Рішення

від 13.07.2022 по справі 357/7036/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7036/21

2/357/327/22

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И В :

30.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою мотивуючи тим, що 07.01.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу. В іншому шлюбі ОСОБА_3 не перебував і вона з ним шлюб не реєструвала, оскільки вони постійно займалися розвитком бізнесу для облаштування умов спільного проживання. За час проживання однією сім`єю в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка - ОСОБА_4 . Вони разом проживали в м. Біла Церква в орендованій квартирі, яку ОСОБА_3 орендував для їх родини. Вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного, працювали разом, мали один спільний бюджет, спільно розпоряджалися грошовими коштами, а також мали спільні права та обов`язки, як чоловіка та жінки. Займалися будівництвом будинку за адресою АДРЕСА_1 , купували меблі та інші предмети домашнього побуту. ОСОБА_3 спілкувався з її рідними, вони спільно проводили свята з його друзями та рідними. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у АДРЕСА_2 , внаслідок ендогенної інтоксикації в результаті злоякісного новоутворення шлунку. 10 лютого 2021 року їй, як дружині, була видана довідка про його смерть. Протягом його хвороби вона весь час була поряд із ним, піклувалась про нього. У медичних картах вона зазначена як дружина. Після смерті ОСОБА_3 займалась його похоронами, речі померлого залишились у її розпорядженні. 15 червня 2018 року ОСОБА_3 придбав 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 . Друга частина будинку вже належала йому на праві приватної власності, однак, лише 09 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , після проведення додаткових будівельних робіт, за рахунок їх спільних коштів, оформив реєстрацію права власності на весь будинок, вартість якого за час спільного проживання істотно збільшилась і даний будинок планувався для подальшого їх спільного проживання, як сім`ї. Автомобіль SKODA, OCTAVIA TOUR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2008, хоча і був придбаний до їх спільного проживання, але поточний і капітальний ремонт проводився за рахунок їх спільних коштів, і автомобіль є необхідний для забезпечення зручностей у вихованні малолітньої дитини. Протягом часу спільного проживання, вона допомагала чоловіку в бізнесі, торгівля мобільними аксесуарами, який він вів як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності. Її внесок у їх спільну працю вказує на те, що майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме: будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та автомобіль марки SKODA, OCTAVIA TOUR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2008, є спільною власністю, для цього їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для визнання права у частці на спільне майно. Після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадщину. За законом право на спадкування у першу чергу мають: їх спільна дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Нотаріус ОСОБА_5 відмовила в прийняті письмової заяви від неї, як можливої спадкоємиці, і відмовилась надати письмову постанову про відмову у прийнятті заяви про прийняття спадщини. Також, нотаріус зазначила, що немає правових підстав вважати майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 спільним, внаслідок фактичного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу. Однак, її спільне життя із ОСОБА_3 було наповнено спільною працею спрямованою на розбудову стосунків і майнового забезпечення для їх сім`ї. Вони мали спільні плани спрямовані на виховання їх малолітньої дитини. Згідно з ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, однак, жодних письмових договорів із ОСОБА_3 вони не укладали. Факт її проживання з ОСОБА_3 , як чоловіка та дружини, підтверджується довідкою, виданою Рокитнянською селищною радою села Синява Білоцерківськогорайону, Київської області № 365-02-37 від 14.04.2021 року, про те, що склад сім`ї померлого ОСОБА_6 : ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, цей факт може підтвердити власниця орендованої квартири, де вони проживали. За час спільного проживання з ОСОБА_3 він оплачував товар через її банківські картки, оскільки вони вели спільний бюджет. Про їх відносини з померлим, як чоловіка та дружини, свідчать фотокартки, на яких вона зображена з померлим, з родичами, у сімейному колі, з друзями та на робочому місці, на сімейному відпочинку, також, факт спільного проживання з померлим, як подружжя, та ведення спільного господарства підтвердять свідки. Тому, просила в судовому порядку встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 07.01.2016 по 09.02.2021; визнати майно, що належало ОСОБА_3 спільною сумісною власністю та визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

22.07.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано у приватного нотаріуса Рокитнянського нотаріального округу Скоробагатько Валентини Данилівни належним чином завірені матеріали спадкової справи, з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи/заповіти), щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 .

