Рішення

від 21.07.2022 по справі 910/21091/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2022Справа № 910/21091/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 2/8, літера А) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Смілянським МРВ у Черкаській області 31.01.1997 р) місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) про виселення та стягнення 309 973,26 грн,

За участю:

Представника від позивача - Єзута К.С.;

Представника від відповідача - не прибув.

Від третьої особи - не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" про виселення та стягнення 309 973,26 грн та була передана 21.12.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (далі Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" (Орендар, відповідач) був укладений договір оренди житлового приміщення № 4685 від 01.12.2008 р за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар, на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_2 з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Житлова площа -40,90 кв. м., загальна площа - 63,40 кв. м

Розділом 2 сторони визначили за користування приміщенням Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

На підставі рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", Договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 30,00 гри. на місяць за 1 кв. м загальної площі, що складає 1 902,00грн. (одна тисяча дев`ятсот дві грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 317,00грн.

У акті прийому передачі житлового приміщення, сторони визначили, що у квартирі АДРЕСА_2 тимчасово проживатиме родина гр. ОСОБА_2 .

Відповідачем умови договору належним чином не виконувались у зв`язку з чим позивач просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" та всіх осіб, що фактично проживають на підставі Договору оренди житлового приміщення № 4685 від 01.12.2008 р та стягнути з відповідача неустойку у розмірі 256 665,76 та штраф за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у розмірі 53 307,50 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 відкрито провадження у справі №910/21091/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.02.2022 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позивній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала про відкриття провадження у справі №910/21091/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 2/8, літера А.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "неправильно зазначена/відсутня адреса".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.01.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 14.02.2022 по 18.02.2022 перебував на обов`язковому навчанні у Національній школі суддів України, що унеможливило розгляд справи призначений на 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 було продовжено строк підготовчого провадження та повторно призначено підготовче засідання у справі №910/21091/21 на 24.02.22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.22 у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці, було призначено підготовче засідання у справі №910/21091/21 на 10.03.22.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

За наведених обставин призначене на 10.03.22 судове засідання з розгляду справи №910/21091/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 підготовче засідання у справі №910/21091/21 призначено на 26.05.22.

26.05.2022 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи без накладення ЕЦП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.22 клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто без розгляду та відкладено підготовче засідання на 16.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.07.2022 року.

15.07.2022 року на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи без ЕЦП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто без розгляду.

У судове засідання 21.07.2022 представник позивача прибув, надав свої пояснення, відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 21.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.12.2008 між Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" (Орендар) укладено договір оренди житлового приміщення №4685 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар, на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_2 (далі іменується приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що житлова площа -40,90 кв. м., загальна площа - 63,40 кв. м

У відповідності до розділу 2 Договору сторони досягли згоди з наступного.

За користування приміщенням Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

На підставі рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", Договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 30,00 гри. на місяць за 1 кв. м загальної площі, що складає 1 902,00грн. (одна тисяча дев`ятсот дві грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 317,00грн (п. 2.2 Договору).

Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 2.3 Договору).

Розмір орендної плати визначений Сторонами в Договорі переглядається на вимогу Орендодавця у разі зміни Київською міською радою цін або тарифів за орендне і:листування житловими приміщеннями Орендодавця (п. 2.4 Договору).

Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю, починаючи з моменту підписання Сторонами цього Договору (п. 2.5 Договору).

Орендні платежі сплачуються Орендарем по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі (п. 2.6 Договору).

Пунктом 3.2.5 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору, або в разі його (Договору) розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. Договору, звільнити приміщення та повернути його Орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов`язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на Орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками Сторін та скріплюється їх печатками.

У іншому разі, після звільнення Орендарем приміщення, Орендодавець має право в односторонньому порядку скласти акт про звільнення житлового приміщення. Сторони визнають, що складений Орендодавцем в односторонньому порядку Акт про звільнення житлового приміщення підтверджує встановлений у ньому факт для Сторін цього Договору та третіх осіб.

Орендодавець у відповідності до п. 4.1.2 договору має право відмовитись від Договору у разі невнесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони встановили, що строк дії договору з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У відповідності до п. 6.4 та 6.5 Договору у разі невиконання Орендарем обов`язку, визначеного п. п. 3.2.5. Договору, і Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. п. 4.1.4 Договору.

Неустойка передбачена п. п. 6.3., 6.4. Договору, нараховується протягом усього строку прострочення виконання зобов`язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.

У відповідності до акту прийому - передачі житлового приміщення орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування квартиру АДРЕСА_2 для тимчасового проживання родини гр. ОСОБА_2 .

Додатковими угодами № 1 від 26.12.2008, № 2 від 18.03.2009, №3 від 05.05.2010, №4 від 14.09.2010, №5 від 10.05.2011 було продовжено лише строк оренди.

Додатковою угодою №6 від 28.09.2011 сторони дійшли згоди доповнити договір оренди житлового приміщення від "01" грудня 2008 №4685 пунктом 2.7, виклавши його у такій редакції:

п. 2.7. Розмір місячної орендної плати Орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

2. Сторони домовились, що умови п.2.7 застосовуються до відносин сторін які виникли з „07" вересня 2011.

3. Сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору з 01.10.2011 по 31.03.2012.

Додатковими угодами № 7 від 18.04.2012, №8 від 10.10.2012, №9 від 25.05.2013, №10 від 28.10.2013, №11 від 10.04.2014, №12 від 21.10.2014, №13 від 15.04.2015, №15 від 29.02.2016, №16 від 01.11.2016, №17 від 12.05.2017, №18 від 02.04.2018, №19 від 07.12.2018 було продовжено строк оренди, та востаннє продовжено строк по 31.03.2019.

Вищевказаний договір, Додаткові угоди, а також акт приймання-передачі підписані з боку позивача та відповідача без зауважень.

Позивач листом від 04.10.2019 №056/24-2373 попередив відповідача, про припинення дії договору оренди з 01.10.2019.

Вищевказаний лист позивач надіслав на юридичну адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, однак останній не був отриманий з підстав «за закінченням встановленого строку зберігання».

08.06.2021 за вих. № 056/24-1191 відповідачеві було направлено претензію про погашення заборгованості за договором оренди у розмірі 2 187,80 грн, а також сплатити пеню у розмірі 22,50 грн, 40% річних у розмірі 59,93 грн, неустойку у розмірі 207 306,96 грн та штраф у розмірі 53 307,50 грн.

Разом з вказаною претензією позивачем було долучено розрахунок заборгованості та копію заяви про припинення дії договору оренди.

Останні були отримані відповідачем 14.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу III «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд зазначає, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Незаперечення орендодавцем можливості продовження договірних відносин може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар в силу закону вправі розраховувати, що договір оренди вважається поновленим.

Необхідно зауважити, що за таких обставин договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк, тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди на інших умовах.

Отже, відповідно до наведених вище норм договір може бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за відсутності у сторін відповідних заперечень щодо цього (за відсутності заяв про припинення або зміну умов договору).

При цьому в таких випадках для «автоматичного» продовження дії договору від сторін, за загальним правилом, не вимагається обов`язкового укладення нового договору оренди або внесення змін до вже існуючого шляхом підписання ними додаткового договору, договору про внесення змін тощо.

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа від 04.10.2019 №056/24-2373 про припинення дії договору оренди та звільнення орендованої квартири, докази направлення останньої долучено до матеріалі справи.

З огляду на вищевикладені обставини, суд зазначає, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами існування обставин, що свідчать про припинення 01.10.2019 строку дії Договору оренди № 4685 від 01.12.2008.

За таких обставин, оскільки орендодавець належним чином та у встановлені законом і договором строки повідомив орендаря про припинення з 01.10.2019 строку дії Договору оренди від, суд дійшов висновку, що строк дії вказаного договору оренди закінчився 31.03.2019.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинялись дії щодо повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії Договору оренди. При цьому, доказів існування умов, які б перешкоджали відповідачу повернути орендоване приміщення позивачу, відповідачем суду не надано.

У Постанові ОП КГС ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено наступну правову позицію : «За змістом положень частини першої статті 763, частини першої статті 764, частини першої статті 785 ЦК України, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З огляду на викладене ОП КГС ВС дотримується висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).»

Враховуючи, що строку дії Договору оренди від 01.12.2008 №4685 припинив свою дію 31.03.2019, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за вказаний позивачем період з жовтня 2019 року по грудень 2021 у заявленому позивачем розмірі, що складає 256 665,76 грн.

Стосовно решти вимог, що заявлені позивачем в частині стягнення з відповідача за договором оренди від 01.12.2008 №4685, а саме штрафу у розмірі 53 307,50 грн за період з жовтня 2019 року по грудень 2021, з урахуванням вищевикладеного не підлягають задоволенню.

Відносно виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" та всіх осіб, що фактично проживають на підставі Договору оренди житлового приміщення № 4685 від 01.12.2008 з квартири №10 у будинку №10 на вул. Борщагівській в місті Києві шляхом його передачі Комунальному підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктом 3.2.5 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору, або в разі його (Договору) розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. Договору, звільнити приміщення та повернути його Орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов`язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на Орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками Сторін та скріплюється їх печатками.

У іншому разі, після звільнення Орендарем приміщення, Орендодавець має право в односторонньому порядку скласти акт про звільнення житлового приміщення. Сторони визнають, що складений Орендодавцем в односторонньому порядку Акт про звільнення житлового приміщення підтверджує встановлений у ньому факт для Сторін цього Договору та третіх осіб.

Проте, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна, підписання сторонами Договору відповідного акту приймання-передавання, що свідчило б про повернення такого майна позивачу чи підприємству-балансоутримувачу. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 2/8, літера А, код ЄДРПОУ 33936810) та всіх осіб, що фактично проживають на підставі Договору оренди житлового приміщення № 4685 від 01.12.2008 з квартири №10 у будинку №10 на вул. Борщагівській в місті Києві шляхом його передачі Комунальному підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34, код ЄДРПОУ 31454734) за актом прийому-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНЕ СТОЛІТТЯ" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 2/8, літера А, код ЄДРПОУ 33936810) неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у розмірі 256 665 (двісті п`ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 76 коп. а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 119 (шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн 99 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