Постанова

від 25.07.2022 по справі 826/14086/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14086/17 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Консалт ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "Зелень Торг Україна" про визнання недійсним правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати недійсним правочин між ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" і ТОВ "Зелень Торг Україна", за наслідками виконання якого було складено податкові накладні від 15.07.2016 № 108, від 22.07.2016 №125, від 29.07.2016 № 170, від 05.08.2016 № 27, від 12.08.2016 № 57, від 18.08.2016 № 103, від 26.08.2016 № 173, від 01.09.2016 № 22, від 09.09.2016 № 91, від 16.09.2016 № 123.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" зареєстровано як юридична особа з ідентифікаційним номером 40147308, а ТОВ "Зелень Торг Україна" - 39110898.

ТОВ "Престиж Консалт ЛТД", як постачальником, продавцем, було виписано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелень Торг Україна" (отримувач, покупець) наступні податкові накладні:

-від 15.07.2016 № 108 на загальну суму 24588,41 грн, у тому числі ПДВ - 4098,07 грн;

-від 22.07.2016 № 125 на загальну суму 18349,02 грн, у тому числі ПДВ - 3058,17 грн;

-від 29.07.2016 № 170 на загальну суму 17728,08 грн, у тому числі ПДВ - 2954,68 грн;

-від 05.08.2016 № 27 на загальну суму 20394,36 грн, у тому числі ПДВ - 3399,06 грн;

-від 12.08.2016 № 57 на загальну суму 13509,06 грн, у тому числі ПДВ - 2251,51 грн;

-від 18.08.2016 № 103 на загальну суму 19200,78 грн, у тому числі ПДВ - 3200,13 грн;

-від 26.08.2016 № 173 на загальну суму 15340,20 грн, у тому числі ПДВ - 2556,70 грн;

-від 01.09.2016 № 22 на загальну суму 21636,00 грн, у тому числі ПДВ - 3606,00 грн;

- від 09.09.2016 № 91 на загальну суму 17497,20 грн, у тому числі ПДВ - 2916,20 грн;

- від 16.09.2016 № 123 на загальну суму 11341,50 грн, у тому числі ПДВ - 1890,25 грн.

Податкову накладну від 15.07.2016 № 108, згідно наявних у ній даних, було складено директором ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" Вірко В.І. Податкові накладні від 22.07.2016 №125, від 29.07.2016 № 170, від 05.08.2016 № 27, від 12.08.2016 № 57, від 18.08.2016 № 103, від 26.08.2016 № 173, від 01.09.2016 № 22, від 09.09.2016 № 91, від 16.09.2016 № 123, згідно наявних у них даних, було складено директором ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" ОСОБА_3

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі №761/15487/17 ОСОБА_1 - керівника ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України

З урахуванням наведеного, податковий орган дійшов висновку, що всі документи, виписані від імені ТОВ "Престиж Консалт ЛТД", з моменту створення підприємства є недійсними, а отже вказане свідчить про недійсність правочину, укладеного ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" та ТОВ "Зелень Торг Україна", за наслідками якого складено податкові накладні від 15.07.2016 № 108, від 22.07.2016 № 125, від 29.07.2016 № 170, від 05.08.2016 № 27, від 12.08.2016 № 57, від 18.08.2016 № 103, від 26.08.2016 № 173, від 01.09.2016 № 22, від 09.09.2016 № 91, від 16.09.2016 № 123, відповідно до частини другої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228 ЦК УКраїни, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 травня 2019 року у справі № 826/9653/17, яка полягає у тому, що при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення недійсного правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу для визнання правочину, укладеного між відповідачами, недійсним, посилається лише на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі № 761/15487/17, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України.

Зі змісту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі № 761/15487/17 встановлено, що гр. ОСОБА_2 зареєстрував ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Впродовж травня-липня 2016 року невстановлені особи відображали в податковій звітності ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" (код ЄДРПОУ 401470308) та подавали до органів Міністерства доходів та зборів України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку № 5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ТОВ "Будівельна компанія Альтор", ТОВ "Лендавто", ТОВ "М`ясооптторг А", ТОВ "Геус-Груп", ТОВ "Фабрика Філкон" та інші, що підтверджує факт використання ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" (код ЄДРПОУ 401470308) для прикриття їх незаконної діяльності.

При цьому, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі № 761/15487/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.04.2017 у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017000000001291 від 27.04.2017 та ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України.

Однак зазначеним вироком не встановлені обставини вчинення відповідачами спірного правочину, як і не встановлені обставини вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та обставини його укладення і подальшого виконання.

Отже, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017 у справі №761/15487/17 не є достатнім доказом на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, взаємовідносини між ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" та ТОВ "Зелень Торг Україна" відбулися протягом липня-вересня 2016 року.

Водночас, в період взаємовідносин між відповідачами засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Престиж Консалт ЛТД" був ОСОБА_3 , тобто інша особа, ніж зазначено у вироці Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Зелень Торг Україна" наполягало на дійсності правочину, укладеного з ТОВ "Престиж Консалт ЛТД", про що першим на підтвердження реальності господарських операцій надано до суду першої інстанції копії договору, видаткових накладних, актів, посвідчень якості, договору транспортного експедирування.

В свою чергу, позивачем жодних доказів наявності у діях відповідачів умислу на укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування або несплати податків, суду надано не було, на чому обгрунтовано зауважив суд першої інстанції.

Водночас колегія суддів зауважує, що позивач мав можливість зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б встановлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами.

Як вбачається з аналізу повноважень контролюючого органу, наданих йому чинним законодавством, податковий орган має достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій податкового контролю, зокрема, щодо виявлення фактів вчинення платниками податків податкових правопорушень та отримання від платників податків засвідчених належним чином копій документів, що стосуються фактів виявлених порушень вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, своїми повноваженнями з метою, якою вони надані законом, перед зверненням до суду з даним позовом, позивач не скористався.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку на який в своєму позові посилається позивач, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльність відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину.

Без належного доведення позивачем підстав та фактів, що зумовлюють визнання договору недійсним, та застосування відповідних наслідків, наведені обставини залишаються припущенням суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалось вище, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Разом з тим позивачем не зазначено в позовній заяві, недодержання відповідачами яких саме вимог, встановлених ч. 1 - 3,5 та 6 ст. 203 ЦК України стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання правочину недійсним, із якими позивач пов`язує його недійсність.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.В. Чаку