказаному розмірі підлягає стягненню (шляхом зменшення) судовий збір сплачений при подачі позовної заяви (59,4% від сплаченого судового збору 992,40 грн. становить 589,68 грн.).

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалося вище, в зв`язку зі зміною рішення суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на 59,4%, у вказаному розмірі підлягають пропорційному стягненню на користь позивача і витрати на професійну правничу допомогу, що в даному випадку складатиме не 6000 грн. а 3565,20 грн.

В зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги СТОВ «Дружба-Нова», з позивача на користь товариства підлягає стягненню 604,37 грн. (40,6% від сплачених 1488,60 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 березня 2022 року змінити, зменшивши стягнуту з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції з 45300,35 грн. до 33108,19 грн., стягнуту суму 3% річних з 1841 грн. до 1030,27 грн. та визначену судом загальну суму з 57452,28 грн. до 34138,46 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.

Зменшити стягнутий з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 за рішенням суду судовий збір з 992,40 грн. до 589,68 грн.

Зменшити стягнуті з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу з 6000 грн. до 3565,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» витрати понесені при подачі апеляційної скарги відповідно до задоволених вимог в сумі 604,37 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 липня 2022 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.