Рішення

від 26.07.2022 по справі 754/17670/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1946/22

Справа №754/17670/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2022 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" про захист прав споживачів, стягнення пені та компенсацію моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, стягнення пені та компенсацію моральної шкоди.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 07.09.2021 ОСОБА_1 придбав на сайті Інтернет - магазину за індивідуальним замовленням, а саме два ліжка та дві приліжкові тумби «Лауро» в ТОВ «Планета-3000». Позивач оформив замовлення на сайті та сплатив 48030,00грн, додаткову оплату в розмірі 7624,04грн, що підтверджується повідомленням про замовлення покупця №140237 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140235 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140228 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140225 від 07.09.2021.В телефонному режимі представник позивача повідомив, що загальна вартість становить 55654,04грн, дата доставки меблів призначена на 26.10.2021. Однак меблі були доставлені до позивача 12.11.2021, а установлена 15.11.2021. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушив його права, як споживача, оскільки доставка меблів повинна була відбутися 26.10.2021, однак меблі були доставлені до позивача 12.11.2021, а установили меблі 15.11.2021, тобто з порушенням встановлених строків доставки, а саме 17 днів. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення прав споживача в розмірі 28169,34грн та моральну шкоду в розмірі 2270,00грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 30.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

28.01.2022 до суду надійшов відзив від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" відповідно до якого зазначено, що дійсно ОСОБА_1 замовляв товар та отримав його згідно підписів на замовленнях. Позивач посилається на те, що відповідач прострочив виконання. Однак із позовної заяви не зрозуміло, що сама на думку позивача вважається простроченим. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази прострочення виконання замовлення. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки позовна заява не містить достатніх доказів прострочення виконання на 17 днів та ігнорування звернення позивача.

16.03.2022 суддею Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В. було продовжено строки розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін по цивільній справі 754/17670/21, оскільки 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан на підставі Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, про що повідомлено сторін по справі.

Станом на 26.07.2022 закінчились строки для подання додаткових документів/доказів, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

07.09.2021 ОСОБА_1 придбав на сайті Інтернет - магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» меблів за індивідуальним замовленням, а саме два ліжка та дві приліжкові тумби «Лауро», що підтверджується повідомленням про замовленням покупця №140237 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140235 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140228 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140225 від 07.09.2021.

ОСОБА_1 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» здійснено передплату за замовлення в розмірі 48030,00грн та 7624,04грн, що підтверджується матеріалами справи.

11.11.2021 позивач ОСОБА_1 направив на електрону адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" лист, відповідно до якого зазначено, що позивачу так і не доставили меблі, однак попередня дата доставки визначена 26 жовтня 2021 року.

12.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» здійснено доставку меблів за адресою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується видатковою накладною від 12.11.2021.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи вимоги зазначає, що відповідач порушив його право, як споживача, оскільки доставка меблів повинна була відбутися 26.10.2021, однак меблі були доставлені до позивача 12.11.2021, тобто з порушенням встановлених строків доставки, а саме 17 днів.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статей 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості.

Згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи, (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Дослідивши матеріали справи, а саме повідомленням про замовленням покупця №140237 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140235 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140228 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140225 від 07.09.2021, судом установлено, що вищезазначених доказах вбачається, що попередня дата доставки 26 жовтня 2021 року.

Однак суд критично ставиться до посилань позивача, що дата доставки була визначена остаточно на 26 жовтня 2021 року, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вищезазначена дата узгоджувалась сторонами по справі та існувала домовленість між сторонами, що саме 26 жовтня 2021 року відбудеться доставка, оскільки 26.10.2021 визначена, як дата попередньої доставки, що є попереднім погодженням, ані датою моментом повного і беззаперечного прийняття клієнтом товару.

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" порушив права позивача ОСОБА_1 , як споживача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що між позивачем та відповідачем була визначена конкретна дата доставки, а відповідач порушив свої зобов`язання та прострочив термін доставки.

Враховуючи встановлені обставини по справі, належні та допустимі докази, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання своїх зобов`язань в розмірі 28169,34грн, на підставі ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не порушував свої зобов`язання перед позивачем.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" і п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", суд вирішує питання щодо відшкодування моральної ( немайнової) шкоди при задоволенні вимог споживача.

Згідно із пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Отже в обґрунтуваннях позовних вимог, якими саме діями позивачу завдано моральної шкоди, в чому вона полягає, не містить жодних доказів, що підтверджують наявність шкоди, неправомірність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, а тому суд вважає, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані і не знайшли свого підтвердження, та задоволенню не підлягають.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено ст.76-79 та ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про захист про споживачів", статями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 639, 901, 902 Цивільного кодексу України, статтями 5, 12, 13, 76-83, 89-90, 141, 263-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" про захист прав споживачів - відмовити повністю.

Судові витрати компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета-3000», місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А, код ЄДРПОУ 37500988.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2022.

Суддя В.В. Бабко