Ухвала

від 25.07.2022 по справі 460/10829/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

25 липня 2022 року

м. Київ

справа №460/10829/21

адміністративне провадження №К/990/17822/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» про анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами.

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду 12 липня 2022 року надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Предметом розгляду справи є припинення права користування відповідача надрами шляхом анулювання спеціальних дозволів на користування надрами

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника.

Водночас, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, однак колегія суддів зауважує, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, як вбачається з ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, враховуючи що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, скаржник вказує, що не позбавлений права на відстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З преамбули Закону України «Про судовий збір» вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що умови визначені статтею 8 є диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Вивчивши клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 4540,00 грн (200% від 2270,00 грн).

Натомість скаржником не надано доказу сплати судового збору у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; подання документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» про анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «КЛМ Енерго-Інвест» копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець