Рішення

від 26.07.2022 по справі 396/87/22

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/87/22

Провадження № 2/396/223/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26.07.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участі секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/87/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, просила визнати незаконним та скасувати Наказ від 08.11.2021 року №121-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », допустити ОСОБА_1 , до роботи, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до часу фактичного виконання судового рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач працює вчителем початкових класів Приютівської філії комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Наказом відповідача від 08.11.2021 року №121-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було з 08.11.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку із відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19. Строк відсторонення відбуватиметься до усунення причин, що призвели до нього. У своєму наказі відповідач посилається на статтю 46 КЗПП України, частину 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ України від 04.10.2021 р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236.

Позивач вважає, що відсторонення її від роботи є неприпустимим та таким, що порушує її права як громадянина України та працівника, а дії відповідача такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України. Вважає, що відсутність у неї щеплення нелегітимгими вакцинами від невстановлених чинним законодавством хвороб є порушення трудового законодавства і не може бути підставою відсторонення від роботи та позбавлення заробітної плати. У заяві поданою відповідачу позивачка зазначила про неможливість вакцинування з причин наявності в неї тяжкої хронічної хвороби пієлонефриту та єдиної функціональної нирки. Також вважає, що відсутня повна та вичерпна інформація щодо гарантії, що будь-яка вакцина була повністю незалежна та ретельно протестована, повний список складу вакцини, всі побічні реакції, ймовірний ризик смерті. Також вважає, що відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від COVID-19 як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі ч.2 ст.12 вказаного закону є незаконним та безпідставним.

31.01.2022 року постановлено ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 16.02.2022 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

06.04.2022 року від представника відповідача Комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого представник просив відмовити в позові повністю.

Ухвалою суду від 06.04.2022 року поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подачі відзиву та прийнято відзив.

В поданому відзиві представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог, просив в позові відмовити. Свій відзив обгрунтував тим, що відповідно до Наказу МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій,працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вважає, що працівники закладів загальної середньої освіти, де працює позивачка, також входять до цього переліку та підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскількиналежать до категорій осіб, які перебувають у групі ризику зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемілогічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», п.41-6, яким на керівників державних органів покладено контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 їх працівників та відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком та які відмовилися від проведення таких щеплень.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонений. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Таким чинном враховуючи вищевикладене оскаржуваний наказ виданий в межах норм чинного законодавства, який в свою чергу містить підстави та строки відсторонення від займаної посади, а також керівником було здійснено повідомлення в належний спосіб працівника про наявний оскаржуваний наказ.

В підготовчому засіданні 21.04.2022 року позивач подала клопотання з розрахунком суми заборгованості, яку має відшкодувати відповідач та ряд інших вимог, які викладені незрозуміло для суду, тобто позивач не вказала чи є вони новими вимогами, чи бажає вона збільшити позовні вимоги. Тому суд, з метою дотриманням вимог ч.5 ст. 49 ЦПК України, надав час позивачу для подання заяви про збільшення позовних вимог, однак заяви про збільшення позовних вимог від позивача не надходило. Тому суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі первісних позовних вимог. 21.04.2022 року після судового засідання, через канцелярію суду надійшло клопотання з розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн та витрат на юридичну консультацію, що становить 500 грн + 30% грн та з проханням зобов`язати відповідача виконати рішення суду (а.с.55-56).

Представник відповідача через канцелярію суду 21.04.2022 року подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, копію довідки про доходи ОСОБА_1 та копію наказу "Про допуск до роботи" від 01.03.2022 року № 34-к/тр (а.с. 49-50).

Ухвалою від 18.05.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2022 року, яке за клопотанням позивача відкладено на 14.07.2022 року, яке також за заявою позивачки було відкладено на 26.07.2022 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подано заяву в якій просила розгляд справи слухати в її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Представник відповідача про розгляд справи повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями про розгляд справи не звертався. Відзив подано 06.04.2022 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів Приютівської філії комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Наказом директора комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області директором ліцею М. Корнюша від 08.11.2021 № 121-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », у зв`язку із введенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» ОСОБА_1 вчителя початкових класів Приютівської філії комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області відсторонено від роботи з 08.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили. З вказаним наказом позивачка не була ознайомлена, про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_1 в графі «з наказом ознайомлено» (а.с. 7-8).

Відповідно до копії довідки про доходи КУ «ЦФГОЗОК» Ганівської сільської ради Новоукраїнського району від 16.02.2022 року, вчителю ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в період з з 01.08.2021 року по 26.01.2022 року становить 149512,88 грн, у вересні 2021 року становив 14273,44 грн, у вересні - 14273,44, у жовтні 14273,44 (а.с.34).

Як вбачається з наказу № 34-к/тр від 01.03.2022 року директора комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області директором ліцею М. Корнюша, допущено ОСОБА_1 , вчителя початкових класів Приютівської філії комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, до роботи з 01.03.2022 року (а.с.49).

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення відінфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів ( державної служби), керівникам підприємство, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченапереліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону УкраїниПро захист населення від інфекційних хворобтачастини третьоїстатті 5 Закону УкраїниПро державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що:на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону УкраїниПро оплату праціта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу;відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства суд дійшов висновку, що позивач, працюючи на посаді вчителя початкових класів Приютівської філії комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

В той же час, працівник, який відмовився або ухилився від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, підлягає відстороненню відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім працівника, який має абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID - 19 та надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров`я.

