Ухвала

від 24.07.2022 по справі 925/218/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Попікова О.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А.)

від 20.06.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

про стягнення 304 389,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі - відповідач) про стягнення 304 389,38 грн збитків.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору №01/06/17 від 01.06.2017 не повернув позивачу залишок тари (банки харчові алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 шт., гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм у кількості 3539 шт.), вартість яких разом становить 304 389,38 грн та є збитками. Вимога про їх відшкодування на підставі статей 509, 526, 530, 599, 625, 631, 841 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 226 частини п`ятої Господарського кодексу України є предметом позову.

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд виходив з того, що між сторонами у справі виникли правовідносини за двома договорами №01/06/17 від 01.06.2017 та №01/07/2017 від 01.07.2017, відповідно до яких відповідач в порядку та на умовах, визначених договорами, зобов`язався виконати роботу на власний ризик з виготовлення консерв з матеріалу та сировини замовника /позивач/ (банка консервна алюмінієва, жерстяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби тощо). Договори №01/06/17 від 01.06.2017 та №01/07/17 від 01.07.2017 мають один предмет, який стосується спору сторін у справі №925/218/19, облік господарських операцій поставки давальницької сировини і матеріалів, виготовлення із них готової продукції і передача замовнику по цим договорам сторонами не розділялась. Поставлені позивачем давальницька сировина і матеріали, що є об`єктом спору у цій справі, відповідачем вироблені повністю, порушення відповідачем договірного зобов`язання, наслідком якого є спірна вимога позивача про стягнення збитків, відсутнє. Таким чином, суд надав перевагу запереченням відповідача в цій частині, викладеним у його заявах по суті справи, і визнав позов недоведеним.

5. 20.06.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 302 974, 32 грн та судовий збір. В іншій частині позову - відмовив.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем згоди на використання залишків давальницької сировини за іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, в тому числі й за договором №01/07/17 від 01.07.2017; матеріали справи не містять переписки сторін щодо можливості використання залишків давальницької сировини за договором №01/06/17 від 01.06.2017 та іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем. Так, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження факту використання ним наданих позивачем в умовах виконання договору від 01/06/17 допоміжних матеріалів у повному обсязі, тому суд вважав доведеним право позивача на залишки наданих ним допоміжних матеріалів у заявленій позивачем кількості або ж на відшкодування збитків, що становлять вартість придбаної позивачем та невикористаної відповідачем допоміжної продукції, враховуючи наявність всіх елементів складу правопорушення.

7. 12.07.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі. У касаційній скарзі скаржник також просить зупинити виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного розгляду.

8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Предметом позову у цій справі є стягнення 304 389,38 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270,00 грн = 1 135 000, 00 грн).

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. Скаржник вважає, що питання застосування частини п`ятої статті 226 Господарського кодексу України має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції допустився таких самих помилок, як при розгляді справи №925/599/19 судами першої та другої інстанцій у контексті застосування цієї норми права, та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2020 у справі №925/599/19 (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

17. Також скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки:

- залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції призведе до ситуації, при якій позивач отримає і суму збитків, і залишки сировини та матеріалів у вигляді продукції, вартість яких і є сумою збитків;

- строк спірних правовідносин щодо вимог позивача свідчить про послідовну принципову позицію скаржника стосовно доведення факту відсутності порушення ним права та інтересів позивача;

- сума позову є значною та вплине на платоспроможність скаржника.

18. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

20. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

21. Суд зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності доказів, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій при розгляді справи по суті, водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України.

22. Отже, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

23. Наведені скаржником доводи також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань, не підтверджені жодними доказами (зокрема, щодо платоспроможності скаржника, щодо повернення залишків сировини та матеріалів), а зводяться лише до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

24. Верховний Суд зауважує, що саме лише посилання на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, має бути обґрунтовано доведено.

25. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 304 389,38 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у зв`язку з чим Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення у касаційній скарзі.

28. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/218/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко