Рішення

від 20.07.2022 по справі 914/3386/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022 Справа № 914/3386/21

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства «Укрконверс»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України,

за участю заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону,

про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом вивільнення об`єктів нерухомості,

представники:

позивача: Леонтьєв О.В.,

відповідача: не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ,

заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону: Майорчак В.М.,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Укрконверс» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом вивільнення об`єктів нерухомості.

15.11.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.12.2021р.; залучити до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників учасників справи.

30.11.2021р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4912/21.

08.12.2021р. на адресу суду від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшла заява про вступ у справу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№29664/21.

13.12.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№29923/21.

У даній справі підготовче засідання 15.12.2021р. не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії в господарському суді Львівської області.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 20.12.2021р. у справі №914/3386/21 підготовче засідання призначено на 12.01.2022р. о 12.30 год., викликано учасників справи у підготовче засідання.

У підготовче засідання 12.01.2022р. з`явився представник третьої особи та прокурор. Позивач та відповідач участь повноважних представників у вказаному підготовчому засіданні не забезпечили, суд постановив розгляд справи відкласти на 09.02.2022р.

Крім того, ухвалою від 12.01.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

28.01.2022р. на адресу суду від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшло письмове пояснення щодо позовних вимог, відзиву відповідача на позов та клопотання про зупинення провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2430/22.

У підготовче засідання 09.02.2022р. з`явився представник третьої особи, відповідача та прокурор. Позивач участь повноважного представника у вказаному підготовчому засіданні не забезпечив, суд постановив відмовити у клопотанні про зупинення провадження у справі у зв`язку з його безпідставністю та недоведеністю неможливості розгляду судом даної справи, розгляд справи відкласти на 23.02.2022р.

Крім того, ухвалою від 10.02.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

23.02.2022р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4921/22.

У підготовче засідання 23.02.2022р. з`явились представники третьої особи, позивача та прокурор. Відповідач участь повноважного представника у вказаному підготовчому засіданні не забезпечив, суд постановив розгляд справи відкласти на 09.03.2022р.

Крім того, ухвалою від 28.02.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Підготовче засідання 09.03.2022р. відбулось без участі повноважних представників учасників справи.

Протокольною ухвалою від 09.03.2022р. суд постановив відкласти розгляд справи на 06.04.2022р.

Ухвалою від 11.03.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав учасників справи та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відкладеного на 06.04.2022р.

28.03.2022р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6728/22.

Підготовче засідання 06.04.2022р. відбулось без участі повноважних представників учасників справи.

Протокольною ухвалою від 06.04.2022р. суд постановив відкласти розгляд справи на 27.04.2022р.

Ухвалою від 06.04.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав учасників справи та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відкладеного на 27.04.2022р.

У підготовче засідання 27.04.2022р. з`явився представник третьої особи та прокурор. Позивач та відповідач участь повноважних представників у вказаному підготовчому засіданні не забезпечили, суд постановив розгляд справи відкласти на 01.06.2022р.

Крім того, ухвалою від 27.04.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

01.06.2022р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1582/22.

У підготовче засідання 01.06.2022р. з`явились представники третьої особи, відповідача та прокурор. Позивач участь повноважного представника у вказаному підготовчому засіданні не забезпечив, суд постановив відмовити у клопотанні про зупинення провадження у справі у зв`язку з його безпідставністю та недоведеністю неможливості розгляду судом даної справи, розгляд справи відкласти на 29.06.2022р.

Крім того, ухвалою від 01.06.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 29.06.2022р. з`явився представник третьої особи, позивача та прокурор. Відповідач участь повноважного представника у вказаному підготовчому засіданні не забезпечив, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 20.07.2022р.

Крім того, ухвалою від 29.06.2022р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

18.07.2022р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№15331/22.

У судове засідання 20.07.2022р. з`явився представник третьої особи, позивача та прокурор, суд постановив відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за безпідставністю, так як юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді.

Суть спору: спір виник у зв`язку із тим, що позивач не може реалізувати свої правомочності, як володільця, на праві господарського відання, оскільки нерухоме майно перебуває у незаконному користуванні відповідача.

Позиція позивача: обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що право господарського відання ДП «Укрконверс» підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2013р. у справі №4/42 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно, позивач вважає, що має право домагатися відновлення свого права на користування спірним нерухомим майном, що належить йому на праві господарського відання, так як, до захисту права господарського відання, застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ч.4 ст.136 ГК України).

Позиція відповідача: не заперечує відкритого, безперервного володіння спірним нерухомими майном, однак, вважає, що оскільки на момент розгляду даної справи існує спір про право власності, зокрема, про визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю за позовом відповідача у справі №914/1799/21, що розглядається Господарським судом міста Києва, то спір у даній справі не може бути вирішено об`єктивно.

Позиція прокурора: зазначено, що задля забезпечення відновлення порушеного права держави у володінні, користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном, необхідно зобов' язати відповідача усунути перешкоди у користуванні цим майном.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2013р. у справі №4/42 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Шпакович О.Ф., судді Фартушок Т.Б., Коссак С.М.) позов задоволено частково та, зокрема, серед іншого, визнано за державою Україна, від імені якої діє Міністерство оборони України (ЄДРПОУ: ОООЗ4022) право державної власності на будівлі (об`єкти нерухомості), що знаходяться у місті Львові, вулиця Гетьмана Івана Мазепи, 29, а саме:

-цегляну будівлю під літерою Б-4, загальною площею 2972,9м2;

-цегляну будівлю під літерою В-4, загальною площею З 127,5м2;

Також, даним рішенням зобов`язано ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» у 30-денний строк повернуги державі Україна, від імені якої діє Міністерство оборони України, витребувані об`єкти нерухомості, що знаходяться у місті Львові, вулиця Гетьмана Івана Мазепи, 29, а саме:

-цегляну будівлю під літерою В-4, загальною площею 3127,5м2 ;

-частину цегляної будівлі під літерою Б-4 із приміщеннями загальною площею 1808,5м2 (П поверху - загальною площею 604,lм2, ІІІ поверху - загальною площею 602,6м2, IV поверху - загальною площею 601,8м2) шляхом передачі зазначеного майна (за актом) державному підприємству «Укрконверс», якому належить право господарського відання на вказані об`єкти державної власності;

11.02.2014 року Львівським апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі № 4/42, якою рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2013 р. у справі № 4/42 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (ЄДРПОУ: 00127522), Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна будівельна інвестиційна компанія» (ЄДРПОУ: ЗЗ981549), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Бодекс» (ЄДРПОУ: 2084З95З), Публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» (ЄДРПОУ: 24214088) - без задоволення.

Позивачем 30.09.2021р. направлено вимогу за вих.№68 та 12.10.2021р. направлено повторну вимогу за вих.№71 до ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» щодо негайного (в триденний термін) усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, шляхом вивільнення будівель (нежитлових приміщень), на що відповідачем було надано відповідь від 27.10.2021р. №7352, якою в задоволені вимог ДП «Укрконверс» щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом вивільнення будівель (нежитлових приміщень) відмовлено.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 136 Господарського кодексv України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України).

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ч. 4 ст. 136 ГК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язrш. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Позивачем у негаторному позові може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні ним законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно наявних і триваючих на час вирішення спору перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, зі змісту приписів ст.391 ЦК України, на яку як на підставу позову покликається позивач, слідує, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому, суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021р. у справі №910/91/20 та від 29.06.2021р. у справі №910/4426/19.

Отже, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019р. у справі №926/3881/17.

З 11.02.2014 року згідно рішення господарського суду Львівської області у справі №4/42 визнано за державою Україна, від імені якої діє Міністерство оборони України (ЄДРПОУ: ОООЗ4022) право державної власності на будівлі (об`єкти нерухомості), що знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме: - цегляну будівлю під літерою Б-4, загальною площею 2972,9м2; - цегляну будівлю під літерою В-4, загальною площею 3127,5м2, а за ДП «Укрконверс», визнано право господарського відання на вказані об`єкти державної власності.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема і право господарського відання, підлягають державній реєстрації.

Матеріали справи містять докази проведення державної реєстрації права господарського відання позивача, що слідує з долучених до позовної заяви витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному у постанові від 23.10.2018р. у справі №914/2728/17, положення ст.391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Договори чи будь - які інші документи на право користування зазначеними вище будівлями між ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» та Міністерством оборони України або ДП «Укрконверс», якому належить право господарського відання на вказані об`єкти державної власності, відсутні.

Таким чином, законних підстав користуватись цегляною будівлею під літерою В-4, загальною площею 3127,5м2 та частиною цегляної будівлі під літерою Б-4 із приміщениями загальною площею 1808,5м2 (П поверху - загальною площею 604,lм2, ІІІ поверху - загальною площею 602,6м2, IV поверху - загальною площею 601,8м2), що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана Івана Мазепи, 29, в ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» - немає.

Відтак, відповідач самовільно та незаконно користується спірними приміщеннями, чим чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що належить позивачу.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази, які б підтверджували користування спірними приміщеннями на законних підставах.

Також, відповідач не надав суду доказів повернення спірного нерухомого майна позивачу.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, відповідач не заперечує користування спірним нерухомим майном, зокрема, безперервне та відкрите.

За таких обставин, в даному випадку, ДП «Укрконверс» правомірно просить відновити порушене право шляхом пред`явлення вимоги до ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, так як право господарського відання ДП «Укрконверс» підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2013р. у справі №4/42 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, на яке за позивачем визнано право господарського відання, підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчиняються триваючі протиправні перешкоди у реалізації позивачем права на безперешкодне розпорядження та/або користування належним йому нерухомим майном та у відповідача відсутні правові підстави для використання спірного майна з огляду на відсутність договірних відносин.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не впливають на правильність вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2021р. на суму 2 270,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (місцезнаходження: 03039, м.Київ, вулиця Фрометівська, будинок,2; ідентифікаційний код: 00127522) усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, шляхом вивільнення об`єктів нерухомості, що знаходяться у місті Львові, вулиця Гетьмана Івана Мазепи, 29, а саме:

-цегляну будівлю під літерою В-4, загальною площею 3127,5м2;

-частину цегляної будівлі під літерою Б-4 із приміщеннями загальною площею 1808,5м2 (ІІ поверху - загальною площею 604,1м2, III поверху - загальною площею 602,6м2, ІУ поверху - загальною площею 60І,8м2);

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (місцезнаходження: 03039, м.Київ, вулиця Фрометівська, будинок,2; ідентифікаційний код: 00127522) на користь Державного підприємства «Укрконверс» (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок,81 ЛІТ. «Б»; ідентифікаційний код: 32494385) 2 270,00 грн., понесених витрат на сплату судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2022 р.

Суддя Король М.Р.