Постанова

від 15.12.2022 по справі 754/17670/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 754/17670/21

Провадження №22-ц/824/9575/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» про захист прав споживачів, стягнення пені та компенсацію моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Планета-3000» про захист прав споживачів, стягнення пені та компенсацію моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення прав споживача у розмірі 28 169, 34 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 270, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07.09.2021 ОСОБА_1 придбав на сайті Інтернет - магазину за індивідуальним замовленням меблі, а саме два ліжка та дві приліжкові тумби «Лауро» у ТОВ «Планета-3000». Позивач оформив замовлення на сайті та сплатив 48030,00грн, додаткову оплату в розмірі 7624,04 грн., що підтверджується повідомленням про замовлення покупця №140237 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140235 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140228 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140225 від 07.09.2021. В телефонному режимі представник позивача повідомив, що загальна вартість становить 55654,04грн, дата доставки меблів призначена на 26.10.2021 р. Однак меблі були доставлені до позивача 12.11.2021, а установлені 15.11.2021. Позивач вважає, що відповідач порушив його права як споживача, оскільки доставка меблів відбулася з порушенням встановлених строків доставки на 17 днів. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

07.09.2022 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 07.09.2021 ОСОБА_1 придбав на сайті Інтернет - магазину ТОВ «Планета-3000» меблів за індивідуальним замовленням меблі, а саме два ліжка та дві приліжкові тумби «Лауро», що підтверджується повідомленням про замовленням покупця №140237 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140235 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140228 від 07.09.2021, повідомленням про замовлення покупця №140225 від 07.09.2021.

ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Планета-3000» здійснено передплату за замовлення в розмірі 48030,00грн та 7624,04грн, що підтверджується матеріалами справи.

11.11.2021 позивач ОСОБА_1 направив на електрону адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-3000" лист, відповідно до якого зазначено, що позивачу так і не доставили меблі, хоча попередня дата доставки була визначена 26 жовтня 2021 року.

12.11.2021 ТОВ «Планета-3000» здійснено доставку меблів за адресою позивача, що підтверджується видатковою накладною від 12.11.2021.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що відповідач порушив його право як споживача, оскільки доставка меблів повинна була відбутися 26.10.2021, однак меблі були доставлені до позивача 12.11.2021, тобто з порушенням встановлених строків доставки на 17 днів.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено ст.. 76 - 79 та ст.. 81 ЦПК України, насамперед щодо погодженого сторонами терміну доставки меблів.

Основним доводом апелянта було те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг та застосовано положення ст. 901, 902 ЦК України, які апелянт вважає абсолютно не релевантними для даного спору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими доводами апелянта з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами ч. 1 ст. 656 ЦК України передбачено що предметом договору купівлі-продажу

може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, з огляду на вищевказані правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що між сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу, який було укладено за допомогою засобів дистанційного зв`язку (п. 8 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про інші умови поставки або виконання договору, тобто коли продавець його виконає.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 до позовної заяви було долучено отримані ним «Замовлення покупця», в яких була зазначена дата доставки, а саме 26.10.2021 року.

Згідно положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору. У разі неможливості виконання договору через відсутність за мовленого товару продавець новин єн негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

З огляду на вищевказане, оскільки 07.09.2021 між позивачем та відповідачем була досягнута згода з усіх істотних умов купівлі-продажу товару; підписані замовлення, що додані до позовної заяви; позивач оплатив товар, - саме в цей день між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу на підставі договору, укладеного на відстані. У зв`язку з цим відповідач був зобов`язаний не пізніше 08.10.2021 (тобто не пізніше 30 днів) повідомити позивача про відсутність товару, однак цього не зробив.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, яка кореспондується із ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм, якщо відповідач не погодив з позивачем інший термін поставки і навіть не попередив останнього про те, що первісно погоджений термін буде недотриманий, він несе ризик настання негативних наслідків у вигляді неустойки та відшкодування моральної шкоди, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

З наявних у матеріалах справи замовлень покупця ( а.с. 8-9) вбачається, що встановлена відповідачем дата доставки - 26.10.2022 року. Заперечуючи проти таких тверджень позивача, відповідачем тим не менш не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу з приводу того, що останнім узгоджувалась із позивачем інша дата доставки. За таких умов у суду відсутні підстави для неприйняття наданих позивачем доказів. В свою чергу це обумовлює висновок про порушення відповідачем погодженого строку доставки придбаного позивачем у нього товару.

З огляду на вищевказане колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення прав споживача.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини,

у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Такої ж правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач оцінив розмір компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто у розмірі 2 270 грн. З таким розміром моральної шкоди погоджується і колегія суддів апеляційного суду, вважаючи його належним та справедливим.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції, а апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, такі судові витрати необхідно покласти на відповідача та стягнути їх з останнього на користь держави. Тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908, 00 грн.та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362, 00 грн., а разом 2 270, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А, код ЄДРПОУ 37500988) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню за порушення прав позивача у розмірі 28 169 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 34 коп. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-3000» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А, код ЄДРПОУ 37500988) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 коп., а всього разом 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько