Вирок
від 27.07.2022 по справі 127/11334/22
ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/11334/22

Провадження №1-кп/127/342/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інших учасників судового процесу: представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2022 за № 12022020010000509, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гонорівка Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця, вдівця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноюдругою статті190,частиною першоюта другоюстатті 209Кримінального кодексуУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 (далі Закон № 1734-VIII) метою останнього є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 5 Закону № 1734-VIII державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов`язань за кредитними операціями, включаючи зобов`язання перед іншими кредитодавцями. Оцінка кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел.

Окрім того, відповідно до статті 14 Закону № 1734-VIII договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Також, відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1056 від 17.10.2011 (далі - Порядок) визначений механізм використання передбачених у спеціальному фонді державного бюджету коштів, що отримані від Європейського Союзу в рамках виконання Угоди про фінансування програми «Підтримка виконання Енергетичної стратегії України в галузі енергоефективності та відновлювальних джерел енергії», та коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету, для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження (далі - бюджетні кошти).

Бюджетні кошти використовуються за програмою «Реалізація цільової економічної програми енергоефективності» з урахуванням положень Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі від 01.12.2005 і спрямовуються на здійснення заходів, що передбачені Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2021 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 243 (далі Програма енергоефективності), зокрема на стимулювання об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів до впровадження енергоефективних заходів шляхом відшкодування частини суми кредитів, залучених на придбання:

- обладнання і матеріалів для облаштування індивідуальних теплових пунктів, у тому числі регуляторів теплового потоку за погодними умовами та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них;

- обладнання і матеріалів для проведення робіт з термомодернізації внутрішньобудинкових систем опалення та систем гарячого водопостачання;

- теплонасосної системи для водяної системи опалення та/або гарячого водопостачання та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до неї;

- системи сонячного теплопостачання та/або гарячого водопостачання та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до неї;

- обладнання і матеріалів для модернізації систем освітлення місць загального користування (у тому числі електропроводки, автоматичних вимикачів, ламп (крім ламп розжарювання), патронів до них);

- вузлів обліку води (гарячої, холодної) та теплової енергії, зокрема засобів вимірювальної техніки (приладів обліку, лічильників), приладів-розподілювачів, автоматичних регуляторів температури повітря в приміщенні та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них;

- багатозонних (багатотарифних) приладів обліку електричної енергії (лічильників активної електричної енергії) та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них;

- обладнання і матеріалів для проведення робіт з теплоізоляції (термомодернізації) зовнішніх стін, підвальних приміщень, горищ, покрівель та фундаментів

- світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), у тому числі вікон та балконних дверей у квартирах, для місць загального користування (під`їздів), підвалів, технічних приміщень, горищ, та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них;

- дверей для місць загального користування (під`їздів), підвалів, технічних приміщень, горищ та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них;

- електричних котлів для водяної системи автономного теплопостачання або водяної індивідуальної (автономної) системи опалення та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них.

Відповідно абзаців 11-12 підпункту 4 пункту 5 зазначеної постанови відшкодування частини суми кредиту здійснюється в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, та відповідно до помісячного плану асигнувань в порядку черговості надходження до Держенергоефективності зведених реєстрів позичальників.

Відшкодування позичальнику частини суми кредиту проводиться одноразово в таких розмірах:

- 40 відсотків суми кредиту на здійснення заходу, передбаченого підпунктом 3 пункту 3 цього Порядку, але не більш як 14000 гривень в розрахунку на одну квартиру багатоквартирного будинку за одним кредитним договором.

Окрім того, відповідно до частини п`ятої Порядку, обов`язковою умовою для включення уповноваженим банком відомостей до зведеного реєстру позичальників є подання таким позичальником до уповноваженого банку документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів (акт приймання-передачі, товарний чек, видаткова накладна), та документів, що підтверджують факт впровадження енергоефективного обладнання та/або матеріалів (акт виконаних робіт (наданих послуг).

Так, у грудні 2020 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», основним видом діяльності якого є «Електромонтажні роботи», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний», вирішили, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами АТ «Ощадбанк», який відповідно до частини першої Статуту Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» є державним банком.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих спонукань невстановлена особа 02.12.2020 в денну пору доби звернулась до Територіального відокремленого безбалансового відділення (далі - ТВБВ) №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 серія та номер НОМЕР_1 , виданий Староміським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_8 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді електромонтажника ТОВ «СІТІ ТОРГ ГРАНД» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 221 від 01.12.2020, виданий ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 71390 гривень.

За результатами розгляду поданих документів 09.12.2020 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_8 був укладений Договір про споживчий кредит № 22583 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 50000 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016» (код ЄДРПОУ 40518431), власником якого є ОСОБА_5 , в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_2 , належний ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 50000 гривень разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» в розмірі 50000 гривень.

Крім цього, у ОСОБА_5 в невстановлених місці, дату та час виник злочинний умисел на легалізацію та відмивання майна, одержаного злочинним шляхом, а саме грошових коштів одержаних в наслідок обману працівників АТ «Ощадбанк» за вищевикладених обставин.

18.12.2020 у денну пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 50000 гривень відповідно до договору №22580 укладеного між ОСОБА_8 та АТ «Ощадбанк», діючи умисно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, реалізуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», власником якого він являється, № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ПУМБ» на власний рахунок № НОМЕР_3 належного ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», власником якого він являється, відкритого в АТ «ПУМБ» в розмірі 50000 гривень.