17.08.2021 представник відповідача, адвокат Базюченко Анатолій Олексійович, подав до суду відзив на позов обґрунтовуючи тим, що дійсно мав місце факт, що у позивача і померлого ОСОБА_3 є спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, та батько ще за життя її визнав і допомагав її матері в утриманні дитини. Однак, твердження позивача про її проживання однією сім`єю,як чоловік та жінка без шлюбу разом із ОСОБА_3 , ведення з ним спільного господарства та бізнесу не відповідають дійсності. ОСОБА_3 був самодостатньою людиною, довгий час займався підприємницькою діяльністю, про що свідчить запис про дату державної реєстрації фізичної особи-підприємця з 10.07.2002 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Характер відносин ОСОБА_3 з позивачкою був на рівні побачень, бо їх поєднувала спільна донька, а не відносини як чоловіка і дружини, та спільне господарство чи ведення бізнесу, в останній рік життя померлого вона допомагала йому, як і інші родичі. Якби це було насправді, померлий би ще в 2016 році одружився з позивачкою. У ОСОБА_3 тривалий час були відносини, більше 10 років з іншою жінкою, під час «спільного проживання» як стверджує позивачка, та означена жінка, як свідок надасть показання в суді, де відпочивали разом, та як вона фінансово допомагала померлому. Також, у нього були власні кошти від означеної діяльності, якщо йому не вистачало коштів для будівництва чи ведення бізнесу він їх позичав у знайомих, про що свідчить розписка, про взяття в борг 90 000 грн., а не у позивачки, що підтвердить відповідно свідок, також це підтверджує сестра покійного ОСОБА_7 , що постійно, за час його діяльності йому допомагала у веденні діяльності, з якою він пліч-о-пліч працював по розвитку сімейного бізнесу протягом п`ятнадцяти років. Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, померлий, придбав сам частину будинку АДРЕСА_3 у власність ще в 2012 році, а в 2018 році, сам придбав ще частину будинку за АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 15.06.2018. До того, після народження дитини, померлий допомагав позивачці, надавав кошти на утримання доньки та квартири, оскільки вона не працювала, а знаходилася у відпустці по догляду за дитиною. Майно, на яке в якості сумісної власності претендує позивачка, належало самому померлому та було придбане за його особисті кошти і наразі повинно бути включене до спадкової маси для поділу між спадкоємцями першої черги. Квитанції, які надає позивачка про поповнення рахунку померлого, були кошти з його бізнесу, оскільки, коли він захворів, то просив її здійснити певні банківські операції, що підтвердять свідки, а не особисті кошти позивачки. Договір купівлі-продажу від 15.06.2018, що був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., місить пункт № 7, в якому померлий стверджував, що на момент укладення даного правочину він в зареєстрованому шлюбі не перебував та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу, гроші за які купувалася частина будинку є його особистою власністю. Також, викликає сумнів довідка про склад сім`ї Рокитнянської сільський ради Білоцерківського району Київської області від 14.04.2021, в якій зазначено членом сім`ї померлого позивачку, тільки незрозуміло в якому статусі. Відповідно до довідки Рокитнянської сільської ради Білоцерківського району за вих. № 347/02- 37 від 12.04.2021, ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані з ОСОБА_3 до дня його смерті в одному будинку в АДРЕСА_4 . Тому, твердження позивача, що вона з січня 2016 року по день смерті ОСОБА_3 проживала з ним, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, не відповідає дійсності. Померлий ніколи не перебував у шлюбних відносинах, не реєстрував шлюб і не пропонував одружитись з позивачкою, не вів спільного господарства та не проживав разом з нею, а їх стосунки періоду 2016-2020 року можна охарактеризувати як періодичні зустрічі. Стосунки з 2020-2021 року це період хвороби і взаємної допомоги. Вагітність і народження дитини не були підставою одружуватися, бо померлий цього не хотів. Після народження дитини (яку померлий визнав і права якої на спадщину ніхто не оскаржує), позивачка жила у своєї матері, 2-3 рази па тиждень приїжджаючи до Білої Церкви. Крім того, померлий і після народження дитини, мав стосунки з іншою жінкою (фактично ці стосунки тривали більше 10 років, саме з нею він починав свій бізнес, вона позичала йому кошти на купівлю техніки та ін. Родина померлого знала про ці стосунки і до народження дитини і після. Померлий фактично постійно проживав за адресою своєї реєстрації, що є адресою відповідачки. Так, він винаймав квартиру в м. Біла Церква, бо там працював. Після 2020 року в нього було діагностовано рак, він важко хворів і час від часу лишався у місті Біла Церква, після операції та лікування (оскільки потрібен був догляд та інші мед. процедури). Позивачка дійсно йому допомагала і періодично доглядала, але це не були відносини чоловіка та дружини, оскільки це робила не вона одна. Свідчити про це може людина яка приходила ставити крапельниці в орендовану квартиру в ОСОБА_9 . Всі його особисті речі; зубна щітка, спідня білизна, одяг, речі знаходились в його кімнаті в хаті його матері, які й досі там перебувають, що підтвердять свідки. Позивачка зазначає, що вони разом проживали в орендованій квартирі, як родина, але знову ж таки, це неправда, він приходив до дитини, а потім їхав спати до себе додому. Квартира була орендована в жовтні 2020 року. Твердження позивача щодо ведення спільного господарства, родинного бюджету, спільного будівництва об`єктів нерухомості є не правдивими. З 2002 року (майже 20 років) померлий був ФОП, він розвивай свій бізнес, спочатку з ремонту мобільних телефонів, потім до відкриття магазину і точки продажу аксесуарів та мобільних телефонів, тощо. Це дійсно був сімейний бізнес, але позивачка не має до нього жодного відношення, адже протягом останніх 15 років з ним працювала його рідна сестра ОСОБА_7 , яка обізнана з усіх фінансових, майнових та особистих питаннях життя свого брата, також, з ним працювала його племінниця, крім того, ремонти всіх приміщень робив ОСОБА_10 (що також є родичем чоловіка старшої сестри померлого), який підтвердить, як свідок, що всі фінансові зобов`язання виконував і завдання перед ним ставив саме померлий без участі позивачки. Крім того, факт того, що померлий протягом довгого періоду часу не підпускав позивачку навіть на поріг магазину можуть засвідчити співробітники магазину. Останній рік вона дійсно була присутня всюди і була довіреною особою з багатьох питань бо це був період хвороби (він хворів з лютого 2020 по лютий 2021 року) і карантин одночасно. Але, це був виключно його бізнес, його доходи, його нерухомість, його борги і зобов`язання. Кошти на купівлю нерухомості позичав сам особисто. Позивачка зазначає, що протягом хвороби вона була поруч, це правда, але крім неї, також, в день смерті і три дні до цього, з ним поруч була його сестра, на руках в якої він фактично помер. Слова позивачки про те, що він помер в м. Біла Церква і їй видали свідоцтво про смерть не мають значення, оскільки фактично проводжали в останню дорогу його з рідного дому, з хати матері і саме туди приходили всі родичі і друзі. Жодних коштів позивачки в бізнесі ОСОБА_3 не було, адже, жодних джерел доходу в позивачки не було, вона 3 роки, з 2017 до 2020, перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Померлий утримував свою дитину, забезпечував житлом, харчами, тощо. Позивач була довіреною особою померлого, близькою людиною, яка добровільно допомагала, але ніколи не була офісі оформлена, ні в бізнесі, ні просто співробітником, на відміну від сестри померлого і її чоловіка. Все майно, яке зазначає позивач не є об`єм спільної сумісної власності, а є виключно майном померлого, яке мають успадкувати його мати і дочка, як спадкоємці першої черги. Спору між спадкоємцями не існує взагалі тут мають місце лише плани жінки, яка не була дружиною, отримати щось, що їй не належить. Ні позивачка, ні дитина ніколи не проживали з померлим за місцем його офіційної реєстрації, так само, як і померлий, ніколи не проживав за адресою реєстрації позивачки і дитини. В позовній заяві позивачка зазначає, що досудове врегулювання спору було шляхом переговорів і згоди вони з відповідачем не досягли, однак це неправда. Родина відповідачки неодноразово пропонувала позивачу офіційно оформити нотаріальну угоду про добровільний поділ майна померлого, за виключенням нежитлового приміщення, однак, позивачка обрала інший шлях. Також, після смерті померлого, позивачка познімала грошові кошти з карткових рахунків померлого, забирала гроші з сейфу, в день похорону починала заводити розмови про поділ майна, забрала всі документи, що стосуються майна, крім того, забирала навіть документи щодо сплати комунальних послуг та ведення бізнесу. Що стосується авто, то станом на сьогоднішній день, після смерті ОСОБА_11 , позивач користується автомобілем, який є спадковою масою і предметом позову, без жодних правових підстав. Всі кошти, які були зібрані як фінансова допомога на поховання ОСОБА_3 , з були передані позивачці для проведення похорону. Померлий був фактичним опікуном своєї матері, яка є інвалідом 2 групи. Нажаль, жінка, яка називає себе дружиною померлого, не спілкується з відповідачкою, не показує онуку, блокує соціальні мережі. Вказане у позовній заяві майно є особистою власністю ОСОБА_3 , адже придбано за його особисті кошти. Враховуючи зазначене, просив залишити позов ОСОБА_1 без задоволення та стягнути з неї на корить відповідача судові витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

05.10.2021 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та зазначила, що вона з ОСОБА_3 навчалася в одній школі, з 2013 року вони почали спілкуватися, зустрічатися, їздили на свята, а через три роки дізналася про ОСОБА_12 , з якою він також зустрічався, в зв`язку з чим 07.12.2015 між ними виникла сварка. Два тижні вони не зустрічалися, а потім ОСОБА_13 їй зателефонував, попросив вибачення і запросив зустріти разом новий 2016 рік. 07.01.2016 він приїхав до неї додому, вони побалакали і він запросив її на вечір до нього на квартиру, яку орендував, та повідомив, що він бажає створити сім`ю, хоче мати дітей та з ОСОБА_12 він вже не зустрічається. ОСОБА_14 працювала неофіційно у ОСОБА_11 продавцем на базарі та між ними були лише ділові стосунки. З 08.01.2016 вона з ОСОБА_3 почала проживати як сім`я, купували спільно побутові речі, продукти харчування, вели спільно господарство, мали взаємні права та обов`язки, спільне дозвілля, разом їздили на свята до родичів і батьків, і ОСОБА_13 представляв її усім, як дружину. Вона зі своєю дочкою від першого шлюбу зареєстровані в АДРЕСА_5 , дочка ходила до школи в селі, а вона працювала у школі за відповідним графіком, проживала з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , жили як сім`я, в село вона їздила до дочки на два дні, а потім поверталася до ОСОБА_13 . Також, вона допомагала ОСОБА_15 в його підприємницькій діяльності та займалася продажем парфумів по різних точках, коли була не на роботі у школі. З Вячеславом у них був спільний побут, спільне дозвілля, він допомагав забезпечувати її дочку від першого шлюбу. В лютому 2017 року вона дізналася про вагітність, про що повідомила ОСОБА_11 . В березні 2017 року ОСОБА_13 зі своїм кумом поїхав на відпочинок до Єгипту, вони щороку так відпочивали, а потім вона з ним також поїхала до Єгипту на відпочинок, перед народженням дитини. В період вагітності вона також допомагала ОСОБА_13 в його підприємницькій діяльності, вела сторінки в інтернет магазині. Після народження дитини ОСОБА_13 забрав їх до квартири, а потім вони усі поїхали в село відсвяткувати дану подію. У 2020 році, після відпочинку із кумом в ОСОБА_16 , ОСОБА_13 пішов на діагностику та у квітні, на свій день народження, повідомив про хворобу, та почав вводити її в курс усіх його справ, хотів встигнути до операції. Коли вона із ОСОБА_13 була поряд з його магазином, то він повідомив працівникам, що за його відсутності вона буде вести усі справи та представив її як дружину. З 2017 року ОСОБА_13 використовував її банківські картки у своїй діяльності, також, кошти з її картки використовували на операцію ОСОБА_13 . Вона була поряд із Вячеславом два тижні після операції, під час хіміотерапії та реабілітації. Після лікарні вони разом приїхали додому, Вячеслва сильно схуднув, тому вони разом купували нові речі. Вона підтримувала його необхідним харчуванням, для чого була придбана необхідна кухонна техніка. У червні 2020 року орендатор квартири де вони проживали попросив виселитися, тому вони переїхали в село до її матері. З червня по листопад 2020 року вони жили у її батьків, ОСОБА_13 із дитиною їздив до своєї матері. Також, ОСОБА_13 навчав її керувати автомобілем, пояснюючи тим, що їй необхідно буде вирішувати багато питань. 08.09.2020 на дні народження племінника ОСОБА_13 стало погано, в нього були сильні болі, вони поїхали на обстеження, лікар повідомив, що почався рецидив хвороби, життя можливо продовжити, але вилікувати неможливо. В листопаді 2020 року їх з ОСОБА_13 дочка пішла до ДНЗ, тому вони орендували квартиру в м. Біла Церква. Новий 2021 рік зустрічали разом із колективом магазину ОСОБА_13 . В кінці січня 2021 року ОСОБА_13 поїхав на останню хіміотерапію на 4 дні, вона привезла йому необхідні речі та харчування. Після цього, він повернувся на роботу, але йому було зле, в нього була слабкість, пухле обличчя, він весь день спав, погано їв, дома йому ставили крапельниці, а потім викликали швидку допомогу, та лікарі повідомили, що йому залишилося жити кілька годин, тому його залишили дома і не забрали у лікарню. До нього приїхали його рідні, мати, та він помер на її руках. Після смерті ОСОБА_13 ,вона займалася його похованням, друзі, рідні, знайомі передавали їй кошти підтримки. В подальшому вона закрила підприємницьку діяльність ОСОБА_13 та відкрила її на своє ім`я. В період спільного проживання з ОСОБА_13 вони придбали 15.06.2018 будинок по АДРЕСА_1 , для чого ОСОБА_17 взяв кредит у Банку, а сплачував його з її кредитних карток. В будинку вони не проживали, адже проводили його реконструкцію та ремонтні роботи. Автомобіль дійсно купувався ОСОБА_13 в 2015 році за його кошти, але вона користувалася автомобілем та його ремонт проводився за кошти з її кредитних карток. Також, її кредитними коштами ОСОБА_13 перекривав свої кредити та кошти, які виплатили при народжені дитини та її заробітна плата також пішли погашення його кредитів.

Представник позивача, адвокат Єфремова Ірина Іванівна, в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та зазначила, що позивач з ОСОБА_3 п`ять років проживали разом, як сім`я, як подружжя, мали спільний побут, права та обов`язки. В документах ОСОБА_13 позивач зазначена, як дружина, вона приймала участь в його підприємницькій діяльності, як бухгалтер та допомагала йому перебуваючи в декретній відпустці, вони спільно вели бізнес ОСОБА_13 , а отримані кошти використовували на спільні потреби. Фото надані відповідачем датовані до 2016 року, з них вбачається, що ОСОБА_13 мав більшу вагу, а коли він почав проживати із позивачем, то схуднув. З 2016 року ОСОБА_13 не мав ніяких стосунків із ОСОБА_12 , тому її свідчення не правдиві, що спростовують заявлені позивачем свідки. На будівництво будинку і його ремонт позивач із ОСОБА_13 використовували спільні кошти та спільно обирали та купували необхідні будівельні матеріали. Автомобіль хоча і купувався Вячеславом у 2015 році, але ремонт автомобіля проводився за їх з позивачем спільні кошти.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, підтримала викладені у відзиві обставини.

Представник відповідача, адвокат Базюченко Анатоілй Олексійович, в судовому засіданні позов не визнав, підтримав викладені у відзиві обставини та зазначив, що позивачем не надано відповідних доказів, що майно було придбано за спільні кошти з ОСОБА_3 , а з наданих доказів неможливо встановити достеменно зазначені у позові обставини. У вказаний позивачем період ОСОБА_3 перебував у відносинах з ОСОБА_12 . Твердження позивача щодо використання ОСОБА_3 її кредитних коштів викликають сумніви, адже він довгий час займався підприємницькою діяльністю та мав особисті кошти для придбання свого майна. Так, позивач дійсно проживала з ОСОБА_3 в тяжкий для нього період життя, в період хвороби і до його смерті. Однак, позивачем не доведено, які суми коштів були витрачені на будівництво будинку і ремонт автомобіля, враховуючи також, те, що транспортний засіб купувався в 2015 році ОСОБА_3 , тому не може були спільним майном.

Третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна в судове засідання не з`явилася, про дату,час та місце засідання повідомлена належним чином, письмові пояснення у справі не подала, направила до суду копії матеріалів спадкової справи, з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи/заповіти), щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_11 , згідно ухвали суду від 22.07.2021.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05 квітня 2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 43 років в місті Біла Церква Київської області, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.9, 11,12,190-191).

Також, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , є інвалідом другої групи, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, та являється матір`ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено матеріалами справи ( том 1 а.с.141-145).

З матеріалів спадкової справи № 14/2021 (номер в реєстрі: 67502523), заведеної приватним нотаріусом Рокитнянського нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентиною Данилівною 14 квітня 2021 року, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1 а.с.171-196) вбачається, що 14.04.2021 ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву, про прийняття спадщини після померлого сина, вказавши у даній заяві, що крім неї спадкоємцем за законом є дочка померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 21.04.2021 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подала заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 , вказавши у даній заяві, що крім дочки спадкоємцем за законом є мати спадкодавця ОСОБА_2 . Також, ОСОБА_1 06.08.2021 подала нотаріусу заяву, згідно якої вона приймає спадщину після смерті ОСОБА_11 та повідомляє, що претендує на виділ частки у спільному майні згідно ст. 74 СК України та ст. 370 ЦК України, та 03.08.2021 подала заяву, про зупинення вчинення нотаріальних дій, в зв`язку з поданням до суду позову, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно.

Згідно матеріалів справи (том 1 а.с.182,185,192), померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_4 , у зареєстрованому шлюбі не перебував, заповіт/спадковий договір не складав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Виходячи з наведених норм кожна людина має право на сімейне життя, при цьому укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов`язковою умовою для створення їхньої сім`ї. Сім`я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Цивільний шлюб це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю та при цьому не є одруженими.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Позивач обгрунтувуючи позов вказувала на те, що підтвердженням подружніх, сімейних відносин є наявність спільної дитини, яку ОСОБА_3 визнав.

Разом з тим, наявність спільної дитини та визнання ОСОБА_3 батьківства відносно неї не може безумовно свідчити про те, що сторони проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що узгоджується з висновком Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18).

Позивач на підтвердження вимог щодо встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 07.01.2016 по 09.02.2021 надала до суду письмові докази: фотознімки та диск з фотознімками, договір оренди житлового приміщення від 10.10.2020, медичні карти хворого, банківські довідки та квитанції про рух коштів та посилалася на показання свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Так, з копії договору оренди житлового приміщення № 10-09 від 10 жовтня 2020 року ( том1 а.с.13) вбачається, що між ОСОБА_22 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди житлового приміщення двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 строком на шість місяців, з 01.11.2020 по 01.05.2021, для спільного проживання з дружиною ОСОБА_23 та трирічною дитиною. Даний договір підписано сторонами та вказано номера їх телефонів та номер телефону ОСОБА_23 , який узгоджується з номером телефону позивача.

З копії медичної карти амбулаторного хворого № 137901 (23048) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с.14) вбачається, що в документації Консультативної поліклініки Київської клінічної лікарні вказано номер телефону позивача ОСОБА_1 , як дружини ОСОБА_11 .

Також, в медичній карті стаціонарного хворого № 98571-600740/169 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , за період перебування в Київській обласній клінічній лікарня з 06.04.2020 по 17.04.2020 (том 1 а.с. 15), вказано номер телефону ОСОБА_1 , як дружини ОСОБА_11 , та їй видано лікарське свідоцтво № 90 від 10.02.2021 про смерть ОСОБА_11 , який проживав за адресою: АДРЕСА_7 (том1 а.с.16-на звороті).

З матеріалів справи (тому 1 а.с.17-18) вбачається, що ОСОБА_1 займалася оплатою поминальних обідів 11.02.2021 та 13.03.2021, пов`язаних з похованням ОСОБА_11 , що не заперечується відповідачем.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає з зими 2014-2015 р.р., їх познайомив ОСОБА_3 на новорічні свята, коли вони оголосили, що орендують квартиру, оскільки вирішили проживати разом. Вони зустрічалися сім`ями на вихідні дні та на свята. У 2016 році вона приїздила в м. Біла Церква, проходила атестацію по роботі та привозила дітей зі школи на олімпіаду, та у вільні години заходила в гості до позивача, потім приїхав ОСОБА_3 і вона побачила, що вони проживають, як сім`я, мають спільний побут, права та обов`язки, як подружжя, інших думок не виникало. Також, їй відомо, що вони разом купували продукти, меблі, побутову техніку, їздили відпочивати до Єгипту, позивач допомагала ОСОБА_3 в підприємницькій діяльності. Стосунки у них були теплі, гарні, вони розповідали про плани на майбутнє, ОСОБА_3 дуже сильно хотів дитину, а позивач хвилювалася, що не може довгий час завагітніти. Після народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки позивача та ОСОБА_3 , її чоловік став хрещеним батьком дитини. Після купівлі будинку, ОСОБА_3 з позивачем купували двері та кахлі. ОСОБА_3 вкладав гроші в бізнес та будівництво будинку, брав позику у її чоловіка, а потім їх повернув. ОСОБА_3 користувався кредитними коштами позивача. Вона розмовляла з ОСОБА_3 щодо реєстрації шлюбу з позивачем, однак він завжди шуткував. 23.01.2021 ОСОБА_3 повідомив їй, що скоро вони з ОСОБА_23 придбають квартиру. Коли ОСОБА_3 захворів, вона допомагала йому з ліками, а в лютому 2021 ОСОБА_23 написала їй SMS, що ОСОБА_13 помирає. Вона розмовляла з ОСОБА_13 по телефону, і він повідомив, що хоче, щоб торгівельна точка на базарі залишилася його сестрі, а магазин його дочці.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що познайомилася з ОСОБА_3 при укладені з ним договору оренди квартири АДРЕСА_2 , він разом з позивачем приходив оглядати квартиру та він повідомляв, що вони з позивачем перебувають у цивільному шлюбі. Вона часто навідувалася до квартири ( листопад 3- рази, грудень 2 рази), оскільки вперше надавала в оренду житло, тому уважно придивлялася до квартирантів. Від позивача та ОСОБА_3 завжди чула слово «ми» в контексті їх спільних дій, тому не могла б сказати, що вони не сім`я, вони були привітні, між ними були теплі стосунки. Квартира була умебльована, але вони повідомили, що поставлять ще дитяче ліжко та свої побутові речі. Кошти за оренду квартири їй сплачували: листопад грудень ОСОБА_13 , січень - лютий ОСОБА_23 . Оренда квартири скінчилася 01.05.2021.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що його дружина є сестрою позивача, тому з позивачем знайомий близько 20 років. Вісім років тому він познайомився з ОСОБА_3 в будинку тещі, позивач представила його як майбутнього чоловіка, на що ОСОБА_3 не заперечував. Вони сім`ями зустрічалися один раз на місяць та на свята. У ОСОБА_3 був бізнес і він радів, що ОСОБА_23 його підтримує, допомагає у роботі. В роботі ОСОБА_3 використовував кошти ОСОБА_23 , також і теща йому допомагала і він надав ОСОБА_13 позику, яку повертала в тому числі і ОСОБА_23 . Вячеслав хотів багато дітей, тому дуже зрадів народженню дочки. Коли ОСОБА_13 захворів, він допомагав знайти лікаря онколога, домовлявся про операцію та хіміотерапію. Він жодного разу не чув і не бачив, що родинна ОСОБА_3 турбується про нього, лише позивач з ним завжди була поряд. ОСОБА_3 планував у 2021 році одружитися з позивачем, хотів перед цим розрахуватися з боргами, бути незалежним, казав, що бажає розпорядитися своїм майном між родичами і сім`єю, але не так, як наразі склалися обставини.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача з кінця січня 2019 року, з моменту коли вона привела дитину в Центр розвитку. ОСОБА_3 забирав позивача та дочку з Центру. Пізніше вона дізналася, що вони проживають в одному будинку по АДРЕСА_8 , але в іншому під`їзді, потім вони проживали 3-4 місяці в селі, а восени переїхали на іншу квартиру по АДРЕСА_9 . Її чоловік та ОСОБА_3 по черзі забирали їх з ОСОБА_23 із дітьми з Центру додому. В гостях у ОСОБА_23 вона бувала часто і бачила, що позивач займалася господарством, готувала їсти на сім`ю. Вона вважає, що ОСОБА_3 з позивачем були однією сім`єю, жили як чоловік і дружина, вони кохали один одного, були для неї прикладом щасливої родини. ОСОБА_23 допомагала ОСОБА_13 в роботі, працювала за комп`ютером, спілкувалася з клієнтами, також, при відвідуванні магазину вона бачила там ОСОБА_23 , яка допомагала чоловіку.

Свідок ОСОБА_18 в судове засідання не з`явився, направив до суду письмові пояснення у справі ( том2 а.с.19-25), в яких зазначив, що являється другом з дитинства ОСОБА_3 , його однокласником та хрещеним батьком його дочки. Вони з ОСОБА_3 неодноразово проводили разом свій вільний час, відвідували баню, їздили за кордон. Також, він допомагав ОСОБА_13 з паперами, які стосувалися земельних ділянок та приміщення для магазину, тому він знав, які покупки придбав його друг. ОСОБА_1 також знає зі школи. Навесні 2013 року ОСОБА_23 і ОСОБА_13 почали зустрічатися. В 2016 році вони переїхали до м. Біла Церква, де орендували квартиру, проживали разом як сім`я, вели спільний побут, планували одружитися, будували плани на майбутнє. Також, йому відомо, що у ОСОБА_13 були інші жінки, з якими він зустрічався, але сім`ю він створив з ОСОБА_23 , бо дитина, яка в них народилася бажана та чекана. ОСОБА_23 допомагала ОСОБА_13 в бізнесі, як могла, постійно навіть будучі у відпустці по догляду за дитиною, а саме: розміщувала рекламу в соціальних мережах, завантажувала товар на сайт, допомагала в продажах товару, працювала за комп`ютером, але не була оформлена,як працівник, оскільки ОСОБА_13 економив на заробітній платі, погашав кредитні кошти, позики. В момент коли ОСОБА_13 захворів потрапив до лікарні ОСОБА_23 була поряд із ним. ОСОБА_13 йому казав, що після одужання піде до РАЦС і одружиться з ОСОБА_23 . Також, він часто возив ОСОБА_23 і ОСОБА_13 до лікарні, на ОСОБА_24 пошту за побутовою технікою для їх сім`ї, так як ОСОБА_13 потрібно було раціональне харчування. Вячеслав багато вкладав в розвиток свого бізнесу та сумісного життя з ОСОБА_23 в набутому ними разом будинку, дуже хотів оформити все майно на свою цивільну дружину.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на показання свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , фотознімки та письмові докази ( томі 1 а.с. 146-149,153-156).

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, відповідач - ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 її син, з позивачем вона познайомилася 20 вересня 2017 року на святкуванні народження онуки, її запросили в с. Синява до батьків позивача. Її син був зареєстрований та проживав разом із нею, по АДРЕСА_4 , він через день приїздив до неї, привозив продукти, ночував, переодягався, тощо. Також, син разом з ОСОБА_12 проживав в м. Біла Церква, в 2016 році вона була в них на новосіллі, він казав, що з ОСОБА_33 йому комфортно, вона йому допомагає в роботі, позичала йому кошти. Коли з`явилася позивач в житті сина, він посварився з ОСОБА_12 . Син не проживав з позивачем однією сім`єю, він лише приїздив до дитини, допомагав утримувати дочку, купував їй усе необхідне. Ще до народження їх спільної дитини син казав, що не хоче бути разом з позивачем, але його до неї тягне. Він казав, що купить позивачу квартиру і автомобіль після народження дитини, допомагати буде, але жити з нею не буде. Після народження дитини вона приїздила до позивача в її батьківську хату. Син займався підприємницькою діяльністю з 2007 року, в 2015 році купив собі на день народження автомобіль. На придбання будинку син позичив кошти в ОСОБА_12 , взяв кредит в банку та казав, що сам хотів проживати в будинку. Після того, як сину зробили операцію, йому потрібен був догляд та необхідно було робити ін`єкції, тоді син з позивачем орендували квартиру де проживали разом. Також, сестра ОСОБА_13 була з ним поряд, коли позивач їздила на Нову пошту за отриманням коштів ОСОБА_13 за товар. ОСОБА_34 разом зі своїм чоловіком працювали у ОСОБА_13 в магазині та отримували заробітну плату. У ОСОБА_13 були борги, наразі їх сплачують позивач та сестра ОСОБА_13 . Після смерті сина позивач забрала усе з його сейфу, в тому числі гроші, казала, що все це для дитини, це повідомив їй зять, який бачив позивача в магазині.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що являється сестрою ОСОБА_3 та дочкою відповідача у справі. Вона з братом працювала з 2008 року і на даний час працює в магазині, так як хотів ОСОБА_13 . Позивача знає зі школи, вони були однокласниками. Між братом і позивачем були якісь відносини, вони зустрічалися, але брат також зустрічався і з ОСОБА_12 в період з 2004 року по 2017 рік, та він не збирався ні з ким одружуватися, а займався своїм бізнесом. ОСОБА_12 працювала у брата на торгівельній точці на базарі продавцем. ОСОБА_3 з 2002 року займався підприємницькою діяльністю, спочатку на базарі, потім придбав магазин на отримані в позику в товариша кошти, він мав прибуток від бізнесу, був незалежний, лише на великі закупівлі він брав кредити та позики. ОСОБА_33 допомагала брату в його діяльності, направляла його до розвитку бізнесу, в тому числі відкриття інтернет - магазину. В період з 2008 року по 2017 рік ОСОБА_3 зустрічався з ОСОБА_12 і саме вона була з ним на усі спільні свята, а позивач на колективних свята не була. 13.12.2010 ОСОБА_3 позичив кошти в друга ОСОБА_35 в розмірі 550000,00 грн. для відкриття магазину та переоформлення приміщення під магазин. З 2018 року Вявеслва позичав гроші в ПриватБанку та повертав їх частинами, на період карантину банк надав йому відстрочку, потім брат захворів, тому залишилися якісь борги. Також, вона позичала брату кошти, але він їй все повернув. У 2017 році ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_12 про вагітність позивача, після чого ОСОБА_33 відступила. Після народження дитини брат купував донці усе необхідне, допомагав матеріально, але вони не проживали разом як сім`я. Після того, як брат захворів та йому зробили операцію, він потребував догляду і треба було, що б хтось був з ним поряд, тому позивач проживала разом із ним. Також, після того, як брат повідомив про свою хворобу, вона йому сказала, що б він оформив на ОСОБА_1 довіреність, що б вона діяла від його імені, але він сказав, що немає кому давати доручення. Брат не збирався ділити своє майно і комусь щось передавати, і помирати він не збирався, він хотів лише купити дитині квартиру, що їй було де жити. Позивачу давав гроші, щоб тільки «відчипилася від нього». У ОСОБА_3 була своя квартира, а більшість часу він жив з матір`ю. В період з 2016 2017 р.р. брат орендував в м. Біла Церква квартиру, оскільки міг довго затриматися на роботі, в зв`язку з чим необхідно було десь переночувати. Позивач періодично приходила до магазину, але брат її не допускав, казав, що вона переслідує його, також, вона не була на колективних святах. Коли брат дізнався про вагітність позивача, він зібрав родичів та повідомив про цю новину, сказав, що б усі товаришували. Спільну дитину позивача та брата вона побачила вперше на хрестинах, потім вона запрошувала їх до себе в гості, і брат казав, що приїде з позивачем, бо «не відчепиться від неї». В м. Канів вони їздили сім`ями відпочивати, і позивач також з ними була, як мати дочки ОСОБА_13 , в період 2019 -2020 років вони також зустрічалися на сімейних святах. В період вагітності ОСОБА_1 , брат возив її до Єгипту на відпочинок, казав «щоб розслабилася і не насідала на нього». ОСОБА_13 був щирий, добрий, чесний і нічого не приховував. Про свою хворобу брат спочатку сказав позивачу, а вже потім дізналася родина. З 2020 року брат, як дізнався про хворобу, змирився з присутністю в його житті позивача, вона була ним допущена і була присутня на дні народжені співробітника, також, вона з сім`єю були у неї на дні народженні. Брат з позивачем підшукували квартиру та потім проживали разом, ОСОБА_13 сплачував орендні кошти, а меблі та побутова техніка вже були в квартирі, мультиварку брат купив в інтернет магазині. Позивач надавала брату допомогу в лікуванні, за що їй щиро вдячні. Оскільки необхідно було підтримувати діяльність інтернет магазину, брат допустив позивача до даної діяльності. Торгова марка запатентована братом, та на даний час її використовує позивач. Борги брата виплачує вона і позивач порівну. Після смерті брата, позивач забрала з сейфів, які були в будинку та в магазині, документи і гроші ОСОБА_3 , також, всі ключі, які були у ОСОБА_13 , знаходяться у позивача.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що являється зятем відповідача, чоловіком ОСОБА_7 , сестри ОСОБА_3 . Він працював у ОСОБА_3 на торгівельній точці на базарі з 2010 року. З 2004 року ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_12 , вони жили разом на орендованій ним квартирі, а потім жили в квартирі ОСОБА_12 до 2017 року, де сім`ями святкували новосілля. ОСОБА_12 неофіційно працювала у ОСОБА_13 і на базарі і в магазині. ОСОБА_3 позичав гроші в ОСОБА_14 , в нього і в інших людей на купівлю приміщення під магазин, оформлення документів, ремонти. На придбання будинку взяв кредит в Банку та сплатив його. В кінці 2016 року ОСОБА_13 познайомив з позивачем, сказав, що це дівчина, з якою він зустрічається, однак, в 2017 році у ОСОБА_13 на дні народження позивач не була присутня. Він періодично бачив ОСОБА_13 з ОСОБА_23 в місті. У 2018 році позивач запросила до себе в село в гості його з сім`єю, був присутній ОСОБА_13 , їх діти та матір позивача. У 2019 році та у 2020 році він був на дні народженні дитини позивача і ОСОБА_3 , яке було в селі. Періодично він зустрічав ОСОБА_23 на базарі, можливо вона купувала якісь речі. Він товаришував з ОСОБА_13 , і останній не збирався одружуватися з позивачем, він лише фінансово допомагав дитині, разом з нею їздив купувати продукти. ОСОБА_3 орендував квартиру в м. Біла Церква, для того, щоб було де переночувати, коли запізно їхати додому до матері. Потім, орендував іншу квартиру, коли захворів, в квартирі була побутова техніка та меблі, він не купував нові. Коли позивач завагітніла ОСОБА_3 зібрав родичів (матір, сестер) і повідомив цю новину, сказав, що стане батьком, але одружуватися не збирався. Про хворобу ОСОБА_13 дізнався в день його операції, до цього він приховував свій стан і ніякої допомоги не просив, а коли йому пропонувати допомогу, то він відмовлявся. Позивач допомагала ОСОБА_13 , як до операції так і після. У 2020 році вони сім`ями їздили в м. Канів, в тому числі, позивач, її мати, сестра з чоловіком і дітьми. Останні дні ОСОБА_13 було важко, позивач йому допомагала. У 2015 році ОСОБА_13 купив собі на день народження автомобіль, яким останній рік користується позивач.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що являється племінницею ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знає, оскільки вони родом з одного села та бачила її один раз на дні народження бабусі. З січня 2013 року по серпень 2017 року працювала продавцем - консультантом в магазині ОСОБА_3 , в цей період він перебував у відносинах з ОСОБА_12 і позивача вона жодного разу не бачила поряд. ОСОБА_14 допомагала ОСОБА_13 фінансово, вони довго були разом, як цивільне подружжя, він казав, що позичав у неї гроші і вона його підтримує. ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_12 , в 2015 році вони разом вітали її з весіллям. Про те, що позивач народила дитину від ОСОБА_3 було відомо, позивач була на дні народження бабусі, але ніхто її не представляв, як дружину ОСОБА_13 . В 2013 році ОСОБА_3 орендував квартиру по АДРЕСА_10 , пропонував їй там жити, щоб не їздити в село, збирав гроші, щоб викупити цю квартиру з метою розширення бізнесу. На купівлю квартири та придбання обладнання в магазин ОСОБА_3 позичив кошти в ОСОБА_12 . Дитину позивача і ОСОБА_3 побачила вперше в 2020 році. Свою хворобу дядько приховував, навіть від своєї матері. В бізнесі ОСОБА_3 допомагала його сестра, вона багато чим займалася в магазині. В період з 2017 року по 2021 рік вона бачилася з ОСОБА_3 один раз на три місяці, в них були добрі стосунки, він розповідав про роботу, запрошував її працювати після відпустки по догляду за дитиною, він розповідав про дитину, казав, що дуже любить дочку, забезпечує її, купить їй квартиру, але з позивачем жити не хоче. В бабусі вона бувала щотижня, дядько жив зі своєю матір`ю, а м. Біла Церква інколи залишався ночувати, коли вже пізно було їхати на село. В квітні 2020 року ОСОБА_3 переніс операцію, потім проходив реабілітацію, в цей час його сестра виконувала його роботу в магазині, вела бізнес. Фінансування та лікування ОСОБА_13 було з доходів магазину, з кредитів. Боргові зобов`язання наразі сплачують позивач і сестра ОСОБА_3 . У 2020 році ОСОБА_3 був після хіміотерапії, це був період карантину, позивач займалася інтернет магазином та доглядала за ним. Підприємницька діяльність ОСОБА_3 йшла добре, в середньому 2000-3000 грн. щодня прибутку в магазині. В період 2020 2021 років всі знали, що є ОСОБА_1 , є дитина, але ОСОБА_3 казав, що не хоче з нею жити, «ви її ще не знаєте».

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що позивача бачив в 2020 році, після того, як ОСОБА_3 зробили операцію. ОСОБА_3 знає по бізнесу, замовляв в нього та поставляв йому товар, за який розраховувалася ОСОБА_7 і саме їй розповідав, як вести книгу обліку товарів, проводити розрахунки. Якими коштами оперував в діяльності ОСОБА_13 йому невідомо. В 2015 році ОСОБА_13 запитував його про позику для придбання автомобіля «Таурек». З позивачем його ніхто не знайомив, у 2020 році зустрів їх разом, позивача з ОСОБА_13 , і останній повідомив, що це його «нова пасія», восени ОСОБА_13 разом з нею приходив до магазину, а потім ОСОБА_36 йому повідомила, що позивач співмешканка ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що в період з 2010 року по 2013 рік працювала в магазині ОСОБА_3 , потім пішла у відпуску по догляду за дитиною, в 2018 році вийшла на роботу в магазин, продавцем. У ОСОБА_13 була дівчина ОСОБА_12 , яка працювала з ним, вкладала гроші в бізнес, вони були як пара та жили разом. У 2018 році ОСОБА_3 сказав, що у нього народилася дочка, тому вона хотіла привітати його з шлюбом, але він сказав, що не одружений. Вячеслав працював і про сім`ю розмов не було. Позивача знає, як матір дочки ОСОБА_3 . В кінці 2019 року, будучи на квартирі ОСОБА_3 по АДРЕСА_8 , вона не бачила в нього наявності дружини, він жив сам, вони обговорювати робочі моменти. Вячеслав декілька разів на тиждень привозив позивача із дитиною на квартиру, але вона постійно проживала в селі. Інколи позивач підходила до магазину і ОСОБА_13 до неї виходив. У 2020 році ОСОБА_13 захворів, потрапив до лікарні, позивач приходила в магазин, входила в курс справ і діяльності бізнесу. Влітку 2020 року колективом магазину святкували день народження, позивач була присутня, як пара ОСОБА_13 . Наразі магазином займається ОСОБА_36 , платить їй заробітну плату, сплачує борги ОСОБА_13 . ОСОБА_3 був дуже порядною людиною, допомагав дитині, купував усе необхідне.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знала з 2010 року, її дочка працювала в нього у магазині. З позивачем познайомилася коли ОСОБА_13 захворів, то вона, як медичний працівник, в лютому 2021 року ставила йому крапельниці. Він проживав в АДРЕСА_9 разом з позивачем, вони орендували квартиру, ОСОБА_13 був у дуже важкому стані. Тоді вона і дізналася достеменно про його хворобу від позивача. В магазині ОСОБА_13 вона бувала часто, 3-4 рази на тиждень та позивача там не бачила. В листопаді 2012 року вона надавала ОСОБА_13 позику для придбання приміщення під магазин та обладнання, також, він хотів відкрити інтернет магазин. Кошти ОСОБА_13 їй повернув в лютому 2013 року. Вячеслав їй повідомляв, що хоче викупити орендоване ним приміщення поряд магазину. Вона знала, що ОСОБА_13 жив з ОСОБА_12 , бачила їх разом в магазині, на свята, а в 2018 році вони вже не спілкувалися.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_13 знав з 90 х років, а позивача знає лише наглядно з 2019 року, вона зустрічалася з ОСОБА_13 , а потім вони сумісно проживали. В середині 2019 року вони зустрічалися з ОСОБА_13 і останній йому казав, що це його добра знайома, вони зустрічаються та у них є спільна дитина. В кінці 2010 року він допоміг ОСОБА_13 надавши йому позику в розмірі 550000,00 грн., борг наразі повертають позивач і відповідач. Ці кошти необхідні були ОСОБА_13 для придбання будівлі під магазин і розширення бізнесу.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що з 2010 року по березень 2017 року працювала в ОСОБА_3 та з 2007 року по 2017 рік проживала з ним в цивільному шлюбі. Також, вона надавала позику ОСОБА_13 10000,00 доларів США на купівлю магазину, які він повернув. Автомобіль він купив за свої кошти. Він в подальшому також позичав кошти на великі покупки, але завжди їх повертав. Позивача знає по фотознімках, у 2017 році вона їй написала SMS, що зустрічається з ОСОБА_13 і вагітна від нього, але в них щось не виходить, то просила забрати його. Вона повідомила позивачу, що відпрацює в Вячеслава два тижні та піде, а щодо їх відносин, щоб вона сама вирішувала. Вона запитувала у ОСОБА_13 про позивача, він сказав, що це випадкова знайома і просив вибачення за образу. Після припинення відносин з ОСОБА_13 вони продовжували лише спілкувалися, як друзі. Їй відомо, що ОСОБА_13 забороняв позивачу приходити до магазину, оскільки щоразу після таких зустрічей між ними були конфлікти. Також, відомо, що позивач разом із дитиною з понеділка по середу проживали у квартирі ОСОБА_13 , а потім він відвозив їх до матері позивача, а сам повертався до своєї матері. Також, ОСОБА_13 повідомляв, що позивач працює в нього в інтернет магазині та отримує заробітну плату. Вячеслав усім працівникам сплачував заробітну плату, незалежно від того з ким з них він перебував у відносинах, та картки працівників у своїй роботі не використовував. ОСОБА_13 дуже любив дитину, казав, що не залишить її і буде допомагати. У 2017 2018 роках вони з ОСОБА_13 їздили в м. Київ купувати принтер, спілкувалися про його життя, про шлюб він нічого не казав. Про хворобу ОСОБА_13 вона дізналася в квітні травні 2020 року, пропонувала йому свою допомогу, оскільки він був у важкому стані і казав, що насилу доїхав на хіміотерапію, однак, він не скористався пропозицією. ОСОБА_13 давав гроші позивачу для вирішення питань по бізнесу, захворівши, він розумів, що необхідно щоб хтось займався бізнесом, тому він обрав позивача, як матір своєї дитини. Останій рік життя ОСОБА_13 вона приходила до нього в магазин 1 раз на місяць/два місяці, зустрічалися коли він повертався з пошти, щоразу спілкувалися. Фінансовий стан ОСОБА_13 був добрий, заробітну плату працівникам платив справно, позичав гроші в людей та брав кредити в банку лише для купівлі приміщень, будинку, обладнання для магазину, але борги повертав.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснила, що була знайома з ОСОБА_3 з кінця 2015 року, перебувала з ним в трудових і дружніх відносинах до 19 вересня 2019 року, до виходу у відпустку по пологах. Позивача знає з 2016 року, вона підходила до магазину ОСОБА_13 , та як повідомив потім ОСОБА_13 , вона просила кошти на свою дитину і згодна народити йому дитину. ОСОБА_13 дуже хотів дітей, всі розмови були про це, він навіть їй пропонував народити йому дитину, на що вона повідомила, що вже одружена. Матеріальний стан ОСОБА_13 був задовільний, він був матеріально забезпечений, придбавав нерухомість, та обладнання в магазин, орендував квартиру, тощо. Відомо, що на придбання магазину він брав у борг кошти в ОСОБА_12 , з якою зустрічався. Також, ОСОБА_14 працювала на торгівельні точці на базарі, що належала ОСОБА_13 , вона могла користуватися автомобілем ОСОБА_13 , допомагала йому в роботі і в житті. До вересня 2019 року, до того як вона пішла у відпуску, позивач ніяких участі в діяльності магазину не приймала, на зборах колективу не була і ОСОБА_13 щодо неї нічого не повідомляв. Вячеслав інколи ночував в орендованій квартирі, але постійно жив у своєї матері. В період 2017 -2018 р.р. позивач інколи приходила до магазину, але їх розмови з ОСОБА_13 були неприємного змісту, він був розчарований в ній. У 2018 2019 роках вона займалася продажем продукції «Мері Кей», « ІНФОРМАЦІЯ_9 », і ОСОБА_13 на її прохання купував в неї щось в подарунок для позивача. Влітку 2020 року вона дізналася про проблеми зі здоров`ям ОСОБА_13 від його сестри. Чи брав ОСОБА_13 кошти у позивача їй невідомо, але в нього не було проблем з фінансами, скоріше за все він допомагав їй матеріально.

З наданих позивачем фотокопії (том 1 а.с. 91-101), оглянутого диску з фотознімками (том 1 а.с.237) та з наданих відповідачем фотознімків (том1 а.с.155- 166), вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно відпочивали, були присутні на святах у родичів та з робочим колективом магазину ОСОБА_3 , після народження та днях народження їх дитини, проведення колективом ОСОБА_3 корпоративів та святкування днів народжень працівників.

Суд враховує, що показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання (зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), а посилання на періодичний спільний відпочинок, не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18), в якій вказано, зокрема, що факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім того, в п. 7 договору купівлі продажу частки житлового будинку 15 червня 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., зареєстрований у реєстрі за № 927 від (том 1 а.с.19), ОСОБА_3 відповідною заявою ствердив, що на момент укладенні даного правочину він у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу, гроші за які він купує вказану частку житлового будинку, є його особистою власністю.

Надані позивачем квитанції (том1 а.с.82-89) суд оцінює критично, оскільки достовірно встановити обставини, на які посилається позивач, з даних матеріалів неможливо та вони не узгоджені іншими належним та допустимими доказами, а довідка від 14.04.2021 за № 365-02-37 (том 1 а.с.79), підтверджує лише факт, що станом на квітень 2021 року склад сім`ї померлого ОСОБА_3 складався з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки від 12.04.2021 за № 347/02037, виданої Рокитнянською селищною радою с. Синява Білоцерківського району Київської області (том1 а.с.147), ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_37 зареєстровані з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня смерті, в одному будинку разом в АДРЕСА_4 , що не спростовує факт проживання ОСОБА_3 за іншою адресою в м. Біла Церква Київської області, а підтверджує лише факт зареєстрованих осіб у вказаному будинку.

З копії розписки (том 1 а.с.148), вбачається, що ОСОБА_3 30.12.2010 отримував у позику кошти зі строком повернення до 31.12.2011, а враховуючи період за який виникли спірні правовідносини, даний доказ виходить за межі предмету спору та не узгоджується з іншими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з січня 2016 року по лютий 2020 року.

Разом з тим, оцінюючи пояснення учасників справи, показання свідків заявлених позивачем та відповідачем, письмові докази, за період з лютого 2020 по 09.02.2021, суд дійшов висновку, що у вказаний період між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були відносини, притаманні подружжю, вони проживали разом на орендованих квартирах, вели спільне господарство, несли спільні витрати на придбання продуктів харчування, побутових речей, сплачували спільно кошти за оренду житла, позивач підтримувала ОСОБА_3 в підприємницькій діяльності та допомагала йому, турбувалася про стан його здоров`я та здійснювала за ним догляд, а він в свою чергу, вважав її за дружину.

Також, у даній позовній заяві позивач просила визнати майно, що належало ОСОБА_3 спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та автомобіля.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) вказано, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно із правовими висновками, викладених Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, необхідно встановити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року справа № 546/912/16-ц, провадження № 61-36178св18.

Також, у правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 204/8558/2014-ц, провадження № 61-26144св18, Суд звертає увагу на те, що конструкція норми ст. 60 СК України свідчить пор презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Встановлено, що на підставі договору купівлі продажу частки житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., зареєстрований у реєстрі за № 927 (том 1 а.с.19), 15 червня 2018 року ОСОБА_3 набув у власність 1/2 частку житлового будинку (дерев`яний із пластин, обкладений цеглою, 1917 року побудови) з відповідною частиною господарських та побутових споруд (погріб під частиною будівлі №а/п№, прибудова «а», сарай «Б») під АДРЕСА_1 , загальною площею 45,0 кв.м., житловою площею 30,70 кв.м., вказана частка житлового будинку розміщена на земельній ділянці, у власність та в оренду не надавалася, державний акт на право власності, договір оренди та речове право на неї не зареєстровано, що узгоджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2018 11:33:37 (том 1 а.с.20).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2020 14:50:16 (том 1 а.с.21,53) вбачається, що 07 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентиною Данилівною було проведено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 74,6 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м. (матеріали стін: бетонний блок, 1991 року побудови, позначений на плані літерою «А») з господарськими будівлями та спорудами: мансарда « ІНФОРМАЦІЯ_11 », гараж «В», за адресою: АДРЕСА_1 , що узгоджується з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений станом на 20.09.2020 (том 1 а.с. 54-57).

Згідно звіту про оцінку майна за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ПП «Спілка експертів» ( а.с.том 1 а.с.40-59), виконаного за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість вказаного будинку станом на 01.06.2021 становить 1478870,00 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 146), 30 листопада 2012 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежиле приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово комунального господарства Білоцерківської міської ради 30.11.2012 та 21 серпня 2015 року за ним було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0085 га (кадастровий номер: 3210300000:04:017:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2015 за № 70, строком дії 5 років.

З матеріалів справи (том 1 а.с.60-75) вбачається, що 10 квітня 2015 року ОСОБА_3 став власником автомобіля марки «SKODA OCTAVIA TOUR», д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN НОМЕР_3 , легковий хетчбек - В, чорного кольору, вартість якого станом на 01.06.2021 становила 151080,00 грн., згідно звіту про оцінку майна виконаного ПП «Спілка експертів» виконаного за замовленням ОСОБА_1 .

Позивач на підтвердження факту спільної сумісної власності на вказану частину будинку та автомобіль не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що зазначене майно було набуте нею та ОСОБА_3 внаслідок їх спільної праці та збільшене у вартості з моменту його придбання за рахунок спільних коштів, або доказів укладення між ними письмової угоди про створення спільної сумісної власності, враховуючи, що автомобіль був придбаний у 2015 році, до встановленого судом терміну перебування вказаних осіб в сімейних відносинах, а на момент придбання частини будинку, у договорі купівлі продажу самим ОСОБА_3 зазначено, що він не перебуває у шлюбі та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу.

Судом, встановлено, що ОСОБА_3 з 10 липня 2002 року був зареєстрований, як фізична особа підприємець, місцезнаходження: АДРЕСА_4 , та займався видом діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (основний), роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування, та 04 березня 2021 було здійснено державну реєстрацію припинення даної підприємницької діяльності, що підтверджено матеріалами справи ( том1 а.с.149).

Тобто, ОСОБА_3 мав особисті кошти для придбання вказаного майна, його реконструкції та обслуговування, що підтверджено матеріалами справи та узгоджується з показаннями свідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначене майно є особистою приватною власністю ОСОБА_11 , адже набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов в частині визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину майна за позивачем не підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що позивач при подачі даного позову до суду сплатила судовий збір: 908,00 грн. за немайнову вимогу та 8535,75 грн. за майнову вимогу ( том 1 а.с.1,2), а відповідач згідно наданих посвідчень (том1 а.с.144-145) та відповідно до п.9.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому, суд приходить до висновку, що судові витрати ОСОБА_1 у розмірі 454,00 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають компенсації за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України,

Керуючись ст. 3, 21, 57, 60, 74 СК України, ст.368 ЦК України, ст. 4, 12, 76 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: приватний нотаріус Рокитнянського нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна (місцезнаходження: Київська область, смт. Рокитне, вул. Медоварна,19,оф.7), про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в період з лютого 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати ОСОБА_1 у розмірі 454,00 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2022, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяО. В. Бондаренко