Ухвала

від 01.06.2022 по справі 752/3309/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3309/22

Провадження №1-кс/752/1736/22

У Х В А Л А

про арешт майна

01.06.2022 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022100000000117, внесене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , подане в порядкуглави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням пронакладення арешту на майно, вилучене 24.05.2022 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, прокурором зазначено, що слідчим управлінням ГУ НУ в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000117 від 09.02.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 ККУкраїни.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 04.02.2022 приблизно о 11:00 біля ресторану «Лука», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2022 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та відшукання сім-карт, з яких здійснювалися дзвінки до потерпілого, мобільних телефонів, які використовувалися для дзвінків до потерпілого, ноутбуків, комп`ютерної техніки, записників, блокнотів, розписок потерпілого та автомобіля марки «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 .

В ході проведення обшуку 24.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , старшим слідчим з ОВС СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 було вилучено майно та документи, які належать ОСОБА_5 , а саме мобільний телефон Айфон 13 в корпусі темного кольору з сім карткою НОМЕР_2 ; водійське посвідчення громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_7 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пластиковий; паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_7 ; закордонний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 НОМЕР_3 ; закордонний паспорт громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_7 НОМЕР_4 .

Постановою від 24.05.2022 року старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 вилучене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12022100000000117 від 09.02.2022 року.

З метою належного зберігання речових доказів та уникнення ризиків щодо їх втрати, зміни, знищення, прокурор пропонує накласти арешт, на майно, перелік якого наведено у клопотанні.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з вищевказаних підстав.

ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючисьна відсутність підстав для арешту належного йому майна та документів.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання суду, стороною обвинувачення належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а постанова органу досудового розслідування про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить суто формальний характер, також не доведено, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 12022100000000117 від 09.02.2022 року.

З огляду на наведене, клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора відділу Киїської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022100000000117 від 09.02.2022 р. - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя