Постанова

від 20.07.2022 по справі 357/9010/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 357/9010/18

провадження № 61-4504св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І.,

Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулосядо суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., в якому просило: визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», щодо оренди земельної ділянки площею 2,3362 га, кадастровий номер 3220484400:03:003:0058; скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134901 від 15 березня 2018 року, та припинити право оренди

ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,3362 га, кадастровий номер 3220484400:03:003:0058.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору оренди землі

від 14 серпня 2013 року в оренді позивача перебувала належна

ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,3362 га, кадастровий номер 3220484400:03:003:0058, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди -

10 років.

Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В., згідно із рішенням від 02 липня 2014 року за індексним номером 14159795.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

ТОВ «Олійникова Слобода» стало відомо, що земельна ділянка, орендована ним у ОСОБА_1 , передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладений договір оренди землі від 05 березня 2018 року, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134901 від 15 березня 2018 року.

Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, пункту «б» частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі

від 14 серпня 2013 року, у зв`язку із чим, на підставі частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі від 05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним.

Рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134901 від 15 березня 2018 року, відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 26 березня 2021 року у складі ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладання між відповідачами 15 березня 2018 року договору оренди, ТОВ «Олійникова Слобода» не мало права оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0058, оскільки 15 березня 2018 року Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України ухвалив рішення № 40127608, яким скасував запис про право оренди позивача за номером 14159795 від 02 липня 2014 року, вчинений на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди від 14 серпня 2013 року.

Короткий зміст постановленої апеляційним судом ухвали

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року клопотання ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня

2021 року у справі за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до

ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом цивільної справи № 357/9440/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного з позивачем, став наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 729/5.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі

№ 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до

Міністерства юстиції України та ряду громадян, в тому числі і

ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на земельну ділянку на підставі укладеного із відповідачем ОСОБА_1 договору оренди.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі № 357/9440/20 за касаційною скаргою ОСОБА_3 . Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд справи № 357/9010/18 об`єктивно неможливий до вирішення в касаційному порядку іншої справи

№ 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України та ряду громадян, яка розглядається Верховним Судом, оскільки наявність вказаного наказу Міністерства юстиції України від 15 березня

2018 року, який слугував підставою для скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на підставі укладеного із відповідачем ОСОБА_1 договору, а також укладення 15 березня 2018 року оспорюваного позивачем договору оренди між відповідачами, зазначена у рішенні суду як підстава відмови у задоволенні вимог, а законність його видачі була предметом розгляду в іншій справі і цей спір вже вирішено.

При цьому апеляційний суд позбавлений можливості врахувати обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, якою визнано незаконним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, що є істотним для справи № 357/9010/18, оскільки постанова суду апеляційної інстанції від 25 серпня 2021 року набрала законної сили з дня її прийняття, проте ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року її дію зупинено до закінчення касаційного провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 253

ЦПК України, тобто до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

23 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали про зупинення апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що суд не може послатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду. Необґрунтоване зупинення провадження у цій справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема частини третьої статті 210 ЦПК України, щодо підстав зупинення провадження на стадії розгляду справи та не враховано, що позивач самостійно обирає спосіб захисту цивільного права та відповідно до вимог частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Про існування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року

№ 727/5 позивачу було достеменно відомо ще у 2018 році, оскільки він оскаржував зазначений наказ, звернувшись із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. Проте ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, провадження закрито, виходячи з того, що спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто, на момент звернення до суду з цим позовом позивач визнавав, що оскарження наказу Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року № 727/5 не має істотного значення для справи та не впливає на предмет спору і не перешкоджає розгляду справи.

Судом порушено положення частини шостої статті 367 ЦПК України, відповідно до якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17,

від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року

у справі № 916/4692/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18,

від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18, від 20 жовтня 2020 року у справі

№ 756/671/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ТОВ «Олійникова Слобода» заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

У відзиві ТОВ «Олійникова Слобода» посилалось на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у січні 2021 року позивач заявляв клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, що перебувала у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, проте місцевий суд у зупиненні провадження безпідставно відмовив, у зв`язку з чим позивач скористався правом на заявлення цього клопотання апеляційному суду.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Обставини справи

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 26 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

ТОВ «Олійникова Слобода» подало до суду клопотання про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251

ЦПК України до розгляду в касаційному порядку Верховним Судом цивільної справи № 357/9440/20, за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України та ряду громадян про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за

ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на земельну ділянку на підставі укладеного із відповідачем ОСОБА_1 договору оренди.

Клопотання обґрунтовано тим, що законність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, який став підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного між ним та ОСОБА_1 , є предметом судового розгляду та постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , третя особа - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про визнання незаконним і скасування наказу, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким було скасовано усі рішення державних реєстраторів щодо реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельні ділянки, на підставі укладених із відповідачами договорів оренди.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 . Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Заявник зазначав, що вирішення питання законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року, яким скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, впливає на встановлення судом у цій справі факту набуття товариством цього права, що має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Обставини щодо законності цього наказу встановлюються у справі № 357/9440/20, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі і не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до закінчення Верховним Судом касаційного розгляду справи № 357/9440/20.

Апеляційний суд, погодившись із доводами клопотання ТОВ «Олійникова Слобода», ухвалою від 04 листопада 2021 року задовольнив його та зупинив провадження у справі № 357/9010/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом цивільної справи № 357/9449/20.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання на етапі підготовчого провадження, тобто з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Схожий підхід до вирішення питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі за позовом ТОВ «Олійникова Слобода» до вирішення справи № 357/9440/20 застосовано Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року

у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

При цьому Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21), відповідно до яких вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди

ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду позивачу було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 та він оспорював його у суді, а тому визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спору у цій справі, тоді як подальше подання клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальним правами і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, є безпідставними, з огляду на те, що ЦПК України не забороняє учасникам справи звертатися із клопотанням про зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду.

Колегія суддів не бере до уваги посилання ТОВ «Олійникова Слобода»

у відзиві на касаційну скаргу про подання в суді першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 357/9440/20, оскільки вказане клопотання подано 26 січня 2021 року (в день ухвалення судового рішення) під час розгляду справи по суті, тобто з порушенням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, про що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлена мотивована ухвала від 26 березня 2021 року про відмову в зупиненні провадження у справі.

В силу вимог частини третьої статті 210 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення місцевим судом) провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

У разі виникнення обставин, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, учасник справи має можливість подати клопотання про зупинення провадження у справі лише на етапі підготовчого провадження.

Таких вимог позивачем не дотримано, а отже, подане ним суду першої інстанції під час розгляду справи по суті клопотання з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України не може враховуватись судом.

Отже, зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справи № 357/3844/20,

у якій вирішено питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5, є помилковим з огляду на те, що розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України апеляційний суд мав враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, та безпідставно послався на об`єктивну неможливість розгляду справи, за умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам

статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу про зупинення апеляційного провадження та передати справу для продовження розгляду.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду

від 04 травня 2022 року у справі № 357/9440/20 залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , третя особа -

ТОВ Агрокомплекс «Узин», про визнання незаконним і скасування наказу, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України

від 15 березня 2018 року № 727/5, яким було скасовано усі рішення державних реєстраторів щодо реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельні ділянки, на підставі укладених із відповідачами договорів оренди (провадження № 61-15073св21).

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин правових підстав для вирішення заявленого

ОСОБА_1 у касаційній скарзі клопотання про стягнення

з ТОВ «Олійникова Слобода» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн за результатами касаційного розгляду справи немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 116 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець