Рішення

від 19.07.2022 по справі 911/373/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/373/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормові традиції», м. Кропивницький

до Сільськогосподарського кооперативу «Заповіт ІЛЛІЧА», Київська обл., Обухівський район, с. Витачів

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: В.Б.Черниш

ОБСТАВНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/373/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормові традиції» б/н від 18.01.2022 року (вх. №367/22 від 02.22.2022) до Сільськогосподарського кооперативу «Заповіт ІЛЛІЧА» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки сільськогосподарської продукції №1606/21 від 16.06.2021 у сумі 98870,00 грн., з яких 92409,00 грн. штрафу, 5421,00 грн. пені та 1040,00 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/373/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.03.2022 року.

Підготовче засідання, призначене на 01.03.2022 року, не відбулося.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 22.02.2022 року (вх. №4476/22 від 21.04.2022) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.05.2022 року підготовче засідання призначено на 14.06.2022 року.

До суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 13.06.2022 року (вх. №6737/22 від 14.06.2022), в яких відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ним заборгованість погашена в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 05.07.2022 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.06.2022 року (вх. № 7366/22 від 24.06.2022).

До суду від позивача надійшла заява б/н від 04.07.2022 року (вх. №663/22 від 05.07.2022) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року закрито підготовче засідання у справі та призначено розгляд справи по суті на 19.07.2022 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.07.2022 року (вх. №738/22 від 18.07.2022) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 19.07.2022 року (вх №753/22 від 19.07.2022), в якому позивач позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2022 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, а також, у разі задоволення позову просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на розсуд суду, враховуючи тяжке фінансове становище підприємства.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 19.07.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кормові Традиції» (за договором постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Заповіт Ілліча» (за договором покупець) 16.06.2021 року укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №1606/21 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором. Під сільськогосподарською продукцією в цьому Договорі розуміється макуха соняшникова, макуха соєва, шрот соняшниковий, пивна дробина, пшениця, ячмінь. Асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, а також базис поставки зазначаються у Специфікаціях, які є невідємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін, та підтверджується товарною (товарно-транспортною) або видатковою накладною, підписаною обома сторонами (п. 1.2 Договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.3, 2.4 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюються сторонами у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість цього Договору коригується та складається із сум вартостей підписаних обома сторонами цього Договору Специфікацій (додатків) та накладних на передачу партій замовленого товару (видаткових накладних). Умови оплати партії товару за цим Договором встановлюється Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 Договору, поставка товару здійснюється на умовах визначених Специфікаціями, які є невідємною частиною цього Договору, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару постачальником. Після передачі ризик випадкового знищення, втрати або пошкодження товару переходить до покупця.

Пунктами 5.3, 5.4 Договору, у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару у строки, зазначені у Договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми боргу. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 5 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, взятих на себе цим Договором, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується штраф, від суми невиконаного зобов`язання.

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків сторін за даним Договором до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно Специфікації №1 від 16.06.2021 року до Договору, сторони погодили поставку шроту соняшникового у кількості 25 тон (+/-10%), за ціною 11000,00 грн. за одиницю виміру на загальну суму 275000,00 грн. з ПДВ, а також, місце поставки порядок оплати. Так, згідно п. 2 Специфікації №1 від 16.06.2021 року, сторони погодили 100% оплати вартості партії поставки товару з відстрочкою до 21 календарного дня з моменту поставки товару та підписання видаткової накладної чи ТТН.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору та Специфікації ним поставлено відповідачу шрот соняшниковий у кількості 30,73 т. на загальну суму 338030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №99 від 18.06.2021 року та товарно-транспортною накладною №Р99 від 18.06.2021 року, які підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару у сумі 338030,00 грн. виконав повністю, однак з порушенням термінів, встановлених п. 2 Специфікації №1 від 16.06.2021 року до Договору для оплати поставленого товару, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №461 від 14.07.2021, №531 від 30.07.2021, №540 від 03.08.2021, №614 від 25.08.2021, №642 від 03.09.2021, №647 від 08.09.2021, №666 від 14.09.2021.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачений п. 5.3 Договору штраф у сумі 92409,00 грн., що складає 30% від заборгованості відповідача у сумі 308030,00 грн. (сума визначена з урахуванням часткової оплати 14.07.2021 року на суму 30000,00 грн.), пені у сумі 5421,00 грн., згідно п. 5.4 Договору, нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування а також, 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування згідно виконаного ним розрахунку.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що він не ухилявся від виконання своїх зобов`язань та вживав всіх можливих заходів для погашення заборгованості. Після отримання претензії позивача від 25.08.2021 року повністю погасив заборгованість за Договором у визначний претензією строк. Також, відповідач, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15.06.2022 року вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у сумі 98870,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, оскільки день фактичної сплати заборгованості включено в період нарахування пені.

Згідно вірного розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон", розмір пені, нарахованої позивачем на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування, складає 5355,68 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, до стягнення з відповідача підлягає штраф, що передбачений пунктом 5.3 Договору, за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 5 днів у розмірі 30% від суми заборгованості, нарахований позивачем у розмірі 92409,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вірного розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон", розмір 3% річних, нарахованих позивачем на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування, складає 1016,85 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013, а також, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

Крім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, згідно яких, визначено, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Зважаючи на викладене, суд враховує, що 1) відповідачем повністю погашено основний борг із незначним порушенням строків оплати товару, що свідчить про вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язання за договором, 2) сума штрафу є значною та складає третину від суми заборгованості, 3) в матеріалах справи відсутні прямі докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого товару, 4) до матеріалів справи відповідачем додано довідку №52 від 15.07.2022 року про склад кредиторської заборгованості, згідно якої заборгованість відповідача перед кредиторами складає 3119304,25 грн. та виникла у зв`язку із карантинними обмеженнями та військовою агресією Російської Федерації проти України.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 90%.

При цьому, судом враховано, що розмір пені та 3% річних не є значними та відповідно є співмірними з простроченою заборгованістю.

Також, суд зазначає, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно, стягненню підлягають 5355,68 грн. пені, 9240,90 грн. штрафу, 1016,85 грн. 3% річних, а в решті позову слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15.06.2022 року, який передбачає звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України та обов`язку сплати штрафних санкцій, суд зазначає, що зазначена норма закону стосується правовідносин, що склались за кредитним договором або договором позики, в той час як предметом даного спору є Договір поставки.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому, судом враховано, що судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормові традиції» до Сільськогосподарського кооперативу «Заповіт ІЛЛІЧА» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «Заповіт ІЛЛІЧА» (08740, Київська область, Обухівський район, с. Витачів, вул. Осоченка, 3 А, код ЄДРПОУ 30932064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормові традиції» (25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Кільцева, 63, код ЄДРПОУ 43379472) 5355 (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 68 коп. пені, 1016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 85 коп. 3% річних, 9240 (дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 90 коп. штрафу та 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.07.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць