Постанова

від 14.12.2021 по справі 607/12622/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 607/12622/19

провадження № 61-22696св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Товарна біржа «Тернопільська агропромислова біржа», ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотус»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», подану адвокатом Билень Іриною Миколаївною, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Грицака Р. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, Товарної біржі «Тернопільська агропромислова біржа», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотус», про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 19 червня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «Перший український міжнародний банк»), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотус» (далі - ТОВ «Тотус») уклали кредитний договір № 1.08-35, відповідно до умов якого ТОВ «Тотус» отримало кредитні кошти у розмірі 280 000 доларів США зі сплатою 14,9% річних. До вказаного кредитного договору неодноразово укладались додаткові угоди, а саме 22 жовтня 2008 року - додаткова угода № 1, 11 вересня 2009 року - додаткова угода № 2, 6 липня 2010 року - додаткова угода № 3, 16 серпня 2010 року - додаткова угода № 4 та 24 травня 2011 року - додаткова угода № 5.

Виконання зобов`язань за кредитним договором № 1.08-35 АТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «Тотус» забезпечено заставою, оформленою укладеним договором застави транспортних засобів № 1.08-35/T3, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. 16 вересня 2009 року та зареєстрованим за № 1582.

Пунктом 2.1 договору застави передбачено, що предметом застави є сідловий тягач Е марки VOLVO моделі FH 12.420, номер шасі НОМЕР_1 , білого кольору, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ моделі S 01, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, рік випуску 1998, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Позивач вказує, що 13 січня 2015 року Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області складено акт опису майна, а саме зазначених транспортних засобів, що перебувають в заставі AT «Перший український міжнародний банк» з 16 вересня 2009 року.

14 січня 2015 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області зареєстровано публічне обтяження - податкову заставу на зазначені транспортні засоби.

3 жовтня 2017 року відбувся аукціон з продажу рухомого майна - сідлового тягача Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіпа бортового Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується протоколом № 5 проведення аукціону від 3 жовтня 2017 року та договором купівлі-продажу майна на аукціоні від 3 жовтня 2017 року, укладеним на Товарній біржі «Тернопільська агропромислова біржа» Підприємством профспілки «Терпрофсервіс», яке діяло від імені Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на підставі договору доручення на продаж майна від 31 серпня 2017 року, та ОСОБА_1 , і актом приймання-передачі майна від 3 жовтня 2017 року.

Позивач вважає, що Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області під час продажу спірного майна не прийнято до уваги те, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час реалізації рухомого майна був чинним запис про обтяження майна на користь AT «Перший український міжнародний банк» на підставі договору застави транспортних засобів № 1.08-35/ТЗ від 16 вересня 2009 року.

Також зазначає, що на виконанні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 30 травня 2016 року про стягнення з ТОВ «Тотус» на користь AT «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 612 000 грн та 77 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 16 червня 2014 року становить 904 603,24 грн, а також 30 332,07 грн судового збору.

Дане виконавче провадження перебуває у складі зведеного провадження № 47812252, стягувачами за яким є AT «Перший український міжнародний банк», Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк» України та Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області.

15 лютого 2017 року AT «Перший український міжнародний банк» на адресу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби направлено лист з інформацією про рухоме майно, що перебуває в заставі AT «Перший український міжнародний банк» і на яке може бути першочергово звернено стягнення.

Однак, незважаючи на отриману від AT «Перший український міжнародний банк» інформацію, не перевіривши Державний реєстр обтяжень рухомого майна на наявність обтяження AT «Перший український міжнародний банк» як заставодержателя, Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби 25 травня 2018 року знято арешт із заставних транспортних засобів у зв`язку з реалізацією їх як податкової застави.

Згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на час проведення аукціону з реалізації спірного рухомого майна та укладення договору купівлі-продажу заставних транспортних засобів обтяження майна заставою AT «Перший український міжнародний банк» від 20 вересня 2017 року не було припинено та було чинним.

Отже, Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області не перевірено належним чином наявність/відсутність заборон на відчуження транспортних засобів і було їх продано з укладенням договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 3 жовтня 2017 року.

Крім того, Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області отримавши грошові кошти від продажу заставного майна, задовольнила свої вимоги до ТОВ «Тотус», які, як вважає позивач, повинні бути направлені на погашення кредитної заборгованості перед банком від реалізації заставного майна боржника за договором застави транспортних засобів № 1.08-35/T3.

З урахуванням зазначеного AT «Перший український міжнародний банк» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 3 жовтня 2017 року, укладений на товарній біржі «Тернопільська агропромислова біржа» Підприємством профспілки «Терпрофсервіс», яка діяла на підставі договору доручення на продаж майна від 31 серпня 2017 року від імені Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, та ОСОБА_1 ; стягнути з Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь АТ «Перший український міжнародний банк» грошові кошти, сплачені за результатами аукціону з продажу спірних транспортних засобів, у сумі 217 522,80 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 25 вересня 2014 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження AT «Перший український міжнародний банк» спірних транспортних засобів вилучено у зв`язку із завершенням п`ятирічного терміну зберігання; відповідне обтяження AT «Перший український міжнародний банк» поновлено 20 вересня 2017 року. Встановив суд і те, що на 14 січня 2015 року дані про обтяження спірних транспортних засобів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні.

Встановивши відсутність у Державному реєстрі обтяжень запису про обтяження рухомого майна в інтересах банку, суд першої інстанції вважав, що Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області діяла у спосіб та у межах, встановлених законами.

Вимоги про стягнення грошових коштів, які сплачені за результатами аукціону, суд першої інстанції вважав взаємовиключаючими з вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки такі суперечать наслідкам (двостороння реституція), які настають у разі визнання договору недійсним.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2019 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу AT «Перший український міжнародний банк», суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року представник АТ «Перший Український Міжнародний Банк» -адвокат Билень І. М. подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку заявника, вирішуючи справу, суди не врахували, що право застави АТ «Перший Український Міжнародний Банк» виникло з моменту укладення договору застави транспортних засобів - з 16 вересня 2009 року та є чинним, оскільки 20 вересня 2017 року дане обтяження було поновлено в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. За таких обставин Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області не мала право відчужувати спірні транспортні засоби.

Також заявник вказував на незастосування судами статті 16 Закону України «Про заставу», відповідно до якої право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, якщо інше не встановлено законом. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Посилаючись на зазначене, заявник просив про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали справи № 607/12622/19.

Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 червня 2008 року ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є АТ «Перший український міжнародний банк», та ТОВ «Тотус» уклали кредитний договір № 1.08-35, за умовами якого ТОВ «Тотус» отримало кредитні кошти у розмірі 280 000 доларів США зі сплатою 14,9% річних.

Виконання зобов`язань за кредитним договором № 1.08-35 АТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «Тотус» забезпечено заставою, оформленою укладеним договором застави транспортних засобів № 1.08-35/T3, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. 16 вересня 2009 року та зареєстрованим за № 1582.

Того ж дня приватне обтяження за вказаним договором застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обтяжувачем зазначене АТ «Перший Український Міжнародний банк».

Пунктом 2.1 договору застави передбачено, що предметом застави є сідловий тягач Е марки VOLVO моделі FH 12.420, номер шасі НОМЕР_1 , білого кольору, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп бортовий Е марки SCHMITZ моделі S 01, номер шасі НОМЕР_3 , червоного кольору, рік випуску 1998, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

6 липня 2010 року АТ «Перший український міжнародний банк» і ТОВ «Тотус» уклали договір про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. та зареєстрований за № 1391.

25 травня 2011 року сторони уклали договір про внесення змін № 2 до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О. та зареєстрований за № 1203.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 25 вересня 2014 року суди встановили, що запис щодо обтяження рухомого майна, а саме сідлового тягача Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіпа бортового Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , обтяжувачем якого є АТ «Перший український міжнародний банк» на підставі договору застави № 1.08.-35/ТЗ, від 16 вересня 2009 року, вилучено за завершенням п`ятирічного терміну зберігання.

13 січня 2015 року на підставі рішення керівника Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції від 15 грудня 2014 року податковим керуючим складено акт опису майна ТОВ «Тотус», згідно з яким описано рухоме майно - сідловий тягач Е марки VОLVО, реєстраційний номер НОМЕР_5 , та напівпричіп бортовий Е, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

14 січня 2015 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження (запис № 16 за №14766277), обтяжувач - Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, боржник ТОВ «Тотус», термін дії обтяження до 14 січня 2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17 листопада 2015 року.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 59423708 від 26 квітня 2019 року судами встановлено, що 20 вересня 2017 року за № 16474999 повторно зареєстровано обтяження на підставі договору застави від 16 вересня 2009 року, відповідно до якого обтяжувачем є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», боржник ТОВ «Тотус», а об`єкти обтяження -сідловий тягач Е марки VОLVО, реєстраційний номер НОМЕР_5 , та напівпричіп бортовий Е, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; термін дії обтяження до 20 вересня 2022 року.

Також судами встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року у справі № 819/968/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до ТОВ «Тотус» надано дозвіл Головному управлінню Державної фіскальної служби у Тернопільській області на погашення податкового боргу ТОВ «Тотус» у розмірі 104 918 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області № 5007 від 16 серпня 2017 року вирішено на підставі дозволу, наданого рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року у справі №819/968/17, здійснити погашення всієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

3 жовтня 2017 року на Товарній біржі «Тернопільська агропромислова біржа» відбувся аукціон з продажу вантажного автомобіля VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та півпричіпа бортового Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить на праві власності ТОВ «Тотус», переможцем якого став ОСОБА_2

3 жовтня 2017 року укладено договір купівлі-продажу зазначеного рухомого майна, сторонами якого є Підприємство профспілки «Терпрофсервіс» (продавець), що діяло від імені Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, та ОСОБА_1 (покупець).

На підставі акта приймання-передачі від 3 жовтня 2017 року Підприємство профспілки «Терпрофсервіс», яке діяло від імені Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, передало ОСОБА_1 придбане ним на аукціоні рухоме майно.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53702365 від 13 жовтня 2017 року суди встановили, що запис № 14766277 про обтяження рухомого майна, яке перебувало у податковій заставі, вилучено з підстав, передбачених статтею 93 Податкового кодексу України - припинення податкової застави у зв`язку з отриманням контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 та частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених статтею 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення: рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами того боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом (частина п`ята статті 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Статтею 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що одним із видів публічних обтяжень є податкова застава. Порядок встановлення і зміст окремих видів публічних обтяжень визначаються законом. Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (підпункт 88.1, 88.2 стаття 88 Податкового кодексу України).

Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; уразі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладення договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (стаття 89 Податкового кодексу України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 Податкового кодексу України).

У частині першій статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

При цьому частинами першою та третьою статті 24 вказаного Закону України установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

При вирішенні справи судами встановлено, що АТ «Перший український міжнародний банк» як обтяжувач згідно з договором застави № 1.08.-35/ТЗ від 16 вересня 2009 року не звернулось із заявою про продовження строку дії реєстрації обтяження рухомого майна, що належало на праві власності ТОВ «Тотус», яке вилучено 25 вересня 2014 року за завершенням п`ятирічного терміну зберігання. Отже станом на 14 січня 2015 року спірні транспортні засоби не були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень і тільки 20 вересня 2017 року таке обтяження поновлено.

Встановивши зазначене, а також те, що під час проведення аукціону з реалізації майна та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу заставних транспортних засобів обтяження майна заставою АТ «Перший український міжнародний банк» від 20 вересня 2017 року не було припинено та було чинним, однак запис про обтяження за заявою податкового органу (податкова застава) від 14 січня 2015 року мав вищий пріоритет, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтованими є і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів, сплачених за результатами аукціону від 3 жовтня 2017 року з продажу транспортних засобів, у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю таких вимог.

Судами також зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням боржником предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Доводи заявника про невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, касаційний суд відхиляє, оскільки мотиви відмови у задоволенні позову та результати оцінки доказів суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, відобразив у рішенні, законність та обґрунтованість якого перевірив апеляційний суд.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таких порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив і заявник на такі не вказав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статями 400, 410, 436 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», подану адвокатом Билень Іриною Миколаївною, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук