Постанова

від 27.07.2022 по справі 420/12475/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12475/21Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення 05.11.2021р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивiдорна Компанія" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивiдорна Компанія" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати в частині податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 17.06.2021 р. № 1460215320714, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та № 1460715320714, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що в ході проведення планової перевірки позивача було встановлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Східтрейд», ТОВ «Форно», ТОВ «ЗУГ» та ТОВ «Бєлтранс». Податковий орган посилався на те, що контрагенти позивача, не маючи достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень та техніки не могло надавати позивачу послуги з поставки товарів. Апелянт посилається на те, що позивачем здійснено лише документальне придбання товарно-матеріальних цінностей без реального здійснення господарських операцій, що призвело до заниження доходів, що вплинуло на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ.

У зв`язку із встановленням вказаного порушення контролюючим органом і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку апелянта, є правомірними та обґрунтованими.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу було призначено у відкритому судовому засіданні на 29.06.2022 року. У судове засідання представник ГУ ДПС в Одеській області не з`явився, а представник товариства подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

З огляду на зазначене, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 27.04.2021 року № 5073/15-32-07-14, № 5072/15-32-07-14, № 5075/15-32-07-14, № 5076/15-32-07-14, № 5079/15-32-07-14, № 5083/15-32-07-14, № 5081/15-32-07-14, № 5077/15-32-07-14, № 5074/15-32-07-14, та відповідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1, 77.4 статті 77 Податкового Кодексу України вiд 02.12.2010 No2755-VI (iз змінами та доповненнями), плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб`єктів господарювання та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.04.2021 року №1995-п «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «УНСК», код ЄДРПОУ 31846804» та № 2928-п від 13.05.2021 року «Про продовження терміну проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «УНСК», код ЄДРПОУ 31846804», у період з 28.04.2021 року по 21.05.2021 року була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ», код за ЄДРПОУ 31846804 з питань дотримання вимог податкового, валютного та iншого законодавства за період з 01.10.2019 по 31.12.2020pp.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.05.2021 №10170/15-32-07-14/31846804 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з відповідальністю «УНСК» код ЄДРПОУ 31846804.

За результатами перевірки показників, відображених у рядку 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення транспортного оброблення вантажів та території Одеського морського торговельного порту.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «УНСК» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року встановлено їх заниження на 1219074 грн. у 4 кварталі 2020 року.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що показник у рядку 01 Декларацій було сформовано за рахунок господарських операцій позивача з ТОВ «Східтрейд», ТОВ «Форно», ТОВ «ЗУГ».

При цьому в акті перевірки податковий орган зазначив, що для виконання послуг, обумовлених укладеними договорами, вказані вище контрагенти повинні мати складські приміщення, транспортні засоби, залучати кваліфікованих працівників.

В даному випадку контролюючий орган дійшов висновку, що у контрагентів позивача були відсутні достатні трудові ресурси, для надання послуг з виготовлення, придбання та реалізації різноманітних ТМЦ. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень для зберігання товарів та техніки свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей для надання послуг та реалізації різноманітних товарів, в зв`язку з чим підтвердити реальність отримання послуг та ТМЦ від контрагентів позивача на адресу ТОВ «УНСК» неможливо.

Також відповідачем встановлено придбання контрагентами ТМЦ, які не відповідають номенклатурі ТМЦ, реалізованих на адресу ТОВ «УНСК».

Крім того, податковий орган посилався на відсутність первинної документації у підтвердження формування позивачем показників податкової звітності по операціям з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС».

Внаслідок вказаного контролюючим органом констатовано порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI iз змінами та доповненнями, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, п.5, п.6, п.7, пп.9.4 п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, п.5, п.7, п.14, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 за №27/4248, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 2070121 грн. у тому числі: 3 квартал 2020 року у сумі 851047 грн., 4 квартал 2020 року у сумі 1219074 грн.

Крім того, внаслідок допущення вказаних вище порушень вимог податкового законодавства контролюючим органом встановлено порушення товариством п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 414 024 грн., в т.ч.: серпень 2020р. - 170 209 грн., жовтень 2020р. - 10 812грн., листопад 2020р. - 170 254 грн., грудень 2020р. - 62 749 грн.

З урахуванням вищевказаних висновків Відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а саме: вiд 17.06.2021 року №1460215320714 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 070 121,00 грн. вiд 17.06.2021 року №1460715320714 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 517 530,00 грн. (з них податкове зобов`язання - 414 024.00 грн.. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 103 506,00 грн.).

Позивачем було визнано частково правомірним податкове повідомлення-рішення вiд 17.06.2021 року №1460715320714 та сплачено грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 212 761,00 грн., щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «БЄЛТРАНС».

Таким чином, ТОВ «УНСК» не погоджується з висновком акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження податку на додану вартість в частині грошових зобов`язань на суму 304 769 грн., у зв`язку з чим звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для повного задоволення позовних вимог ТОВ «УНСК», з огляду на наступне:

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно П(С)БО 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов`язання, а його фактичне виконання.

Саме з факту виконання (не виконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб`єкта господарювання.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат по сплаті ПДВ первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на додану вартість.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має дослідити фактичні правовідносини учасників, зокрема, надання послуг, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності.

Неодноразово Верховний Суд звертав увагу на те, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку (правова позиція викладена у постанові від 10 травня 2022 року у справі № 826/13953/15).

Предметом доказування у справах, в який предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав нереальності (безтоварності) господарської операції, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги). У такому випадку документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин, у тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника (зокрема, чи була у нього можливість здійснити господарські операції, враховуючи його матеріальні, трудові ресурси, види діяльності). Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного здійснення господарської операції.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.01.2021 №826/23062/15.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами послідовно дотримується правової позиції, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції, щодо якої ці документи оформлені. Первинні документи є обов`язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про їх безумовну відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

У даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими послугами та використанням їх у господарській діяльності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що підставами для висновку щодо вищезазначених порушень податкового законодавства з боку ТОВ «УНСК» стали господарські взаємовідносини Товариства з контрагентами: ТОВ «СХІДТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 42908286), ТОВ «ФОРНО» (код за ЄДРПОУ 43706113), ТОВ «ЗУГ» (код за ЄДРПОУ 43284564), а також ТОВ БЄЛ-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37136296).

Судом встановлено, що мiж ТОВ «УНСК» як Покупцем та ТОВ «СХІДТРЕЙД» як Продавцем було укладено договір поставки № 1710/05 від 17 жовтня 2020 року. Пунктом 1.1. розділу 1 Предмет договору передбачено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця будівельні матеріали в асортименті, іменовані надалі «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його за умовами даного Договору. Найменування, кількість та ціна Товару за цим Договором вказується у видаткових накладних.

На підтвердження належного виконання умов укладеного договору та поставлення товару - Арматури 10 мм: кл А 500С; 12 м, позивачем надано видаткову накладну № 70 вiд 16.11.2020р.

Також встановлено, що між ТОВ «УНСК» як Покупцем та ТОВ «ЗУГ» як Продавцем було укладено договiр поставки № 02/11/20-01 вiд 02.11.2020 року. Пунктом 1.1. розділу 1 Предмет договору передбачено, що Продавець зобов`язується поставити Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар й оплатити його вартість в обумовлені сторонами строки.

Найменування Товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються у накладних, які підписуються повноважними представниками Сторін і є невід`ємною частиною даного Договору.

На підтвердження належного виконання умов укладеного договору та поставлення товару - Арматури 10 мм; кл А 500C; 12 м, позивачем надано видаткову накладну № 32 вiд 02.11.2020р.

Також між ТОВ «УНСК» як Покупцем та ТОВ «ФОРНО» як Продавцем було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Судом першої інстанції встановлено, що за приписами ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, також шляхом підтвердження прийняття до виконання a замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних договору. Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплати повідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що мiж сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб, відтак, поставка товару з боку Продавця та його приймання та оплата з боку Покупця засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків, що підтверджено підписанням сторонами видаткової накладної № 29/10-8 вiд 29.10.2020 p.

Крім того, судом встановлено, що позивачем надано докази на підтвердження фактичного постачання придбаного у контрагентів товару, а саме товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт транспортування товару на адресу м. Одеса, Митна площа, 1, де згідно договору від 05.11.2020 року про внесення змін до договору оренди від 01.10.2003 року нерухомого майна, що належить до державної власності, розташовані виробничий будинок,, відкрита вантажна площа в тилу склада, складська площа причалу, рампа причалу, які перебувають в оренді ТОВ «УНСК».

Також позивачем було надано платіжне доручення про сплату ТОВ «ФОРНО» грошових коштів за придбаний товар, копію вантажно митної декларації придбання ТОВ «ФОРНО» прожекторів, які в подальшому було реалізовано позивачу.

Крім того, у підтвердження використання придбаних у ТОВ «ЗУГ» та ТОВ «Східтрейд» ТМЦ позивач надав договір підряду № 25/01-21 на виконання будівельно-монтажних робіт, укладений з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», разом із договірною ціною на комплекс робіт з ремонту будівлі складу № 14 та відкритої вантажної площі, що здійснювалась у 2021 році, локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-1, , підсумковою відомістю ресурсів, актами прийому-передачі будівельних матеріалів № 1 від 25.01.2021 року та № 2, актом здачі-прийняття робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт № 1.

Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Східтрейд», ТОВ «Зуг», ТОВ «Форно», колегія суддів вважає, що вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами та підтверджують, що позивач у зв`язку із веденням господарської діяльності з цими контрагентами зазнав дійсні об`єктивні зміни складу своїх активів.

Таким чином, у підтвердження реального виконання робіт розглядуваними в акті перевірки контрагентами позивач надав належним чином складені первинні документи.

Підсумовуючи все вище зазначене, слід відмітити, що наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, свідчать про те, що вони складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В даному випадку, податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику податкового кредиту та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за розглядуваними в акті перевірки операціями, посилаючись на їх нереальність у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріальних ресурсів.

Судом встановлено, що висновку про відсутність у контрагентів позивача необхідних засобів для виконання господарських операцій контролюючий орган дійшов за наслідком аналізу податкової інформації щодо контрагентів позивача.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Наявність податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом фактично не здійснювалась належна перевірка можливості виконання контрагентами позивача обсягу робіт за укладеними з позивачем договорами. Відповідач обмежився лише посиланням на наявну податкову інформацію щодо кількості працюючих на підприємстві осіб та відсутність відомостей щодо залучення до виконання робіт третіх осіб.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у контролюючого органу об`єктивних відомостей про дійсні трудові ресурси, залучені контрагентами позивача до виконання робіт за укладеними договорами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування показників податкового кредиту та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по операціям з ТОВ «Східтрейд», ТОВ «ЗУГ та ТОВ «Форно».

В свою чергу, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що у 3 кварталі 2020 року (серпні 2020 року) ТОВ «УНСК» до складу витрат віднесено суму в розмірі 851047,05 грн., сплаченого (нарахованого) згідно податкових накладних, отриманим від Приватного акціонерного Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 37136296).

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки підприємством ТОВ «УНСК» не надано первинні документи (акти приймання-передачі виконаних робіт), які фіксують факт отримання у серпні 2020 року послуг (Вантажно-розвантажувальні роботи, Комплексне прибирання складських приміщень) у Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 37136296), на загальну суму без ПДВ 851047,05 грн.

Слід відмітити, що позивач погодився із правомірністю визначення податковим органом податкового зобов`язання із податку на додану вартість у звязку із відсуністю наоедних первинних документів, підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 37136296)щодо надання послуг (Вантажно-розвантажувальні роботи, Комплексне прибирання складських приміщень), а також сплатив штрафні санкції.

В свою чергу, з акту перевірки вбачається, що позивачем витрати по операціям з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» у сумі 851047,05 грн. (ті ж самі послуги - вантажно-розвантажувальні роботи, Комплексне прибирання складських приміщень) були віднесені до складу витрат, на які зменшується об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Однак, будь-яких первинних документів у підтвердження правомірності формування показників таких витрат позивачем надано не було ні при проведенні перевірки, ні до судів першої та апеляційної інстанції.

За наслідком проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «УНСК» відємного значення фінансового результату до оподаткування (збиток-) всього в сумі 2070121 грн., у тому числі у 3 кварталі 2020 року у сумі 851 047 грн., та у 4 кварталі 2020 року у сумі 1 219 074 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність первинних документів, підтверджуючих правомірність формування позивачем показника витрат у 3 кварталі 2020 року, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.06.2021 року № 1460215320714 у розмірі 851 047 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «УНСК» підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 17.06.2021 року № 1460215320714 на суму 1 219 074 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17.06.2021 року № 1460715320714 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 14060100 на суму 304 769 грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями на суму + 243 815 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 60 954 грн.)

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 05.11.2021 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопад 2021 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Національна Стивiдорна Компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.06.2021 р. № 1460215320714, форма «П» в частині зменшення суми вiд`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 219 074 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.06.2021 р. № 1460715320714, форма «Р» в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 14060100 на суму 304 769 грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями на суму + 243 815 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 60 954 грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Національна Стивiдорна Компанія» (пл.Митна,1, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 31846804) судовий збір у розмiрi 6841,53 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук