Рішення

від 20.07.2022 по справі 920/127/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.2022м. СумиСправа № 920/127/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання П`янтківського А.П., розглянувши матеріали справи №920/127/22

за позовом: Фермерського господарства Родина АВП (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Чехова, буд. 2 О, код ЄДРПОУ 39213356)

до відповідача: Буринської міської ради Сумської області (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 04058025)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 02.04.2014,

За участю представників сторін:

від позивача Кучменко С.В., адвокат, ордер №1022419 від 02.12.2021,

від відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 10.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/127/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.03.2022; відповідача зобов`язано подати відзив на позовну заяву у продовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

02.03.2022 справа не була розглянута у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22. Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 територіальна підсудність судових справ Господарського суду Сумської області відновлена із 25.04.2022.

Відповідно до ухвали суду від 05.05.2022 у справі призначено підготовче засідання на 25.05.2022.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю., розгляд справи 25.05.2022 не відбувся. Ухвалою суду від 31.05.2022 у справі призначено підготовче засідання на 16.06.2022.

Ухвалою суду від 16.06.2022 за клопотанням представника відповідача було відкладено підготовче засідання на 30.06.2022.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.06.2022 у справі №920/127/22 закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті на 20.07.2022.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати укладеною між Буринською міською радою Сумської області та Фермерським господарством Родина АВП додаткову угоду до договору оренди землі від 02.04.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2014 за №5602800, який був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502, розташованої на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області, в редакції зазначеній позивачем у позовній заяві; судові витрати просить покласти на відповідача.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 18.05.2022 №593, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своєму відзиві зазначає, що договір оренди землі від 02.04.2014 припинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що було внесено запис про припинення іншого речового права, тобто права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920981400:02:001:0502. Тобто позивач у позовній заяві просить визнати укладеною додаткову угоду до договору, який є припиненим на момент у відповідності до чинного законодавства. Також вказує на те, що орендарем по договору оренди землі від 02.04.2014 є фізична особа ОСОБА_1 , а не Фермерське господарство Родина АВП, а тому останній не може бути стороною додаткової угоди.

Представником позивача подано відповідь на відзив від 09.06.2022, в якій наголосив на тому, що договором оренди землі від 02.04.2014 сторони за взаємною домовленістю встановили переважне право орендаря на поновлення даного договору та порядок реалізації цього переважного права, зокрема п.3.2 та 3.3 зазначеного договору. Також зазначив, що відповідно до чинного законодавства, наявність реєстрації припинення права оренди не є умовою для відмови в поновленні договору оренди землі. Крім того, подав заяву про виправлення описки в прохальній частині позову від 10.06.2022, в якій просить виправити описку в прохальній частині позовної заяви, шляхом визначення сторони додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, на ОСОБА_1 замість Фермерського господарства Родина АВП.

15.06.2022 представником позивача подано заяву відносно сторони додаткової угоди. У своїй заяві зазначає, що вважає за необхідне відкликати подану заяву виправлення описки в прохальній частині позову від 10.06.2022, оскільки у справах щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерських господарств, належною стороною додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною у цій справі, є саме Фермерське господарство Родина АВП та посилається на практику Великої Палати Верховного Суду.

29.06.2022 представником позивача подано до суду обґрунтування позиції з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справах про поновлення договору оренди землі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

02.04.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку, загальною площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502, розташована на території Верхньосагарської сільської ради Буринського району (на даний час Буринської міської ради Конотопського району) Сумської області. Земельна ділянка була передана у користування на підставі акту приймання-передачі від 12.05.2014.

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору, в оренду передана земельна ділянка державної власності категорії - землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Право оренди вказаної земельної ділянки, набуте на підстав договору було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2014 за № 5602800, що підтверджується відповідним витягом.

Оскільки ОСОБА_1 вказана земельна ділянка була отримана з цільовим призначенням саме для ведення фермерського господарства, тобто здійснення підприємницької діяльності, ним було створене та зареєстроване 14.05.2014 Фермерське господарство Родина АВП, єдиним засновником (учасником), а також керівником (головою фермерського господарства) кого є Андрусенко Віктор Павлович (витяг з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додається).

В обгрунтування своєї позиції стосовно сторони додаткової угоди позивач зазначає наступне:

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 148/992/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 16.01.2019 у справі № г95/1275/17, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/17 та інших, були сформовані усталені правові висновки, зокрема із системного аналізу норм Закону України Про фермерське господарство вбачається, що після отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Чинне законодавство не визначає порядок подальшого переходу та реєстрації речового права на земельну ділянку, надану її засновнику для ведення фермерського господарства, а також не встановлює при цьому обов`язок здійснити державну реєстрацію (перереєстрацію) права на цю земельну ділянку за фермерським господарством. Такий перехід відбувається внаслідок юридичного факту державної реєстрації господарства як юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц).

Отже, з огляду на правові висновки фактичним користувачем вищевказаної земельної ділянки площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502, розташованої на території Верхньосагарської сільської ради Буринського району (на даний час Буринської міської ради Конотопського району) Сумської області є Фермерське господарство Родина АВП, яке і є належним позивачем за цим позовом.

Згідно з п.3.1, 3.2 Договору передбачено, що він укладений на 7 років. Після закінчення строку договору Орендар, разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

У відповідності до пункту 3.3 договору, Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про намір поновити договір оренди землі за 90 днів до спливу троку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової годи.

Слід наголосити, що із січня 2019 року орендована позивачем земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, що підтверджується інформацією Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому її розпорядником згідно ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України та відповідно належним орендодавцем є Буринська міська рада, на території якої розташована ця земельна ділянка.

Оскільки позивач належно виконував умови договору оренди землі, направив на адресу відповідача клопотання від 29.12.2020 про поновлення договору оренди землі на новий строк. Як вбачається зі змісту цього клопотання, до нього був доданий проект додаткової угоди, а також інші документи.

Листом від 03.02.2021 № 44, підписаним начальником земельного відділу апарату виконавчого комітету Буринської міської ради, позивачу було повідомлено, що додані до вказаного клопотання інші документи, а саме копія договору оренди землі, копія з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копія довідки з податкової про відсутність заборгованості, копія паспорту та ід. номеру не засвідчені в установленому порядку, та повідомлено заявника, що він може повторно звернутися із клопотанням після усунення вказаних недоліків.

Проте, подання вищевказаних документів, копії яких, на думку начальника земельного відділу апарату виконавчого комітету Буринської міської ради, не засвідчені в установленому законом порядку, крім листа-повідомлення та проекту додаткової угоди, ні договором оренди землі (пункт 3.3), ні статтею 33 Закону України Про оренду землі, яка регулює питання поновлення договору оренди землі, не передбачено.

Разом з тим, як було зазначено, лист-повідомлення (у вигляді клопотання) про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди були подані позивачем до Буринської міської ради, тобто повністю були виконані вимоги пункту 5.3 договору оренди та частин 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі.

Отже, враховуючи наведені факти та відповідні їм правові норми, що Буринська міська рада, як орган місцевого самоврядування на пленарному засіданні сесії, у відповідності до своїх повноважень, встановлених ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, в порядку частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі, ні в місячний строк, ні взагалі, не розглянула звернення позивача про поновлення договору оренди землі та не прийняла ніякого рішення по цьому зверненню ні у місячний строк, ні в більш пізній строк.

Після закінчення строку дії договору оренди землі, позивач продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачував за неї орендну плату; збирав врожай; по акту приймання передачі, у відповідності до умов пунктів 6.2, 7.1 договору, орендовану земельну ділянку орендодавцю не повернув.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як було зазначено, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди (строк закінчився 10.05.2021), тобто по 10.06.2021, Буринська міська рада не повідомила позивача про заперечення у поновленні цього договору, тому в силу вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі даний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що він продовжив використовувати орендовану земельну ділянку та сплачувати орендну плату. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази сплати орендної плати за земельну ділянку.

Також, суд звертає увагу, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору. Відповідач не надав своєчасної (протягом місяця) відповіді на заяву позивача про згоду або відмову у поновленні Договору.

Враховуючи, що відповідач після закінчення строку спірного Договору не повідомив позивача про заперечення у його поновленні, то позивач вважає, що договір продовжив свою дію на тих самих умовах і на той самий строк, в порядку частини 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються спеціальним законом. Таким спеціальним законом є Закону України Про оренду землі.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов`язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав статтю 33 Закону України "Про оренду землі", зазначивши у позові, що вказана стаття фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Суд погоджується з доводами позивача, що його права як землекористувача підлягають захисту у відповідності до спеціальних норм земельного законодавства, зокрема, статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та відповідно має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до абзацу 3 перехідних положень Закону України Про оренду землі договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до абзацу 4 перехідних положень Закону України Про оренду землі правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Судом встановлено, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за два місяці до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Як зазначено вище, позивач звернувся з листом (клопотанням) до відповідача про поновлення Договору, а саме шляхом укладення додаткової угоди.

Суд звертає увагу, що у позивача були наявні підстави розраховувати на можливість поновлення Договору в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач заперечень від відповідача не отримав та продовжив користуватись земельною ділянкою.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Згідно з п. 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, на переконання суду, основним є те, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. Добросовісний орендар має право розраховувати на отримання рішення відповідача на поновлення договору оренди землі, тобто може вважатись таким, що набув права правомірного очікування.

