Постанова

від 18.07.2022 по справі 461/10678/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/10678/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/4589/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Івасюти М.В.;

позивача ОСОБА_1 ;

адвоката Кріль О.М. представника ПАТ «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки», на рішення Галицького районногосуду міста Львова від 24 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні2020року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки» (в подальшому «Товариство»), у якому просив:

-поновити позивача на посаді директора Товариства;

-стягнути з Товариства на користь позивача:

o«заборгованість у розмірі окладу, встановленого контрактом у розмірі 5600, 00 грн. на місяць з 01.01.2016 по день постановлення рішення суду»;

oкомпенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 42026 грн. 29 коп.;

oзаборгованість по підзвітних коштах у розмірі 48574 грн. 83 коп.

oкомпенсацію за використання пального до автомобіля у розмірі 59180, 55 грн.

oсудові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що з 02.03.1987 року по 05.01.2018 року позивач працював на посаді директора Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки». 23.01.2018 року позивача було повідомлено про те, що 05.01.2018 року його звільнено з посади директора. Однак, копії наказу про звільнення та трудової книжки йому не надано не було, а також не було проведено з ним розрахунку. Не погоджуючись з незаконним звільненням, позивач оскаржив рішення Наглядової ради, яке було скасовано рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2018 року по справі №914/484/18 та залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 року, однак станом на момент звернення до суду з даним позовом позивача на посаді директора не поновлено, доступ до робочого місця обмежено, зміни до державного реєстру юридичних осіб щодо особи директора не внесено.

Зазначалося, що 25.06.2014 року з позивачем було укладено трудовий контракт, відповідно до п.4.1 якого позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 3 000 грн., а 03.08.2015 року укладено доповнення до контракту від 25.06.2014 року, відповідно до якого позивачу встановлено посадовий осклад у розмірі 5 600 грн. 22.05.2017 року було укладено нові доповнення до контракту від 25.06.2014 року, відповідно до якого такий діє до найближчих зборів. Таким чином, у зв`язку з тим, що на даний час відсутні законні та нескасовані рішення загальних зборів про звільнення з посади директора, позивач вважає, що перебуває з відповідачем у трудових відносинах. В порушення актів законодавства та контракту відповідачем починаючи з 01.01.2016 року позивачу заробітна поата не виплачувалась, відтак станом на 23.11.2020 року утворилась заборгованість по заробітній платі за 58 місяців у розмірі 324 800 грн. Крім цього, позивачем проведено розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати такої. Також зазначалося, що на момент звільнення позивача з роботи у Товаристві була наявною заборгованість перед ним по підзвітних коштах. Крім того, позивачем зазначалося, що контрактом передбачено виплату йому компенсації при використанні власного автомобіля за використане пальне в розмірі 2 000 грн. на місяць, а тому просив стягнути таку компенсацію за 2018-2020 роки у розмірі 59180 грн. 55 коп. Також, просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу (том 1, а.с. 2-6).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки»середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 257 600 грн. та11 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимогвідмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання (том 2, а.с. 73-79).

Дане рішення оскаржила представник відповідача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що вимога позивача про поновлення його на роботі на посаді директора Товариства до задоволення не підлягає, оскільки закінчився строк дії контракту на підставі якого позивач займав цю посаду.

Стверджує, що контракт з позивачем не міг бути продовжений, оскільки Товариством виявлені факти зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем і за фактом вчинення позивачем таких дій 20.02.2018 року зареєстровано кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування.

Звертає увагу на те, що Наглядовою радою Товариства 16.07.2020 року директором Товариства призначено ОСОБА_3 , з якою укладено контракт, а тому вважає, що «поновлення на посаді ОСОБА_1 без відповідного рішення Наглядової ради та укладення відповідного контракту, суперечить Статуту, інтересам Товариства та є незаконним».

Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2018 року (яким, зокрема, було визнано недійсним рішення Наглядової ради Товариства від 05.01.2018 року, яким позивача було звільнено з посади директора) набрало законної сили ще 06.11.2019 року, однак позивач з позовом про поновлення його на роботі звернувся лише у грудні 2020 року, тобто з пропуском визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України місячного строку (том 2, а.с. 81-85).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).

Судом встановлено,стверджується матеріаламисправи тавизнається всімаїї учасниками (а, відтак, не підлягає доказуванню) те, що:

-позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади директора ПрАТ «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки» рішенням наглядової ради згаданого Товариства від 05 січня 2018 року (том 1, а.с. 7);

-вищезгадане рішення наглядової ради Товариства від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 оскаржував в судовому порядку і рішенням Господарського суду Львівської області від 03грудня 2018року це рішення наглядової ради було визнано недійсним (том 1, а.с. 103-122);

-постановою Західного апеляційного господарського суду від 06листопада 2019року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року) вищезгадане рішення Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2018 року було залишено без змін (том 1, а.с. 123-141), а відтак таке (у відповідності до статті 284 ГПК України) 06 листопада 2019 року набрало законної сили.

В ході апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 визнав, що до Господарського суду Львівської області з заявою про видачу наказу на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03 грудня 2018 року (після набрання ним законної сили) не звертався.

Як стверджується матеріалами справи, лише 18грудня 2020року (через майже три роки (більш, як 35 місяців) після звільнення його з роботи та через більш, як 13 місяців після набрання законної сили судовим рішенням про визнання рішення відповідача про таке звільнення недійсним) ОСОБА_1 звернувся з даним позовом про поновлення його на роботі до місцевого суду загальної юрисдикції.

За змістом положень частини першоїстатті 233 КЗпП України,працівник у справах про звільнення може звернутися із заявою безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячнийстрок з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 рішення відповідача про його звільнення з роботи оскаржував в судовому порядку, це рішення про звільнення позивача з роботи рішенням суду було визнано недійсним і таке 06 листопада 2019 року набрало законної сили.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» міститься роз`яснення про те, що встановленні КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а такожнавести урішенні мотиви,чому вінпоновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбаченийстаттею 233 КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Позовна заява (як матеріали справи в цілому) не містить клопотання позивача про поновлення йому строків звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі.

В той же час, у Заяві про перегляд заочного рішення відповідач звертає увагу суду (зокрема) на пропуск позивачем строків звернення до суду з даним позовом (том 1, а.с. 168-174).

Під час вирішення питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язаніз непереборнимита об`єктивнимиперешкодами,труднощами,які незалежать відволі особита унеможливилисвоєчасне,тобто увстановлений закономстрок,подання позову. Тільки наявністьоб`єктивнихперешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд строків звернення до суду з даним позовом (про поновлення на роботі) в порядку, що передбачений статтею 234 КЗпП, не поновлював.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд «дійшов переконанняпро необхідністьзахисту правпозивача узв`язкуіз незначнимпропуском строкузвернення зданим позовомдо суду,що завстановлених обставинсправи можевважатись таким,що відбулосьпротягом розумногостроку післяухвалення ВерховнимСудом остаточногорішення успорі позивачадо ПрАТ«Львівське акціонернетовариство іменіЛесі Українки»про визнаннянедійсними рішеньпозачергових загальнихзборів акціонерівта рішеннянаглядової ради» - з посиланням на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року по справі № 759/3487/16-ц.

В той же час (як вже зазначалося вище) «остаточне рішенняу споріпозивача доПрАТ «Львівськеакціонерне товариствоімені ЛесіУкраїнки» провизнання недійснимирішень позачерговихзагальних зборівакціонерів тарішення наглядовоїради» Верховним Судом було ухваленим 11 лютого 2020 року, а даний позов подано до місцевого суду загальної юрисдикції 18 грудня 2020 року через більш, як 10 місяців,що ажніяк неможна визнати «незначним пропуском строку звернення з даним позовом до суду» та «протягом розумного строку».

При цьому не може прийматися посилання на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року по справі № 759/3487/16-ц, оскільки у цьому випадку пропущений строк складав «не більшедвох місяців» (грудень 2015 року січень 2016 року), при цьому «позивач (завідувач шкільної бібліотеки) з 11грудня 2015року перебувалана лікарняному» та «вживала заходи, спрямовані на захист її прав у позасудовому порядку шляхом звернення до органів Міністерства освіти і науки України і правоохоронних органів», що аж ніяк не є аналогічним випадком з позивачем ОСОБА_1 .

За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав значного пропущення позивачем встановлених чинним законодавством строків для звернення до суду з позовом про поновлення його на роботі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки», задовольнити.

Рішення Галицького районногосудуміста Львовавід 24листопада 2021рокускасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених ним позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Львівське акціонерне товариство імені Лесі Українки».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 26 липня 2022 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.