Рішення

від 22.09.2021 по справі 280/5147/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Справа № 280/5147/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

представників:

позивача - Шулякової М.В.,

відповідача - Рєзнікової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Світанок-2005» (вул. Горького, буд. 16 а, с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70030) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Світанок-2005» (далі - позивач, ФГ «Світанок-2005») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703, яким до позивача застосовано штраф в сумі 500000 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте відповідачем.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 7500,00 грн., сплачений позивачем за подання цього позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що жодної законної підстави для призначення та проведення фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005» не було. В наказах від 01 вересня 2020 року №№ 2073, 2074, на підставі яких була проведена перевірка не зазначено жодної, передбаченої ПК України, підстави для проведення фактичної перевірки. Також ревізорами під час проведення перевірки не було встановлено чи є в наявності пальне, де саме воно зберігається, в якій кількості. Вказує на те, що ліцензія на зберігання отримується виключно на нерухомий об`єкт зберігання пального. Однак, на момент перевірки в нерухомих об`єктах дизельного пального не було, пальне знаходилось в баках техніки позивача, переміщення якого підтверджується актами списання. В зв`язку з чим вважає, що якщо залишків пального в ємкостях (окрім баків, які безпосередньо розташовані на техніці) не було, то не було і зберігання пального. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 29.06.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 27.07.2021.

Відповідач позов не визнав. Надав суду відзив (вх.№40334 від 18.07.2021) в якому зазначив, що наказ про проведення перевірки містить чітке посилання на таку підставу проведення перевірки як пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Інформацією, що послугувала підставами для видання наказів про проведення перевірки, був лист ДПС України від №8215/7/99-00-17-02-01-17 від 26.05.2020. Перевіркою було встановлено, що позивач зберігав пальне без наявності відповідної ліцензії. Під час проведення перевірки було зафіксовано (здійснена фотофіксація) стаціонарні та пересувні бочки, про що зазначено в акті перевірки. Акти списання пального, в зв`язку з його використанням, на які посилався позивач, до перевірки не надавались. В зв`язку з чим вважає, що штраф до позивача було застосовано законно та обґрунтовано.

Протокольною ухвалою від 27.07.2021 судове засідання відкладалось до 14.09.2021.

14.09.2021 від представника позивача надійшли пояснення в яких вона посилається на те, що в передбачені законодавством строки ФГ «Світанок-2005» не отримувало рішення за результатами розгляду його скарги. Таким чином, скарга вважається повністю задоволеною. Також вважає, що відповідач не зазначив жодних аргументів, які б свідчили про законність проведеної перевірки, не зазначив у зв`язку з якими обставинами та на підставі яких даних ревізори дійшли висновку, що позивач саме зберігає пальне у кількості 4700 кг.

Протокольною ухвалою від 14.09.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.09.2021.

22.09.2021 від представника позивача надійшли ще одні пояснення в яких зазначено, що ФГ «Світанок-2005» не відноситься до суб`єктів господарюванні, які повинні отримувати ліцензію на право зберігання пального, оскільки позивач є платником єдиного податку четвертої групи.

Також, 22.09.2021 від представника позивача надійшли пояснення в яких вказано про те, що ФГ «Світанок» незалежно від реєстрації платником акцизного податку може зберігати пальне для власного споживання лише за наявності відповідної ліцензії. Крім того податковий орган не погоджується доводами позивача з приводу неврахування при проведенні фактичної перевірки актів списання ПММ та того факту, що начебто пальне списувалося в день його експлуатації, оскільки, акти на списання пального були надані тільки до суду. На момент проведення перевірки фахівцям податкового органу вони не надавались. Також, на думку відповідача, акти списання додатково підтверджують факт зберігання пального.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позові та письмових поясненнях.

Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.09.2021, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання підакцизних товарів в Україні, на підставі наказу ГУ ДПС в Запорізькій області від 01.09.2020 №2073 та направлень №№471, 472 проведена фактична перевірка ФГ «Світанок-2005» (код ЄДРПОУ 30815010), з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні, використанні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального.

Перевірка проводилася в присутності голови ФГ «Світанок-2005» ОСОБА_1., якому перед початком перевірки були пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України, та який був ознайомлений з направленнями, про що власноручно засвідчив своїм підписом в направленнях на проведення фактичної перевірки, та отримав копію наказу від 01.09.2020 №2073 про проведення перевірки під підпис.

За результатами проведеної фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005» (код ЄДРПОУ 30815010) було складено Акт від 11.09.2020 за №0639/08/01/05/30815010 та встановлено наступні порушення вимог законодавства, зокрема:

- ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: зберігання пального в період з 01.07.2020 до 10.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку), а саме: неподання повідомлення за Формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням які розташовані за адресою: 70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83.

Голова ФГ «Світанок-2005» (код ЄДРПОУ 30815010) ОСОБА_1 до висновків та фактів, викладених в Акті від 11.09.2020 за №0639/08/01/05/ 30815010 , зауважень не мав, про що, зазначив у п.4 акту перевірки.

Заперечення від ФГ «Світанок-2005» (код ЄДРПОУ 30815010) на акт від 11.09.2020 за №0639/08/01/05/30815010 позивач не подавав. Проти вказаної обставини сторони не заперечували.

На підставі висновків акту перевірки, 01.10.2020 були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №4/0703 форми «ПС» на суму 1020 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг);

- №5/0703 форми «С» на суму 500000 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

ФГ «Світанок-2005» звернулось до ДПС України зі скаргою на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 25.05.2021 №11671/6/99-00-06-03-01-06 скаргу було задоволено частково, а саме, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №4/0703 форми «ПС» на суму 1020 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг), та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703 форми «С» на суму 500000 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №5/0703 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У свою чергу, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що дана правова норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі №420/1242/21, від 01 червня 2022 року у справі №520/7331/21, від 11 травня 2022 року у справі №540/4141/20, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16 та інших.

Накази про проведення перевірки від 01 вересня 2020 року за №2073 та №2074 містять чітке посилання на таку підставу проведення перевірки як пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, твердження позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки є необґрунтованим.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №804/1113/16 наведений висновок, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також слід зазначити, що у постанові від 08 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

Щодо суті виявлених порушень.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФГ «Світанок-2005» здійснювало придбання дизельного палива у ТОВ «МЕРКУРІЙ-2017» (код ЄДРПОУ 41804095), згідно договору поставки від 24.07.2020 №147 та у ТОВ «НАФТА ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39381339), згідно договору поставки від 07.07.2020 №11. Відповідно до видаткових та податкових накладних ФГ «Світанок-2005» отримало 08.07.2020 дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 5170 л, 27.07.2020 та 28.07.2020 дизельне пальне ( код УКТ ЗЕД - 2710194300) у кількості 10600 л х 2, яке було доставлено транспортним засобом постачальника до пункту розвантаження: Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул. Слободчикова, 83 (ліцензія на право зберігання пального відсутня).

Актом перевірки зафіксовано, що ФГ «Світанок-2005» використовує ПММ виключно для с/г діяльності, дизельне паливо зберігається в спеціалізованих ємкостях (бочках), які знаходяться на території за адресою: Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83 та не обліковуються у відповідному контролюючому органу, вимірювального пристрою метр-штока підприємство не використовує, відпуск здійснюється без лічильника, облік, оприбуткування, використання та списання на момент перевірки відсутній.

Суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481).

У статті першій цього Закону надано визначення таких термінів:

місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі здійснення суб`єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, такому суб`єкту господарювання необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Отже, обставина здійснення суб`єктом господарювання діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, для цілей перевірки наявності правових підстав для притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на право зберігання пального входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.

Згідно письмових пояснень голови ФГ «Світанок-2005» ОСОБА_1., доданих до акту перевірки: «Залишок пального у пересувній ємкості та автопарку складає приблизно 4700 л, з яких 2900 л у пересувній ємності та 1800 л у автопарку підприємства». Тобто, головою ФГ визнаний факт зберігання ПММ у кількості 1800 л в стаціонарних ємностях.

Крім того, під час проведення перевірки були зафіксовані (здійснена фотофіксація) стаціонарні та пересувні бочки, про що також зазначено і в акті перевірки (сторінка 3 акту).

Статтею 17 Закону №481 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Щодо твердження позивача, що залишків пального на момент проведення перевірки не було з огляду на його списання в баки сільгосптехніки, то на момент проведення перевірки акти списання перевіряючим не надавались. Також вказані акти не надавались під час звернення позивача зі скаргою на спірне податкове повідомлення-рішення. Крім того, суд зазначає, що акт перевірки підписаний представником позивача без будь-яких зауважень.

Також суд зазначає, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП) щодо наявності у позивача ємностей для зберігання ПММ та автотранспорту, були подані позивачем лише 26.01.2021, тобто вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З приводу пропуску строку направлення позивачу рішення про результати розгляду скарги суд зауважує, що з 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України. З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Отже, враховуючи законодавчі зміни, термін, передбачений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, зупиняється на період дії карантину, а, отже, рішення ДПС України від 25.05.2021 №11671/6/99-00-06-03-01-06 було направлено згідно вимог чинного законодавства.

Щодо інших посилань позивача викладених в позові та поясненнях, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Білл Ойл» (вул. Рекордна, буд. 37-Б, офіс 11, м. Запоріжжя, 69035) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «26» липня 2022 року.

Суддя Р.В. Кисіль