Позивач дотримувався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права правомірного очікування.

Позивач після закінчення строку, на який було укладено спірний Договір, продовжував належним чином користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що відповідачем не спростовано, а відповідач протягом місяця з дня закінчення строку оренди не направив йому письмове повідомлення про відмову у поновленні.

Позивач направив відповідачу клопотання про продовження договору, додав до неї проект додаткової угоди. Однак відповідач додаткову угоду не підписав, в той же час заперечень не висловив, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки він продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення спірного договору оренди землі відповідно до норм ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач належно виконує свої обов`язки за Договором, що відповідачем не спростовано, до закінчення строку дії Договору він повідомив відповідача в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні Договору. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк.

Відповідно до частини 8 статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Крім того, як на підставу для відмови в поновленні договору оренди землі, відповідач посилається на припинення реєстрації Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки загальною площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, так як, ні Закон України Про оренду землі в тому числі і його стаття 33, ні будь-який інший нормативно-правовий акт, ні умови укладеного між сторонами цієї справи договору оренди землі від 02.04.2014, не пов`язують відмову в поновленні договору оренди землі з припинення реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, у відповідності до чинного законодавства, наявність реєстрації припинення права оренди, не є умовою для відмови в поновленні договору оренди землі.

Навпаки стаття 33 Закону України Про оренду землі чітко регламентує переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі та порядок реалізації цього переважного права, який в нашому випадку був повністю дотриманий орендарем.

Більш того, у судовій практиці Верховного Суду також відсутні випадки відмови у поновленні договору оренди землі, у зв`язку із тим, що його реєстрація була припинена в Державному реєстрі прав, при дотриманні процедури реалізації переважного права, яка встановлена статтею 33 Закону України Про оренду землі.

Згідно ч. 5 (абз. 3, 4) ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Дія абзацу третього цієї частини (вищенаведений абзац - прим.) не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав.

Тобто, наведена норма прямо вказує, що запис про припинення речового права на нерухоме майно (в даному випадку права оренди земельної ділянки), в Державному реєстрі прав, не може впливати та не є підставою для прийняття рішення про відмову в поновленні договору оренди землі.

Разом з тим, згідно ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності або інших речових прав на нерухоме майно.

Крім цього, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, закріпивши в Цивільному кодексі України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача по сплаті

судового збору в сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Фермерського господарства Родина АВП до Буринської міської ради Сумської області - задовольнити повністю.

2. Визнати укладеною між Буринською міською радою Сумської області та Фермерським господарством Родина АВП додаткову угоду до договору оренди землі від 02.04.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2014 за №5602800, який був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502, розташованої на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області, в наступній редакції:

Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі від 02.04.2014

(державна реєстрація про інше речове право 10.05.2014 за №5602800)

м. Буринь Сумської області

Буринська міська рада Сумської області, в особі міського голови Ладухи Віктора Борисовича, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, надалі іменується Орендодавець, з однієї сторони і Фермерське господарство Родина АВП, в особі голови Андрусенко Віктора Павловича, який діє на підставі Статуту, надалі іменується Орендар, з другої сторони, разом іменовані Сторони, а кожний окремо Сторона, керуючись статтями 30, 33 Закону України Про оренду землі, пунктами 3.2, 3.3 Договору оренди землі від 02.04.2014, уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1.Поновити (продовжити) строк дії Договору оренди землі від 02.04.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2014 за №5602800 щодо оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 7,1585 га, кадастровий номер 5920981400:02:001:0502, розташованої на території Буринської міської ради Конотопського району Сумської області, строком на 7 (сім) років, по 10.05.2028 року.

2.Всі інші умови Договору оренди землі від 02.04.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2014 за №5602800, не змінені в цій Додатковій угоді, залишаються без змін.

3.Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди.

4.Додаткова угода складена в 3 (трьох) примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін та один для органу державної реєстрації прав.

5. Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

Буринська міська рада Сумської обл. Фермерське господарство Родина АВП

41700, Сумська обл., м. Буринь, 41700, Сумська обл., м. Буринь,

вул. Першотравнева,1 вул. Чехова, 2 О

Код ЄДРПОУ 04058025 Код ЄДРПОУ 39213356

Міський голова

3. Стягнути з Буринської міської ради Сумської області (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Фермерського господарства Родина АВП (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Чехова, буд. 2 О, код ЄДРПОУ 39213356) 2481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписаний 27.07.2022.

СуддяО.Ю. Соп`яненко