Постанова

від 26.07.2022 по справі 240/2899/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2899/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

26 липня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікарснаб" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полікарснаб" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Житомирська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході аналізу відомостей, зазначених у графі 43 митної декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 встановлено, що декларантом обрано резервний метод визначення митної вартості, адже будучи достеменно обізнаним з вимогами статтей 57, 58 Митного кодексу України, декларант дійшов висновку, що на підставі поданих ним до митного оформлення документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а також інші другорядні методи, окрім резервного. Таким чином, Київська митниця Держмитслужби вважає, що декларант самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості і це є незаперечливим фактом. ТОВ "Полікарснаб" не подало для митного оформлення документ, який містив би відомості про раніше визнані (визначені) митним органом митні вартості товару, однак визначило митну вартість імпортованого ним товару на рівні 0,22 дол. США за шт.

Разом з тим, на підставі спрацювання системи аналізу ризиків при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Зокрема було встановлено, що подане до митного оформлення платіжне доручення від 29.01.2021 містить посилання лише на контракт, натомість посилання на рахунок-фактуру (інвойс) в ньому відсутнє. Тоді як відповідно до розділу 1.2 контракту від 09.10.2020 №09/10 його загальна вартість становить 100000,00 дол. США. З огляду на що, посадовими особами митного органу був зроблений висновок, що вищезазначене платіжне доручення від 29.01.2021 не є належним документом для підтвердження вартості поставки. Крім того, розглянувши надані позивачем висновки ДП "Держзовнішінформ" від 29.01.2021 №113/34 та від 02.02.2021 №113/34-1 посадові особи митного органу дійшли висновку, що вони не можуть бути використані як документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Відтак, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Житомирської митниці в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідачем безпідставно, в порушення норм Митного кодексу України, здійснено коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки ним надані до митного органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Резервний метод визначення митної вартості обраний ТОВ "Полікарснаб" у зв`язку із отриманим висновком ДП "Держзовнішінформ" від 29.01.2021 № 113/34, в якому експертною установою пропонується вартість товару 0,22 дол. США за 1 одиницю товару. Крім того, позивач зазначив, що норми Митного кодексу України не надають відповідачу право/повноваження у випадку обрання декларантом резервного методу №6 самостійно визначати митну вартість з урахуванням вартості раніше розмитнених товарів (спрацювання системи аналізу).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2022, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09 жовтня 2020 року між SRL VISPIFRUCT (Республіка Молдова) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полікарснаб" (покупець) був укладений контракт №09/10, згідно якого продавець взяв на себе зобов`язання продати, а покупець придбати та оплати сільськогосподарську продукцію та товари її переробки в асортименті, за ціною та в кількості, зазначених в інвойсах на кожну відправлену партію. При цьому, в пункті 1.2 контракту сторони домовились, що загальна сума цього контракту складає 100000,00 дол.США на всі поставленні партії товару.

В пунктах 2.1, 3.1 вищезазначеного контракту від 09.10.2020 №09/10 передбачено, що поставка товару буде здійснюватися на умовах СРТ - Житомир, України (Incoterms 2020). Покупець зобов`язаний оплатити кожну партію товару банківським переказом на рахунок продавця в строк 180 банківських днів або ж шляхом 100% передоплати суми інвойсу.

Згідно платіжного доручення від 29.01.2021 на виконання вимог пункту 3.1 контракту від 09.10.2020 №09/10 ТОВ "Полікарснаб" 29 січня 2021 року здійснило переказ на рахунок SRL VISPIFRUCT коштів в розмірі 1100,00 дол.США з призначенням платежу: "за віники сорго".

Продавець - SRL VISPIFRUCT на виконання умов контракту від 09.10.2020 №09/10 виписав інвойс від 01.02.2021 №1 на поставку ТОВ "Полікарснаб" товару - віників із сорго 2 ґатунку в кількості 5500 штук (110 зв`язок х 50 шт) за ціною 0,20 дол. США на загальну вартість 1100,00 дол. США.

З метою митного оформлення імпортованих на підставі контракту від 09.10.2020 №09/10 та інвойсу від 01.02.2021 №1 товарів (віників із сорго 2 ґатунку в кількості 5500 шт.), уповноваженою особою ТОВ "Полікарснаб" шляхом електронного декларування було подано до Відділу митного оформлення №1 митного посту "Житомир" Київської митниці Держмитслужби митну декларацію від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188.

Згідно з інформацією, зазначеною в графі 43 митної декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188, митна вартість імпортованих товарів була визначена декларантом за резервним методом та склала 33952,96 гривень, що за офіційним курсом НБУ станом на день подання митної декларації (28,0603) становило 1210,00 дол. США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які, на його переконання, посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-проформа (Proforma invoice) від 20.01.2021, рахунок-фактура (інвойс) від 01.02.2021, міжнародну товарно-транспортну накладну від 01.02.2021, комерційну пропозицію від 01.10.2020, платіжне доручення від 29.01.2021, прайс-лист від 01.10.2020, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/34 від 29.01.2021, контракт від 09.10.2020 №09/10, сертифікат про походження товару форми СТ-1 А225915 від 01.02.2021, копія митної декларації країни відправлення №І1071 від 01.02.2021, лист б/н від 01.02.2021, лист №9 від 02.02.2021, договір доручення від 13.10.2020 №153.

За результатами аналізу поданої декларантом до митного оформлення митної декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 та долучених до неї документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків. За наслідками опрацювання згенерованих профілів ризику митним органом було направлено декларанту повідомлення, в якому зазначено, що:

"На виконання вимог п. 2.5 Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митного органу з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Однак, документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не подані до митного оформлення. Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 "Резервний метод" Митного кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар... Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. До митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті від 29.01.2021. Зазначений документ не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар у зв`язку з тим, що документ містить посилання лише на контракт (відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс). У зв`язку з відсутністю повної інформації, за яким саме документом здійснюється оплата, у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи стосується даний документ оцінюваного товару. Адже відповідно до розділу 1.2 Контракту №09/10 від 09.10.2020 загальна його вартість становить 100000,00 доларів США. Таким чином, за цим документом могла бути здійснена оплата за будь-який інший товар, що постачався за даним контрактом. Також, даний платіжний документ не містить відмітки банку.

Наданий висновок ДП "Держзовнішінформ" від 29.01.2021 № 113/34 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, у зв`язку із наступним... Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Всупереч вищевказаних вимог, до висновку ДП "Держзовнішінформ" від 29.01.2021 № 113/34 не долучено додатки, які б підтверджували цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару. Також, предметом контракту був товар, який поставлявся за іншим контрактом №09/10 від 07.10.2019".

З огляду на зазначене та керуючись частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував декларанту для підтвердження заявленої митної вартості товарів надати такі додаткові документи: 1) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації. Також декларанту було запропоновано надати документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості згідно із ст. 64 Митного кодексу України (а.с.56).

На виконання вимог митного органу декларантом додатково надано наступні документи: прайс-лист від 01.10.2020, комерційну пропозицію від 01.10.2020, лист №31 від 26.01.2021, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП "Держзовнішінформ" №113/34-1 від 02.02.202.

Розглянувши додатково надані позивачем документи, митний орган дійшов висновку, що додатково наданий висновок ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, у зв`язку з тим, що відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Натомість, долучені до висновку ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 додатки, не підтверджують цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару, так як встановлено, що ціна продажу подібного товару за межами України є вищою (0,28 дол. США/шт., 0,51 дол. США/шт., 35 рос.руб або дол. США/шт.) ніж визначена експертом (0,22 дол. США/шт.). Крім того, всупереч вимог ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України, висновок ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 не ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митним органом митних вартостях.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару, відповідач провів консультацію, в ході якої декларанту була надана інформація щодо вартості схожого товару.

Під час консультації було визначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 15.10.2020 №UA100530/2020/050993 - Віники з сорго, 2 ґатунок - 5900 шт., - і становить 0,87 дол. США за одиницю товару, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У зв`язку з цим, 03 лютого 2021 року Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA100000/2021/300014/2 про коригування митної вартості товарів по митній декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188, згідно якого митну вартість ввезених ТОВ "Полікарснаб" товарів (віників із сорго 2 ґатунку в кількості 5500 шт) було скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України за резервним методом в загальному розмірі 4785,00 дол. США (0,87 дол. США за одиницю товару), що за офіційним курсом НБУ станом на день подання митної декларації (28,06) становило 134267,10 гривень.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2 вбачається, що коригування митної вартості товарів по митній декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 фактично було здійснено Київською митницею Держмитслужби у зв`язку з тим, що: до митного оформлення не подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення; а заявлена декларантом митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

У зв`язку з прийняттям рішення від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2 про коригування митної вартості товарів по митній декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188, відповідачем також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100530/2021/00085, в якій повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Крім того в картці вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. 52, 53 цього Кодексу.

Враховуючи вказані обставини, 03 лютого 2021 року ТОВ "Полікарснаб" подало до митного органу нову декларацію №UA100530/2021/304389, в якій у графі 48 зазначило про відстрочення митних платежів.

Вважаючи протиправним рішення від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2 про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару. А саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 Верховний Суд вказав, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Таким чином, генерація АСАУР вказаного ризику не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

У постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19 зазначив, що у рішенні про коригування митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Встановлено, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митним органом були встановлені наступні розбіжності у поданих документах:

- надане платіжне доручення в іноземній валюті від 29.01.2021 не може бути використане як документ, що підтверджує ціну, яка була фактично сплачена за товар у зв`язку з тим, що документ містить посилання лише на контракт (відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс). Відповідно до розділу 1.2 Контракту №09/10 від 09.10.2020 загальна його вартість становить 100000,00 доларів США. Таким чином, контролюючий орган вважає, що за платіжним дорученням від 29.01.2021 могла бути здійснена оплата за будь-який інший товар, що постачався за даним контрактом. Крім того, платіжний документ не містить відмітки банку;

- наданий висновок ДП "Держзовнішінформ" від 29.01.2021 № 113/34 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, у зв`язку з тим, що до нього не долучено додатки, які б підтверджували цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару. Також, предметом висновку був товар, який поставлявся за іншим контрактом від 07.10.2019 №09/10;

- додатково наданий висновок ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, у зв`язку з тим, що долучені до висновку додатки, не підтверджують цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару, так як встановлено, що ціна продажу подібного товару за межами України є вищою (0,28 $/шт., 0,51 $/шт., 35 рос.руб або 0,46 $/шт.) ніж визначена експертом (0,22 $/шт.). Крім того, всупереч вимог ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України, висновок не ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митним органом митних вартостях.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно розцінені вказані доводи відповідача про наявність розбіжностей як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Згідно пп. 1 п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.

Відповідно до п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28.07.2008 №216 (Положення №216), платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

Згідно з п. 2.1. Положення №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити: код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024; назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення з іноземній валюті або банківських металах": номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери); дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста); повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія (за наявності), номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста); номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів; цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор); суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою); суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами; найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара; комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника; призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и); резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентиісгь словами резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Таким чином, за приписами Положення №216 для чинності платіжного доручення, наданого до банківської установи у електронному вигляді наявність відміток банківської установи не є обов`язковою умовою.

Водночас, наявність в платіжному дорученні в іноземній валюті від 29.01.2021 відомостей про суму коштів, яка перерахована за товар, найменування цього товару та чітке посилання на номер і дату контракту (в графі призначення платежу вказано за віники сорго по контракту від 09.10.2020 №09/10), дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар. Зазначена в платіжному дорученні в іноземній валюті від 29.01.2021 сума повністю відповідає вартості товару, зазначеній в інвойсі від 01.02.2021 №1 на поставку ТОВ "Полікарснаб" товару віників із сорго 2 ґатунку в кількості 5500 штук та в рахунку-проформі від 20.01.2021.

Тому, відсутні підстави вважати платіжне доручення в іноземній валюті від 29.01.2021 таким, що не підтверджує митну вартість товарів, або таким, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.

За змістом висновку ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 експертом зроблено маркетинг ринку аналогічної продукції на підставі інформації з мережі Інтернет (з інтернет ресурсу "htps://prom.ua") щодо цін на подібні товари на внутрішньому ринку України, а також інформації з мережі Інтернет (з інтернет ресурсу "htps://chisinau.flagma.md" та "htps://agroserver.ru") щодо цін на подібні товари походження Республіки Молдова. Відповідно до вказаної інформації ціна за віник сорго (другого гатунку) становила: 22,00 грн. з ПДВ (оптова ціна 18,40 грн. з ПДВ); 29,00 грн./шт. з ПДВ; 33,00 грн./шт. з ПДВ (оптова ціна 32,00 грн./шт з ПДВ); 39,00 грн./шт з ПДВ (оптова ціна 36,00 грн./шт з ПДВ), 0,28 дол.США (за курсом станом на 26.01.2021); 0,51 дол.США (за курсом станом на 26.01.2021); 35 рос.руб з ПДВ.

Тобто, за результатами здійсненого маркетинг ринку аналогічної продукції, експертом був зроблений висновок, що ціна за товар, яка підлягає сплаті за проформою №1 від 20.01.2021 до контракту від 09.10.2020 №09/10 відповідає цінам продавця при поставках в Україну та може становити 1100,00 дол. США загалом із розрахунку 0,22 центи США за штуку.

Отже, висновок ДП "Держзовнішінформ" від 02.02.2021 №113/34-1 ґрунтувався на вивченій експертом інформації про ціну на подібний товар.

Доводи відповідача щодо неможливість використання підготовленого ДП "Держзовнішінформ" експертного висновку від 02.02.2021 №113/34-1 як документу, що підтверджує заявлену митну вартість, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, як такі, що не підтверджені жодними посиланнями на інші джерела, в яких інформація про вартісні характеристики товарів відрізняється від тієї, що викладена у висновку.

Крім того, вказаний висновок є чинним, ніким не оскарженим, а тому інформація, вказана у ньому, може використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення.

Таким чином, відсуні об`єктивні сумніви з приводу проведеної цінової експертизи ДП "Держзовнішінформ".

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2 вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару за МД від 15.10.2020 №UA100530/2020/050993 - віники з сорго 2 гатунок - 5900 шт., 0,87 долларів за одиницю.

При винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2, відповідач помилково керувався інформацією про раніше визнану (визначену) органами доходів та зборів митну вартість товарів за митною декларацією 15.10.2020 №UA100530/2020/050993, оскільки зазначений у такій декларації товар не є ідентичним чи схожим товару за митною декларацією від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188.

Зокрема, за митною декларацією від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 ввозилися віники з сорго 2 гатунку в кількості 5500 шт. завширшки 25-35 см та довжиною 75-85 см. Відтак, в митній декларації від 02.02.2021 №UA100530/2021/304188 було чітко визначено характеристики ввезеного товару.

Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа SRL VISPIFRUCT від 26.01.2021 №31 віники з сорго 2 гатунку, які були поставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Полікарснаб" були виготовлені із сировини урожаю 2018-2019 років, що зумовило їх низьку ціну.

Натомість, за митною декларацією від 15.10.2020 №UA100530/2020/050993 ввозилися віники з сорго 2 гатунку в кількості 5900 шт. При цьому, характеристик щодо ширини та довжини ввезених віників, а також інформації щодо сировини, з якої вони були виготовлені, митна декларація від 15.10.2020 №UA100530/2020/050993 не містила.

Отже, відповідач безпідставно при визначенні митної вартості ввезеного ТОВ "Полікарснаб" товару за резервним методом застосував митну декларацією від 15.10.2020 №UA100530/2020/050993, оскільки вона не містить митну вартість схожого товару.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не наведено достатньо обґрунтувань щодо визначення митної вартості товару, посилання відповідача щодо неточностей та розбіжностей в митних документах в сукупності з іншими доказами по справі не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості від 03.02.2021 №UA100000/2021/300014/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.