У результаті вищеописаних операцій ОСОБА_5 набув грошові кошти, одержані в результаті вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Окрім того, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», основним видом діяльності якого є «Електромонтажні роботи», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний», діючи повторно, вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами АТ Ощадбанк.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 16.12.2020 в денну пору доби звернулась до ТВБВ № 10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний» надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_9 серія та номер НОМЕР_4 , виданий Староміським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_9 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді технолога ТОВ «ІТАНІКС ЛТД» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 219 від 01.12.2020, виданий ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 71800 гривень.

За результатами розгляду поданих документів 18.12.2020 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_9 був укладений Договір про споживчий кредит №22623 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 50000 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016» (код ЄДРПОУ 40518431), власником якого є ОСОБА_5 , в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_2 належний ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 50000 гривень разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» в розмірі 50 000 гривень.

Крім цього, у ОСОБА_5 в невстановлені місці, дату та час виник злочинний умисел на легалізацію та відмивання майна, одержаного злочинним шляхом, а саме грошових коштів одержаних в наслідок обману працівників АТ «Ощадбанк» за вищевикладених обставин.

21.12.2020 у ранкову пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 50000 гривень відповідно до договору №22623 укладеного між ОСОБА_9 та АТ «Ощадбанк», діючи умисно, повторно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, реалізуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», власником якого він являється, № НОМЕР_2 відкритого в АТ «ПУМБ» на власний рахунок № НОМЕР_3 належного ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», власником якого він являється, відкритого в АТ «ПУМБ» в розмірі 50000 гривень.

У серпні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 05.08.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 серія та номер НОМЕР_5 виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_10 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді комірника ТОВ «Інтент Глейд» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок №41 від 05.07.2021, виданий ТОВ «Маобуд», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 57400 гривень. При цьому невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: Вінницька область, Калинівський р-н, с. Вишневе, вул. Лугова, 13.

За результатами розгляду поданих документів 16.08.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_10 був укладений Договір про споживчий кредит №23574 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49 800 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

Після укладення даного договору ОСОБА_5 , з метою реалізації спільного з невстановленою особою злочинного умислу, направленого на протиправне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету та введення в оману працівників ТВБВ №10001/0188 Філії- Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», достовірно знаючи, що будь-які роботи пов`язані з встановленням енергозберігаючого обладнання за адресою: Вінницька область, Калинівський р-н, с. Вишневе, вул. Лугова, 13, не проводились, з метою надання своїм діям законної форми на виконання пункту 3.1.1.1 договору про споживчий кредит № 23575 в частині надання підтверджуючих документів щодо цільового призначення кредиту, в невстановлені час та місце виготовив акт виконання робіт № 26 від 25.07.2021 та спільно з невстановленою особою 14.09.2021 надали вищезазначений акт до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк».

В свою чергу, працівники АТ «Ощадбанк», будучи введеними в оману злочинними діями ОСОБА_5 та невстановленої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на виконання умов договору про споживчий кредит № 23574 включили невстановлену особу до Зведених реєстрів на отримання відшкодування частини суми кредиту, та в подальшому 22.10.2021 відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження» здійснили відшкодування частини кредиту у розмірі 14000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету, які були зараховані на рахунок НОМЕР_7 , відкритий на ім`я ОСОБА_10 .

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 , належний ТОВ «Маобуд», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49800 разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» заподіяно шкоди в розмірі 35800 та Державному бюджету України у розмірі 14000 гривень.

Крім того, у серпні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», діючи повторно, вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 06.08.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 серія та номер НОМЕР_8 , виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_11 , довідку про доходи відповідно до якої остання працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Буделітторг» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 44 від 07.07.2021, виданий ТОВ «Маобуд», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 56800 гривень. При цьому невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: Вінницька область, Літинський р-н, с. Лукашівка, вул. Комарова, 28.

За результатами розгляду поданих документів 16.08.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_11 був укладений Договір про споживчий кредит № 23575 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49900 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний_держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

Після укладення даного договору ОСОБА_5 з метою реалізації спільного з невстановленою особою злочинного умислу, направленого на протиправне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету та введення в оману працівників ТВБВ №10001/0188 Філії- Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», достовірно знаючи, що будь-які роботи пов`язані з встановленням енергозберігаючого обладнання за адресою: Вінницька область, Літинський р-н, с. Лукашівка, вул. Комарова, 28 не проводились, з метою надання своїм діям законної форми на виконання пункту 3.1.1.1 договору про споживчий кредит №23575 в частині надання підтверджуючих документів щодо цільового призначення кредиту, в невстановлений час та місце виготовив акт виконання робіт № 25 від 24.07.2021 та спільно з невстановленою особою 14.09.2021 надали вищезазначений акт до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк».

В свою чергу, працівники АТ «Ощадбанк», будучи введеними в оману злочинними діями ОСОБА_5 та невстановленої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на виконання умов договору про споживчий кредит № 23575 включили невстановлену особу до Зведених реєстрів на отримання відшкодування частини суми кредиту, та в подальшому 22.10.2021 відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження» здійснили відшкодування частини кредиту у розмірі 14000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету, які були зараховані на рахунок № НОМЕР_9 відкритий на ім`я ОСОБА_11 .

В подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 належний ТОВ «Маобуд», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49900 разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» заподіяно шкоди в розмірі 35900 та Державному бюджету України у розмірі 14000 гривень.

16.08.2021 в денну пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «Маобуд» № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 49800 гривень відповідно до договору № 23574 укладеного між ОСОБА_10 та АТ «Ощадбанк», а також грошових коштів у сумі 49900 гривень відповідно до договору № 23575 укладеного між ОСОБА_11 та АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, 16.08.2021, перебуваючи у ТВБВ №10001/0188 Філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», склав та надав до касового відділу грошовий чек серія номер МА8523955 на суму 46800 гривень, зазначивши у даному чеку свої особисті данні в графі отримувача та закупівлю будівельних матеріалів як підставу видачі. В результаті даних дій, працівником ТВБВ №10001/0188 Філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 були видані наручно грошові кошти у сумі 46800 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 17.08.2021, здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «Маобуд», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на корпоративний картковий рахунок в розмірі 46900 гривень, які 17.08.2021 о 15:18 год., перебуваючи у ТВБВ №10001/0188 Філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» за адресою: м. Вінниця ,вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, зняв у касі з вищезазначеного ТВБВ.

Також, у серпні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», діючи повторно, вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 16.08.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 № НОМЕР_10 орган, що видав 0522, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_12 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді водія ТОВ «Інтент Глейд» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 54 від 27.07.2021, виданий ТОВ «МАОБУД», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 55300 гривень. При цьому невстановлена особа, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: м. Вінниця, вул. Л. Ратушної, 112.

За результатами розгляду поданих документів 31.08.2021 між АТ Ощадбанк» та ОСОБА_12 був укладений Договір про споживчий кредит № 23640 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49300 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний_держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пенкту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

В свою чергу, працівники АТ «Ощадбанк», будучи введеними в оману злочинними діями ОСОБА_5 та невстановленої особи, на виконання умов договору про споживчий кредит № 23640 включили невстановлену особу до Зведених реєстрів на отримання відшкодування частини суми кредиту, та в подальшому 17.12.2021 відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження» здійснили відшкодування частини кредиту у розмірі 14000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету, які були зараховані на рахунок НОМЕР_11 відкритий на ім`я ОСОБА_12 .

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 належний ТОВ «МАОБУД», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49300 разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» в розмірі 35 300 та Державному бюджету України у розмірі 14 000 гривень.

Окрім того, у серпні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», діючи повторно, вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 16.08.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 серія та номер НОМЕР_12 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_13 , довідку про доходи відповідно до якої останній працював на посаді завідуючого складом ТОВ «БУДЕЛІТТОРГ» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 51 від 26.07.2021, виданий ТОВ «МАОБУД» на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 58100 гривень. При цьому невстановлена особа, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: м. Вінниця, вул. Гонти, 13.

За результатами розгляду поданих документів 31.08.2021 між АТ Ощадбанк» та ОСОБА_13 був укладений Договір про споживчий кредит № 23641 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49600 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний_держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

В свою чергу, працівники АТ «Ощадбанк», будучи введеними в оману злочинними діями ОСОБА_5 та невстановленої особи, на виконання умов договору про споживчий кредит № 23641 включили невстановлену особу до Зведених реєстрів на отримання відшкодування частини суми кредиту, та в подальшому 17.12.2021 відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження» здійснили відшкодування частини кредиту у розмірі 14000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету, які були зараховані на рахунок НОМЕР_13 відкритий на ім`я ОСОБА_13 .

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 належний ТОВ «МАОБУД», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49600 разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» в розмірі 35 600 та Державному бюджету України у розмірі 14000 гривень.

Крім цього, у ОСОБА_5 , в невстановлені місці, дату та час виник злочинний умисел на легалізацію та відмивання майна, одержаного злочинним шляхом, а саме грошових коштів одержаних в наслідок обману працівників АТ «Ощадбанк» за вищевикладених обставин.

01.09.2021 в денну пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «МАОБУД» № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 49300 гривень відповідно до договору № 23640 укладеного між ОСОБА_12 та АТ «Ощадбанк», а також грошових коштів у сумі 49600 гривень відповідно до договору № 23641 укладеного між ОСОБА_13 та АТ «Ощадбанк» діючи умисно, повторно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, реалізуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «МАОБУД», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на корпоративний картковий рахунок в розмірі 50000 гривень, із яких 49300 гривень отримані відповідно до договору № 23640 та розпорядився останніми на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 , 02.09.2021 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «МАОБУД», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на корпоративний картковий рахунок в розмірі 54000 гривень, із яких 49300 гривень отримані відповідно до договору № 23641 та розпорядився останніми на власний розсуд.

Також, у вересні 2021 року, точні дату та час не встановлені, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний- держпрограма», вирішили, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 08.09.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 серія та номер НОМЕР_1 , виданий Староміським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_8 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді електромонтажника ТОВ «Лабораторія інформаційних технологій» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок № 45 від 31.07.2021, виданий ТОВ «МАОБУД», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 56700 гривень. При цьому невстановлена особа, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: Вінницька область, Жмеринський р-н, с. Зоринці, вул. Комарова, 4.

За результатами розгляду поданих документів 17.09.2021 між АТ Ощадбанк» та ОСОБА_8 був укладений Договір про споживчий кредит №23735 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49700 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 , належний ТОВ «МАОБУД», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49700 гривень разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» заподіяно шкоди в розмірі 49700 гривень.

20.09.2021 в ранкову пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «МАОБУД» № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 49 700 гривень відповідно до договору № 23735 укладеного між ОСОБА_8 та АТ «Ощадбанк», діючи умисно, повторно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, реалізуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «МАОБУД», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на корпоративний картковий рахунок в розмірі 49700 гривень та розпорядився останніми на власний розсуд.

Також, у вересні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», вирішили шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 20.09.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ № 10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_14 серія та номер НОМЕР_14 , виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_14 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді зварювальника ТОВ «Лабораторія інформаційних технологій» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок №63 від 12.09.2021, виданий ТОВ «МАОБУД», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 57520 гривень. При цьому невстановлена особа, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: Вінницька область, Вінницький р-н, с. Березина, вул. Ярослава Мудрого, 13.

За результатами розгляду поданих документів 23.09.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_14 був укладений Договір про споживчий кредит № 23760 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49520 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний_держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 належний ТОВ «МАОБУД», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49520 гривень разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» заподіяно шкоди в розмірі 49520 гривень.

Окрім того, у вересні 2021 року, точні дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «МАОБУД», основним видом діяльності якого є «Виробництво будівельних виробів із пластмас», за попередньою змовою з невстановленою особою, будучи обізнаним про порядок отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», вирішили, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволодіти грошовими коштами Державного бюджету.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань невстановлена особа 14.09.2021 в денну пору доби звернулась до ТВБВ №10001/0188 Філії-Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Вінниця, вул. М. Литвиненко-Вольгемут, 32, де при спілкуванні з головним економістом вищезазначеного відділення ОСОБА_7 , з метою отримання банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний-держпрограма», надала останній завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_9 серія та номер НОМЕР_15 виданий Староміським РВ УДМС України у Вінницькій області, картку платника податків видану на ім`я ОСОБА_9 , довідку про доходи, відповідно до якої останній працював на посаді технолога ТОВ «Буделітторг» та попередньо отриманий від ОСОБА_5 рахунок №43 від 30.07.2021, виданий ТОВ «МАОБУД», на придбання вікон з енергозберігаючим склом (з двокамерним склопакетом) на загальну вартість 55790 гривень. При цьому невстановлена особа, в додатку № 6 до Банківського продукту «Енергокредит» зазначила місце проведення робіт, пов`язаних із встановленням світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом (крім однокамерних), а саме: Вінницька область, Немирівський р-н, с. Гостинне, вул. Івана Богуна, 10.

За результатами розгляду поданих документів 23.09.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_9 був укладений Договір про споживчий кредит № 23761 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів) на загальну суму 49790 гривень, який відноситься до банківського продукту «Кеш кредит Енергоефективний - держпрограма», та вищезазначені грошові кошти, відповідно до пункту 3.2.1 вказаного договору цього ж дня були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ТОВ «МАОБУД» (код ЄДРПОУ 43430554) в АТ «Ощадбанк».

У подальшому, ОСОБА_5 після зарахування на рахунок № НОМЕР_6 , належний ТОВ «МАОБУД», керівником якого він являється, грошових коштів у сумі 49790 гривень разом із невстановленою особою розпоряджались протиправно отриманим майном на власний розсуд, чим завдали матеріального збитку АТ «Ощадбанк» заподіяно шкоди в розмірі 49790 гривень.

23.09.2021 в денну пору доби, після отримання на рахунок ТОВ «МАОБУД» № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «Ощадбанк» грошових коштів у сумі 49520 гривень відповідно до договору № 23760 укладеного між ОСОБА_14 та АТ «Ощадбанк», а також грошових коштів у сумі 49790 гривень відповідно до договору № 23761, укладеного між ОСОБА_9 та АТ «Ощадбанк» діючи умисно, повторно, з метою приховування та маскування злочинного способу набуття таких грошових коштів, реалізуючи свою злочинну діяльність пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом ОСОБА_5 , здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «МАОБУД», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на корпоративний картковий рахунок в розмірі 50000 гривень, із яких 49520 гривень отримані відповідно до договору № 23760 та розпорядився останніми на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, пов`язану з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 23.09.2021 здійснив операцію з перерахування грошових коштів з рахунку належного ТОВ «МАОБУД», власником якого він являється, № НОМЕР_6 відкритого в АТ «Ощадбанк» на рахунок № НОМЕР_3 належного ТОВ «НОВИЙ ПУТЬ 2016», власником якого він являється, відкритого в АТ «ПУМБ» зазначивши у підставою переказу закупівлю будівельних матеріалів в розмірі 49700 гривень та розпорядився останніми на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав та суду пояснив, що у 2019 році він познайомився з ОСОБА_15 , який розповів йому про енергозберігаючи кредити та повідомив, що має зв`язки в Ощадбанку. Для отримання таких кредитів потрібні були фірми, яких у ОСОБА_16 не було, тому він запропонував йому займатися кредитами разом.

Він був засновником та керівником декількох товариств з виконання будівельних робот. Документальними питаннями займався ОСОБА_16 , а на його рахунок приходили, кошти, які він знімав та в подальшому передавав ОСОБА_17 . ОСОБА_18 повідомляв йому, що витрачає кошти на товар, однак на баланс в товаристві нічого не ставилось, також повідомляв, що вікна виготовляються. ОСОБА_16 казав, що згодом надасть йому усі акти виконаних робіт.

Деталі програми кредитування йому відомі не були, оскільки цим займався

ОСОБА_19 (раз в місяць півтора) від ОСОБА_20 він отримував кошти у сумі 2000 гривень.

Він брав довідки у Гордієнка та надавав їх ОСОБА_17 .

Печатки товариств знаходились у ОСОБА_21 .

Він має намір відшкодовувати завдану шкоду, однак на даний час за станом здоров`я не має такої можливості.

Допит обвинуваченого відбувся в судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Під час зазначеного допиту обвинувачений надав суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому діянь, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що сума збитків, завданих ОСОБА_5 АТ «Ощадбанк» становить 329941,36 грн.

Деякі кредити, які є предметом обвинувачення, частково погашались. Хто погашав кредити йому не відомо.

Щоб отримати «теплий кредит» людина має внести частину власних коштів.

Суд відповідно до частини третьої статті 26 та частини третьої статті 349 КПК вважає за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження. Згідно з приписами речення другого частини третьої статті 349 КПК суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового процесу зміст зазначених вище обставин, переконався у відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку учасники судового процесу будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Крім того, суд роз`яснив учасникам судового процесу принципи змагальності та диспозитивності, зміст яких розкритий у статтях 22, 26 КПК.

Отже, з урахуванням наведених вище норм кримінально-процесуального закону, суд вважає за доцільне обмежитись дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи показання обвинуваченого, представника потерпілого, надані суду стороною обвинувачення докази, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт заволодіння ОСОБА_5 майном (грошовими коштами) АТ «Ощадбанк», а також факт набуття (легалізації) зазначеного майна.

Зокрема, обвинувачений в судовому засіданні вказані обставини не заперечував, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому показання обвинуваченого повністю узгоджуються з показаннями представника потерпілого, а також наданими суду доказами.

Вирішуючи питання щодо кримінально-правової кваліфікації діяння обвинуваченого, суд враховує роз`яснення, надані у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі Постанова № 10). Зокрема, згідно із зазначеними роз`ясненнями обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

ВСУ в постанові від 24.11.2016 (справа № 5-250кс16) зазначив, що стаття 190 Кримінального кодексу України (далі КК) (шахрайство) не вимагає, щоб особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто той, кому заподіюється майнова шкода) збігались. До суб`єктів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені на вчинення юридично значущих дій стосовно майна. Введення таких осіб в оману дає підстави говорити про опосередковане вчинення шахрайства.

Для кваліфікації скоєного як шахрайства не має значення рівень витонченості обману, ступінь обачності або, навпаки, легковажності потерпілого. Важливо, щоб потерпілий не усвідомлював факту застосування щодо нього обману, щоб обманні дії винного були ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном (правом на нього). Обов`язковою ознакою шахрайства визнається вже згадувана добровільність передачі майна чи права на нього; щоправда, така добровільність має умовний (уявний) характер, адже насправді дії зазначених осіб щодо передачі майна чи права на нього зумовлені тим, що вони введені в оману. Між діянням винного і помилкою потерпілої особи, яка передає майно, повинен бути причинний зв`язок.

У постанові від 27.02.2018 (справа № 541/440/15-к) Верховний Суд (далі ВС) роз`яснив, що шахрайство це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення шахрайства.

Аналогічна позиція викладена й в постанові ВС від 17.04.2018 (справа № 628/1637/16-к).

У постанові від 05.04.2018 (справа № 658/1658/16-к) ВС зазначив, що з об`єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою.

При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього.

Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. Тобто, при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього.

У постанові від 02.04.2019 (справа № 655/289/17) ВС зауважив, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

У постанові від 04.08.2021 (справа № 712/10080/15-к) ВС зауважив, що складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.

Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи, у володінні якої воно перебуває, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК.

Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винний втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить цю особу в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення, та вчинки обумовлені обманними діями винного.

При цьому виникнення умислу передує заволодінню чужим майном, а обман як спосіб учинення злочину може виявлятися як у формі дії, так і бездіяльності або поєднувати зазначені форми впливу з метою введення в оману чи підтримання омани, яка виникла поза протиправними діями винуватої особи.

Зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні, з моменту, визначеного приписами частин другої та третьої статті 55 КПК. При цьому, жодна з норм КПК не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження за інкримінованим особі правопорушенням, за відсутності зазначених вище підстав брати участь фізичній чи юридичній особі в кримінальному проваджені як потерпілий. Кримінальний процесуальний закон як форма реалізації кримінально-правових відносин не пов`язує їх втілення за інкримінованим за частиною першою статті 190 КК кримінальним правопорушенням з набуттям процесуального статусу потерпілого конкретною особою.

У кримінально-правовому вимірі підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК, і в частині першій статті 190 КК про потерпілого не йдеться. Криміналізація цього діяння пов`язана і обумовлена його суспільною небезпечністю, що визначається важливістю об`єкта кримінально-правової охорони (в аспекті визначених статтею 1 КК завдань цього кодексу) та вартісним критерієм предмету злочину, який віддзеркалює ступінь небезпечності конкретного злочину, де ознаки конкретного потерпілого не впливають на кримінальну відповідальність, яка не виключається навіть у разі заволодіння шляхом обману таким чужим майном, яке перебуває у фактичному володінні особи за відсутності аби-яких правомірних підстав.

В постанові від 14.07.2021 (справа № 176/952/20) ВС звернув увагу на те, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов`язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Принциповим у цьому питанні, як зазначив ВС, є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи. Вказане узгоджується з правовою позицією ВС, викладеною в постанові від 03.03. 2021 (справа № 127/11849/15-к).

В судовому засіданні встановлено, що заволодіння майном потерпілого грошовими коштами відбулось саме шляхом обману, а саме повідомлення неправдивих відомостей для отримання кредиту.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у абзаці першому пункту 24 постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009, злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 14.05.2020 (справа 405/2648/18) ВС роз`яснив, що для висновку про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину досить встановлення узгодженості їхніх дій. Зокрема, як зазначив ВС у згаданій постанові, про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин.

У постанові від 10.12.2020 (справа 464/710/18) ВС зауважив, що домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 діяв узгоджено з невстановленою слідством особою з метою реалізації спільного злочинного умислу на протиправне заволодіння майном потерпілого, тому суд вважає, що в судовому засіданні також підтверджена наявність у їх діянні попередньої змови на вчинення інкримінованих діянь.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 337 КПК визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд такожвраховує роз`яснення,надані упункті 2постанови Пленуму ВСУ від 15.04.2005 № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі Постанова № 5), згідно з якими кримінальна відповідальність за частиною першою статті 209 КК настає в разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів: 1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо них; 2) дій, спрямованих на приховування чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходження; е) переміщення; 3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 5 під вчиненням фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону № 249-ІV слід розуміти вчинення будь-якої фінансової операції, пов`язаної зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Згідно з Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон № 361-IX) фінансова операція це будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб`єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання цього Закону.

Відповідно до цього ж Закону під активами слід розуміти кошти, майно, майнові і немайнові права.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону № 361-IX до суб`єктів первинного фінансового моніторингу відносяться, зокрема, і банківські установи.

Отже, перерахування коштів на рахунки інших суб`єктів господарювання за послуги є діями з активами, які здійснені суб`єктом первинного фінансового моніторингу банком, і підпадають під визначення фінансових операцій.

Крім цього, відповідно до пункту 9 Постанови № 5 під використанням коштів або іншого майна, одержаних унаслідок вчинення предикатного діяння, для здійснення господарської діяльності слід розуміти їх використання в процесі легальних виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, торгівлі суб`єктами господарювання (підприємництва), зареєстрованими як такі в установленому законом порядку, а саме: 1) будь-яке інвестування зазначених коштів або іншого майна в господарську діяльність (внесення їх до статутного фонду такого суб`єкта або безоплатна передача йому, інвестування в спільну господарську діяльність тощо); 2) придбання за такі кошти сировини, продукції, іншого майна для використання в господарській діяльності; 3) використання такого майна як напівфабрикатів, сировини тощо.

Використання зазначених коштів та майна може бути як пов`язане, так і не пов`язане з їх відчуженням, тобто з передачею іншим особам.

Відповідно до статті 5 Закону № 361-IX до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для вирішення питання про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій, зазначених у частині першій цієї статті, з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.

Як суд встановив в судовому засіданні, ОСОБА_5 після отримання на рахунки товариств, керівником яких він був, грошових коштів отриманих внаслідок обману працівників АТ «Ощадбанк», перераховував їх на власні рахунки, таким чином набував майно, одержане злочинним шляхом.

Відповідно до положень статті 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається неодночасне вчинення однією особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК, різними статтями Особливої частини КК і статтею, за якою кваліфікується наступне кримінальне правопорушення, а також вчинення попереднього кримінального правопорушення, зазначеного як кваліфікуюча ознака.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії ОСОБА_5 за фактом заволодіння 09.12.2020 грошовими коштами АТ «Ощадбанк» у сумі 50000 грн. охоплюються складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб; за фактом перерахунку 18.12.2020 грошових котів у сумі 50000 грн. на власний рахунок - охоплюються складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 209 КК,за ознакаминабуття майна,щодо якогофактичні обставинисвідчать пройого одержаннязлочинним шляхом,вчинення дій,спрямованих наприховування,маскування походженнятакого майнаабо володінняним,якщо цідіяння вчиненніособою,яка знала,що такемайно прямота повністюодержано злочиннимшляхом;за фактамизаволодіння грошовимикоштами АТ«Ощадбанк»,які викладеніу описовійчастині судовогорішення, охоплюютьсяскладом кримінальнихправопорушень (злочинів),передбачених частиною другою статті 190 КК, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, кваліфікуючими ознаками яких є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, повторно; за фактом перерахунку грошових котів з рахунків товариств на власний рахунок, які викладені у описовій частині судового рішення, - охоплюються складом кримінальних правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 209 КК, за ознаками набуття майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, якщо ці діяння вчиненні особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення кримінального правопорушення повторно.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже суд зазначив вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як зазначив ВС, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання», як зауважив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 вчинив ряд кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, у тому числі тяжкі злочини, винуватість у вчиненні яких визнав, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин їх вчинення, при цьому у вчиненому розкаялась та згідно з пред`явленим обвинуваченням активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень. Крім того, суд приймає до уваги, що за ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є інвалідом третьої групи.

Отже, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думку представника потерпілого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкціями кримінального закону, у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини першої статті 70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною другою зазначеної статті регламентовано, що при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

З урахуванням зазначених приписів статті 70 КК суд дійшов до переконання, що остаточним покаранням ОСОБА_5 необхідно визначити покарання у виді позбавлення волі в межах найбільш суворої санкції статті.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності правових підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією кримінального закону (частини першої та другої статті 209 КК), суд враховує роз`яснення, надані у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до статті 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених статтею 55 КК. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов`язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.

Суд також враховує, що ВС у постанові від 01.11.2018 (справа № 753/12073/15-к) зазначив, що покарання, передбачене у статті 55 КК, полягає в позбавленні обвинуваченого його суб`єктивного права на посаду, яку він обіймав, або на службову, професійну чи іншу спеціальну діяльність, якою він займався під час вчинення злочину, а також у тимчасовому обмеженні його правоздатності можливості обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом строку, встановленого вироком суду.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю. Призначаючи це покарання, суд має чітко вказати у вироку ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється.

У постанові від 22.05.2018 (справа № 753/18479/16-к) ВС зазначив, що зі змісту статті 55 КК убачається, що у частині другій зазначеної статті законодавець чітко зазначив про випадки, у яких передбачено можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, якщо воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті).

В той же час, крім випадків, зазначених у частині другій статті 69 КК, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування зазначеного додаткового покарання у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення не займала відповідної посади чи не займалася певною діяльністю.

Права людини це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Таким чином, права людини це її правові можливості. Реалізація прав людини не обмежена у часі, якщо це прямо не передбачено законом.

Позбавляючи не посади чи права мати певний офіційний документ на підтвердження права, а саме права особи обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, навіть у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення офіційно не обіймала певної посади чи офіційно не займалася певною діяльністю, проте вчинила такі дії, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями статті 55 та статті 222 КК.

У статті 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Отже, суд враховує, що санкції частин першої та другої статті 209 КК передбачають застосування додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Зазначена правова норма є імперативною, а тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення його від відбування кримінального покарання з випробуванням суд приймає до уваги, висновки, викладені ВС у постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме: відповідно до вимогстатті 75 ККякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вже суд зазначив вище, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, у вчиненому розкаявся. Тому суд вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави для звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання відповідно до положень частини першої статті 75 КК.

Відповідно до частини четвертої статті 75 КК іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд враховує наведені вище обставини. Хоча правові підстави для призначення обвинуваченому реального покарання судом не встановлені, суд вважає за доцільне з метою виконання приписів статей 50 та 65 КК та забезпечення виправлення обвинуваченого встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Суд враховує, що частина перша статті 76 КК є імперативною нормою, якою передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Суд також приймає до уваги, що частиною другою статті 50 КК метою покарання визначено не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Тому для реалізації зазначеної мети суд вважає за доцільне покласти на ОСОБА_5 додаткові обов`язки, передбачені кримінальним законом, зокрема пунктами 2 та 4 частини третьої статті 76 КК.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для призначення ОСОБА_5 додаткового покарання, передбаченого санкцією кримінального закону (частини першої та другої статті 209 КК), у виді конфіскації майна, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 19 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Також у постанові від 28.04.2020 (справа № 133/2968/18) ВС зауважив, що при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Отже, враховуючи зазначені роз`яснення, а також те, що ОСОБА_23 вчинив умисні тяжкі злочини, суд вважає, що формально правові підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією кримінального закону (частини друга та третя статті 209 КК) наявні. Однак суд враховує, що згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 19 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно.

Аналогічні висновки зроблені ВС у постанові від 16.08.2018 (справа №183/163/14) та від 07.11.2018 (справа № 418/689/16-к), від 23.05.2019 (справа № 1-620/12).

Тому суд вважає, що правові підстави для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна відсутні.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. При цьому частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що ОСОБА_5 суд окрім основного покарання у виді позбавлення волі призначив і додаткове покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях.

Зі змісту пункту 4 підрозділу 1 розділу VI Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 за № 272/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2019 за № 120/33091, строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі або позбавлення волі на певний строк поширюється на весь час відбування основного покарання і на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до приписів статті 77 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_5 судом звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд дійшов до переконання, що строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Начальник філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_24 в інтересах АТ «Ощадбанк» заявив цивільний позов у кримінальному провадженні, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь АТ «Ощадбанк» 329941,36 грн. матеріальної шкоди.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «Ощадбанк» перерахувало на рахунки товариств «Новий путь 2016» та «Маобуд» 398310 грн. кредитних коштів. З них 85611,14 були повернуті банку. Станом на 02.06.2022 АТ «Ощадбанк» не відшкодована завдана ОСОБА_5 шкода в загальній сумі 329941,36 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 9 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Зі змісту частини п`ятої статті 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона в даному випадку потерпіла повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий посилався на відомості, викладені у договорах про споживчий кредит, виписках по рахунках, меморіальних ордерах, які повністю збігаються з відомостями, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням розмір шкоди, завданої вчиненими ОСОБА_5 кримінальними правопорушеннями, становить 447610 грн. За результатом судового розгляду зазначена сума знайшла своє підтвердження. Отже, суд вважає, що в кримінальному провадженні встановлений розмір завданої потерпілому шкоди відповідно до визначеного кримінально-процесуальним законом порядку.

Аналізуючи надані представником потерпілого до позовної заяви докази, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого мають бути задоволені.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих стороною обвинувачення документів випливає, що ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2022 на речові докази у кримінальному провадженні накладений арешт, який доцільно скасувати.

Крім того, згідно з наданою стороною обвинувачення копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2022 арешт також був накладений на квартиру, яка на праві власності належить ОСОБА_5 . Зі змісту зазначеної ухвали випливає, що арешт був накладений з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна. Враховуючи, що за результатом судового розгляду суд дійшов до висновку про недоцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за доцільне зазначений арешт також скасувати.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частинами першою та другою статті 209 Кримінального кодексу України, та призначити покарання:

- за частиною другою статті 190 Кримінального Кодексу України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за частиною першою статті 209 Кримінального кодексу України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях строком 2 (два) роки;

- за частиною другою статті 209 Кримінального Кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях строком 2 (два) роки.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях строком 2 (два) роки.

Згідно з частиною першою статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої та пункту 2, 4 частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах чи організаціях необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- вилучений 31.03.2022 з філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» носій інформації (DVD-диск), який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільні телефони марки Samsung Galaxy А30s (IMEI1: НОМЕР_16 , IMEI1: НОМЕР_17 ) та Samsung Galaxy J3 (IMEI1: НОМЕР_18 , IMEI1: НОМЕР_19 ), які поміщені до спецпакету ЕХР 0374777 та передані на зберігання до камери речових доказів Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області повернути ОСОБА_5 ;

- банківські карти «Пумб» НОМЕР_20 термін дії 06/22, «Пумб» НОМЕР_21 термін дії 09/23, «Пумб» НОМЕР_22 термін дії 04/22 на ім`я ОСОБА_25 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_23 термін дії 07/23 на ім`я ОСОБА_25 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_24 термін дії 07/26 на ім`я ОСОБА_25 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_25 термін дії 11/25 на ім`я ОСОБА_25 , « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_26 термін дії 02/22 на ім`я ОСОБА_25 , заяви ОСОБА_5 від 12.03.2012 на 1-му арк., від 20.03.2012 на 1-му арк., бланк Рахунок № (не заповнені) на 1-му арк. в кількості 3 штук, бланк Прибутковий касовий (не заповнений) на 1-му акр. в кількості 3 штук, бланк платіжного доручення (не заповнений) на 1-му арк. в кількості 3 штук, бланк накладної (не заповнений) на 1-му акр. в кількості 3 штук, бланк Податкової накладної (не заповнений) на 1-му арк., в кількості 3 штук, бланк накладної (не заповнений) на 1-му акр. в кількості 3 штук, копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_4 на 4-х арк., копію пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1-му арк., копію коду платника податків на ім`я ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1-му арк., копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_5 на 1-му арк., копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_28 на 1-му арк., два аркуша паперу із зразками почерку ОСОБА_5 , бланк картки із зразками підписів і відбитки печатки (не заповнений) ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк. в кількості 2 штук, Рішення №3 ТОВ «Новий Путь 2016» від 03.06.2019 на 1-му арк., Наказ №1 ТОВ «Новий Путь 2016» від 29.03.2017 на 1-му арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 11.11.2019 по ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк., протокол №2 ТОВ «Новий Путь 2016» від 28.03.2017 на 1-му арк., копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб по ТОВ «Новий Путь 2016» на 3-х арк., виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб по ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк., копію рішення №4 ТОВ «Новий Путь 2016» від 08.11.2019 на 1 арк., Статут ТОВ «Новий Путь 2016» (нова редакція) на 10 арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 31.03.2017 по ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк., витяг по ТОВ «Новий Путь 2016» на 5-ти арк., копію довідки від 30.03.2019 №23 по ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 07.06.2019 по ТОВ «Новий Путь 2016» на 2-х арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 27.03.2018 по ТОВ «Новий Путь 2016» на 1-му арк., бланк цивільно-правового договору №1 на 1-му акр., договір на проведення реконструкції будівлі від 20.12.2019 із ТОВ «Новий Путь 2016» на 2-х арк., товарно-транспортна накладна №3012/01 від 30.12.2019 на 1-му арк., реквізити для безготівкового переказу коштів по ТОВ «Новий Путь 2016» 1-му арк., зразок заповнення платіжного доручення по ТОВ «Новий путь 2016» від 11.03.2020 на 1-му арк., бланк кредитування основних засобів із номером телефону +380984061772 Наташа, рахунок-фактура №СФ-0231201 від 23.12.2019 на 1-му арк., рішення №1 ТОВ «Маобуд» від 26.12.2019 на 1-му арк., виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб по ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 07.06.2021 по ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., рішення №2 ТОВ «Маобуд» від 03.06.2021 на 1-му арк. в кількості 3 штук; наказ №1-К від 27.12.2019 по ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору від 26.12.2019 по ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., довідку на ТОВ «Маобуд» №188-102 від 08.06.2021 на 1-му арк., довідку про відкриття рахунку ТОВ «Маобуд» від 03.01.2020 на 1-му арк., угоду № CMDLE-843568 від 03.01.2020 на 2-х арк., рахунок №10 від 02.03.2020 на 1-му арк., інструкцію по охороні праці при виконанні крівельних робіт на 6-ти арк., довідку на ТОВ «Маобуд» від 07.02.2020 вих. №50-4/1 на 1-му арк., бланк додатку №1 до заяви-договору №Т168-013081870 на 1-му арк., бланк заяви-договору №Т168-013081870 від 07.02.2020 на 3-х арк., бланк видаткової накладної №РН-0000005 від 04.04.2020 на 1-му арк., бланк товарно-транспортної накладної №0404/01 від 04.04.2020 на 2-х арк., рішення №2 по ТОВ «Маобуд» від 03.06.2021 на 1-му арк., квитанцію на ТОВ «Маобуд» від 09.11.2020 на 1-му арк., виписку по рахунку ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., картку з реквізитами ТОВ «Маобуд» на 1-му арк., договір-анкету № 03796928701 на 1-му арк., додаток №1 до договору №03796928701 на 1-му арк., договір банківського обслуговування №630155203210602112215 від 02.06.2021 на 2-х арк., бланк акту №14 14.07.2021 на 1-му арк., видаткову накладну № 23 від 13.07.2021 на 1-му арк., аркуш паперу із чорновими записами на 1-му арк., блокнот з чорновими записами та зошит із чорновими записами, які поміщені до спецпакету ЕХР 0374777 та передані на зберігання до камери речових доказів Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області знищити.

Арешти, накладені на підставі ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2022 та 25.05.2022 скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вирок вручається негайно після його проголошення.

Суддя:


Суд	Вінницький міський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	27.07.2022
Оприлюднено	25.01.2023
Номер документу	105437681
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини у сфері господарської діяльності Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Бернада Є. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 27.07.2022 по справі 127/11334/22ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —127/11334/22

Вирок від 27.07.2022

Вирок
від 27.07.2022 по справі 127/11334/22
ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