Однак порядок відсторонення працівника від роботи повинен відповідати вимогам законодавства.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний наказ № 121-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від роботи видано 08 листопада 2021 року, відомостей про ознайомлення позивача з вказаним наказом відсутні, крім того в графі з наказом ознайомлена підпис позивачки також відсутній.

Представник комунального закладу «Ганнівський академічний ліцей-центр позашкільної освіти» у відзиві на позовну заяву посилається постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 року встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". який набрав чинності з 08 листопада 2021 року та на виконання вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 щодо обов`язкової вакцинації працівників закладів вищої освіти з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби COVID-19 у період дії карантину, відповідно до якого попереджено ОСОБА_1 в належний спосіб про наявний оскаржуваний наказ. Однак доказів, що позивача згідно вимог вищевказаного наказу, належним чином повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, з зазначенням строку такої вакцинації, відповідачем суду також не надано.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" набрав чинності лише 08 листопада 2021 року, тобто у день винесення відповідачем оскаржуваного наказу.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про те, що ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 до моменту відсторонення від роботи (08.11.2021), а також доказів того, що у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення з моменту його повідомлення до моменту відсторонення від роботи, і останній ухилявся чи відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.

Таким чином суд дійшов висновку, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи є таким, що не відповідає вимогам вищевикладеного трудового законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу №121-к/тр від 08.11.2021 в частині відсторонення її від роботи підлягають задоволенню.

При відстороненні працівника від роботи трудові відносини останнього з роботодавцем не припиняються, працівник лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків без процедури звільнення із займаної посади.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб.

Таким чином,позивача булопоновлено нароботі відповіднодо наказу №34-к/тр від 01.03.2022 року з 01.03.2022 року.

Задоволення позовної вимоги про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати є підставою для допуску останньої до виконання її трудових обов`язків. Тобто, вимога позивача про допуск до роботи є безпідставною, оскільки позивача вже допущено до виконання своїх безпосередніх обов`язків на посаді вчителя початкових класів відповідно до наказу №34-к/тр від 01.03.2022 року.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першої статті94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 8 листопада 2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, їй було призупинено виплату заробітної плати до 01 березня 2022 року, а з 01.03.2022 року позивача було допущено до роботи.

Оскільки судом встановлено, що в порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року .

За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу 4 Порядку).

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання наказу від 8 листопада 2021 року № 121-к/тр про відсторонення від роботи, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

З копіїдовідки КУ «ЦФГОЗОК» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району від 16.02.2022 року, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 з 01.08.2021 року по 26.01.2022 року становить 149 512,88 грн, у вересні 2021 року становив 14 273,44 грн, у жовтні 14 273,44 (а.с.34).

Робочих днів у вересні становило 22 дні, у жовтні 20 днів.

Розмір вказаної середньомісячної заробітної плати позивачем не оспорювався.

Отже розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи становить 679,68 грн (14273,44 грн + 14273,44 грн) / 42 відпрацьованих днів).

Кількість робочих днів відсторонення від роботи позивача за період з дати відсторонення й по дату допуску позивача до роботи (08.11.2021 28.02.2022) становить 78 робочих днів (листопад 2021 року 17 днів, грудень 2021 року 22 дні, січень 2022 року 19 днів, лютий 2022 20 днів).

Таким чином, середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 679,68 грн (середньоденна заробітна плата за два місяці перед відстороненням) х 78 днів (робочі дні за період з 08.11.2021 по 28.02.2022) = 53015,04 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому в порядку частини першої статті 141, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992,00 грн.

Щодо вимоги позивача зазначеного в клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Приписамизакону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 №1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016 (далі - Закон),Конституцію Українидоповнено ст.131-2, згідно якої, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.Закономможуть бути визначені винятки щодо представництва в суді в трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів і референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідност.19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин, справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Для цілей цьогоКодексумалозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Статтею 60 ЦПК Українипередбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених уст.61 цього Кодексу.

Дана цивільна справа не є малозначною, її розгляд не може бути здійснений у порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч.4ст.274 ЦПК України). Отже, у даній справі інтереси позивача має представляти адвокат або законний представник (ст. 59 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.4,6ст.62 ЦПК Україниповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеномузакономпорядку, приєднуються до матеріалів справи.

За даними Єдиного реєстру адвокатів України Перун І.П. не є адвокатом та згідност.59 ЦПК Українине є законним представником ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачем суду не надано розрахунки витрат, акту приймання-передачі наданих послуг, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати представника, необхідні для надання правничої допомоги.

Відсутність розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 5 статті 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, враховуючи, що позивачем до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів у підтвердження статусу ОСОБА_2 як адвоката із підтвердженням її повноважень (ордер, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю), враховуючи, що долучений позивачем договір про надання правової допомоги від 26.01.2022 року та додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 26.01.2022 року ОСОБА_3 не підписаний.

У зв`язку з чим позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу не підлягає до задоволення у зв`язку з неподанням доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 10 , 12 , 13 , 76 , 264 , 265 , 273 , 274 , 279 , 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Ганнівський академічний-ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08 листопада 2021 року № 121-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Комунального закладу «Ганнівський академічний-ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 43942380) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 53015,04 (п`ятдесят три тисячі п`ятнадцять ) грн 04 коп, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Стягнути з Комунального закладу «Ганнівський академічний-ліцей-центр позашкільної освіти» Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 43942380) на ОСОБА_1 сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.07.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна