Постанова

від 26.07.2022 по справі 420/22674/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22674/21

Категорія: 111010000Головуючий у суді І інстанції: Глуханчук О.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕРРІ" до Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області та Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС в Одеській області від №3217719/34368952 від 07.10.2021 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 01.09.2021 р. датою направлення її на реєстрацію; - стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області та з Державної податкової служби України солідарно на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСФЕРРІ" судові витрати, а саме: суму судового збору у розмірі 2 270 гривень, 00 копійок та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 гривень, 00 копійок, мотивуючи його тим, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року, яке ухвалене комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС в Одеській області № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 01.09.2021 року датою направлення її на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФЕРРІ". Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області та з Державної податкової служби України солідарно на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСФЕРРІ" судові витрати, а саме: суму судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що в підтвердження реальності відображених у податкових накладних господарських операцій, позивачем не було надано жодного бухгалтерського документа (наприклад, оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у податковій накладній позивача (наявність ділової мети)). А також, не було надано документів, які свідчать про факт переміщення автонавантажувача на адресу покупця. В свою чергу, Комісією з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року у зв`язку з тим, що позивачем не подано документи, передбачені п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФЕРРІ» (надалі - ТОВ «ТРАНСФЕРРІ»), код ЄДРПОУ 34368952, зареєстрований у якості юридичної особи, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.05.2006, номер запису: 15431020000001493.

Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б.

Основним видом економічної діяльності підприємства є: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний). Одним із видів діяльності підприємства є також 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФЕРРІ» є платником податку на додану вартість.

Згідно з договором № 10/04-14 купівлі-продажу технологічного транспортного засобу від 10.04.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФЕРРІ» придбало у спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Термінал», серед іншого, навантажувач «Toyota 4FD100» інв. № 521 г/п 10,0 т, 2005 року випуску (а.с. 48-51).

За вказаним договором навантажувач було передано ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» 30.04.2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі технологічного транспортного засобів відповідно до Договору купівлі продажу від 10.04.2014 р. № 10/04-14 та видатковою накладною № 4 від 30.04.2014 року (а.с. 52-54).

У подальшому позивач відчужив вказаний автонавантажувач.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 07-21/Р від 29.07.2021 року ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, передало у власність ТОВ «ТКА Логістик» автонавантажувач Toyota 4FD100, сер. № 10030, 2005 р.в. - 1 од. (а.с. 55-59).

У зв`язку із виникненням податкових зобов`язань, ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: податкова накладна № 1 від 03.08.2021 року (а.с. 64), податкова накладна № 33 від 31.08.2021 року (а.с. 65) та податкова накладна № 1 від 01.09.2021 року (а.с. 40).

Як вказує позивач, та не заперечується відповідачами, податкові накладні № 1 від 03.08.2021 року, № 33 від 31.08.2021 року були зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 30.09.2021 року, податкова накладна № 1 від 01.09.2021 року прийнята, реєстрація зупинена та зазначено підставу для зупинення податкової накладної: Відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 01.09.2021 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8427, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показних «D»=9.4313%, «Р»=29146.63» (а.с. 41, 118).

З метою подальшої реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач до контролюючого органу направив повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 04.10.2021 року №1, де в графі «Пояснення» зазначено про подання первинних документів на підтвердження дійсності податкової накладної та детальних пояснень в додатку (а.с. 42).

Так, відповідно до Пояснень до заблокованої податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року вих. № 03-10/21, контролюючому органу для підтвердження реальності господарської операції було направлено: договір купівлі/продажу № 07-21/Р від 29.07.2021 року; видаткову накладну № 2390 від 01.09.2021 року; договір № 10/04-14 від 10.04.2014 року; видаткову накладну № 4 від 30.04.2014 року; свідоцтво про реєстрацію великотоннажного технологічного засобу або іншого технологічного транспортного засобу, видане 19.05.2014 року, серія НОМЕР_1 ; податкову накладну № 1 від 03.08.2021 року; податкову накладну № 33 від 31.08.2021 року; видаткову накладну № 2390 від 01.09.2021 року (а.с. 43).

07.10.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення №3217719/34368952 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів (а.с. 44).

19.10.2021 року позивачем подано скаргу щодо рішення № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року (а.с. 45).

Рішенням комісії ДПС № 49248/34368952/2 від 26.10.2021 року за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, скаргу позивача було залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін з підстави ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС в Одеській області №3217719/34368952 від 07.10.2021 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, були відсутні встановлені законом підстави для відмови у реєстрації податкової накладної.

П`ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

У силу вимог підпунктів «а» та «б» підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим-третім пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із абзацом першим пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як установлено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом першим пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

За змістом абзацу десятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ззгідно із підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

За змістом абзацу першого пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктами 13-14 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

Згідно із пунктом 17 Порядку № 1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджений Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).

Перелік критеріїв ризиковості здійснення операцій наведений в Додатку 3 до Порядку № 1165.

Пунктом 1 зазначеного Додатку передбачено такий критерій ризиковості здійснення операцій як: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165, У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено наступне: Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8427 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відносить операцію до ризикових, зокрема, у разі відсутності товару/послуги, зазначених у податковій накладній, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначених у податковій накладній, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).

Проте, на підтвердження обставин щодо відсутності у таблиці даних платника податку на додану вартість кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8427, як товарів/послуг, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та перевищення або рівності обсягу постачання величини залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання доказів відповідачами суду не надано, як і не наведено будь-яких мотивів, які б дозволяли дійти таких висновків.

Крім того, у квитанції від 30.09.2021 року про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних запропоновано платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, у вказаній квитанції контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно надати платнику податків, та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам, які встановлені пунктом 11 Порядку.

Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо надання необхідного обсягу документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно зупинив реєстрацію вищезазначеної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4 Порядку № 520).

За змістом пункту 5 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Слід зауважити, що вжите у цій нормі словосполучення «може включати» передбачає, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним.

Саме тому форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена у додатку до Порядку № 520 чітко встановлює, що «документи, які не надано» необхідно підкреслити. А отже, контролюючий орган повинен визначити конкретно ті документи, яких не надано платником податків.

Відповідно до абзацу першого пункту 6, пункту 7 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що з метою подальшої реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач до контролюючого органу направив пояснення до заблокованої податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року вих. № 03-10/21 та наступні документи: договір купівлі/продажу № 07-21/Р від 29.07.2021 року та видаткову накладну № 2390 від 01.09.2021 року; договір № 10/04-14 від 10.04.2014 року; видаткову накладну № 4 від 30.04.2014 року; свідоцтво про реєстрацію великотоннажного технологічного засобу або іншого технологічного транспортного засобу, видане 19.05.2014 року; податкову накладну № 1 від 03.08.2021 року; податкову накладну № 33 від 31.08.2021 року; видаткову накладну № 2390 від 01.09.2021 року.

Проте, надані платником податків документи контролюючий орган не взяв до уваги та оскаржуваним рішенням № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року відмовив у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, як свідчить зміст указаного рішення, підставою для його прийняття слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків та ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню про відмову у реєстрації податкових накладних суд зазначає про те, що контролюючий орган визначив лише загальні підстави прийняття таких рішень, не зазначивши конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття. Адже контролюючий орган не сформував конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не вказав яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року.

Крім того, контролюючий орган жодним чином не вказав, чому саме надані позивачем пояснення та первинні документи не враховані ним при прийнятті оскаржуваних рішень.

Адже зі змісту документів долучених до пояснень, які надсилались позивачем на вимогу контролюючого органу, слідує, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 10/04-14 від 10.04.2014 року укладеного між спільним підприємством у вигляді ТОВ «ТМ Термінал» та ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» - позивач придбав у власність, серед іншого, навантажувач «Toyota 4FD100» інв. № 521 г/п 10,0 т, 2005 року випуску, двигун № б/н. Товар було отримано, що підтверджується актом приймання-передачі технологічного транспортного засобів відповідно до Договору купівлі продажу від 10.04.2014 р. № 10/04-14 та видатковою накладною № 4 від 30.04.2014 року.

Крім того, відповідно до наданих до суду представником позивача договорів оренди обладнання, протоколів погодження істотних умов договору оренди, актів повернення з оренди, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підтверджується використання позивачем автонавантажувача Toyota 4FD100 сер. № 10030 безпосередньо у здійсненні ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» господарської діяльності (а.с. 169-215).

Як встановлено судом першої інстанції, одним із видів діяльності підприємства є 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Враховуючи викладене, ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» надавало в оренду навантажувач «Toyota 4FD100», 2005 року випуску, двигун № б/н, іншим підприємствам, отримуючи від цієї діяльності прибуток.

У подальшому, позивач у відповідності до умов договору купівлі-продажу №07-21/Р від 29.07.2021 року між ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» та ТОВ «ТКА Логістик» здійснив продаж належного ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» автонавантажувача Toyota 4FD100, серійний номер 10030, 2005 р.в. на користь ТОВ «ТКА Логістик».

Автонавантажувач було отримано покупцем, що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.09.2021 року, видатковою накладною № 2390 від 01.09.2021 року, а також товарно-транспортною накладною № 0001/09 від 01.09.2021 року.

Як зазначалось раніше, податковим органом у рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків необхідних документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Слід також звернути увагу на те, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача.

Аналогічні висновки висловлені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі № 2040/7098/18.

Апелянт зазначає про те, що в підтвердження реальності відображених у податкових накладних господарських операцій, позивачем не було надано жодного бухгалтерського документа (наприклад, оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у податковій накладній позивача (наявність ділової мети)). А також, не було надано документів, які свідчать про факт переміщення автонавантажувача на адресу покупця.

З цього приводу суд враховує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Також, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень, якими відмовлено позивачу у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також беручи до уваги те, що такі документи були надані контролюючому органу разом з поясненням щодо реєстрації податкових накладних, реєстрацію якої було зупинено, суд доходить висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 3217719/34368952 від 07.10.2021 року не відповідає критеріям, які визначені у частині 2 статті 2 КАС України та в контексті яких суд має надавати оцінку оскаржуваним рішенням, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому їх належить визнати протиправними та скасувати. Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ТРАНСФЕРРІ» № 1 від 01.09.2021 року, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладений на платника податків.

В той же час, слід зазначити, що наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

За приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

У справі, яка розглядається, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

За змістом частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, апеляційний суд погоджується про необхідність зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФЕРРІ» № 1 від 01.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Щодо вимог позивача стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області та з Державної податкової служби України солідарно на його користь суму витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн., апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір № 0111 про надання правової допомоги від 01.11.2021 (а.с. 88-92), який укладено між адвокатом Слюсарем Олегом Володимировичем (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНФЕРРІ» в особі директора Соколова Дениса Олеговича (Клієнт), відповідно до п.1.1 якого, Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу Клієнту, що потребує участі компетентного спеціаліста в галузі права, а Клієнт зобов`язується вчасно сплачувати за це плату. Згідно з п.4.1. зазначеного договору, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору (пункт 4.2 договору);

2) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №003528 (а.с.87);

3) додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 0111 від 01.11.2021 року, яким Сторони договору визначили розмір гонорару Адвоката (а.с. 93-94), а саме:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження плану дій та правової позиції 2000 грн.;

- збір доказів, вивчення документів первинного бухгалтерського обліку Клієнта, підготовка позовної заяви, клопотань, що подаються одночасно з позовною заявою, подача позовної заяви до суду 6000 грн.;

- вивчення судової практики 2000 грн.;

- підготовка відповіді на відзив Відповідачів, в разі його подання, подання відповіді на відзив до суду, надсилання іншим сторонам по справі 3000 грн.;

- участь у судових засіданнях (у разі їх проведення) 2000 грн. судодень;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу (апеляційну скаргу) у суді апеляційної інстанції, у разі подання апеляційної скарги Відповідачем (відмови у задоволенні рішення суду у суді першої інстанції) 5000 грн.

4) квитанцію до прибуткового касового ордера N_01/11 від 01.11.2021 року, згідно якої адвокатом Слюсарем Олегом Володимировичем прийнято від товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФЕРРІ», код ЄДРПОУ 34368952, на підставі договору про надання правової допомоги № 0111 від 01.11.2021 року суму 18 000 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Водночас, за змістом частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 6, 7 статті 134 КАС України).

За змістом положень частини 6 статті 134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, у частині 9 статті 139 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загальних правил розподілу судових витрат, визначених частинами 1-5 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 5 статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 9 статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частиною 9 статті 139 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У відповідних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Баришевський проти України» від 26.02.2015, заява № 71660/11 (п.95), «Гімайдуліна та інші проти України від 10.12.2009 року ( п.п.34-36), «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, заява 72277/01 (п.80), «Меріт проти України» від 30.03.2004 року (п.88), Суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим .

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

З огляду на зміст документів, що подані представником позивача адвокатом до суду, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що гонорар адвоката у цій справі, який пов`язаний із розглядом справи № 420/22674/21 у загальній сумі 18 000 грн. не є співмірним та розумним, а розмір такого гонорару є необґрунтованим відносно наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на користь представника позивача з відповідача, як суб`єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути 4 000 грн., замість 18 000 грн., у зв`язку з необґрунтованістю даної суми.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає зміні в частині стягнення правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року по справі № 420/22674/21, - змінити, виклавши абзац 4 рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП: 44069166) та з Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська Площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) солідарно на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСФЕРРІ" (місцезнаходження: 65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Желябова, будинок 4Б, код ЄДРПОУ: 34368952) судові витрати, а саме: суму судового збору у розмірі 2270, 00 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.».

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року по справі № 420/22674/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач: Семенюк Г.В.судді: Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.