Постанова

від 20.07.2022 по справі 914/3032/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа №914/3032/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.

Кордюк Г.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон, м. Львів б/н від 05.05.2022 (вх. № 01-05/962/22 від 05.05.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 (повний текст рішення виготовлено 19.04.2022, суддя Кидисюк Р. А.)

у справі №914/3032/21

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон, м. Львів,

про стягнення 1104229,68 грн безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Петрівська М.М. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646; 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. С.Петлюри, будинок 30А,) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) 1012210,52 грн (один мільйон дванадцять тисяч двісті десять гривень 52 копійки) безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промислова, 21 у м. Львові, а також 15183,16 грн (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 16 копійок) сплаченого судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 92019,16 грн безпідставно збережених коштів відмовлено застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, як фактичний користувач земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:04:003:0041, 4610137500:04:003:0043, 4610137500:04:003:0042,4610137500:04:003:0040 в період з 11.05.2018, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Львівській міській раді на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. На думку суду першої інстанції, факт використання відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:04:003:0041, 4610137500:04:003:0043, 4610137500:04:003:0042, 4610137500:04:003:0040 був належним чином доведений позивачем.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Лорсон звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 05.05.2022.

При цьому апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи, внаслідок чого дійшов невірних висновків та виніс необгрунтоване рішення.

Так, апелянт зазначає, що не погоджується з можливістю застосування до спірних відносин вимог ст. 1212-1214 ЦК України. Зазначив, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Водночас у власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також зазначив, що земельна ділянка, кадастровий номер 4610137500:04:003:0041 на момент набуття відповідачем права власності на розміщені на ній об`єкти нерухомості перебувала на підставі договору оренди землі 30.12.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Стек-Комп`ютер та Львівською міською радою, зареєстрованого в Львівській міській раді 30.12.2010 року за №111-1972, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі ТТІ-3 внесено запис. З метою належного оформлення права користування земельною ділянкою Товариство з обмеженою відповідальністю Лорсон 02.02.2019 року звернулось в Львівську міську раду з заявою щодо продовження строку дії Договору оренди. Львівська міська рада відмовила в продовженні терміну оренди земельної ділянки. Тобто, питання плати за землю в частині земельної ділянки під будівлею та частини земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна врегульовано вимогами ПК України, а відповідач в цій частині, враховуючи відмову Львівської міської ради в продовженні терміну дії договору оренди, є платником земельного податку.

Апелянт вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лорсон користується земельною ділянкою №4610137500:04:003:0041 виключно в межах об`єктів нерухомого майна, що належать йому на праві власності. Обставину використання земельної ділянки більшою площею ТОВ Лорсон не визнає та заперечує. При цьому позивач наводить як доказ обставини фактичного використання відповідачем земельною ділянки акт обстеження земельної ділянки та визначення площі.

Також, апелянт зазначає, що поданий позивачем акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площ та конфігурацій від 07.08.2020 року, складений відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради, не може бути використаний як доказ, оскільки він не підтверджує використання відповідачем земельних ділянок у розмірах: №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040). Акт та розрахунок збитків складений позивачем, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, тобто, вказаний акт складений з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284. Отже, та обставина, що відповідачу належать на праві приватної власності нежитлові приміщення, загальною площею 3422,70 м2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), не є доказом використання ним земельної ділянки площею 0,4278 га, тим більше не є доказом використання інших земельних ділянок, які зазначені в акті обстеження. Зі складеного позивачем акту обстеження земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 21: №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) не можливо встановити, яка площа земельної ділянки фактично використовується позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, не оскаржена в судовому порядку, а неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради не є підставою для звільнення користувача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Належним та допустимим доказом для визначення суми безпідставно збережених коштів за використання Відповідачем земельних ділянок №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промисловій, 21 у м. Львові для обслуговування будівель та споруд є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2021 № 1291, від 27.05.2021 № 1306, від 27.05.2021 № 1305, від 27.05.2021 № 1308, виданий Відділом у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області, а також розрахунки суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування (долучені до позовної заяви).

Враховуючи те, що земельні ділянки №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промисловій, 21 у м. Львові є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери та внесені до Держземкадастру, то Львівська міська рада, затверджуючи ставки орендної плати для земель, нормативна грошова оцінка яких проведена, має право на отримання саме суми орендної плати, а не коштів за фактичне користування землею виходячи зі ставок земельного податку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Також в судовому засіданні представник відповідача вказав, що у його власності перебувають об`єкти нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промисловій, 21 у м. Львові.

Представник позивача у судових засіданнях заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін.

Обставини справи:

Ухвалою Львівської міської ради від 06.06.2019 року №5144 Товариству з обмеженою відповідальністю Лорсон було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4278 га (у тому числі площею 0,0012 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Промисловій, 21 для обслуговування основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля (літери Б-1, В-1, Г-1, Д-1) загальною площею 374,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1550136746101), будівля виробничо-торгівельного центру з офісними приміщеннями літера А-2 загальною площею 3712,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 77208746101) у м. Львові на вул. Промислова, 21, з 11.05.2018 року перебувають у власності ТОВ Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646).

Документи, які посвідчують право користування земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042), та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промислова, 21 у м. Львові у ТОВ Лорсон відсутні.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради 07.08.2020 року було проведено обстеження земельних ділянок на вул. Промисловій, 21 у м. Львові, яким встановлено, що ТОВ Лорсон фактично використовує земельну ділянку №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промисловій, 21 у м. Львові для обслуговування будівель та споруд за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. За результатами зазначеного обстеження складено акт від 07.08.2020 року № 72 та вимогу від 29.09.2020 року №72/1.

Відповідно до розрахунків сум збитків, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування ТОВ Лорсон земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042), та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промислова, 21 ум. Львові, за період з 01.07.2018 року по 31.06.2021 року становить 1 104 229,68 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції:

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

За змістом ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відтак, із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкта не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Разом з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату, (пункт в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі, відносини, що пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренли земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу).

Таким чином, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Але з урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. А отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язання. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, володіючи нерухомим майном будівель (літери Б-1, В-1, Г-1, Д-1) загальною площею 374,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1550136746101), будівля виробничо-торгівельного центру з офісними приміщеннями літера А-2 загальною площею 3712,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 77208746101) у м. Львові на вул. Промислова, 21, з 11.05.2018 року, користується спірними земельними ділянками.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно володіє нерухомим майном (літери Б-1, В-1, Г-1, Д-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1550136746101)) загальною площею 374,2 кв.м., що розташована на земельній ділянці №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) та будівлею виробничо-торгівельного центру з офісними приміщеннями літера А-2 загальною площею 3712,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 77208746101), що розташована на земельній ділянці №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) у м. Львові на вул. Промислова, 21, з 11.05.2018 року.

На земельних ділянках №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043) та №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) у м. Львові на вул. Промислова, 21 жодних об`єктів нерухомості, які б належали відповідачу, немає. Доказів користування даними земельними ділянками суду не надано. Твердження позивача про те, що всі ці земельні ділянки обгороджені парканом, не можуть бути належним доказом того, що відповідач користується ними. Окрім того, жодних доказів, що цей паркан було встановлено відповідачем, немає. Відповідач, в свою чергу, стверджує, що цими земельними ділянками не користується, оскільки жодного майна, яке б належало йому на праві власності, там немає. Також зазначив, що даний паркан вже був встановлений на момент придбання ним об`єктів нерухомості.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доведеним є користування відповідачем земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) та ділянці №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) у м. Львові на вул. Промислова, 21.

Отже, у стягненні безпідставно збережених коштів за земельні ділянки №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043) та №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) у м. Львові на вул. Промислова, 21 слід відмовити.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідач не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:04:003:0041, 4610137500:04:003:0040 та, як вже було зазначено, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Таким чином, єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Враховуючи наведене, відповідач, як фактичний користувач земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:04:003:0041, 4610137500:04:003:0040 в період з 11.05.2018, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Львівській міській раді на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірні земельні ділянки. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухиляється від сплати безпідставно збережених коштів за користування землею.

Щодо тверджень апелянта про те, що орган місцевого самоврядування, який представляє власника землі територіальну громаду, затягує із оформленням правовстановлюючих документів, то слід зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень, як зазначає у своєму відзиві відповідач, не оскаржена в судовому порядку. Відповідач надалі користується вказаними земельними ділянками та ухиляється від сплати безпідставно збережених коштів за користування ними.

Суд звертає увагу сторін, що у справі № 922/981/18 розглядалося питання про те, чи відповідає засадам справедливості та розумності звернення до суду міської ради з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, за умови, що фактичне користування землею територіальної громади без належних правових підстав обумовлене тривалим неоформленням договору оренди з вини органу місцевого самоврядування (бездіяльність міської ради). У цій справі матеріалами було доведено, що договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено саме з вини міської ради, а користувач навпаки, з 2008 року, вчиняв всі дії для належного оформлення прав користування земельною ділянкою.

У своїй постанові по справі Верховний суд констатував наступне. Дійсно суди під час розгляду ще попередньої пов`язаної з предметом розгляду справи встановили доведеність факту надання користувачем повного пакета документів міській раді, а отже і наявності у міської ради обов`язку з укладення договору оренди землі за наявності чинних рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду (2008 і 2009 років), якого міська рада не виконала, чим порушила право користувача одержати спірну земельну ділянку в оренду. Разом з тим, суд визнав, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради не є підставою для звільнення користувача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 130 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у користувача, не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічна позиція Суду викладена і у постанові від 02.06.2020 року у справі №922/2417/19, де окремо наголошено, що неналежне виконання своїх обов язків з боку органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення користувача від обов язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Також апелянт зазначав, що Львівською міською радою не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду: з 01.07.2018 року до 31.06.2021 року земельних ділянок: №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043), №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України.

Згідно з вимогами частин 1, 3, 4 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ст. 20 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності.

Що стосується розрахунків сум збитків недоотриманих міським бюджетом коштів, долучених Позивачем до позовної заяви, то з них вбачається, шо дані розрахунки здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оцінку земель, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У ст. 13 вищевказаного Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За нормами ч. 1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про оцінку земель виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України.

Отже, нормативно грошова оцінка земельних ділянок в межах населеного пункту проводиться на замовлення органу місцевого самоврядування юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій, а саме юридичними особами, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою та фізичними особами-підприємцями, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Ухвалою міської ради від 30.06.2016 року № 631 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова - введено в дію нову нормативно грошову оцінку земель м. Львова з 01.01.2017 року. Відповідно до зазначеної ухвали, річний розмір орендної плати за землю визначається на підставі витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку землі, виданих відділом Держгеокадастру у Львівській області (зазначена ухвала є чинною).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України від 07.07.2011 року № 3613-УІ Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно забз. З ч. 1 ст. 13 Закону України від 11.12.2003 № 1378-ІУ Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Державний земельний кадастр у відповідності до ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при; регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (ст. 2 вказаного Закону).

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Отже, належним та допустимим доказом для визначення суми безпідставно збережених коштів є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Враховуючи те, що земельні ділянки №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041), №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промисловій, 21 у м. Львові є сформованими, їм присвоєно кадастрові номери та внесені до Держземкадастру, то Львівська міська рада, затверджуючи ставки орендної плати для земель, нормативна грошова оцінка яких проведена, має право на отримання саме суми орендної плати, а не коштів за фактичне користування землею виходячи зі ставок земельного податку.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини З статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підсумовуючи зазначене, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах ВС від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 16.04.2019 у справі № 922/744/18, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18).

Для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просить стягнути Позивач у даній справі, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході обстеження, та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки. При цьому для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності необхідно виходити з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2021 № 1291, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) становить 2166562,01 грн.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2021 № 1306, виданого відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) становить 6266371,62 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.07.2018 року по 31.06.2021 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1675 від 26.07.2012 Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові затверджено Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові.

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року.

Згідно з п.п. 7.15.1 п. 7.15 вказаного Порядку, орендна плата земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

Відповідно до розрахунків сум збитків, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування ТОВ Лорсон земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промислова, 21 ум. Львові, за період з 01.07.2018 року по 31.06.2021 року становить 758 964,03 грн.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності з підстав, наведених відповідачем у заяві про застосування строків позовної давності (вх.№30132/21 від 14.12.2021)

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позовна заява подана позивачем до суду після 01.10.2021, то розрахунок заборгованості можливий лише з 01.10.2018.

Таким чином, застосувавши наслідки спливу позовної давності, суд погоджується із розрахунком заборгованості, наведеним відповідачем у Запереченні на відповідь на відзив (вх.№30129/21 від 14.12.2021), а саме:

1.Розрахунок суми збитків щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 4610137500:04:003:0040 з 01.10.2018 по 30.06.2021 становить 178741,36 грн;

2.Розрахунок суми збитків щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 4610137500:04:003:0041 з 01.10.2018 по 30.06.2021 становить 516975,65 грн;

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторін в залежності від задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон, м. Львів б/н від 05.05.2022 (вх. № 01-05/962/22 від 05.05.2022) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2022 у справі №914/3032/21 скасувати частково.

3 Позовні вимоги задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646; 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. С.Петлюри, будинок 30А,) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) 695 717,01 грн (шістсот дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімнадцять гривень 01 копійки) безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками №1 площею 0,4278 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0041) та №4 площею 0,1627 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0040) на вул. Промислова, 21 у м. Львові.

5. В частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646; 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. С.Петлюри, будинок 30А,) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) 345 262,65 грн (триста сорок п`ять тисяч двісті шістдесят дві гривні 65 копійок) безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками №2 в межах червоних ліній площею 0,0225 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0043) та №3 в межах червоних ліній площею 0,2394 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0042) на вул. Промислова, 21 у м. Львові відмовити.

6. В частині позовних вимог про стягнення 63 247,02 грн (шістдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 02 копійки) безпідставно збережених коштів відмовити застосувавши наслідки спливу позовної давності.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646; 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. С.Петлюри, будинок 30А,) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) 10 435,76 грн (десять тисяч чотириста тридцять п`ять гривень 76 копійок) сплаченого судового збору за розгляд справ в суді першої інстанції.

8. Стягнути з Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лорсон (код ЄДРПОУ 41259646; 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. С.Петлюри, будинок 30А,) 9 191,37 грн (дев`ять тисяч сто дев`яносто одну гривню 37 копійок) сплаченого судового збору за розгляд справ в суді апеляційної інстанції.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.07.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяКравчук Н.М.