Рішення

від 21.07.2022 по справі 440/15738/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15738/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо неправомірного зволікання з виконанням своїми обов`язковими стосовно реагування на звернення особи, що потребує реабілітаційного лікування;

- визнати протиправним рішення Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про відмову ОСОБА_1 , що перебуває у реєстрі страхувальників, у забезпеченні реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України;

- зобов`язати Полтавське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області забезпечити ОСОБА_1 реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України відповідно до висновків №04-11/674 від 30.09.2021 ЛКК Комунального підприємства 5-а Полтавська міська клінічна лікарня.

В обгрунтування позивач зазначає, що 03 березня 2021 року переніс складну хворобу інсульт, внаслідок чого з 03.03.2021 по 28.10.2021 перебував на лікарняних безперервно. 30 вересня 2021 року був обстежений Лікарсько-консультативною комісією 5-ї Полтавської міської лікарні 30 вересня 2021 року, в результаті чого, Лікарсько-консультативна комісія винесла висновок №04-11/674 про необхідність направлення хворого ОСОБА_1 на лікування в реабілітаційне відділення санітарно-курортного закладу. Позивач, звернувся до відповідача про вирішення питання про направлення його на реабілітаційне лікування, проте, відповідач відмовив позивачу у направленні на реабілітаційне лікування за кошти Фонду соціального страхування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не є застрахованою особою, тому не може бути забезпечений реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Вказану відмову вважає протиправною, оскільки він є платником єдиного внеску, як фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві, з реєстру страхувальників не виключений.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що Полтавське міське відділення після ознайомлення у жовтні 2021 року із висновком від 30.09.2021 №04-11/674, виданим лікарсько-консультативною комісією Комунального підприємства « 5-а клінічна лікарня Полтавської міської ради», перевірило дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру в частині відомостей про позивача, як застраховану особу. На запит Відповідача до Пенсійного фонду України отримано відповідь від 01.10.2021, згідно якого позивач перебуває на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як особа, яка не сплачує і за яку не сплачується єдиний внесок станом по вересень 2021 року включно, у зв`язку з викладеним у Полтавського міського відділення відсутні підстави для надання позивачу послуги з лікування у реабілітаційному відділенні за рахунок коштів Фонду. Відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 наполягає на задоволенні своїх позовних вимог, вказуючи, що має статус застрахованої особи, оскільки перебуває в реєстрі платників Єдиного соціального внеску.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Комунальному підприємстві « 2-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» у лікаря-невролога із встановленим діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу в період з 03.03.2021 по 28.10.2021, відповідно до довідки виданої Комунальним підприємством « 2-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 04.11.2021 №01-1977.

Лікувально-консультативною комісією Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» складено Висновок про необхідність направлення на лікування хворого ОСОБА_1 в реабілітаційне відділення санітарно-курортного закладу від 30.09.2021 №04/11/674. У висновку вказано, що ОСОБА_1 потребує нейрореабілітації тривалістю 24 дні. / а.с.8/.

01.10.2021 представником позивача ОСОБА_2 повідомлено відповідача про Висновок Лікувально-консультативної комісієї Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та про необхідність лікування хворого ОСОБА_1 , в реабілітаційному відділенні санітарно-курортного закладу, однак відповідачем відмовлено представнику позивача у прийнятті Висновку Лікувально-консультативної комісії та направлення ОСОБА_1 на подальше лікування, що не заперечується відповідачем у відзиві.

05 жовтня 2021 року позивач звернувся до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області з вимогою забезпечити лікування у реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу.

Листом від 11.10.2021 №Г-9/09.1-12 Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повідомлено позивача, що він не є застрахованою особою, тому не може бути забезпечений реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування. В обґрунтування відповідач вказав, що інформація про сплачений ОСОБА_1 (особисто за себе) єдиний соціальний внесок, згідно відповіді на запит до Пенсійного фонду України, за період з січня 2020 року по вересень 2021 року, відсутня.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за для захисту його порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, він нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (далі Закон України №1105).

Згідно із ст.19 Закону України №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 20 Закону України №1105 одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях саніторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Згідно з ст.29 Закону України № 1105 для забезпечення відновлення здоров`я застрахована особа має право на лікування у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

Для надання реабілітаційної допомоги застрахована особа має право на реабілітацію у сфері охорони здоров`я, що проводиться відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я» в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів і травм за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.10 Закону України №1105 Фонд зобов`язаний укладати угоди із санаторно-курортними закладами для обслуговування застрахованих осіб, що направляються безпосередньо із стаціонару лікувального закладу до реабілітаційних відділень.

Направлення на реабілітаційне лікування застрахованих осіб після перенесеного захворювання або травми до санаторно-курортних закладів за рахунок коштів Фонду встановлений Порядком відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок Фонду соціального страхування України» від 13.07.2017 №39 (далі Порядок №39).

Відповідно до п.п. 4,5 Порядку №39 за рахунок коштів Фонду застрахованим особам надаються послуги з реабілітаційного лікування згідно з переліком профілів медичної реабілітації, застрахована особа має право на лікування в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу відповідно до медичних показань за рекомендацією лікуючого лікаря та за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу.

Пункт 11 Порядку №39 передбачає, що представник органу Фонду відвідує застраховану особу в закладі охорони здоров`я, де перебуває зазначена особа на стаціонарному лікуванні, не пізніше наступного дня з моменту повідомлення про страховий випадок для:

- надання роз`яснення про порядок забезпечення реабілітаційним лікуванням застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду;

- оформлення заяви про забезпечення реабілітаційним лікуванням.

Під час оформлення документів, передбачених цим пунктом Порядку, застрахована особа пред`являє представнику органу Фонду оригінали паспорта, документа, що посвідчує особу з інвалідністю (за наявності), свідоцтва про народження дитини (у разі необхідності отримання послуг із реабілітаційного лікування дитиною), довідку про безпосередню участь особи в АТО (у разі отримання послуг із медико-психологічної реабілітації учасників АТО).

Відповідно до п.13 Порядку №39, орган Фонду на підставі документів, передбачених у пункті 11 цього Порядку:

- перевіряє перебування застрахованої особи на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- протягом одного робочого дня з моменту отримання заяви, надсилає її санаторно-курортному закладу на узгодження можливості прийому хворого на реабілітаційне лікування та інформує заклад про граничні розміри витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2021 року Лікувально-консультативною комісією Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» складено Висновок про необхідність направлення на лікування хворого ОСОБА_1 в реабілітаційне відділення санітарно-курортного закладу №04/11/674 / а.с.8/.

01.10.2021 відповідачу повідомлено про Висновок Лікувально-консультативної комісії Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та про необхідність лікування хворого ОСОБА_1 , в реабілітаційному відділенні санітарно-курортного закладу, проте, відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні послуги з лікування у реабілітаційному відділенні за рахунок Фонду, у зв`язку з тим, що прийшов до висновку що позивач не є застрахованою особою, оскільки згідно з відповіддю Пенсійного фонду України від 01.10.2021 позивач перебуває на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як особа, яка не сплачує і за яку не сплачується єдиний внесок станом по вересень 2021 року включно. Таким чином відповідач встановив заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску, що перешкодила позивачу скористатися правом на подальше лікування в реабілітаційному відділенні санітарно-курортного закладу за рахунок Фонду соціального страхування.

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви листа Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 23.10.2021 №91/ЗПІ/16-31-24-04-11 від 23.10.2021 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному ДПС у Полтавській області як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 20.07.2000. Дані про реєстрацію платника єдиного податку були внесені до Реєстру страхувальників за даними Пенсійного фонду України за №162816011. 27.03.2000, станом на 21.10.2021 з обліку знятий не був / а.с.11/.

Як зазначалося раніше відповідно до п.13 Порядку №39, орган Фонду має обов`язок перевірити перебування застрахованої особи на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином відповідач з`ясувавши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, повинен був вчинити дії направлені на забезпечення хворого послугами з лікування у реабілітаційному відділенні в строки визначені Порядком №39.

Однак, всупереч вказаному, Полтавське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області протиправно залишено без належного реагування повідомлення про необхідність реабілітації хворого ОСОБА_1 в строки передбачені п.11 Порядку №39 та в подальшому відмовлено у направленні на реабілітаційне лікування ОСОБА_1 до санаторно-лікувального закладу за рахунок Фонду соціального страхування України на підставі не сплати єдиного соціального внеску.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, яка полягає у не реагуванні на звернення особи, що потребує реабілітаційного лікування, відповідно до п. 11 Порядку відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок Фонду соціального страхування України» від 13.07.2017 №39 (не пізніше наступного дня з моменту повідомлення про страховий випадок) та про визнання протиправною відмову Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області у забезпеченні реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області забезпечити ОСОБА_1 реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування, суд зазначає наступне.

Згідно з п.11 ч.2 ст.10 Закону України №1105 Фонд зобов`язаний укладати угоди із санітарно-курортними закладами для обслуговування застрахованих осіб, що направляються безпосередньо із стаціонару лікувального закладу до реабілітаційних відділень.

Відповідно до довідки виданої Комунальним підприємством « 2-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 04.11.2021 №01-1977 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Комунальному підприємстві « 2-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» у лікаря-невролога із встановленим діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу в період з 03.03.2021 по 28.10.2021.

Відповідно до Висновку Лікувально-консультативної комісії Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про необхідність направлення на лікування в реабілітаційне відділення санітарно-курортного закладу від 30.09.2021 №04/11/674, ОСОБА_1 потребував продовження лікування в реабілітаційному відділенні нейрореабілітації тривалістю 24 дні.

Вищенаведене свідчить, проте, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою (24.11.2021), він не перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, а також термін необхідний для проходження реабілітації хворого вказаний у Висновку Лікувально-консультативної комісії від 30.09.2021 ( 24 дні) сплив.

Крім того, позивач у своїх заявах, жодним чином не обґрунтовує необхідність отримувати реабілітаційне лікування у подальшому.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача забезпечити ОСОБА_1 реабілітаційним лікуванням за рахунок Фонду соціального страхування України відповідно до висновку №04-11/674 від 30.09.2021 ЛКК Комунального підприємства « 5-а Полтавська міська клінічна лікарня» задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволення частково.

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області (майдан Незалежності, 24, м. Полтава, 36003, код ЄРДПОУ 41425757) області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, яка полягає у не реагуванні на звернення ОСОБА_1 із заявою від 01.10.2021 про надання послуги з лікування у реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу у строк визначений п. 11 Порядку відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок Фонду соціального страхування України» від 13.07.2017 №39.

Визнати протиправною відмову Полтавського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області у забезпеченні ОСОБА_1 реабілітаційним лікуванням за рахунок коштів Фонду соціального страхування України відповідно до висновку Лікувально-консультативної комісії Комунального закладу « 5-а Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про необхідність направлення на лікування в реабілітаційне відділення санітарно-курортного закладу від 30.09.2021 №04/11/674.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко