Ухвала

від 26.07.2022 по справі 345/3514/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 липня 2022 року

м. Київ

справа № 345/3514/21

провадження № 61-6391ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медкомп сервіс» про стягнення заробітної плати, розрахункових та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медкомп сервіс» (далі - ТОВ «Медкомп сервіс») про стягнення заробітної плати, розрахункових та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 10 квітня 2019 року по 14 червня 2021 року працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Медкомп сервіс». Після звільнення на підставі наказу «Про внесення змін до наказу від 14 червня 2021 року № 125/2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » №137/2021 від 09 липня 2021 року та доповідної головного бухгалтера ОСОБА_5 від 09 липня 2021 року, 14 червня 2021 року із нею не проведено розрахунок у відповідності до вимог частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивачка стверджувала, що за період роботи з 10 квітня 2019 року по 14 червня 2021 року їй передбачено 52 дні відпустки: з 10 квітня 2019 року по 09 квітня 2020 року - 24 дні; з 10 квітня 2020 року по 09 квітня 2021 року - 24 дні; з 10 квітня 2021 року по 14 червня 2021 року - 4 дні. Вона перебувала у відпустці з 17 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року - 14 днів, так як 24 серпня 2020 року у день відпустки не входить, оскільки це святковий день згідно з частиною першою статті 73 КЗпП України. Отже, при звільненні їй належить компенсація за 38 днів невикористаної відпустки, а не за 37 днів як нараховано в липні 2021 року головним бухгалтером ТзОВ «Медкомп сервіс» ОСОБА_5

Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України, у зв`язку з не проведенням із нею у день звільнення 14 червня 2021 року повного розрахунку (виплати всіх сум); розрахункові, які не були їй виплачені у день звільнення (14 червня 2021 року), у відповідності до вимог частини першої статті 47 КЗпП України, про нараховані суми яких її не було повідомлено 14 червня 2021 року, всупереч вимогам частини першої статті 116 КЗпП України.

У ході розгляду справи позивачкою подана заява, у якій зазначено, що розраховуючись з нею при звільненні роботодавець виключив для обчислення середньої заробітної плати премію з нагоди Великодніх свят. Крім того, відповідач наводить невірну кількість календарних днів розрахункового періоду за червень 2020 року (26 календарних днів), хоча у червні 2020 року було 30 календарних днів, із розрахунку виключаються два святкових та неробочих дні: 7 та 28, тому розрахункова кількість днів становить 28. З 08 по 20 квітня 2021 року вона перебувала на лікарняному, час якого виключається з розрахункового періоду. Кількість днів, яка має включатись до розрахунку становить 17 (30-13), що свідчить про заниження нарахованих сум при звільненні.

Порушення трудового законодавства полягало і у повідомленні її лише 05 жовтня 2021 року про нараховані суми, хоча вона була звільнена 14 червня 2021 року.

Нарахована заробітна плата за червень 2021 року має складати 4 750,00 грн (9 500,00 грн (посадовий оклад) х 10 (кількість відпрацьованих днів)/20 (кількість робочих днів). Загальна сума нарахованих розрахункових коштів має складати 16 243,10 грн (4750 + 11493,10). Крім того, у червні 2021 року нею відпрацьовано 10 робочих днів і 1 вихідний день - 05 червня 2021 року (субота), яка не облікована у табелі робочого часу і не оплачена у подвійному розмірі, хоча вона виконувала роботу, що підтверджено її підписом у чотирьох електронних документах.

Також вона фактично виконувала обов`язки головного бухгалтера під час тимчасової непрацездатності з 08 по 20 квітня 2021 року, що підтверджується поданням за її підписом електронними податковими документами та фінансовою звітністю мікропідприємства. Сума заробітної плати, яку вона недоотримала під час перебування на лікарняному становить 4 019,23 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року заяву представника ТзОВ «Медкомп сервіс» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 345/3514/21 задоволено. Ухвалено додаткове рішення по даній справі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Медкомп сервіс» витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року та додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року залишені без змін.

ОСОБА_1 у липні 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становить 2 481,00 грн.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення невиплачених позивачці сум коштів при звільненні, зокрема: заробітної плати за виконану роботу у другій половині дня 01 червня 2021 року, 02 червня 2021 року, 03 червня 2021 року, 04 червня 2021 року, 07 червня 2021 року та 10 червня 2021 року, заробітної плати у вихідний день 05 червня 2021 року, заробітної плати за виконану роботу під час тимчасової непрацездатності з 08 по 20 квітня 2021 року на загальну суму - 7 487,74 грн; компенсації за невикористані відпустки у сумі 10 093,51 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 116 094,80 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі (133 676,05 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).

Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Посилаючись на наявність обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що у разі визнання цієї справи малозначною ОСОБА_1 буде позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, згідно з якими ОСОБА_1 мала виконувати роботу не передбачену інструкцією, керуватись наказами та іншими документами роботодавця, з якими її не ознайомлено, при розгляді справи № 345/2935/21, є необґрунтованими, оскільки заявник належно не аргументував, які саме встановлені в оскаржуваних судових рішеннях обставини мають преюдиційне значення для розгляду справи № 345/2935/21, в якій вирішувалось питання про визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «МедКомп Сервіс» про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули головного бухгалтера; про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТОВ «МедКомп Сервіс».

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані рішення впливають на її честь, гідність, ділову репутацію та подальшу трудову діяльність, тому справа має для неї виняткове значення. Зазначені доводи фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням, відповідно, не свідчать, що справа має для нього виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медкомп сервіс» про стягнення заробітної плати, розрахункових та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак